Ухвала суду № 23558342, 02.04.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2012 року м. Київ К-13534/09

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м.Києва

на постанову Господарського суду м.Києва від 16.10.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2009

у справі №28/103-А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеркон»

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м.Києва

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду м.Києва від 16.10.2007, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2009, позов задоволено частково. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м.Києва №0000372307/0 від 27.07.2006 та №0000372307/1 від 23.08.2006 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 165 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про задоволення позовних вимог в повному обсязі, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку з питань достовірності нарахування позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість шляхом зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів за березень 2002 року, за результатами якої складено акт від 25.07.2006 №2658-3425/23-0711/24093354.

За висновками акта перевірки позивачем в порушення пп.15.3.1 п.15.3 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»безпідставно заявлено до відшкодування податок на додану вартість в розмірі 494165,00 грн. по податковим накладним за березень 2000 року шляхом подання до ДПІ у Солом'янському районі м.Києва уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок у березні 2005 року за березень 2002 року; в порушення пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» сформовано від'ємне значення по податку на додану вартість в сумі 494165,00 грн. та включено до книги обліку придбання товарів (робіт, послуг) податкові накладні, які не містять обов'язкових реквізитів; в порушення пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»безпідставно включено до податкового кредиту за березень 2002 року шляхом подання до ДПІ у Солом'янському районі м.Києва уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок у березні 2005 року за березень 2002 року податкову накладну №12 від 25.03.2000 при відсутності фактичного находження ПДВ до державного бюджету від платника податку -продавця ТОВ «Корунд».

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.07.2006 №00003723070/0, яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 494165,00 грн., зобов'язано сплатити суму податку на додану вартість у розмірі 329 грн. та 165 грн. штрафних санкцій.

За наслідками апеляційного узгодження скарги позивача залишені без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення без змін.

За наслідками судового розгляду податкові повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м.Києва №0000372307/0 від 27.07.2006 та №0000372307/1 від 23.08.2006 визнані нечинними в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 165 грн., до заперечення наявності підстав для задоволення зазначеної частини позовних вимог зводяться доводи касаційної скарги, в межах якої суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідно до ч.2 ст.220 КАС України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що нарахування позивачу штрафних санкцій в розмір 165 грн. здійснено на підставі пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», при цьому податкове зобов'язання з податку на додану вартість не визначалось.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про систему оподаткування»відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України.

Фінансові санкції за наслідками документальних перевірок та ревізій, які здійснюються органами державної податкової служби України та іншими уповноваженими державними органами, застосовуються у розмірах, передбачених законодавчими актами, чинними на день завершення таких перевірок або ревізій.

З огляду на те, що на момент прийняття відповідачем оскаржуваних рішень були відсутні закони, які б встановлювали таку правову кваліфікацію відповідних фактів і правовідносин, яку містив п.17 Указу Президента України №857/98 від 07.08.1998 «Про деякі зміни в оподаткуванні», за наявності лише п.8 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України №110 від 17.03.2001, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність у відповідача правових підстав для нарахування позивачу штрафних санкцій на підставі пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у зв'язку з помилковим відшкодуванням податку на додану вартість в сумі 329 грн.

За таких обставин, судова колегія не вбачає підстав для скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції з мотивів викладених в касаційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м.Києва відхилити, а постанову Господарського суду м.Києва від 16.10.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2009 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук

Суддя Л.В. Ланченко