Рішення № 23555007, 10.04.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2012 р. Справа № 5023/988/12

вх. № 988/12

Суддя господарського суду Яризько В.О.

при секретарі судового засідання Сінченко І.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кабельні технології", м. Харків

до Приватного акціонерного товариства "Інститут "Укроргверстатінпром", м. Харків

про стягнення 46302,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кабельні технології", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Приватного акціонерного товариства "Інститут "Укроргверстатінпром", в якій просить суд стягнути з відповідача основну заборгованість у сумі 45245,77 грн., інфляційні втрати в сумі 1056,23 грн., які виникли у зв'язку з невиконанням умов мирової угоди, що затверджена ухвалою господарського суду Харківської області від 18.04.2011р. по справі № 5023/977/11.

Сторони у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені ухвалою суду, отримання якої підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Від позивача через канцелярію суду 09.04.2012р. надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач відзив на позов не надав, про причини неявки суду не повідомив.

Суд належним чином повідомив сторони про час та місце розгляду справи, сторони своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористались.

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін за наявними матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи суд встановив наступне.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.04.2011р. по справі № 5023/977/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кабельні технології" до Приватного акціонерного товариства "Інститут Укроргверстатінпром" про стягнення заборгованості в сумі 79986,73 грн. згідно договору купівлі-продажу № 8429 від 01.05.2009 року була затверджена мирова угода, провадження у справі було припинено.

За умовами затвердженої мирової угоди сторони узгодили, що на дату укладання цієї угоди сума боргу всього складає 79986,71 грн., з яких: сума основного боргу відповідача перед позивачем складає 69481,88 грн., сума індексу інфляції відповідача перед позивачем за весь час прострочення складає 8420,37 грн., сума 3% річних відповідача перед позивачем складає 2084,46 грн. Відповідач зобов'язався сплатити на користь позивача 79986,71 грн. шляхом оплати в квітні 2011 року - 34740,94грн.; залишок суми заборгованості в розмірі 45245,77 грн. буде оплачуватись по мірі надходження грошових коштів. Остаточний розрахунок за цією угодою повинен бути здійснений відповідачем до 31 грудня 2011 року.

Як зазначає позивач, відповідач частково виконав свої зобов'язання за вказаною мировою угодою, перерахувавши 05.07.2011р. 34740,94 грн. в рахунок виконання мирової угоди, що підтверджується наданою до матеріалів справи випискою з банку.

Решту суму заборгованості в розмірі 45245,77 грн. відповідач не сплатив до теперішнього часу, у зв'язку з чим просить стягнути цю суму заборгованості з відповідача.

Суд зазначає, що з матеріалів справи не вбачається, що позивач звертався до виконавчої служби з заявою про примусове виконання ухвали господарського суду Харківської області від 18.04.2011 р. по справі № 5023/977/11.

Відповідно до ч. 2 ст. 80 ГПК України у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Суд зазначає, що господарський суд Харківської області, затвердивши мирову угоду, укладену між сторонами, вирішив по суті спір щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 45245,77 грн., яка заявляється по даній справі.

А отже на даний час є рішення господарського суду викладеного в формі ухвали, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, а отже провадження у справі в частині стягнення 45245,77 грн. підлягає припиненню на підставі п. 2 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що згідно з п. 3.19 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. N 18 "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" наказ господарського суду про примусове виконання мирової угоди не може бути видано, оскільки провадження зі справи припинено. У разі ж ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди:

- якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", то вона є виконавчим документом у розумінні пункту 2 частини другої статті 17 названого Закону і підлягає виконанню державною виконавчою службою; тому за наявності зазначеної умови позовна заява про спонукання до виконання мирової угоди не підлягає розгляду в господарських судах;

- якщо ж ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у статті 18 названого Закону, то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про зобов'язання виконати мирову угоду, у випадку задоволення якого господарський суд видає наказ. Відповідний позов може мати як майновий, так і немайновий характер у залежності від змісту умов мирової угоди.

Стосовно позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у сумі 1056,23 грн. суд зазначає наступне.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідач до теперішнього часу в повному обсязі не виконав умови мирової угоди, які затверджені ухвалою господарського суду Харківської області від 18.04.2011р. по справі № 5023/977/11, на теперішній час заборгованість відповідача перед позивачем складає 45245,77 грн. (докази оплати заборгованості суду не надані).

Відповідно до п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки відповідач не здійснив оплату за договором № 8429 від 01.05.2009р., то зобов'язання з оплати, виконання якого було предметом спору у справі № 5023/977/11 господарського суду Харківської області, не припинились.

Чинне законодавство не заперечує можливість звернення кредитора до господарського суду з вимогою щодо стягнення з боржника суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за період після прийняття судом рішення про стягнення відповідної заборгованості.

Позивачем зроблений розрахунок інфляційних втрат на суму заборгованості 34740,94 грн. за період квітень - червень 2011р.

Суд зазначає наступне за умовами мирової угоди загальна сума заборгованості відповідача склала 79986,71 грн., з яких: сума основного боргу - 69481,88 грн., сума індексу інфляції - 8420,37 грн., сума 3% річних - 2084,46 грн.

Оплата здійснюється наступним чином : в квітні 2011 року - 34740,94грн.; залишок суми заборгованості в розмірі 45245,77 грн. - до 31 грудня 2011 року.

Суд зазначає, що уклавши мирову угоду, сторони змінили строк виконання зобов'язань.

Позивач в своєму розрахунку не зазначає, яким чином (яка сума зарахована в рахунок погашення основного боргу, а яка в рахунок погашення інфляційних втрат та 3% річних) ним була зарахована здійснена відповідачем оплата.

Якщо приймати до уваги положення статті 534 ЦК України, якою передбачено, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором:

1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання;

2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;

3) у третю чергу сплачується основна сума боргу, то до суми 34740,94 грн., яка була повинна сплачуватись в квітні, а фактично сплачена 05.07.2011р., входять інфляційні втрати та 3% річних.

Однак позивач здійснив нарахування інфляційних втрат на всю суму, але таке нарахування суперечить нормам діючого законодавства, оскільки діючим законодавством не передбачено право нарахування інфляційних втрат та 3% річних на раніше нараховані інфляційні втрати та 3% річних, а статтею 625 ЦК України передбачено право нарахування за прострочення виконання грошового зобов'язання, яким є сума основного боргу. Позивачем також невірно нараховані інфляційні втрати за квітень 2011р., оскільки строк сплати заборгованості в розмірі 34740,94 грн. - квітень 2011р., оскільки дата місяця не встановлена умовами мирової угоди, то оплата повинна бути здійснена до 30.04.2011р., а отже нарахування інфляційних втрат на основну суму боргу можливо з 01.05.2011р.

Таким чином, суд дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат у розмірі 875,07 грн. на суму заборгованості 34740,94 грн. за період квітень - червень 2011р. є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, судом не може бути здійснений новий розрахунок, тому суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Крім того, позивачем зроблено нарахування інфляційних витрат за період грудень 2011р. - січень 2012 р. на суму заборгованості 45245,77 грн.

Суд зазначає, що за умовами мирової угоди строк виконання зобов'язання в сумі 45245,77 грн. встановлений до 31.12.2011р., а отже нарахування інфляційних втрат на несплачену суму заборгованості можливо лише з 01.01.2012р.

Таким чином суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 90,58 грн., нарахованих за січень 2012 р. на суму заборгованості 45245,77 грн., в частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат за грудень 2011р. у сумі 90,58 грн. суд відмовляє, оскільки такі вимоги необґрунтовано заявлені.

При розподілі судових витрат суд керується положеннями ст. 49 ГПК України та виходить з того, що сума сплаченого судового збору є мінімальною, судом в частині позовних вимог провадження у справі припиняється, частині задовольняється, а в іншій частині - відмовлено. Таким чином, судом пропорційно вирахувана сума судового збору, яка належить до кожної частини з вказаних вимог.

Згідно ч.2 ст. 44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі.

Враховуючи викладене та приймаючи до уваги, що нормами Господарського процесуального кодексу передбачено припинення провадження у справі, а не закриття, що по своїй суті є тотожними поняттями, суд вважає за необхідне здійснити повернення сплаченого судового збору в розмірі 1572,80 грн. з державного бюджету на користь позивача.

Судовий збір у сумі 3,15 грн. стягується з відповідача на користь позивача, оскільки судом частково задоволені позовні вимоги, а в сумі 33,55 грн. - покладається на позивача, оскільки судом відмовлено частково в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 1, 12, 22, 32-35, 43, 44, 49, п.2 ч.1 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

В частині стягнення основної суми заборгованості в розмірі 45245,77 грн. провадження у справі припинити.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Інститут Укроргверстатінпром" (61125, м. Харків, Червоношкільна набережна, 16, код 00224900, р/р 260010004601 у Харківській філії АБ "Брокбізнесбанк", МФО 350910) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кабельні технології" (61157, м. Харків, вул. Селянська, 24, кв.29, код 32950551, р/р 26003410116192 у Харківському Центральному відділенні "Регіон-банк", МФО 351254) інфляційні втрати за січень 2012р. у сумі 90,58 грн., судовий збір у сумі 3,15 грн.

В частині стягнення інфляційних втрат у сумі 965,65 грн. в задоволенні позовних вимог відмовити.

Видати наказ суду після набрання рішенням законної сили.

Повернути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кабельні технології" (61157, м. Харків, вул. Селянська, 24, кв.29, код 32950551, р/р 26003410116192 у Харківському Центральному відділенні "Регіон-банк", МФО 351254) судовий збір у сумі 1572,80 грн., сплачений платіжним дорученням № 2602 від 10.02.2012 р.

Суддя Яризько В.О.

Повний текст рішення підписаний 13.04.2012р.