Ухвала суду № 23573980, 28.03.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-17139/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Патратій О.В.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

"28" березня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого -судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Борисюк Л.П., Собківа Я.М.,

за участю секретаря: Прищепчука А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво -Святошинському районі Київської області на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 січня 2012 року у справі за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Шляхово -будівельне управління №41»до Державної податкової інспекції у Києво -Святошинському районі Київської області про скасування податкового повідомлення -рішення від 24.06.2011 року №0000213500,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство «Шляхово -будівельне управління №41», звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Києво -Святошинському районі Київської області про скасування податкового повідомлення -рішення від 24.06.2011 року №0000213500.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 січня 2012 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 січня 2012 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представники позивача у судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги посилаючись на те, що судом першої інстанції було ухвалене законне та обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Заслухавши суддю -доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції -без змін, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у період з 29.04.2011 року по 31.05.2011 року ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області було проведено планову документальну виїзну перевірку ВАТ «Шляхово-будівельне управління № 41»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року; за результатами перевірки складено акт №700/23-2/05416886 від 07.06.2011 року.

24 червня 2011 року ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області винесено податкове повідомлення -рішення №0000213500, яким на підставі акту перевірки за порушення п. 7.8 ст. 7, п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 112421,42 грн., у тому числі за основним платежем 96337,13 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 24084,29 грн.

Актом перевірки встановлено, що позивачем в порушення пп. 7.8.2 п. 7.8. статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», з урахуванням статті 30 Закону України «Про акціонерні товариства», із змінами та доповненнями внесеними Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»від 27.04.2010 року за фінансовими результатами 2009 року не нараховано та не виплачено дивідендів з чистого прибутку звітного року та нерозподіленого прибутку в розмірі не менше 30 відсотків в сумі 385348,53 грн. Висновок посадових осіб податкового органу щодо заниження позивачем сум авансових внесків, нарахованих на суму дивідендів, прийнятий у зв'язку із застосуванням відповідачем п.11 розділу IIV Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»від 27.04.2010 року № 2154-VІ, який набрав чинності 30.04.2010 року та вніс зміни до Закону України «Про акціонерні товариства»щодо обов'язку сплати товариствами суми дивідендів з чистого прибутку у звітному році та/або нерозподіленого прибутку в розмірі не менше 30 відсотків .

Внаслідок вказаного порушення позивачем, за висновком податкового органу, в періоді, що перевірявся, занижено податок на прибуток в частині не сплати до бюджету авансового внеску за 2010 рік, нарахованого на суму дивідендів, призначених для виплати законом, в сумі 96 337,13 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що обов'язок емітента корпоративних прав з нарахування та внесення до бюджету авансового внеску з податку на прибуток виникає у випадку прийняття рішення про виплату дивідендів.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до пп. 7.8.1 та пп. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, провадить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав пропорційно частці його в статутному капіталі підприємства-емітента таких корпоративних прав незалежно від того, чи була діяльність такого підприємства-емітента прибутковою протягом звітного періоду при наявності інших власних джерел для виплати дивідендів, а також від того, чи є наявним прибуток, розрахований за правилами податкового обліку, чи ні. Крім випадків, передбачених підпунктом 7.8.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.

З наведеного вбачається, що передумовою для здійснення нарахування та сплати до бюджету авансового внеску з податку на прибуток є прийняття платником податку рішення про виплату дивідендів акціонерам (власникам).

Відповідно до положень ст. 30 Закону України «Про акціонерні товариства»дивіденд - частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу. За акціями одного типу та класу нараховується однаковий розмір дивідендів. Товариство виплачує дивіденди виключно грошовими коштами. Дивіденди виплачуються на акції, звіт про результати розміщення яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 33 зазначеного Закону до виключної компетенції загальних зборів належить розподіл прибутку і збитків товариства з урахуванням вимог, передбачених законом.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про господарські товариства»учасники товариства мають право брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанці про те, що виплата дивідендів - це право, а не обов'язок учасника.

Як вбачається з матеріалів справи, протоколом загальних зборів акціонерів ВАТ «Шляхово -будівельне управління № 41»від 19.04.2011 року №13 прийнято рішення про затвердження розподілу прибутку за 2009 рік в сумі 1284000,00 грн. шляхом направлення на розвиток виробництва. Дивіденди за результатами фінансової діяльності за 2009 рік вирішено не нараховувати та не виплачувати. Ненарахування та невиплата дивідендів позивачем підтверджується балансом та звітом про фінансові результати за 2009 рік, копії яких містяться в матеріалах справи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що вирішення питання щодо виплати дивідендів (розподілу чистого прибутку підприємства) є виключною компетенцією загальних зборів акціонерів, а отже не може бути вирішено будь-яким іншим органом. Грошові кошти, якими мають бути виплачені дивіденди, у разі прийнятті загальними зборами рішення про виплату дивідендів, є майном акціонерного товариства і тільки товариство має право вирішувати питання щодо розпорядження своїм майном.

Також, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що оскільки Закони України «Про акціонерні товариства»та «Про господарські товариства» не є складовою частиною податкового законодавства , тому контроль за дотриманням вимог цих Законів не віднесений до повноважень державної податкової інспекції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про протиправність податкового повідомлення -рішення від 24.06.2011 року №0000213500.

Відповідно до частини 1 статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво -Святошинському районі Київської області залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 січня 2012 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Ухвалу у повному обсязі складено 02.04.2012 року)

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Борисюк Л.П.

Собків Я.М.