Рішення № 23554951, 11.04.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2012 р. Справа № 5023/1407/12

вх. № 1407/12

Суддя господарського суду Добреля Н.С.

при секретарі судового засідання Шевченко А.О.

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився;

розглянувши справу за позовом Приватного підприємства "Вячеслав", смт. Васищево

до Приватного підприємства "Торговий центр Безлюдівський", смт. Безлюдівка

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Вячеслав" звернулось до господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить визнати право власності за Приватним підприємством "Вячеслав" на частину комплексу (51/100), розташованого за адресою: смт. Безлюдівка, Харківської області, Харківського району, по вул. Зміївська 59-А і складається з: торгівельного павільйону літ. "А-1" загальною площею 39,2 кв. м., контори літ. "Б-1", загальною площею 25,2 кв. м., торгівельного павільйону з навісом літ. "В-1", загальною площею 63,5 кв. м., вбиральні літ. "Г-1",загальною площею 22,0 кв. м., холодильної камери літ."Ж-1", загальною площею 8,1 кв. м. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.07.2010 року по справі № 62/302-09 позовні вимоги Приватного підприємства «Вячеслав» до Приватного підприємства "Торговий центр Безлюдівський" про розірвання договору, укладеного 28.01.2005 року між ПП "Вячеслав" та ПП "Торговий центр Безлюдівський" щодо купівлі - продажу частини комплексу (51/100), розташованого за адресою: смт. Безлюдівка, Харківської області, Харківського району, по вул. Зміївська 5 9-А, були задоволені в повному обсязі, рішення набрало чинності і в установленому законом порядку, також зазначає, що ПП "Вячеслав" є єдиним власником торгового комплексу, яке сплачує податки державі, дбає про використання торгівельних місць з метою надходжень до бюджету та створення додаткових робочих місць і використовує надану йому земельну ділянку за призначення з своєчасною сплатою земельного податку.

Ухвалою суду від 21.03.12р. за позовною заявою було порушено провадження по справі та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

11.04.12р. представник позивача надав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, які долучено судом до матеріалів справи та просив суд розглядати справу без участі представника позивача.

Представник позивача в судове засідання 11.04.12р. не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про, що свідчить відмітка в ухвалі суду від 02.04.12р.

Представник відповідача в судове засідання 11.04.12р. не з`явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про, що свідчить поштове повідомлення, яке повернулося на адресу суду з відміткою про отримання, про причини неявки суд не повідомив, витребувані судом документи не надав.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також те, що ухвалою суду від 02.04.12 року сторони було повідомлено, що у разі неявки їх представників у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів, суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи й відсутність представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті. У зв`язку з чим, суд, згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами без участі представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

28 січня 2005 року між Приватним підприємством "Вячеслав" та Приватним підприємством "Торговий центр Безлюдівський" був укладений договір купівлі-продажу частини комплексу (51/100), розташованого за адресою: смт. Безлюдівка, Харківської області, Харківського району, по вул. Зміївська 59-А і складається з: торгівельного павільйону літ. "А-1" загальною площею 39,2 кв.м., контори літ. "Б-1", загальною площею 25,2 кв.м., торгівельного павільйону з навісом літ. "В-1", загальною площею 63,5 кв.м., вбиральні літ. "Г-1",загальною площею 22,0 кв.м., холодильної камери літ. "Ж-1", загальною площею 8,1 кв.м, магазину літ. "Д-1", загальною площею 385,4 кв.м., кафе літ. "Е-1", загальною площею 125,8 кв.м., огорожі, фонтану №6, відкритого торгівельного майданчику 1-1, замощення літ. "І" (реєстрацій номер 124, посвідчено приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_1.).

У відповідності до п.1 договору продавець передає у власність, а покупець приймає у власність 51/100 частини комплексу, а саме: торгівельний павільйон літ. "А-1" загальною площею 39,2 кв.м., контора літ. "Б-1", загальною площею 25,2 кв.м., торгівельний павільйон з навісом літ. "В-1", загальною площею 63,5 кв.м., вбиральня літ. Т-1",загальною площею 22,0 кв.м., холодильна камера літ."Ж-1", загальною площею 8,1 кв.м, що знаходяться у смт. Безлюдівка, Харківської області, Харківського району, по вул. Зміївська 59-А. 01.02.2005 року між сторонами було підписано Акт прийому-передачі, за яким продавець - ПП "Вячеслав", передав у власність, а покупець - ПП "Торговий центр Безлюдівський", прийняв у власність 51/100 частини комплексу, а саме майно яке складається з: торгівельного павільйону літ. "А-1" загальною площею 39,2 кв.м., контори літ. "Б-1", загальною площею 25,2 кв.м., торгівельного павільйону з навісом літ. "В-1", загальною площею 63,5 кв.м., вбиральні літ. "Г-1",загальною площею 22,0 кв.м., холодильної камери літ."Ж-1", загальною площею 8,1 кв.м, що знаходяться у смт. Безлюдівка, Харківської області, Харківського району, по вул. Зміївська 59-А.

25.12.09р. ПП «Вячеслав» звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до ПП "Торговий центр Безлюдівський" про розірвання договору, купівлі - продажу, укладеного між сторонами 28.01.2005 року. Рішенням господарського суду Харківської області від 23.02.10р. в задоволенні позовних вимог відмовлено. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.07.2010 року по справі № 62/302-09 позовні вимоги Приватного підприємства «Вячеслав» до Приватного підприємства "Торговий центр Безлюдівський" про розірвання договору, укладеного між сторонами 28.01.2005 року щодо купівлі - продажу частини комплексу (51/100), розташованого за адресою: смт. Безлюдівка, Харківської області, Харківського району, по вул. Зміївська 59-А, були задоволені в повному обсязі, постанова Харківського апеляційного господарського суду в установленому законом порядку не оскаржувалась.

Всі свої зобов'язання передбачені п.1.1. договору позивач виконав в повному обсязі, відповідач в порушення умов договору розрахунки з позивачем у встановлений термін не здійснив, що на думку позивача свідчить про порушення його прав та законних інтересів, що і стало підставою для звернення позивача до суду з відповідною позовною заявою.

Надаючи правову кваліфікацію доказам які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Способи захисту права по своїй суті - це правові заходи, за допомогою яких у встановленому законом порядку здійснюється відновлення порушеного суб'єктивного права.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України передбачено захист цивільних прав та інтересів судом.

1. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

2. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

3. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України передбачено захист прав суб'єктів господарювання та споживачів.

1. Держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

2. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом:

визнання наявності або відсутності прав;

визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;

відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;

припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;

присудження до виконання обов'язку в натурі;

відшкодування збитків;

застосування штрафних санкцій;

застосування оперативно-господарських санкцій;

застосування адміністративно-господарських санкцій;

установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;

іншими способами, передбаченими законом.

3. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Також, як вбачається з матеріалів справи на дату укладення зазначеного договору купівлі - продажу право власності на 51/100 частин Комплексу належало ПП «Вячеслав».

Відповідно до ч.1, ч. 2 ст. 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" відповідна державна реєстрація - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Пунктом 1 частини першої статті 4 цього Закону визначено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, зокрема, право власності на нерухоме майно.

Відповідно до ст. ст. 18, 19 Закону України від 01.07.2004 року №1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (далі - Закон), підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, є рішення суду про право власності на нерухоме майно, що набрало законної сили.

У відповідності з п.5 Прикінцевих положень зазначеного Закону, до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.

Порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна передбачено Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7/5.

Відповідно до п.1, п.п.1.3 вказаного Положення до прийняття Верховною Радою України та набрання чинності Законом України про державну реєстрацію прав на об'єкти нерухомого майна бюро технічної інвентаризації здійснюють реєстрацію прав власності на нерухоме майно.

Відповідно до п.1.3 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 року N 7/5 (далі - Тимчасове положення), державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.

Відповідно до п. 1.4 Тимчасового положення, державна реєстрація прав власності на нерухоме майна - це внесення запису до Реєстру власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі право встановлювальних документів коштам особи, що звернулася до БТІ.

Відповідно до ч.1 та ч.7 ст. 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідачем не було виконано належним чином умови договору купівлі - продажу, а саме в порушення умов договору відповідач не здійснив розрахунки з позивачем у встановлений термін.

Таким чином суд приходить до висновку що права позивача ПП «Вячеслав» порушені, оскільки придбавши спірні приміщення відповідач не розрахувався з позивачем.

Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності, зокрема, є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За приписами ст. 317 цього Кодексу власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, у тому числі це стосується і нерухомого майна; право власності набувається у порядку, визначеному законом; ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, кожна фізична особа або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Ст. 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь - які дії, які не суперечать закону. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку, визначеному законом. Право власності є непорушним.

Як вбачається з матеріалів справи та Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно право власності на 51/100 частки комплексу станом на 15.02.05.р. року зареєстровано за ПП «Торговий центр Безлюдівський» на підставі договору купівлі - продажу р/№124 від 28.01.05р. посвідченого приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу ОСОБА_1 та відповідно до акту прийому - передачі від 01.02.05р.

Матеріалами справи підтверджується факт розірвання договору купівлі продажу 51/100 частки комплексу, а саме постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.06.10р.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

У зв`язку з вищевикладеним суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ПП «Вячеслав» є обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позивач не наполягає на стягненні судових витрат, судові витрати у даній справі покладаються на позивача.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 1, 18, 19 Закону України від 01.07.2004 року №1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", ст.ст. 41, 124, 129 Конституції України, ст. 20 Господарського кодексу України, п. 2 ст. 16, ст.ст. 182, 316, 317, 319, 328 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 32, 33, 43, 47, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати право власності за Приватним підприємством "Вячеслав" (62495, Харківська область, Харківський район, с. Васищеве, вул. Промислова, 14, код ЄДРПОУ 22679908) на частину комплексу (51/100), розташованого за адресою: смт. Безлюдівка, Харківської області, Харківського району, по вул. Зміївська 59-А і складається з: торгівельного павільйону літ. "А-1" загальною площею 39,2 кв. м., контори літ. "Б-1", загальною площею 25,2 кв. м., торгівельного павільйону з навісом літ. "В-1", загальною площею 63,5 кв. м., вбиральня літ. "Г-1 "загальною площею 22,0 кв. м., холодильної камери літ."Ж-1", загальною площею 8,1 кв. м.

Суддя Добреля Н.С.

Повний текст рішення складено 17.04.12р.

Справа №5023/1407/12.