Ухвала суду № 23570574, 29.03.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-1573/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Вєкуа Н.Г.

Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"29" березня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого -судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Троян Н.М.;

за участю секретаря: Співак О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 26 травня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРТУС»до Державної податкової інспекції в Святошинському районі м.Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2011 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державної податкової інспекції в Святошинському районі м.Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення. Свої позовні вимоги мотивує тим, що відповідач при проведенні перевірки, дійшов помилкового висновку щодо порушення підприємством Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР в частині включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Мегафудс трейд ЛТД», оскільки, здійснення вказаних операцій підтверджено відповідними первинними документами та податковими накладними, а тому, прийняте податкове повідомлення -рішення від 07.04.2011 року № 0000992360 не відповідає діючому законодавству України. Крім того, позивач змінив позовні вимоги, відповідно до яких просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 07.04.2011 року № 0000992360 форми «Р».

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 26 травня 2011 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва від 7 квітня 2011 року №0000992360 форми «Р».

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задоволюючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позивачем дотримано усіх, передбачених Законом України «Про податок на додану вартість» передумов для формування податкового кредиту, а податковим органом не доведено, що зазначені господарські операції є фіктивними чи безтоварними, як і не доведено відсутність правових підстав для включення витрат платника податку до складу валових витрат.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Святошинському районі м.Києві було проведено невиїзну документальну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість по ТОВ «Мартус»за період квітень 2010 року.

За результатами перевірки було складено акт від 12.10.2010 року № 213/23-60/32211373, на підставі висновків якого ДПІ у Святошинському районі м.Києва прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р»від 26.10.2010 року №0002502310/0.

Вказаним податковим повідомленням-рішенням позивачу було визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 537 957,00 грн. (в тому числі: за основним зобов'язанням -358, 638,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -179 319 грн.).

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його в адміністративному порядку.

Рішенням про результати розгляду скарги від 31.12.2010 року № 20800/10/25-033 ДПІ у Святошинському районі м.Києва залишила без змін податкове повідомлення-рішення, а скаргу позивача - без задоволення.

На підставі Акту перевірки та зазначеного вище рішення відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення від 20.01.2011 року № 00025/2310/1.

Рішенням від 10.03.2011 року Державна податкова адміністрація у м.Києві скаргу позивача задовольнила частково та скасувала податкове повідомлення-рішення відповідача від 26.10.2010 року № 00025002310/0 в частині донарахованого 86805,00 грн. податку на додану вартість і 43 402,50 грн. застосованої штрафної (фінансової) санкції.

На підставі зазначеного, ДПІ у Святошинському районі м.Києва винесене податкове повідомлення-рішення форми «Р»від 07.04.2011 року № 0000992360, яке позивач просить скасувати в судовому порядку.

Відповідно до вказаного рішення, сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 17 833,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 135 916,5 грн.

Як встановлено судом першої інстанції, висновки податкового органу про заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на вказану суму винесені на підставі опрацювання відповідачем податкової декларації за квітень 2010 року, відповідно до якої встановлено, що ТОВ «Мегафудс трейд ЛТД»не було подано податкової декларації з ПДВ за квітень 2010 року та не задекларовано податкові зобов»язання.

Суд першої інстанції вірно не погодився з доводами податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства та вважає оспорюване податкове повідомлення -рішення неправомірним, виходячи з наступного.

Згідно п.1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У відповідності до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»до податкового кредиту не дозволяється включення суми податку на додану вартість, сплаченого в зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що не відносяться до складу валових витрат чи основних фондів (п.п. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 зазначеного Закону) та витрати по сплаті податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 зазначеного Закону). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби

суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, Закон України «Про податок на додану вартість»визначає два випадки неможливості включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту: - у разі, коли вартість придбаних товарів не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) чи основних фондів; - у разі не підтвердження витрат по сплаті податку на додану вартість податковими накладними чи митними деклараціями.

Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість зазначений Закон не містить.

В розумінні Закону України «Про податок на додану вартість» ненадходження сум податку на додану вартість до бюджету від контрагентів платника ПДВ не є підставою для виключення відповідних сум зі складу податкового кредиту такого платника, оскільки для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару до податкового кредиту, не передбачається умова про сплату цих сум до бюджету. Питання від'ємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Враховуючи зазначене, виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Згідно з п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, право позивача на податковий кредит відповідно до зазначеної норми Закону виникло по факту отримання податкових накладних.

Відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2. ст.7 Закону України №168, податкова накладна, має містити : а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Крім того, відповідно до п.п. 7.2.3 п.7.2, п.п. 7.3.1 п.7.3 та п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Згідно з п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України № 168, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст.9 цього Закону.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР визначено, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Судом першої інстанції також правильно встановлено, що податкові накладні за договірними відносинами з контрагентом, оформлені у відповідності до вищевказаних норм Закону України №168, правильність оформлення яких відповідачем ані під час перевірки, ані під час розгляду справи не заперечувалась, копія накладних залучена до матеріалів справи.

Таким чином, позивачем були надані належно допустимі докази здійснення господарських операцій ТОВ «Мегафудс трейд ЛТД», а саме: договір поставки, договір про надання інформаційно-консультативних послуг; акт здачі-прийняття робіт, податкові накладні, банківські виписки.

Донарахування відбулось у зв'язку з тим, що у контрагента не прийнята декларація.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим -ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 26 травня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 03 квітня 2012 року.

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Бужак Н.П.

Троян Н.М.