Ухвала суду № 23559597, 04.04.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" квітня 2012 р. м. Київ К/9991/6569/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Подолянко Р.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Транссигнал ОЛК»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2010 року

у справі № 2-а-5479/09/0270

за позовом Державної податкової інспекції у місті Вінниці

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транссигнал ОЛК»

про стягнення податкових зобов'язань, -

В С Т А Н О В И Л А :

Державна податкова інспекція у місті Вінниці (далі -позивач) звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транссигнал ОЛК»(далі -відповідач) про стягнення з ТОВ «Транссигнал ОЛК»суми податкових зобов'язань у розмірі 87571,50 грн., нарахованих рішенням ДПІ у м. Вінниці № 23916/10/23 від 16 листопада 2009 року.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 02 лютого 2010 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2010 року постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 02 лютого 2010 року скасовано, ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ТОВ «Транссигнал ОЛК»податкові зобов'язання у сумі 87571,50 грн., нараховані із застосуванням звичайних цін згідно рішення податкового органу № 23916/10/23 від 16 листопада 2009 року.

В касаційній скарзі ТОВ «Транссигнал ОЛК», посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2010 року та залишити в силі постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 02 лютого 2010 року.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Заслухавши доповідь судді -доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у м. Вінниці провела виїзну позапланову перевірку ТОВ «Транссигнал ОЛК»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період з 01 січня 2009 року по 01 липня 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01 травня 2009 року по 01 червня 2009 року, за результатами якої було складено акт від 02 листопада 2009 року № 232/0701/32054869.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет, на 58381,00 грн.

Зокрема, перевіркою було встановлено, що дане порушення виникло внаслідок того, що ТОВ «Транссигнал ОЛК»при визначенні бази оподаткування податком на додану вартість операцій з поставки автотранспортних засобів -нових та бувших у використанні на митній території України використано вартість продажу автотранспортних засобів, встановлену на основі договорів з покупцем, не врахувавши при цьому положень пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість».

В ході проведення зазначеної перевірки Головою ДПА у Вінницькій області було прийняте рішення № 1 від 27 жовтня 2009 року «Про застосування «звичайних цін»при визначенні податкових зобов'язань ТОВ «Транссигнал ОЛК»за період з 01 січня 2009 року по 01 липня 2009 року»з метою визначення бази оподаткування податком на додану вартість операцій з товарами, що були імпортовані на митну територію України і в подальшому реалізовані.

16 листопада 2009 року ДПІ у м. Вінниці на рішення Головою ДПА у Вінницькій області було прийняте рішення № 1 від 27 жовтня 2009 року «Про застосування «звичайних цін»при визначенні податкових зобов'язань ТОВ «Транссигнал ОЛК»за період з 01 січня 2009 року по 01 липня 2009 року»прийняла рішення № 23916/10/23, яким згідно з пунктом 10.1 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість», підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначила ТОВ «Транссигнал ОЛК»суму податкових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 87571,50,00 грн., з яких 58381,00 грн. -сума заниження податкових зобов'язань, 29190,50 грн. -сума застосованих штрафних (фінансових) санкцій.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що механізм донарахування податкових зобов'язань платника податку внаслідок визначення звичайних цін на час прийняття рішення № 23916/10/23 від 16 листопада 2009 року не врегульовано, з урахуванням того, що у податкового органу були відсутні підстави для застосування непрямого методу, виключний перелік яких встановлено пунктом 4.3 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Також суд виходив з того, що Митний кодекс України не регулює відносини по сплаті податків з товарів, які реалізуються на території України і не перебувають під митним контролем.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що податковий орган має право застосовувати звичайні ціни для визначення бази оподаткування у випадках, передбачених законом, незалежно від виду господарської операції, що здійснюється платником цього податку, або податкового статусу іншої сторони такої операції, а в силу положень підпункту 4.3.5 пункту 4.3 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»рішення про сплату податкових зобов'язань приймається у судовому порядку за поданням керівника (його заступника) відповідного податкового органу.

Однак, з такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів погодитись не може, з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 4.3.5 пункту 4.3 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) рішення про застосування непрямих методів приймається податковим органом за місцезнаходженням платника податків за наявності підстав, визначених у підпункті 4.3.1 цього пункту. Нарахування податкових зобов'язань з використанням непрямого методу здійснюється виключно податковими органами. Рішення про сплату податкових зобов'язань приймається у судовому порядку за поданням керівника (його заступника) відповідного податкового органу.

Згідно з приписами підпункту 4.3.1 пункту 4.3 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків згідно з підпунктом «а»підпункту 4.2.2 статті 4 цього Закону у зв'язку з невстановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його відокремлених підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або ухиленням платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством, а також якщо неможливо визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з неведенням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів, сума податкових зобов'язань платника податків може бути визначена за непрямим методом. Цей метод може застосовуватися також у випадках, коли декларацію було подано, але під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством

Підпунктом 4.3.4 пункту 4.3 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що застосування непрямого методу для визначення податкових зобов'язань платників податків у випадках, не передбачених цим пунктом, не дозволяється.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для проведення перевірки, результати якої оформлені актом № 232/0701/32054869 від 02 листопада 2009 року, ДПА у Вінницькій області визначила підпункт 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Підставою для нарахування податкових зобов'язань ТОВ «Транссигнал ОЛК»із застосуванням «звичайних цін»у відповідності до пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»згідно рішення № 23916/10/23 від 16 листопада 2009 року ДПІ у м. Вінниці визначила пункт 4.3 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Суд касаційної інстанції визнає безпідставним посилання суду апеляційної інстанції на підпункт 1.20.10 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та необхідність застосування податковим органом при донарахуванні податкових зобов'язань платнику податків внаслідок визначення звичайних цін непрямих методів та фактичного застосування останніх за відсутності правових на те підстав, оскільки податковим органом взагалі не були застосовані непрямі методи, які можуть бути застосовані виключно за наявності підстав, встановлених підпунктом 4.3.1 пункту 4.3 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Таких підстав у податкового органу не було, тому остання будь-який непрямий метод не повинна була застосовувати і його не застосовувала.

Між тим, згідно з підпунктом 1.20.10 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом. Податковий орган має право застосувати звичайні ціни для визначення бази оподаткування у випадках, передбачених законом, незалежно від виду господарської операції, що здійснюється платником цього податку, або податкового статусу іншої сторони такої операції.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Підпунктом 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів. Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів

У відповідності до підпункту 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу 1 підпункту 1.20.1 цього пункту.

Як правомірно встановлено судом першої інстанцій, податковим органом не здійснено визначення звичайної ціни реалізованих позивачем на внутрішньому ринку України товарів згідно вимог пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», натомість податковий орган з посиланням на пункт 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»дійшов висновку про те, що митна вартість товару є його звичайною ціною.

Колегія суддів відзначає, що суди першої інстанції правомірно відхилив вказані доводи податкового органу, як необґрунтовані, оскільки пункт 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»визначає базу оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) та стосується оподаткування податком на додану вартість при розмитненні імпортованих товарів і не стосується правил оподаткування інших господарських операцій.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Враховуючи вищевикладене, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2010 року підлягає скасуванню із залишенням в силі постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 02 лютого 2010 року.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 226, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Транссигнал ОЛК»задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2010 року скасувати, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 02 лютого 2010 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна