Ухвала суду № 23570248, 27.03.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-13986/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.

Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

"27" березня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.

при секретарі

- Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Карат-2000»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.06.2010 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Карат-2000», Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа-простір»про стягнення в доход держави коштів за нікчемною угодою, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2009 року ДПІ у Печерському районі м. Києва звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Карат-2000», Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа-простір»про зобов'язання ТОВ «Основа-простір»повернути ТОВ «Карат-2000»одержані за договором № 12-12/08 від 12.12.2008 року грошові кошти в розмірі 15 318, 03 грн.; стягнення з ТОВ «Карат-2000»в доход держави повернуті ТОВ «Основа-простір»грошові кошти в розмірі 15 318,03 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.06.2010 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Відповідачі при укладанні спірної угоди, мали намір вчинення господарської операцій, що завідомо суперечать інтересам держави.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач 1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. При цьому вважає, що постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, на підставі неповного дослідження доказів та без повного з'ясування судом обставин справи.

В судовому засіданні представник Відповідача 1 підтримав апеляційну скаргу, просив постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник Позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував та просив рішення суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вислухавши думку сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Позивача необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції наступне.

Позивачем була проведена невиїзна документальна перевірка Відповідача 1 з питання правильності формування податкового кредиту з податку на додану вартість при взаємовідносинах з Відповідачем 2 за період 2008-2009 років. Зазначена перевірка була проведена на підставі постанови слідчого СВ ПМ ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 05.06.2009 року.

За результатами перевірки Позивачем було складено Акт від 15.10.2009 року № 13093/23-11/30181625.

В зазначеному акті перевірки зафіксовано порушення ТОВ "Карат - 2000" п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п. 7.4.5 п. 7.4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 747 550 грн. 58 коп.

Як зафіксовано в акті, у ході перевірки було встановлено, що між ТОВ «Карат -2000»(замовник) та ТОВ «Основа-Простір»(виконавець) укладено договір від 12.12.2008 року №12-12/08. Предметом зазначеного договору було надання комплексу послуг, пов'язаних з просуванням товарів під торговими марками клієнта замовника.

Відповідно до умов вищезазначеного договору загальна ціна робіт складала 15 318 грн. 03 коп. в.т.ч. ПДВ 2 553 грн. 00 коп. 12.12.2008 року сторони підписали акт здачі-прийняття робіт за договором. В згаданому акті зазначено сторони виконали свої зобов'язання у повному обсязі.

Відповідач 2 виписав Відповідачу 1 податкову накладну від 30.12.2008 року №30.12.03 на загальну суму 15 318 грн. 03 коп. Позивач 1 відобразив вищезазначену податкову накладну в книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг) у грудні 2008 року під порядковим номером №30. На підставі зазначеної податкової накладної Відповідач 1 включив до складу податкового кредиту за грудень 2008 року суму сплаченого за договором №12-12/08 від 12.12.2008 року ПДВ у розмірі 2 553 грн. 00 коп.

Відповідно до викладених в акті перевірки висновків, Відповідачем 1 занижено податок на додану вартість у вересні 2008 року -лютому 2009 року на 747 550 грн. 58 коп.

Так, колегія суддів, проаналізувавши положення ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року за № 168/97-ВР, в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин та який визначав, зокрема, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, погоджується з наступним висновком суду першої інстанції.

Податкова накладна згідно закону розуміється не лише як формальний документ, а як документ, що несе відповідне правове навантаження і який повинен підтверджувати наявність підстав для включення до податкового кредиту сум податку. Відсутність таких підстав позбавляє податкову накладну юридичної сили підтверджувати право на податковий кредит. При цьому наявність не підтвердженої податкової накладної не підтверджує наявність податкового кредиту.

В даному випадку, як убачається, сума податкового кредиту зазначена Відповідачем 1 в податковій накладній, в ході перевірки не підтвердилась.

Також, з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців убачається, що керівником Відповідача 2 був Мазурик Ю.В.

Згідно вироку Дніпровського районного суду міста Києва від 08.04.2009 року Мазурика Ю.В. визнано винним у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, тобто за створення фіктивного підприємства.

Як вірно встановлено судом першої інстанції Дніпровським районним судом міста Києва у вироку від 08.04.2009 року зазначено, що участь Мазурика Ю.В. у створенні та діяльності фіктивного підприємства ТОВ «Основа -Простір»починаючи з 14.07.2008 року, заподіяла державі велику матеріальну шкоду у вигляді ненадходження до Бюджету України суми ПДВ.

Відповідно до ст. 205 КК України, кримінальна відповідальність передбачена за фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Із зазначеного випливає, що Відповідач 2, як суб'єкту підприємницької діяльності, був створений в серпні місяці 2008 року без мети зайняття підприємницькою діяльністю та навпаки - з метою прикриття незаконної діяльності.

Згідно положень ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, при укладанні договору №12-12/08 від 12.12.2008 року сторони діяли всупереч інтересам держави.

Крім того, з аналізу Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року за № 168/97-ВР випливає, що однією з обов'язкових підстав для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та їх відшкодування у передбачених цим Законом випадках є фактична сплата цих сум до Державного бюджету України. Законом встановлено прямий зв'язок між сплатою, надходженням до Державного бюджету України сум податку на додану вартість та їх відшкодуванням.

За таких обставин, суд першої інстанції вірно зробив висновок про те, що в даному випадку держава повинна відшкодувати суми ПДВ, які фактично до бюджету не надійшли.

Крім того, за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства застосовуються санкції, передбачені ст. 208 ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 208 ГК України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

З аналізу даної норми убачається, що у випадку коли одна сторона, в даному випадку це Відповідач 2, маючи намір завдати шкоди державі, повинен повернути другій стороні, в даному випадку Відповідачу 2, одержане нею, в даному випадку винагороду за надання комплексу послуг, та, в подальшому, одержане останньою стягується в доход держави, в даному випадку через Позивача.

Тобто, із рахунків Відповідача 1 в доход держави мають бути стягненні лише кошти у розмірі 15 318 грн. 03 коп., які надійдуть на його рахунок з рахунку Відповідача 2.

Таким чином, ст. 208 ГК України передбачає відповідальність за порушення законодавства саме щодо вчинення нікчемного (недійсного) правочину, а не за порушення податкового законодавства у вигляді податкового зобов'язання.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, у Відповідача 2 при укладанні договору від 12.12.2008р. №12-12/08 з Відповідачем 1, був намір вчинення господарської операції, що завідомо суперечать інтересам держави.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу -залишити без задоволення, а постанову суду -без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 199, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Карат-2000»-залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.06.2010 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Карат-2000», Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа-простір»про стягнення в доход держави коштів за нікчемною угодою, -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається в порядку та строки, визначені ст. ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.