Ухвала суду № 23570404, 21.03.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-14482/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Григорович П.О.

Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"21" березня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.

суддів Грищенко Т.М., Петрика І.Й.,

при секретарі Белові С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Оболонському району м. Києва на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.06.2011 року у справі за позовом Приватного підприємства «ДіАн» до Державної податкової інспекції у Оболонському району м. Києва про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2009 року позивач Приватне підприємство «ДіАн»звернулись до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському району м. Києва, в якому просили суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення від 15.06.2009р. №0000302309/0, від 19.08.2009р. №0000302309/1, від 28.10.2009р. №0000302309/1, від 28.10.2009р. №0000522309/0, від 15.06.2009р. №0000312309/0, від 19.08.2009р. №0000312309/1, від 28.10.2009р. №0000312309/1, від 10.11.2009р. №0000302309/2, від 10.11.2009р. №0000312309/2.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.06.2011 року зазначений адміністративний позов -задоволено.

Не погоджуючись з прийнятою Постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати в повному обсязі Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.06.2011 року. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідачем, було проведено виїзну планову перевірку Приватного підприємства «ДіАн»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства в період з 01.01.2006р. по 31.12.2008р., за результатами якої складено Акт про результати перевірки №303-23-9-25284599 від 01.06.2009 року. Перевіркою встановлено порушення вимог: п.п. 4.1.6, п. 4.1 ст. 4, п.п. 1.32 п. 1, п.п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 , п.п. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5, пп. 8.1.4 ст. 8, п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді що перевірявся на загальну суму 1 153 473,00 грн.; пп. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 166226,00 грн.

На підставі даного Акту, ДПІ у Оболонському районі м. Києва було прийняті податкові повідомлення-рішення: №0000302309/0 від 15.06.2009р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 230 210,00 грн., з яких 153473,00 грн. основного платежу і 76 737,00 грн. застосованої штрафної санкції, №0000312309/0 від 15.06.2009р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 249 339,00 грн., з яких 166 226,00 грн. основного платежу і 83 113,00 грн. застосованої штрафної санкції.

За наслідками процедури адміністративного оскарження до ДПІ у Оболонському районі м. Києва вказані податкові повідомлення - рішення залишені без змін, скарги - без задоволення та винесені нові податкові повідомлення - рішення від 19.08.2009р. №0000302309/1, №0000312309/1, якими визначені аналогічні суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток, а також доведені нові строки їх сплати.

Крім того, рішенням ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 28.10.2009р. №22674/10/25-008 «Про внесення змін до рішення про результати розгляду первинної скарги»частково скасовано податкове повідомлення - рішення від 15.06.2009р. №0000302309/0 в частині основного платежу по податку на прибуток в сумі 7634,00 грн., застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1029,00 грн. та збільшує суму податкового зобов'язання по податку на прибуток на суму 315 189,00 грн. основного платежу та у відповідній частині штрафні (фінансові) санкції збільшує на суму 157595,00 грн.; частково скасовано податкове повідомлення - рішення від 15.06.2009р. №0000312309/0 в частині осиного платежу по податку на додану вартість 29 394,00 грн., та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 9 670,00 грн., в іншій частині рішення залишене без змін, а скарга позивача - задоволена частково.

Внаслідок чого, ДПІ у Оболонському районів м. Києва винесені нові податкові повідомлення - рішення: №0000522309/0 від 28.10.2009р. про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 472784,00 грн. з яких 315 189,00 грн. - основного платежу та 157 595,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій; №0000312309/1 від 28.10.2009р. про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 310 275,00 грн.. з яких 136 832,00 грн. - основного платежу та 73443,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Позивач звернувся до ДПА в Києві з повторною скаргою щодо оскарження в адміністративному порядку вказаних рішень. За результатами розгляду повторна скарга ПП «ДіАн»залишена без задоволення, податкові повідомлення-рішення - без змін та винесені нові податкові повідомлення - рішення №0000312309/2 від 10.11.2009р. про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 210275,00 грн. та податкове повідомлення - рішення №0000302309/2 від 10.11.2009р. про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 221 547,00 грн.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не надав суду допустимих, належних, достатніх, беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення та не довів правомірності визначення позивачу за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Колегія суддів, погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, валовий дохід позивача виник при реалізації ПП «ДіАн»паливно-мастильних матеріалів МП «Руно». В період з грудня 2005 року по грудень 2007 року між ПП «ДіАн»(Продавець) та МП «Руно»(Покупець) були укладені господарські договори, предметом яких сторонами було передбачено поставку нафтопродуктів.

На виконання умов укладених господарських договорів приватним підприємством «ДіАн»(Продавцем) в період з січня 2006 року по грудень 2007 року включно здійснювалось відвантаження нафтопродуктів на користь МП «Руно».

ПП «ДіАн»на підставі виписаних податкових накладних було включено до обсягів поставки товарів (робіт, послуг), вартість паливно-мастильних матеріалів, відвантажених підприємством МП «Руно»за вищезазначеними договорами на загальну суму 12821165,07 гри., в тому числі ІІДВ -2136860,84 гри., зокрема:за 2006 рік - у розмірі 7200345,15 грн., в т. ч. ПДВ - 1200057,53 грн.; за 2007 рік - у розмірі 5620819,92 грн., в т. ч. ПДВ - 936803,31 грн.

Як зазначив в Акті перевірки відповідач, порушення ПП «ДіАн»полягає в тому, що у ряді випадків в платіжних дорученнях МП «Руно»зазначало призначення платежу як оплату за дизельне паливо, а фактично ПП «ДіАн»відвантажувало бензин різних марок, і навпаки - відвантажувалося дизельне паливо, а оплата здійснювалася за бензин різних марок.

Як доказ заниження ПП «ДіАн»валового доходу за операціями з МП «Руно», відповідач наводить оборотно-сальдові відомості по рахунку 36.1 «Розрахунки з вітчизняними покупцями». Контрагент МП «Руно», що зазначені в Акті перевірки. Ці оборотно-сальдові відомості складені органом державної податкової служби в розрізі марок ПММ

Судом першої інстанції також встановлено, що в тексті призначення платежу, крім зазначення марки ПММ, за яку проводиться оплата, зазначається також номер та дата господарського договору, на підставі якої проводилося відвантаження товару та оплата за поставлений товар.

Що стосується порушення позивачем п п.п. 4.1.6, п. 4.1 ст. 4, п.п. 1.32 п. 1, п.п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 , п.п. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5, пп. 8.1.4 ст. 8, п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягало в заниженні податку на прибуток, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Серед іншого, валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів (крім операцій з їх первинного випуску (розміщення) та операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації).

Відповідно до положень пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Помилкове зазначення контрагентом МП «Руно»у платіжному дорученні не тієї марки ПММ (дизельне паливо замість бензину А-92 чи А-95 або навпаки) не є підставою для висновку про те, що цю оплату не можна пов'язати з уже отриманим за договором товаром, і висновку про те, що така оплата є окремою передплатою, з огляду на - що валовий дохід ПП «ДіАн»мав збільшуватися.

Крім того, принципи визначення доходів у бухгалтерському обліку та у податковому обліку відрізняються моментом визначення дати виникнення (визнання, нарахування) доходів.

Отже, визначений розмір отриманих господарюючим суб'єктом доходів, що відображаються у бухгалтерському обліку по субрахунку 702 «Дохід від реалізації товарів», не відповідає визначеному розміру, нарахованих такому господарюючим суб'єктом (за відповідний звітний період) валових доходів у податковому обліку, що призводить до наявності розбіжностей між даними щодо доходів господарюючого суб'єкта, відображених на субрахунку 702 «Дохід від реалізації товарів», та даних щодо його валових доходів за звітний період, отриманих від продажу товарів.

Крім того, в матеріалах справи містяться листи ФЛРУ АТ «ІНДЕКС БАНК»та відділення № 3 у м. Львові ВАТ «Кредобанк», в яких ПП «ДіАн»було повідомлено, що МП «Руно»уточнило текст призначення платежу в ряді платіжних дорученнях.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 названого Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, не відносяться до складу валових витрат.

Як зазначає відповідач в Акті перевірки, ПП «ДіАн»до складу валових витрат віднесено витрати, які не пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), тобто з веденням господарської діяльності, у розмірі 37955,00 гри., в тому числі: 24690,00 грн. - за інформаційно-консультаційні послуги, надані ТОВ «Грандес»; 550,00 грн. - за інформаційно-консультаційні послуги, надані ПП «Терра»; 12715,00 грн. - за інформаційно-консультаційні послуги, надані ТОВ «Оскар ЛКС». Тобто, ПП «ДіАн»не довів, що витрати на інформаційні послуги, які надавалися ТОВ «Грандес», ТОВ «Оскар ЛКС», та ПП «Терра», використовувалися підприємством у господарській діяльності.

Як вбачається з акту перевірки, ПП «ДіАн»було проведено оплату на користь вищевказаних підприємств за отримані інформаційно-консультаційні послуги.

Отже, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачає вичерпний перелік витрат платника податку, що не включаються до складу валових витрат.

Тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності висновків податкового органу про порушення ПП «ДіАн»п.5.1 ст.5, п.5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки виконання умов укладеного договору про надання інформаційно-консультаційних послуг сторонами оформлено актом виконаних робіт та податковими накладними та містить перелік виконаних робіт, передбачених умовами укладеного договору про надання інформаційно-консультаційних послуг.

Що стосується порушення позивачем пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало в заниженні податку на додану вартість, колегія суддів, зазначає наступне.

У відповідності до пп. 7.2.1, 7.2.6, 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За приписами п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, судова колегія зауважує, що законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Законом України «Про податок на додану вартість», та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Крім того, обставини справи підтверджуються також висновком судово-економічної експертизи №6819/6820/10-19 від 23.03.2011р., проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись, ст.ст. 2, 41, 160, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Оболонському району м. Києва на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.06.2011 року -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.06.2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Грищенко Т.М.

Петрик І.Й.