Ухвала суду № 23556181, 03.04.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2012 р. Справа № 69233/09

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді - Заверухи О.Б.,

суддів - Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

при секретарі судового засідання - Янош М.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Контрольно-ревізійного управління у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2009 року у справі за позовом Державного територіально-галузевого об»єднання «Львівська залізниця» до Контрольно-ревізійного управління у Львівській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2008 року Державне територіально-галузеве об»єднання «Львівська залізниця» звернулось до суду з позовом до Контрольно-ревізійного управління у Львівській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії. В процесі судового розгляду позивач неодноразово змінював позовні вимоги та остаточно згідно заяви від 16.07.2009 року просив:

визнати нечинними та скасувати обов'язкові вимоги за результатами ревізії КРУ у Львівській області від 23.05.2008 р. № 06-15м/2940 як такі, що не відповідають чинному законодавству, а саме вимоги про: вжиття заходів, щодо відшкодування наданої благодійної допомоги понад 1% чистого прибутку за попередній період на суму 26056,1 тис. грн.; відшкодування недоотриманих доходів на суму 1086,6 тис. грн. за надані послуги з ремонту вантажних вагонів; відшкодування зайво виплаченої заробітної плати та відповідно зайво проведених нарахувань у цільові фонди (в частині 3603,2 тис. грн.); забезпечення відшкодування вартості придбаного вугілля, відповідно до якісних характеристик (сертифікатів якості) (в частині 751,2 тис. грн.); відшкодування завищеної вартості ремонтно-будівельних робіт, що виконувались підрядними організаціями та структурними підрозділами ДТГО «Львівська залізниця» (в частині 206,2 тис. грн.); відшкодування вартості понаднормативно списаних паливно-мастильних матеріалів на суму 92,3 тис. грн.; проведення сторнування витрат по капітальному ремонту рухомого складу та іншого майна, який за висновками комісії продовжує строк корисного використання об'єкта або є модернізацією, дообладнанням на суму 4780,7 тис. грн.; проведення коригування завищених витрат внаслідок нарахування амортизації на об'єкти основних засобів на суму 41368,0 тис. грн.

В обґрунтування позову зазначала, що спираючись на формальні, недостатньо обґрунтовані висновки з акту ревізії, а також на суб'єктивні припущення, відповідач надіслав залізниці обов'язкові вимоги за наслідками ревізії від 23.05.2008 року, частина яких, на думку позивача, не відповідає вимогам чинного законодавства.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2009 року позовні вимоги задоволено. Визнано нечинними та скасовано обов'язкові вимоги за результатами ревізії Контрольно-ревізійного управління у Львівській області від 23.05.2008 року №06-15м/2940 як такі, що не відповідають чинному законодавству, в частині: «вжити заходи, щодо відшкодування наданої благодійної допомоги понад 1% чистого прибутку за попередній період на суму 26056,1 тис. грн.»; «відшкодувати недоотримані доходи на суму 1086,6 тис. грн. за надані послуги з ремонту вантажних вагонів»; «відшкодувати зайво виплачену заробітну плату і відповідно зайво проведені нарахування у цільові фонди (в частині 3603,2 тис. грн.)»; «забезпечити відшкодування вартості придбаного вугілля, відповідно до якісних характеристик (сертифікатів якості) (в частині 751,2 тис. грн.)»; «відшкодувати завищену вартість ремонтно-будівельних робіт, що виконувались підрядними організаціями та структурними «підрозділами ДТГО «Львівська залізниця» (в частині 206,2 тис. грн.)»; «відшкодувати вартість понаднормативно списаних паливно-мастильних матеріалів на суму 92,3 тис. грн.»; «провести сторнування витрат по капітальному ремонту рухомого складу та іншого майна, який за висновками комісії продовжує строк корисного використання об'єкта або є модернізацією, дообладнанням на суму 4780,7 тис. грн.»; провести коригування завищених витрат внаслідок нарахування амортизації на об'єкти основних засобів на суму 41368,0 тис. грн.

Зазначена постанова мотивована тим, що оскаржувані обов'язкові вимоги за наслідками ревізії від 23.05.2008 року не відповідають вимогам чинного законодавства, а відтак, підлягають скасуванню.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, Контрольно-ревізійне управління у Львівській області подало апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, оскільки судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами Контрольно-ревізійного управління у Львівській області відповідно до плану роботи ГоловКРУ України на І півріччя 2008 року проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Державного територіально-галузевого об»єднання «Львівська залізниця» та його відокремлених підрозділів за II півріччя 2006 року та 2007 рік.

За результатами проведеної ревізії складено Акт ревізії від 07.04.2008 р. «Про наслідки ревізії фінансово-господарської діяльності Державного територіально-галузевого об»єднання «Львівська залізниця» за період II півріччя 2006 року та 2007 рік».

Контрольно-ревізійним управлінням у Львівській області листом від 23.05.2008 р. № 06-м/2940 «Про обов'язкові вимоги за наслідками ревізії ДТГО «Львівська залізниця» позивачу направлені обов'язкові вимоги, якими позивача зобов'язано: вжити заходи, щодо відшкодування наданої благодійної допомоги понад 1% чистого прибутку за попередній період; відшкодувати та не допускати в подальшому надання послуг при проведенні ремонтів вантажних вагонів за цінами нижчими від собівартості; відшкодувати зайво виплачену заробітну плату і відповідно зайво проведені нарахування у цільові фонди; забезпечити відшкодування вартості придбаного вугілля, відповідно до якісних характеристик (сертифікатів якості); відшкодувати завищення вартості ремонтно-будівельних робіт, що виконувались підрядними організаціями та структурними підрозділами ДТГО «Львівська залізниця»; відшкодувати вартість понаднормативно списаних паливно-мастильних матеріалів; провести сторнування витрат по капітальному ремонту рухомого складу та іншого майна, який за висновками комісії продовжує строк корисного використання об'єкта, або є модернізацією, дообладнанням, як це передбачено п.14 ПСБО №7 «Основні засоби», затвердженого наказом МФУ від 27.04.2000 р. № 92; провести коригування завищених витрат внаслідок нарахування амортизації на об'єкти основних засобів, які не використовуються у процесі виробництва та на ті, що знаходилися на модернізації, дообладнанні.

У строк до 20 червня 2008 р., визначений обов'язковими вимогами відповідача від 23.05.2008 р. № 06-15м/2940, листом від 20.06.2008 р. № Н-10/1930 позивач поінформував Контрольно-ревізійне управління у Львівській області про усунення порушень, виявлених за результатами ревізії фінансово-господарської діяльності за друге півріччя 2006 року та 2007 рік, а також повідомив, що по решті висновків щодо порушень фінансової дисципліни, викладених в акті ревізії фінансово-господарської діяльності від 07.04.2008 р. ДТГО "Львівська залізниця", не погоджується з підстав, викладених в попередніх запереченнях, скаргах, зверненнях тощо.

З огляду на встановлені судом першої інстанції обставини та наявні у справі докази колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.

Щодо оскаржуваної вимоги «вжити заходи щодо відшкодування наданої благодійної допомоги понад 1 % чистого прибутку за попередній період на суму 26056,1 тис. грн.». Судом першої інстанції встановлено, що згідно акту ревізії від 07.04.2008 року «Про наслідки ревізії фінансово-господарської діяльності Державного територіально-галузевого об»єднання «Львівська залізниця» за період II півріччя 2006 року та 2007 рік» розмір чистого прибутку позивача у 2006 році склав 96789,0 тис. грн., обсяг утвердженої фінансовим планом благодійної, спонсорської та іншої допомоги на 2007 рік не повинен перевищувати 967,9 тис. грн. Загальна сума запланованої благодійної та спонсорської допомоги склала 29950,0 тис. грн., а фактично надана 27024,0 тис. грн., що на суму 26056,1 тис. грн. перевищує 1% прибутку.

Абзацом 10 п.13 постанови Кабінету Міністрів України «Про стан фінансово-бюджетної дисципліни, заходи щодо посилення боротьби з корупцією та контролю за використанням державного майна і фінансових ресурсів» № 1673 від 29.11.2006 року визначено, що у разі виникнення об'єктивної потреби у плануванні зазначених витрат (на благодійну допомогу) понад визначені граничні розміри та/або за відсутності чистого прибутку, їх обсяг встановлюється за рішенням органу, уповноваженого управляти майном суб'єкта господарювання, відповідно до поданого суб'єктом розрахунку таких витрат, за погодженням з органами, уповноваженими затверджувати фінансові плани.

Фінансовий план залізниць України на 2007 рік затверджено розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 52-р та від 21.11.2007 № 1031-р. Фінансовий план ДТГО «Львівська залізниця», затверджено Міністерством транспорту та зв'язку України, яке є органом управління майна позивача. Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач, надаючи благодійну допомогу в межах фінансового плану на 2007 рік, діяв в межах чинного законодавства, а тому вимога відповідача стосовно вжиття заходів щодо відшкодування наданої благодійної допомоги понад 1% чистого прибутку за попередній період на суму 26056,1 тис. грн. підлягає скасуванню.

Стосовно вимоги про «відшкодування недоотриманих доходів на суму 1086,6 тис. грн. за надані послуги з ремонту вантажних вагонів». З акту ревізії вбачається, що за результатами ревізії відокремленого підрозділу "Вагонне депо Клепарів" Державного територіально-галузевого об»єднання "Львівська залізниця" встановлено, що внаслідок недотримання вимог наказу Укрзалізниці від 30.01.2001 № 53-Ц при проведенні у II півріччі 2006 року ремонтів окремих вантажних вагонів для Придніпровської та Донецької залізниць за цінами нижче собівартості, без врахування рентабельності у розмірі 5%, а також фактично понесені витрати ДТГО "Львівська залізниця", недоотримано доходів на загальну суму 1086,6 тис. грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недотримання відповідачем вимог Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затвердженого постановою КМ України № 550 від 20.04.2006 року, оскільки за результатами проведеної ревізії фінансово-господарської діяльності Відокремленого підрозділу «Вагонне депо Клепарів» Державного територіально-галузевого об»єднання «Львівська залізниця» посадовими особами відповідача замість довідки з окремих питань програми ревізії суб'єкта господарювання - юридичної особи в частині діяльності відповідного структурного підрозділу складено акт ревізії від 24.03.2008 р. «Про наслідки ревізії фінансово-господарської діяльності відокремленого підрозділу «Вагонне депо Клепарів» ДТГО «Львівська залізниця». Висновок акта ревізії щодо недоотримання доходів на загальну суму 1086,6 тис. грн. не підтверджено висновком акта ревізії Відокремленого підрозділу «Вагонне депо Клепарів» від 24.03.2008 року, в якому зазначено, що всього за II півріччя 2006 року перевищення витрат на ремонт по окремих вагонах над договірною ціною, визначеною договорами по деповському ремонту вантажних вагонів для Придніпровської та Донецької залізниць, склало 1086,6 тис. грн. Вищевказані перевитрати по деповському ремонту вантажних вагонів в кінцевому результаті не вплинули на отримані доходи, оскільки витрати перекрились за рахунок менших витрат по ремонту інших вантажних вагонів для Придніпровської та Донецької залізниць, а відтак, вимога Контрольно-ревізійного управління у Львівській області щодо відшкодування недоотриманих доходів на суму 1086,6 тис. грн. за надані послуги з ремонту вантажних вагонів, адресована позивачу, підлягає скасуванню.

Щодо вимоги про відшкодування зайво виплаченої заробітної плати та зайво проведених нарахувань у цільові фонди (в частині 3580,2 тис. грн. по ВП «Пасажирське вагонне депо Львів»). З матеріалів справи вбачається, що відповідачем зроблено висновок про безпідставність здійснення виплат додаткових доплат до основної заробітної плати провідникам на суму 2613,3 тис. грн., та нарахування на неї 966,9 тис. грн. за 2006-2007 р.р. Проте, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказане не підтверджено відповідними первинними документами, що засвідчують (підтверджують) виявлене, оскільки жодних додатків (розрахунків, таблиць) з переліком конкретних провідників, кому було виплачено доплату з розміром виплачених сум, по яких документах або посилань на них в акті ревізії немає.

Крім цього, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи позивача про те, що доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника (за час відпустки, хвороби) згідно з п.7 Положення про умови оплати праці працівників залізничного транспорту, затвердженого наказом Укрзалізниці від 23.11.2007 року «Про вдосконалення організації заробітної платині введення нових тарифних ставок та посадових окладів працівників залізничного транспорту», проводяться за виконання роботи поряд із своїми обов'язками в межах норми робочого часу. Відповідно оплата цих годин (компенсація) в грошовій формі проведена правомірно у подвійному розмірі на підставі ст. 72 КЗпП України.

Робочим місцем провідника являється вагон, який він не має права залишити без нагляду. Нормативи обслуговування пасажирських поїздів (вагонів, моторвагонного рухомого складу) визначені наказом Укрзалізниці від 24.09.2002 № 478-Ц "Про удосконалення організації роботи поїзних бригад пасажирських поїздів" та застосовуються в залежності від категорії поїзда і часу його знаходження на шляху прямування в одному напрямку. Крім норми обслуговування «2 провідника на 1 вагон» діє також норма «3 провідника на 2 вагони», а може бути застосована у випадку неможливості забезпечення основної норми обслуговування (в даному випадку через недотримання штату провідників до розрахункової нормативної чисельності). Специфіка роботи працівників залізничного транспорту, робота яких постійно проходить в дорозі, визначена «Особливостями регулювання робочого часу і часу відпочинку окремих категорій працівників, безпосередньо пов'язаних із забезпеченням безпеки руху поїздів і обслуговуванням пасажирів на залізницях і метрополітенах України», затверджених наказом Укрзалізниці від 10.03.1994 № 40-Ц. Пунктом 11.10 Особливостей визначено, що час відпочинку працівників, постійна робота яких протікає в дорозі (в тому числі і провідників), складається з часу відпочинку в основному пункті між поїздками після здачі поїзду та часу відпочинку в поїздці. Отже, якщо провідник пасажирського вагону, відпрацювавши свій робочий час, визначений графіком роботи, продовжує працювати за рахунок часу свого відпочинку в поїздці, йому проводиться оплата цих годин (компенсація) в грошовій формі у подвійному розмірі.

Стосовно вимог «відшкодувати зайво виплачену заробітну плату і зайво проведені нарахування у цільові фонди в частині 6,0 тис. грн. по ВП «Енергозбут» та в частині 13,0 тис. грн. по ВП «Енергозбут». Відповідач прийшов до висновку щодо неправомірності дій позивача, які полягали у тому, що при наявності у штаті посади юриста було укладено трудову угоду на виконання окремих видів робіт (по претензійно-правовій роботі) з місячною оплатою 1,5 тис, грн., на підставі якої за період жовтень-грудень 2007 року підрозділом позивача виплачено 4,5 тис. грн., нарахування у цільові фонди - 1,5 тис. грн., а також про безпідставну оплату підрозділом понадштатним працівникам по цивільно-правових угодах на підставі актів здавання-приймання виконаних робіт 9,8 тис. грн. Проте, ним не було враховано, що відповідно до п.п. 4.4.6 п.4.4 Положення про Відокремлений підрозділ «Енергозбут» Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця", затвердженого начальником ДТГО "Львівська залізниця" 18.04.2006 р., начальник цього підрозділу здійснює прийом на роботу, переміщення та звільнення працівників згідно з діючою номенклатурою відповідно до порядку, встановленого Залізницею та чинного законодавства. Укладання ВП "Енергозбут" трудової угоди з гр. ОСОБА_1 для виконання обов'язків юрисконсульта терміном до 31.12.2007 року було викликано виробничою необхідністю, причому керівництвом залізниці укладення угоди було дозволено, про що свідчить лист служби кадрів, навчальних закладів та соціальних питань ДТГО "Львівська залізниця" від 29.10.2007 № НОК-з-1059. В іншому випадку начальник Відокремленого підрозділу «Енергозбут» звернувся до керівництва залізниці з листом від 22.02.2007 за № Е-6/342 з проханням отримати дозвіл на прийом 2 - 3-х працівників (контролерів) по цивільно-правовій угоді для отримання щомісячних об'єктивних даних про споживання електроенергії. Дозвіл від начальника ДТГО "Львівська залізниця" був отриманий, про що свідчить накладена резолюція: "Погоджено" на вказаному листі. За своєю суттю укладені угоди є цивільно-правовими договорами, складені відповідно до положень Цивільного кодексу України та не суперечили вимогам законодавства.

Щодо висновків відповідача про неправомірно виплачену матеріальну допомогу на загальну суму 4,0 тис. грн. особовому складу військової частини № Т-0110, яка входить до складу Міністерства транспорту та зв'язку України, то з матеріалів справи вбачається та підтверджено позивачем, що вказана матеріальна допомога була виплачена на підставі Постанови керівництва залізниці та президії дорпрофсожу від 03.11.2006 року № П-9/21. Виплата допомоги відображена в інших виплатах, що не входять до фонду оплати праці, в бухгалтерському обліку витрати відображено на балансовому рахунку 94 «Інші витрати операційної діяльності» по статті «Виплати непрацюючим». Сума матеріальної допомоги в розмірі 4,0 тис. грн. виплачена в межах загальної суми виплати матеріальної допомоги непрацюючим 13504,0 тис. грн. та проведена відповідно до фінансового плану на 2006 рік.

Щодо вимоги відповідача «забезпечити відшкодування вартості придбаного вугілля відповідно до якісних характеристик (сертифікатів якості) в частині 751,2 тис. грн.» та висновків щодо невідповідності сертифікатів якості, виданих виробником сертифікатам якості, представленим ДТГО «Львівська залізниця», колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

В акті ревізії вказано, що сертифікати якості, видані виробником, не відповідають сертифікатам якості, представленим ДТГО «Львівська залізниця». Внаслідок придбання ДТГО «Львівська залізниця» вугілля, яке не відповідає умовам укладених договорів в частині марки, зольності та вологості, залізницею зайво сплачено постачальнику ТзОВ «Полонина» 482,4 тис. грн. За результатами проведеної ревізії з даного питання складено проміжний акт та передано лінійному відділу ЛУ на Львівській залізниці, яким 25 лютого 2008 року порушено кримінальну справу № 01-0746. Проведеною перевіркою зольності та вологості, вказаною у посвідченнях якості при відправленні вугілля ЗАТ «Енергокомплекс», ТзОВ «Енерго-Рогатин» та отримані ДТГО «Львівська залізниця», встановлено невідповідність умовам договору щодо зольності та вологості, внаслідок чого залізницею зайво оплачено кошти відповідно в сумі 445,8 тис. грн. та 59,8 тис. грн. Також відповідачем встановлено, що пасажирське вагонне депо «Львів» отримало від ТзОВ «Востокресурс» (м. Донецьк) вугілля в загальній кількості 343,0 т на суму 117,5 тис. грн., яке відповідно до протоколів випробувань хіміко-технічної лабораторії ДТГО «Львівська залізниця» не відповідає технічним умовам (ТУ.У.10.1-23472138-113-203), а саме, зольність перевищує від 3,6% до 11,2%. Отже, відповідач виявив факти проведення оплати ДТГО «Львівська залізниця» за неякісне вугілля, через посередників, що призвело до зайвого витрачання коштів на загальну суму 1015,0 тис. грн.

Відповідно до п. 12 ст. 10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» органам ДКРС надається право проводити у суб»єктів господарювання, які мали правові відносини з підконтрольною установою, зустрічні звірки з метою документального підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з»ясування їх реальності та повноти відображення в обліку підконтрольної установи.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що проведення зустрічної звірки з ДП «Львіввуглезбут» на результати якої покликається відповідач, не відповідає вищезазначеній нормі Закону, оскільки правових відносин між позивачем та ДП «Львіввуглезбут» не було, зазначені суб»єкти господарювання не були сторонами договору купівлі-продажу, відповідно, розрахунки між ними не проводилися.

Всупереч вимог п.35 Порядку проведення інспектування органами державної контрольно-ревізійної служби, затвердженого постановою КМ України № 550 від 20.04.2006 року посадовими особами відповідача не наведено, за якими документами перевірено питання придбання вугілля. Крім цього, згідно з ч.17 ст. 11 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» зустрічні звірки, які проводяться органами державної контрольно-ревізійної служби, не є контрольними заходами. Працівниками Лінійного управління на Львівській залізниці проведено вилучення оригіналів посвідчень про якість вугілля відвантаженого споживачам у виробника даного вугілля - ДП «Львіввуглезбут». В процесі проведення ревізії посадовими особами відповідача проводилася звірка показників зольності та вологості вугілля посвідчень якості, наданих постачальником вугілля - ТзОВ «Полонина» з аналогічними показниками посвідчень якості ДП «Львіввуглезбут», наданих Лінійним управлінням на Львівській залізниці разом із супровідним листом від 05.03.2008 року.

В той же час, суд першої інстанції вірно зазначив, що проведення ревізії за зверненням правоохоронного органу за вилученими первинними документами, які належать іншому суб'єкту господарювання, положеннями Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою та Порядку взаємодії між органами державної контрольно-ревізійної служби та органами прокуратури, внутрішніх справ і Служби Безпеки України не передбачено.

Твердження відповідача щодо завищених показників зольності вугілля, а також сумніви щодо показників посвідчень якості вугілля, наданих позивачу постачальником ТзОВ «Полонина» є необґрунтованими, оскільки посадові особи відповідача не зафіксували в акті ревізії жодних порушень в їх оформленні, зокрема вимог Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, яким встановлюється порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів та бухгалтерської звітності.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що посвідчення якості вугілля, надані посадовим особам відповідача правоохоронним органом, містять недостовірні дані. Так, в посвідченні якості № 31, наданому правоохоронним органом, копія якого завірена посадовою особою відповідача, зазначено, що 20.01.2007 шахтою «Червоноградська» було відвантажено та зроблено лабораторний аналіз якості партії вугілля з 9-ти вагонів, в т.ч. вагони №№ 65350613, 67682807, 68619964, 68309624, 65693061, відправлені на адресу позивача. В посвідченні вказано, що відвантажене вугілля було марки «Г» і його зольність складала 49,9%.

Водночас, в посвідченні якості № 9, наданому позивачу постачальником вугілля - ТзОВ «Полонина», зазначено, що партія вугілля, завантажена у ті ж самі вагони №№ 65350613, 67682807, 68619964, 68309624, 65693061, була відвантажена позивачу і проходила лабораторний аналіз 19.01.2007 року, а не 20.01.2007 року, як у згаданому вище посвідченні № 31. При цьому, в посвідченні № 9 вказано, що відвантажене вугілля було марки «ЖР» і його зольність складала 30,1%, а не 49,9%, як у посвідченні №31. Документальним підтвердженням того, що партія вугілля, завантажена у вагонах №№ 65350613, 67682807, 68619964, 68309624, 65693061, була відправлена позивачу і проходила лабораторний аналіз 19.01.2007, а не 20.01.2007, є залізничні накладні №№ 35916515-35916519. Відповідно до календарних штемпелів на даних накладних вантаж (вугілля) був прийнятий станцією Червоноград до перевезення 19.01.2007, прибув на станцію Клепарів і був виданий одержувачу (Склад палива ТНТС) 20.01.2007 року. Отже, вказана партія вугілля не могла проходити лабораторний аналіз на шахті 20.01.2007, як це зазначено в посвідченні якості № 31, наданому правоохоронним органом, оскільки вказані вагони у цей час знаходилися вже на станції Клепарів.

Слід також зауважити, що в процесі ревізії посадові особи відповідача контрольних аналізів (досліджень, експертиз, тощо) поставленого ТзОВ «Полонина» вугілля за участю відповідних спеціалістів не проводили.

Згідно з п.10 Стандарту державного фінансового контролю - 4 загальною вимогою щодо оформлення офіційної та супровідної, яка має офіційний характер, документації, складеної за результатами контрольних заходів, є зазначення обов»язкових реквізитів: назви міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади; назви виду Документа; дати; номера; місця складання; позначки про наявність додатків; підпису (підписів) уповноважених осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, вся додаткова документація до матеріалів контрольного заходу (довідок ревізій) стосовно придбання вугілля підписана посадовою особою відповідача одноособово як і додаткова документація по фактах поставки вугілля ЗАТ «Енерготехкомплекс» та ТзОВ «Енерго-Рогатин», що не відповідає вищевказаним вимогам п.10 Стандарту державного фінансового контролю - 4.

У зв»язку з вищенаведеним, оскільки відповідачем у відповідності до ст. 71 КАС України не доведено правомірності вимоги, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про незаконність вимоги Контрольно-ревізійного управління у Львівській області щодо забезпечення відшкодування вартості придбаного вугілля, відповідно до якісних характеристик (сертифікатів якості) в частині 751,2 тис. грн.

Щодо вимоги «відшкодувати завищену вартість ремонтно-будівельних робіт, що виконувались підрядними організаціями та структурними підрозділами ДТГО «Львівська залізниця» (в частині 206, 2 тис. грн.)». Відповідач у своїх запереченнях від 06.03.2009 № 13-35/1337 зазначив, що сума завищення вартості ремонтно-будівельних робіт, які виконувались підрядними організаціями та структурними підрозділами позивача в розмірі 206,2 тис. грн. не включена до обов'язкових вимог за наслідками ревізії від 23.05.2008 № 06-15м/2940, а також зазначив про безпідставність оплати позивачем ВАТ «ПНМУ» коштів на суму 134,1 тис. грн. Разом з тим, в судовому засіданні відповідач визнав, що по сумі завищення вартості ремонтно-будівельних робіт в розмірі 134,1 тис. грн. претензій у Контрольно-ревізійного управління у Львівській області немає.

З іншого боку, позивачем долучено до матеріалів справи копію позовної заяви Контрольно-ревізійного управління у Львівській області від 30.10.2008 № 13-35/6082, ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 07.11.2008 та від 30.01.2009 у справі № 2а-6524/08. Предметом позовних вимог Контрольно-ревізійного управління у Львівській області у справі № 2а-6524/08 є зобов'язання Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» виконати обов'язкові вимоги за наслідками ревізії від 23.05.2008 № 06-15м/2940, що є предметом оскарження у даній справі, зокрема, відшкодувати завищену вартість ремонтно-будівельних робіт, що виконувались підрядними організаціями та структурними підрозділами ДТГО «Львівська залізниця» на суму 206,2 тис. грн.

За обставин коли відповідач, на якого покладається обов'язок доказування у справі, не довів правомірності обов'язкової вимоги, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про незаконність вимоги Контрольно-ревізійного управління у Львівській області щодо відшкодування завищеної вартості ремонтно-будівельних робіт, що виконувались підрядними організаціями та структурними підрозділами ДТГО «Львівська залізниця» в частині 206,2 тис. грн.

З матеріалів справи також вбачається, що ревізією встановлено понаднормативне списання дизельного палива, яке відповідач вважає збитками для позивача на загальну суму 92,3 тис. грн. в тому числі по Відокремленому підрозділу «Локомотивне депо Львів» Державного територіально-галузевого об»єднання «Львівська залізниця» - 24,4 тис. грн., по відокремленому підрозділу «Локомотивне депо Чернівці» Державного територіально-галузевого об»єднання «Львівська залізниця» - 67,9 тис. грн. Наявність факту понаднормативного списання дизельного палива позивач не заперечує, однак заперечує проти вимоги щодо відшкодування його вартості.

Так, відповідно до п. 1.1 Інструкції для заповнення маршруту машиніста при інтегрованій обробці на ЕОМ, затвердженої наказом Укрзалізниці від 17.04.2003 року, основним документом для розрахунку і обліку експлуатаційної роботи локомотивів, витрат паливно-мастильних матеріалів та електроенергії, робочого часу і заробітної плати локомотивних бригад є маршрут машиніста.

В той же час, ревізори, які проводили контрольні заходи в локомотивних депо, при визначенні сум збитків від понаднормового списання дизельного палива безпідставно посилаються на «Таблиці госпрозрахункових показників локомотивних бригад» ф. ТХХ, що є статистичними звітами, оскільки вони не можуть бути підставою для визначення збитків, так як не відповідають вимогам п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року, що пред»являється первинним документам для надання їм юридичної сили та доказовості. В колонці 6 статистичних звітів ф. ТХХ фактично зазначається не «списання» дизельного палива, а відображається економія або перевитрати пального понад норму за поїздку. Норма витрат дизельного палива на поїздку задається відповідно до Інструкції по технічному нормуванню витрат електричної енергії і палива локомотивами на тягу поїздів, затвердженої наказом Укрзалізниці від 05.03.2003 року, згідно якої норма витрат на поїздку встановлюється на інформаційно-обчислювальному центрі і вводиться в комп»ютер з врахуванням багатьох планових показників (ваги поїзду, технічної і дільничної швидкості на дільницях обслуговування, графікові зупинки, слідування резервом, на годину маневрової роботи і т.д.). При цьому, при обробці конкретного маршруту машиніста на інформаційно-обчислювальному центрі не всі заплановані показники відповідають фактичним. Крім того, на витрати палива за поїздку мають вплив показники, які не могли бути враховані при обробці маршруту машиніста, а саме - неграфікові зупинки на станціях, введення нових обмежень швидкості, зриви стоп-кранів у пасажирських поїздах і т.д. Маршрути із перевитратами за поїздку розглядаються в локомотивних депо і аналізуються причини допущених перевитрат, слідування по дільниці згідно маршруту порівнюється із даними швидкостемірних стрічок на предмет пропуску поїзда по дільниці обслуговування. При виявленні зауважень до локомотивної бригади по веденню поїзда, не використанню кінетичної енергії поїзда, неефективному застосування гальм поїзда, такі локомотивні бригади притягуються до дисциплінарної відповідальності та позбавляються премії.

Колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що перевитрати дизельного палива за поїздку не є шкодою, заподіяною підприємству, оскільки вони не настали внаслідок порушення локомотивними бригадами (машиністами) позивача покладених на них трудових обов»язків. Відповідач не довів протилежного, відтак, вимога Контрольно-ревізійного управління у Львівській області щодо відшкодування вартості понаднормативно списаних паливно-мастильних матеріалів на суму 92,3 тис. грн. є незаконною.

Щодо вимоги «провести сторнування витрат по капітальному ремонту рухомого складу та іншого майна, який за висновками комісії продовжує строк корисного використання об'єкта або є модернізацією, дообладнанням на суму 4780,7 тис. грн.». Проведеною ревізією встановлено, що вартість проведених капітальних ремонтів пасажирських вагонів відносилась не на збільшення вартості вагонів, а відображалась у складі витрат депо. Внаслідок списання Відокремленим підрозділом «Пасажирське вагонне депо Львів» Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» на витрати вартості проведених капітальних ремонтів, які призвели до збільшення майбутньої економічної вигоди від використання, на загальну суму 2500,5 тис. грн., що суперечить вимогам ст. 14 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку № 7 «Основні засоби» їх первісна вартість не збільшена, що привело до завищення витрат депо. В ході ревізії у Відокремленому підрозділі «Локомотивне депо Коломия» Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» в порушення п.14 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку № 7 «Основні засоби» занижено вартість дизель-поїздів Д1 внаслідок проведених робіт по КРП 2, що призводять до продовження терміну їх служби на суму 2280,2 тис. грн.

Судом першої інстанції встановлено, що капітальний ремонт пасажирських вагонів був спрямований для їх підтримання в придатному для використання стані. Виконання ремонтів підтверджується актами прийомки-передачі виконаних робіт, у відповідності з умовами договорів № 23\5-258\\Л\Л-06125/НЮ від 30.01.2006 та № 23\5-238\\Л\Л-06124\НЮ від 30.01.2006, де витрати по капітальному ремонту та витрати на модернізацію розмежовуються.

Згідно з п.14 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000р. № 92, первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта. Залишкова вартість основних засобів зменшується у зв'язку з частковою ліквідацією об'єкта основних засобів.

У відповідності до п.15 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» витрати, що здійснюються для підтримання об»єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.

Згідно з п. 32 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів витрати, що здійснюються для підтримання об»єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної уми майбутніх економічних вигод від його використання (технічний огляд, технічне вслуговування, ремонт тощо), включаються до складу витрат звітного періоду.

Згідно з п. 29 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів рішення про характер і ознаки здійснюваних підприємством робіт, тобто, чи спрямовані вони на підвищення техніко-економічних можливостей (модернізація, модифікація, добудова, реконструкція) об'єкта, що приведе у майбутньому до збільшення економічних вигод, чи здійснюються вони для підтримання об'єкта в придатному для використання стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, приймається керівником підприємства з урахуванням результатів аналізу існуючої ситуації та суттєвості таких витрат.

Відтак, висновок суду першої інстанції про протиправність вимоги щодо проведення сторнування витрат по капітальному ремонту рухомого складу та іншого майна, який за висновками комісії продовжує строк корисного використання об»єкта або є модернізацією, дообладнанням, скерована позивачу, в частині 4780,7 тис. грн. колегія вважає обґрунтованим.

Щодо вимоги відповідача «провести коригування завищених витрат внаслідок нарахування амортизації на об'єкти основних засобів на суму 41368,0 тис. грн.». При проведенні ревізії посадовими особами Контрольно-ревізійного управління у Львівській області зазначено, що при проведенні Укрзалізницею розподілу амортизаційних відрахувань у II півріччі 2006 року, передано службі вагонного господарства амортизаційні відрахування в сумі 35074,6 тис. грн., що на 13110,9 тис. грн. більше фактично нарахованої, у 2007 році розподілена сума амортизації перевищила нараховану на 21151,6 тис. грн.; також, у 2007 році отримано від Укрзалізниці розподілену амортизацію по вантажних вагонах за 2006 рік на суму 7105,5 тис. грн.; загальна сума отриманих амортизаційних відрахувань перевищила фактично нараховану на 41368,0 тис. грн. і склала 108530,0 тис. грн.; прийняті управлінські рішення керівництвом Укрзалізницею, щодо перерозподілу амортизаційних відрахувань є порушенням вимог пп..23, 30 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000р. № 92, та призводять до завищення собівартості вантажних перевезень на суму 41368,0 тис. грн. і негативно впливають на результат фінансово-господарської діяльності ДТГО «Львівська залізниця».

Перерозподіл амортизаційних відрахувань по вантажним вагонам здійснювався на підставі положень п.2.2.5 Порядку економічних взаємовідносин на залізничному транспорті України, затвердженого наказом Укрзалізниці від 03.07.2000 № 251-Ц. На залізничному транспорті існує особливість в обліку та використанні вантажних вагонів: вагони обліковуються на балансі окремих залізниць, а виконують роботу на всій мережі залізниць України. Тому їх амортизація перерозподіляється між залізницями пропорційно кількості вагонів, що працювали (виконували роботу) на кожній залізниці в конкретному періоді. Суми отриманої після розподілу амортизації залізниці відносять на витрати. Особливості розподілу амортвідрахувань по вантажних вагонах обумовлені п.2.2.5 Порядку економічних взаємовідносин на залізничному транспорті. В зв'язку з тим, що доходи від перевезень розподіляються між залізницями (учасниками перевезень) відповідно з виконаними обсягами перевезень, що обумовлено Порядком розподілу доходних надходжень від основної діяльності залізничного транспорту, затвердженого постановою КМУ від 16.02.1998 № 173, здійснення розподілу амортизаційних відрахувань (витрат) по вантажних вагонах пропорційно кількості вагонів, що працювали на конкретній залізниці у відповідному періоді, узгоджується з одним із основних принципів бухгалтерського обліку - відповідності доходів і витрат, визначеному у ст.4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно з ч.2 ст. 10 Закону України «Про залізничний транспорт» економічні взаємовідносини між залізницями, включаючи розподіл доходів (прибутку) від перевезень, розрахунки, пов'язані з незабезпеченням схоронності вантажу та пошкодженням технічних засобів, розрахунки із заводами за ремонт рухомого складу та випуск запасних частин, іншими підприємствами, установами та організаціями залізничного транспорту загального користування, пов»язаними з організацією та забезпеченням процесу перевезень, регулюються виходячи з єдиної технології роботи в порядку, який визначає Укрзалізниця, а також на підставі угод між цими підприємствами, установами та організаціями, що укладаються відповідно до зазначеного порядку.

Згідно з п.2.2.5 Порядку економічних взаємовідносин на залізничному транспорті України, затвердженого наказом Укрзалізниці від 03.07.2000 року, виходячи із технічних та організаційних особливостей роботи галузі вантажні вагони та контейнери, приписані до окремих залізниць, ураховуються на їх балансі, а працюють на всій мережі залізниць України. У зв»язку з цим витрати по їх амортизації та ремонту, виконаному залізницями, не є витратами тільки однієї залізниці, а перерозподіляються наступним порядком: залізниці, на балансі яких ураховуються вантажні вагони і контейнери, нараховують амортизацію і повідомляють її суму до 25 числа поточного місяця телеграфом у Головне управління вагонного господарства Укрзалізниці з одночасним направленням повідомлень (авізо) до Головного фінансово-економічного управління Укрзалізниці з відображенням у бухгалтерському обліку за дебетом субрахунку 682 «Внутрішні розрахунки» і кредитом субрахунку 131 «Знос основних засобів». Головне управління вагонного господарства Укрзалізниці суми нарахованої амортизації розподіляє між залізницями пропорційно питомій вазі у розрахунковому парку вантажних вагонів і контейнерів та телеграфом доводить залізницям у термін до 5 числа місяця, наступного за звітним. Одночасно до Головного фінансово-економічного управління Укрзалізниці подається відомість по нарахованих і розподілених сумах амортизації для відображення в бухгалтерському обліку і виписки повідомлень залізницям.

Оскільки Укрзалізниця, при проведенні з позивачем розрахунків з перерозподілу амортизаційних відрахувань по вантажних вагонах, діяла у визначених законодавством межах, а відповідач, на якого покладається обов»язок доказування у цій справі, не навів суду доказів про порушення Укрзалізницею та позивачем порядку економічних взаємовідносин на залізничному транспорті України, вимога Контрольно-ревізійного управління у Львівській області щодо проведення коригування завищених витрат внаслідок нарахування амортизації на об'єкти основних засобів в частині 41368,0 тис. грн. вірно визнана протиправною.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Контрольно-ревізійного управління у Львівській області (правонаступником якого є Державна фінансова інспекція у Львівській області) залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2009 року у справі № 2а-855/08 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий : О.Б. Заверуха

Судді : О.М. Гінда

В.В. Ніколін

Повний текст ухвали

виготовлений та підписаний

05.04.2012 року