Постанова № 23559130, 10.04.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" квітня 2012 р. м. Київ К-21448/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Голубєвої Г.К.

Суддів Карася О.В.

Нечитайла О.М.

при секретарі судових засідань: Навасардян М.Г.,

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова

на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2010 року

та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.10.2009 року

по справі № 2а-39000/09/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трайгон Фармінг Харків"

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Трайгон Фармінг Харків" звернулось до окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення від 24.11.2008р. № 0000751600/0.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.10.2009 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2010 року, позов задоволено; скасовано спірне податкове повідомлення-рішення з мотивів протиправності його прийняття.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог стосовно суми завищення бюджетного відшкодування у розмірі 15751,00грн. відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу та постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення в частині визначення суми завищення бюджетного відшкодування у розмірі 15751,00грн.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що за результатами проведеної виїзної позапланової перевірки ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника за серпень 2008 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось за липень 2008 року, складено акт № 1213/16-011/34469015 від 14.11.2008р., в якому встановлено порушення п.1.3 ст. 1, пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7, п. 11.29 ст. 11, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон № 168/97-ВР), що спричинило завищення податкового кредиту за липень 2008 року на суму 137 543 грн. та завищення суми бюджетного відшкодування за серпень 2008 року на суму 66 743 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 24.11.2008р. відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000751600/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 66 743 грн.

Щодо спірного епізоду, судами встановлено, що у липні 2008 року позивач придбав у підприємств добриво, запчастини та паливо. За висновками відповідача, у порушення п.п.11.29 ст.11 Закону № 168/97-ВР ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" з вищезазначених операцій віднесено суму ПДВ до складу податкового кредиту липня 2008 року загальної декларації з ПДВ, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування за серпень 2008 року на суму 15751,00 грн. У той же час, на думку податкового органу, сплачені суми ПДВ за вказані товари повинні бути включені до податкового кредиту окремої декларації (скороченої) у повному обсязі.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідні податкові накладні позивачем обґрунтовано не ідентифіковані за видом діяльності, оскільки придбаний згідно з ними товар використовувався позивачем як безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, так і у іншій супутній, що здійснювалась протягом податкового періоду, тому здійснити чітке розмежування не виявляється можливим. З огляду на викладене, суди дійшли висновку, що позивачем правомірно суми податку на додану вартість, що підтверджені такими податковими накладними, включені до загальної декларації, а відтак податковий кредит за липень 2008 року позивачем сформований у відповідності до вимог законодавства, а сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, заявленого у серпні 2008 року, є правомірною.

Однак, з такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

У пункті 11.21 статті 11 "Прикінцеві положення" Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, зокрема, що сума податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та мясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва. Порядок нарахування і використання зазначених коштів установлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 11.29 тієї ж статті Закону (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) зупинено дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету ПДВ за операціями з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюється сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства. Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку. Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу четвертого пункту 1.2 розділу 1 "Загальні положення" Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 166 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), платники податку, в яких згідно із чинним законодавством (пункти 11.21, 11.29 Закону № 168/97-ВР) суми ПДВ повністю залишаються в розпорядженні для цільового використання, подають податкову декларацію з ПДВ (скорочену). До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціальних режимів, установлених зазначеними пунктами.

Згідно з пунктом 4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини (далі Порядок акумуляції та використання коштів), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1999 № 271, на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарський товаровиробник складає декларацію з ПДВ з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємством молока та м'яса живою вагою, і в терміни, передбачені законодавством для звітності, подає її до органів державної податкової служби. Одночасно з декларацією з ПДВ за відповідний звітний період сільськогосподарські товаровиробники подають до органу державної податкової служби за місцем реєстрації довідку про цільове використання сум ПДВ за попередній звітний період, форма та зміст якої визначаються Державною податковою адміністрацією України за погодженням із Міністерством аграрної політики. Залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з ПДВ з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою ПДВ, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою ПДВ, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми ПДВ до бюджету. Не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету в безспірному порядку. Зазначений окремий рахунок сільськогосподарський товаровиробник повинен відкрити протягом одного звітного періоду. Залишок податкового кредиту відповідно до згаданої декларації, тобто відємна різниця між сумою ПДВ, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою ПДВ, сплаченою ними постачальникам, зараховується сільськогосподарським товаровиробникам на зменшення податкових зобовязань наступних звітних періодів.

Отже, при визначенні обєкта оподаткування платник ПДВ, який підпадає під дію пункту 11.29 статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість", і податкове зобовязання, і податковий кредит декларує за спеціальною (скороченою) податковою декларацією. Відтак оскільки позивач, реалізовуючи продукцію, на підставі зазначеної норми не сплачує цей податок до бюджету, а декларує податкові зобовязання за спеціальною податковою декларацією, використовуючи кошти відповідно до Порядку акумуляції та використання коштів, то й податковий кредит із ПДВ, сформований за операціями із придбання основних засобів та виробничих запасів для використання у власній господарській діяльності, має включатися до тієї самої декларації та відповідно зменшувати суму, що залишається в його розпорядженні.

За таких обставин, беручи до уваги межі вимог касаційної скарги, враховуючи порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування цих рішень з прийняттям нового рішення з наведених вище мотивів.

Виходячи із викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про необхідність скасування ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2010 року та постанови Харківського окружного адміністративного суду від 21.10.2009 року у даній справі у відповідній частині.

Керуючись ст.ст. 210 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова задовольнити.

Скасувати ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2010 року та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.10.2009 року у частині задоволення позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 24.11.2008р. № 0000751600/0 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 15751,00грн. та постановити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В іншій частині рішення судів залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236 239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.Судді підписКарась О.В. підписНечитайло О.М.

Постанова складена у повному обсязі 13.04.2012р.