Ухвала суду № 23570737, 29.03.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-6868/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кротюк О.В.

Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"29" березня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого -судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Троян Н.М.;

розглянувши в порядку письмового провадження у залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі м.Києва на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 18 серпня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжметал Холдінг»до Державної податкової інспекції в Оболонському районі м.Києва про скасування рішення про застосування фінансових санкцій №0000762305 від 01.03.2010 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2011 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі м.Києва про скасування рішення про застосування фінансових санкцій №0000762305 від 01.03.2010 року. Свої позовні вимоги мотивує тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм законодавства про патентування, оскільки нарізка металопрокату не є побутовою послугою, що підлягає патентуванню.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 18 серпня 2011 року позов задоволено

Скасовано рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва про застосування фінансових санкцій № 0000762305 від 01.03.2010 року.

Відшкодувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Запоріжметал Холдінг»(01133, м.Київ, вул. Щорса, 29, код ЄДРПОУ 31407820) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн. за рахунок Державного бюджету України (Головне управління Державного казначейства України в місті Києві (01004, м. Київ, вул. Терещінківська, 11-а)).

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.

За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, колегія суддів вважає, що розгляд справи має бути проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задоволюючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено надання позивачем саме побутових послуг, реалізація яких можлива лише при наявності торгового патенту. Адже, спірні послуги з нарізання металовиробів не відносяться до побутових послуг, що виключає необхідність отримання торгового патенту.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, працівниками Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва проведено перевірку складу позивача, про що складено Акт перевірки за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій від 24.02.2010 року.

Перевіркою встановлено порушення статті 3-1 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», а саме: здійснення торгівлі металовиробами, надання послуг по індивідуальному розрізанню металовиробів за розмірами замовника без торгового патенту.

На підставі вказаного Акта перевірки податковим органом прийнято оскаржуване рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000762305 від 01.03.2010 року, яким за порушення статті 3-1 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»та на підставі пункту 11 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», підпункту 3 пункту 1 статті 8 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжсталь метал холдінг»застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 30628,56 грн.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» 23 березня 1996 року N 98/96-ВР, що діяв на момент прийняття оскаржуваного рішення, визначає порядок патентування торговельної діяльності за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток, діяльності у сфері торгівлі іноземною валютою, діяльності з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг, що провадиться суб'єктами підприємницької діяльності.

Об'єктом правового регулювання Закону згідно ст. 1 є торговельна діяльність за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток на території України, діяльність з обміну готівкових валютних цінностей (включаючи операції з готівковими платіжними засобами, вираженими в іноземній валюті, та з кредитними картками), а також діяльність з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг.

Положеннями статті 3-1 Закон України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» передбачено, що патентуванню підлягає діяльність з надання побутових послуг, яка здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами як в окремих приміщеннях, будівлях, їх частинах, так і за їх межами.

Під побутовими послугами у цьому Законі слід розуміти діяльність, пов'язану з наданням платних послуг для задоволення особистих потреб замовника за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків, включаючи кредитні картки.

Перелік послуг, які відносяться до побутових, визначається Кабінетом Міністрів України і не може змінюватися протягом бюджетного року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1998 року №576 «Про затвердження переліку послуг, що належать до побутових і підлягають патентуванню»вказано, що побутовими послугами вважаються в тому числі послуги з «Виготовлення металовиробів за індивідуальним замовленням»(Код виду послуг згідно з галузевим класифікатором ГК 201-01-2001 "Класифікація послуг і продукції у сфері побутового обслуговування" 01.094.01 -01.094.08,01.094.11 - 01.094.15).

Крім того, Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 19 лютого 2002 року №51 затверджено галузевий класифікатор "Класифікація послуг і продукції у сфері побутового обслуговування" (ГК 201-01-2001)». При цьому, вказаним Наказом визначено, що послуги і продукція у сфері побутового обслуговування - це побутові послуги, які пов'язані з веденням домашнього господарства, виконанням різноманітних ремонтних робіт, забезпеченням санітарно-гігієнічних та інших потреб населення, а також з виготовленням за індивідуальними замовленнями особистих речей та предметів господарського призначення.

З огляду на викладені вище положення, обґрунтовуючи свою позицію, позивач зазначає, що металопрокат, який згідно технічних умов є напівфабрикатом, що реалізується позивачем в метричних тонах, не є особистим предметом господарського призначення, пов'язаним з веденням домашнього господарства. Нарізання напівфабрикату під розмір транспортного засобу не є виготовленням нового виробу.

Позивач звертає увагу на те, що послуги з порізки металопрокату відносяться до виду діяльності передбаченого Національним класифікатором «Класифікація видів економічної діяльності»ДК 009:2005 (діє від 01.04.2006) групи 28.5 «Оброблення металів»підкласу 28.52.0 «Загальні нічні операції», який саме включає свердління, точіння, фрезерування, вирівнювання, електроерозійне оброблення, стругання, притирання, протягування, рихтування, різання, шліфування, зварювання, скручування, рифлення, витравлювання, закладання, набивання, заточування, з'єднання, різання та виконання написів на металі лазерним променем; загальне технічне обслуговування та ремонт машин.

Обґрунтовуючи безпідставність винесення оскаржуваного рішення, позивач зазначав, що послуги з виготовлення металовиробів за індивідуальним замовленням (чи ремонт та виготовлення металовиробів) та послуги порізки металопрокату не тотожні, оскільки відповідно до абзацу 3 статті 1 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»від 01.06.2000 № 1775-111 виробництво (виготовлення) - діяльність, пов'язана з випуском продукції, яка включає всі стадії технологічного процесу, а також реалізацію продукції власного виробництва. При цьому, законодавство України (Наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища "Про затвердження Інструкції про загальні вимоги до оформлення документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців" від 09.03.2006 N 108) містить визначення поняття як виробничого процесу, так і технологічного процесу, що є складовою першого: - виробничий процес - це систематичне та цілеспрямоване змінювання в часі та просторі кількісних та якісних характеристик засобів виробництва і робочої сили для отримання готової продукції з вихідної сировини згідно із заданою програмою; - технологічний процес - частина виробничого процесу, яка складається з дій, спрямованих на зміну та (чи) визначення стану предмета праці.

Суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що вид послуги «Виготовлення металовиробів за індивідуальним замовленням», який зокрема належить до побутових і підлягає патентуванню останнім не надається, так як підприємство позивача не виконує індивідуальні замовлення з виготовлення металовиробів, а здійснює лише нарізку придбаних таких металовиробів, що внаслідок технологічного процесу не втрачають та не змінюють і не набувають нових своїх властивостей.

З огляду на те, що позивачем не надаються побутові послуги, що виключає необхідність отримання торгового патенту, суд дійшов висновку, що позивачем не порушено норми статті 3-1 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», що не дає підстав податковому органу застосовувати до позивача штрафні санкції.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим -ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі м.Києва - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 18 серпня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 03 квітня 2012 року.

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Бужак Н.П.

Троян Н.М.