Рішення № 23554457, 10.04.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" квітня 2012 р.Справа № 5017/247/2012

За позовом: Військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та в особі Військової частини А 2171;

до відповідача: фізичної особи -підприємця ОСОБА_1.

про стягнення 336954,32грн.

Суддя Погребна К.Ф.

В судових засіданнях приймали участь представники:

від прокуратури: ОСОБА_2. -довіреність;

Копач Д.І. -посвідчення;

від позивача (Міністерства оборони України): ОСОБА_4 -довіреність;

від позивача (Військової частини А 2171): ОСОБА_4 -довіреність;

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні 10.04.2012р. приймали участь представники:

від прокуратури: ОСОБА_2. -довіреність;

від позивача (Міністерства оборони України): ОСОБА_4 -довіреність;

від позивача (Військової частини А 2171): ОСОБА_4 -довіреність;

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Військовий прокурор Одеського гарнізону звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Військової частини А 2171 про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості в сумі 336954,32грн., яка складається з основного боргу в сумі 288827,14грн., індексу інфляції в розмірі 878,47грн. та заборгованості з компенсації земельного податку в сумі 47248,71грн.

Підстави звернення до суду прокурора з позовом обґрунтовані наступним. Невиконання або неналежне виконання суб'єктами підприємницької діяльності умов договорів, укладених з військовими частинами Міністерства оборони України, завдає шкоди економічним інтересам держави. Адже майно, закріплене за військовими частинами є державним майном, органом управління якого є Міністерство оборони України.

Статтями 20 і 36-1 Закону України „Про прокуратуру" передбачено, що підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є наявність порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.01.2012р. було порушено провадження по справі №5017/247/2012.

19.03.2012р. фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з зустрічною позовною заявою до Військової частини А 2171 про внесення змін до договору оренди.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.03.2012р. зустрічну позовну заяву було повернуто фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 без розгляду.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позов не надав, у зв'язку з чим справу розглянуто у відповідності зі ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 10.04.2012р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

19.12.2005р. між Військовою часиною А 2171 (Орендодавець) та ФОП ОСОБА_5 (Орендар) був укладений договір оренди нежитлових приміщень та технічного майданчику №37.

Згідно п. 1.1. Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме військове майно (надалі -Майно) -нежитлові приміщення загальною площею 1012,4 м2, загорожа загальною площею 361,4 кв.м. та технічний майданчик загальною площею 7 м2, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Мечнікова, 124, військове містечко №204, що знаходиться на балансі Військової частини А 2171, вартість яких визначена згідно з актом оцінки і становить за незалежною оцінкою 686308,3 грн.

Згідно п.п. 1.2., 1.3. договору майно передається в оренду з метою проведення технічного обслуговування та ремонту автомобілів. Склад орендованого майна згідно з Актом інвентаризації (Додаток №1).

Пунктами 2.1., 2.3. договору передбачено, що Орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, вказаний в Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та Акта приймання-передачі Майна (Додаток №2). Передача майна в оренду здійснюється за вартістю, визначеною в Акті оцінки, складеному за Методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Згідно акту оцінки нерухомого військового майна від 19.08.2005р. ринкова вартість нежитлових приміщень загальною площею 1012,4 кв.м., розташованого за адресою: м.Одеса, вул. Мечнікова, 124 (військове містечко №204) складає 686 308,00 грн.

Так, за актом прийому-передачі від 19.12.2005р. Військова частина А 2171 передала, а ФОП ОСОБА_1 прийняв в оренду для проведення ремонтно-будівельних робіт нежитлове приміщення загальною площею 1012,4 м2, побудованих у 1945, 1949,1958 р.р., огорожі довжиною 50,0 п.м. та технічний майданчик загальною площею 7 м2, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Мечнікова, 124 (військове містечко №204), загальною вартістю 686308,00 грн.

Цей Договір діє з 19.12.2005р. по 18.12.2006р. з гарантованим щорічним продовженням терміну дії договору оренди (за письмовим погодженням сторін) на загальний строк до п'ятнадцяти років за умови сумлінного виконання орендарем всіх зобов'язань за умовами договору (п. 10.1. Договору).

На виконання п. 10.1. Договору оренди №37 від 19.12.2005р. сторони погодили продовжити строк дії договору до 17.12.2007р., до 16.12.2008р., до 18.12.2009р., до 18.12.2010р., до 18.12.2011р. про що свідчать погодження від 18.12.2006р, від 17.12.2007р., від 18.12.2008р., від 18.12.2009р., від 17.12.2010р. підписані посадовими особами сторін та скріплені їх печатками.

Відповідно до п.п. 3.1. договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (квітень 2005р.) -8 578,85 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування базової орендної плати на індекси інфляції за період з базового до першого місяця оренди.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно додаткової угоди № 1 від 01.01.2007 р. до договору оренди № 37 від 19.12.2005 р. п. 3.1. договору був викладений у новій редакції, відповідно до якої орендна плата за базовий місяць оренди (січень 2007 року) становить 13 357,62 грн.

При цьому відповідно до п. 3.3 вказаного договору оренди орендна плата у розмірі 100% перераховується орендарем до державного бюджету (на спеціальний реєстраційний рахунок орендодавця в територіальному органі Державного казначейства) щомісячно не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним.

Із змісту п. 5.12. договору вбачається, що орендар зобов'язаний щомісячно компенсувати Орендодавцю кошти у розмірі частини податку за землю пропорційно площі землі, яку займає здане в оренду нерухоме Майно, згідно виставлених рахунків.

Відповідач свої зобов'язання за договором оренди належним чином не виконував, оренду плату та компенсацію з земельного податку не сплачував, внаслідок чого за період з лютого 2011. по листопад 2011р. у нього утворилася заборгованість по орендній платі в сумі 288827,14грн. та заборгованість з компенсації земельного податку в сумі 47248,71грн.

Невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором військовий прокурор Одеського гарнізону вважає порушенням інтересів держави в особі міністерства оборони України та в особі Військової частини А 2171, у зв'язку з чим звернувся до суду за захистом порушеного права та вимагає стягнення з відповідача на користь Військової частини А 2171 заборгованість по орендній платі в сумі 288827,14грн., заборгованість з компенсації земельного податку в сумі 47248,71грн. та інфляційні витрати в сумі 878,47грн.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин мають виконувати господарські зобов'язання належним чином у відповідності до закону, інших правових актів, договорів.

Частиною 1, 3 ст.283 ГК України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до п.п.1,2 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч.3 ст.18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі вносити плату за користування приміщенням.

Згідно з ч. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 заборгованості по орендній платі в розмірі 288827,14грн. та заборгованість з компенсації земельного податку в сумі 47248,71грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Відповідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання ( неналежне виконання).

За змістом ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок вважає його обґрунтованим та заявлена сума індексу інфляції в розмірі 878,47грн. підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Наведенні позивачем докази у встановленому законом порядку Відповідачем не спростовані.

За при приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно зі ст.ст. 44,49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (65027, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Військової частини А 2171 (65036, м. Одеса, вул. Овідіопольська дорога, 8, код ЄДРПОУ 08309566) 288827 (двісті вісімдесят вісім тисяч вісімсот двадцять сім) грн. 14коп. заборгованості по орендній платі, 47248 (сорок сім тисяч двісті сорок вісім) грн. 71коп. заборгованості з компенсації земельного податку та 878 ( вісімсот сімдесят вісім)грн. 47 коп. -індексу інфляції.

3.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (65027, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (отримувач: ГУ ДКСУ в Одеській області, рахунок № 31210206783008, код ЄДРПОУ 37607526, банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код класифікації: 22030001) судовий збір у розмірі 6739 (шість тисяч сімсот тридцять девять) грн.09 коп.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний тектс рішення складено 13.04.2012р.

Суддя Погребна К.Ф.