Ухвала суду № 23559150, 16.02.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" лютого 2012 р. м. Київ К-3773/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут атомного та енергетичного насособудування»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2008

у справі № АС 3/263-07

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут атомного та енергетичного насособудування»

до Державної податкової інспекції в м. Суми

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут атомного та енергетичного насособудування»(далі по тексту позивач, ВАТ «ВНДІАЕН») звернулось до Господарського суду Сумської області з позовом до Державної податкової інспекції в м. Суми (далі по тексту відповідач, ДПІ в м. Суми) про часткове скасування податкового повідомлення-рішення від 19.04.2007 № 0000692311/0/26729.

Постановою Господарського суду Сумської області від 01.06.2007 позов задоволено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2008 скасовано постанову Господарського суду Сумської області від 01.06.2007 та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залиши в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, в березні 2007 року відповідачем була проведена виїзна документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства позивача за період з 01.10.2005 по 31.12.2006, за результатами якої був складений акт перевірки від 05.04.2007 № 2028/2311/00220477/36.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем п.п. 7.3.1, п. 7.3, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»за рахунок того, що до складу податкового зобовязання не було віднесено суму ПДВ в розмірі 87280,75 грн., в тому числі по періодам: в серпні 2006 року 77333,00 грн., в вересні 2006 року 9947,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 19.04.2007 № 0000692311/0/26729 про визначення позивачу податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) у сумі 136315,50 грн., із них основний платіж - 90877,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 45438,50 грн.

Судами також встановлено, що 01.06.2006 між ПНТЦ «Влад-97»(комісіонером) та, ВАТ «ВНДІАЕН»(комітентом) укладений договір комісії, відповідно до умов якого ПНТЦ «Влад-97», прийняв на себе зобовязання за винагороду здійснити від свого імені і в інтересах зовнішньоторговельні операції з продажу устаткування, обумовленого в додатках до договору.

Даним договором комісії визначено, що ПНТЦ «Влад-97», тобто комісіонер, виступаючи від свого імені, має право самостійно укласти зовнішньоторговельні угоди купівлі-продажу з третьою особою, яка іменується покупцем, а ВАТ «ВНДІАЕН»за умови дотримання умов оплати, передати ПНТЦ «Влад-97»майно в терміни визначені договором.

Предметом договору є два насосні агрегати, загальною вартістю 1047369,00 грн., термін передачі майна - вересень 2006 року і грудень 2006 року.

Відповідно до договору ПНТЦ «Влад-97»сплачує 50% вартості майна аванс на розрахунковий рахунок позивачу протягом 90 днів з дня підписання договору, 50% - після підписання акту прийому-передачі майна кінцевому покупцю, але не пізніше 90 днів з дня передачі ПНТЦ «Влад-97» зазначеного майна.

ДПІ в м. Суми прийшла до висновку про те, що фактичні обставини щодо зобовязань сторін ПНТЦ «Влад-97»та позивачем, порядок й умови виконання цих зобовязань сторонами, фактично нівелюють зміст договору комісії та мають ознаки договору поставки.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що при визначенні донарахованої оскаржуваної позивачем суми податкового зобовязання відповідач діяв протиправно та поза межами окреслених чинним законодавством повноважень податкового органу при здійсненні перевірки і не зміг доказати правомірності свого рішення, заперечуючи проти адміністративного позову.

Відмовляючи у задоволенні позову суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач, відповідно з положень ст.ст. 1011, 1012 ЦК України та Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»не є субєктом зовнішньоекономічної діяльності, тому нарахування відповідача податкового зобовязання є обґрунтованим.

Суд касаційної інстанції не може погодитись з таким висновком суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 7.3.8 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»попередня авансова оплата вартості товарів (супутніх послуг), які експортуються чи імпортуються, не змінюють значення податкового кредиту або податкових зобовязань платника податку відповідно такого експортера або імпортера. Тому, неправомірним є застосування в даному разі до цих правовідносин відповідачем загальних норм п.п. 7.3.8 п. 7.3 ст. 7 цього Закону.

Судом першої інстанції прийнятий правильний висновок, що позивач, здійснюючи зовнішньоекономічну діяльність діяв у повній відповідності з чинним законодавством, зокрема з Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність». Згідно ст. 2 згаданого Закону субєкти зовнішньоекономічної діяльності мають право здійснювати її в будь-яких формах, які прямо не заборонені чинними законами України. Статтями 3, 4 даного Закону передбачено, що посередницькі операції, при здійсненні яких право власності на товар не переходить до посередника (на підставі комісійних, агентських договорів, договорів доручення та інших), здійснюються без обмежень.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»субєкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонено законами України. Дані приписи Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»безпосередньо кореспондуються з нормами Цивільного кодексу України , зокрема, ст.ст. 6, 11, 204, 627, якими визначено: свободу договору, презумпцію правомірності правочину, підстави виникнення цивільних прав та обовязків та статтями 377, 378, 379, 382 ГК України.

Отже, позивачем відповідно до діючого законодавства правомірно здійснено зовнішньоекономічну діяльність та правильно застосовано до цих правовідносин п.п. 7.3.8 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність».

Посилання відповідача на ст. 1022 ЦК України є неправомірним, оскільки вона не містить будь-яких обмежуючих приписів, а лише встановлює граничний термін подання звіту та передання всього одержаного за договором комісії, а саме: після вчинення правочину за дорученням комітента.

Згідно ст. 1012 ЦК України істотними умовами договору комісії є умови, за якими комісіонер зобовязується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну, а відповідно до ч. 1 ст. 656 ЦК України, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

На протязі дії договору комісії комісіонер зобовязаний виконувати всі обовязки за договором комісії та зобовязаний відзвітувати перед комітентом і вручити йому майно або кошти.

Законодавцем зазначено, що органи державної влади, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України із покладенням на субєкта владних повноважень обвязку щодо доказування правомірності свого рішення підтвердженням його належними доказами.

Відповідно до п. 2.3 Наказу Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 № 327, у разі виявлення розбіжностей перевіряючі зобовязані чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків.

Судом першої інстанцій встановлено, що в акті перевірки не визначено у чому полягає неправильність застосування позивачем п.п. 7.3.8 п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»чим порушено вимоги зазначеного Наказу, хоча згідно п. 1.3 даного Наказу саме акт є службовим документом, який стверджує факт проведення виїзної планової перевірки і має бути носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства субєктами господарювання.

Виходячи з викладеного, постанова Господарського суду Сумської області від 01.06.2007 прийнята відповідно до вимог чинного законодавства і скасована постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2008 помилково.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

За таких обставин, касаційна скарга Відкритого акціонерного товариства «Науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут атомного та енергетичного насособудування»підлягає задоволенню, постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2008 - скасуванню, а постанова Господарського суду Сумської області від 01.06.2007 - залишенню в силі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 222, 223, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут атомного та енергетичного насособудування»задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2008 скасувати та залишити в силі постанову Господарського суду Сумської області від 01.06.2007.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. СтепашкоСудді(підпис)С.Е. Острович(підпис)М.О. ФедоровЗ оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова