Ухвала суду № 23566947, 22.03.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-1415/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Старова Н.Е.

Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"22" березня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Мамчура Я.С. та Шостака О.О.,

при секретарі - Зозулі Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2011 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «А.Е.С. Київобленерго»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2009 року ПАТ «А.Е.С. Київобленерго»звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва № 0014111530/0 від 14 серпня 2009 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2011 року вказаний адміністративний позов було задоволено.

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, звернулася до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду від 17 жовтня 2011 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що згідно п. 2 рішення Київської міської ради «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві»№ 944/944 від 25 грудня 2008 року позивач зобов'язаний сплачувати земельний податок у розмірі мінімальної річної орендної плати за земельні ділянки, встановленої ст. 21 Закону України «Про оренду землі».

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обставини, на які посилається відповідач, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ДПІ у Голосіївському районі м. Києва -залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2011 року -без змін виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було проведено камеральну перевірку податкової декларації (розрахунку), про що складено акт № 776/15-30/23243188 від 30 липня 2009 року.

Згідно висновків вказаного акту позивачем було занижено податкове зобов'язання із земельного податку у розмірі 266 грн. 04 коп.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було винесено податкове повідомлення-рішення № 0014111530/0 від 14 серпня 2009 року, яким позивача зобов'язано перерахувати до бюджету 283 грн. 04 коп., з них 266 грн. 04 коп. -земельний податок та 17 грн. 00 коп. -штрафні (фінансові) санкції.

Зазначене заниження податкового зобов'язання виникло у зв'язку з тим, що позивач при визначенні розміру земельного податку, що підлягає сплаті, керувався ч. 1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю», в той час як зобов'язаний був, на думку податкового органу, сплачувати податок у розмірі, встановленому п. 2 рішення Київської міської ради «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві»№ 944/944 від 25 грудня 2008 року.

Позивач вважає, що вказане рішення Київської міської ради не підлягає застосуванню як таке, що прийняте з порушенням ч. 2 ст. 4 Закону України «Про плату за землю».

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ПАТ «А.Е.С. Київобленерго»суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем при визначенні ставки земельного податку було безпідставно застосовано рішення Київської міської ради «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві» № 944/944 від 25 грудня 2008 року.

Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, оскільки воно знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Судом встановлено, що ПАТ «А.Е.С. Київобленерго»сплачує земельний податок із земельної ділянки, розташованої за адресою: вул. Стеценка, 1-а, м. Київ.

Рішенням Київської міської ради «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві»№ 944/944 від 25 грудня 2008 року було встановлено ставку земельного податку для суб'єктів господарської діяльності, які використовують земельні ділянки на території м. Києва, але в установленому законодавством порядку не оформили права власності або права користування земельними ділянками.

У відповідності до п. 2 вказаного рішення з 01 квітня 2009 року плата за земельні ділянки (крім земель, які використовуються державними (казенними) підприємствами, підприємствами оборонно-промислового комплексу, визначеними розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 N 1382-р, для будь-яких потреб та комунальними підприємствами, установами, організаціями для ведення лісового господарства, для водогосподарських потреб, та земель, зайнятих зеленими насадженнями загального користування, житловим фондом, об'єктами інженерно-транспортної інфраструктури, крім присадибних і садових земельних ділянок, а також визначених Київською міською радою земельних ділянок, які використовуються підприємствами, що забезпечують життєдіяльність міста, та земельних ділянок, щодо яких Київською міською радою прийняті рішення про їх передачу у власність або в користування, але документи, що посвідчують права на такі земельні ділянки, не зареєстровані), які використовуються суб'єктами господарської діяльності, але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено (не переоформлено), справляється в розмірі мінімальної річної орендної плати за земельні ділянки, встановленої статтею 21 Закону України «Про оренду землі».

Відповідач стверджує, а позивач не заперечує, що право власності ПАТ «А.Е.С. Київобленерго»на земельну ділянку за адресою: вул. Стеценка, 1-а, м. Київ в установленому законодавством порядку не оформлено (не переоформлено).

У зв'язку з цим відповідач вважає, що позивач, обчислюючи та сплачуючи земельний податок зобов'язаний був керуватися рішенням Київської міської ради «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві»№ 944/944 від 25 грудня 2008 року.

Разом з тим, розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів передбачені також Законом України «Про плату за землю».

У відповідності до ст. 7 вказаного Закону ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки.

Грошову оцінку земельної ділянки позивача -встановлено, що не заперечується сторонами даної справи.

Таким чином, у період, що перевірявся, існували два нормативно-правові акти, які встановлювали для позивача різний розмір ставки земельного податку -Закону України «Про плату за землю»та рішення Київської міської ради «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві» № 944/944 від 25 грудня 2008 року.

Вирішуючи питання про те, яким із вказаних актів необхідно застосовувати при вирішенні даної справи колегія суддів керується наступним.

У відповідності до ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

За загальним правилом закони України мають вищу юридичну силу у порівнянні з нормативно-правовими актами, виданими органом місцевого самоврядування, та є пріоритетними у застосуванні.

У зв'язку з цим колегія суддів приходить до висновку про те, що ПАТ «А.Е.С. Київобленерго», сплативши земельний податок у розмірі, визначеному ст. 7 Закону України «Про плату за землю», виконало свої податкові зобов'язання у повному обсязі, а у податкового органу були відсутні підстави для донарахування позивачу земельного податку та винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Крім того, рішення Київської міської ради «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві»№ 944/944 від 25 грудня 2008 року в подальшому було скасоване в судовому порядку як таке, що прийняте поза межами компетенції органу місцевого самоврядування.

Таким чином, доводи апеляційної скарги ДПІ у Голосіївському районі м. Києва не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 17 жовтня 2011 року, та не можуть бути підставами для її скасування.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ДПІ у Голосіївському районі м. Києва -залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2011 року -без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва -залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2011 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Горяйнов А.М.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.