Рішення № 23553798, 17.04.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-3/3297-2012 17.04.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркс Груп»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламне агентство «АСТРА»

Про стягнення 301 724,65 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1 -по дов. № 10-01/12 від 10.01.2012

Від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркс Груп»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламне агентство «Астра»178 155,44 грн. основного боргу по орендній платі, з яких 107 740,48 грн. стягнути шляхом звернення стягнення на заставлене майно, 6272,36 грн. боргу за комунальні послуги, 10 403,63 грн. пені, 106 893,30 грн. штрафу за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору суборенди нежитлових приміщень № 1/А-1223 від 22.03.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2012 порушено провадження у справі № 5011-3/3297-2012 та призначено її до розгляду на 03.04.2012.

Відповідно до спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, отриманого на запит суду станом на 03.04.2012 та витягу поданого позивачем станом на 30.03.2012 про знаходження відповідача в Єдиному державному реєстрі, вбачається, що місцезнаходження відповідача є : 01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, 16/13, літера А. Отже, місцезнаходження відповідача є іншим ніж адреса, зазначена в позовній заяві, та за якою вона і була надіслана позивачем відповідачу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 5011-3/3297-2012 від 03.04.2012, в зв'язку з неявкою представника відповідача в засідання суду та невиконанням сторонами вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 19.03.2012, розгляд справи був відкладений на 17.04.2012.

Даною ухвалою суду позивача було зобов'язано надіслати копію позовної заяви та додані до неї документи відповідачу за адресою зазначеною у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців 01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, 16/13, літера А), докази надіслання подати в засідання суду.

Позивачем після судового засідання 03.04.2012 до відділу діловодства суду подано докази надіслання копії позовної заяви та додані до неї документи відповідачу за адресою 01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, 16/13, літера А.

Позивач в судовому засіданні 17.04.2012 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 17.04.2012 не з'явився, письмовий відзив на позов не надав, вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 19.03.2012 та ухвалі від 03.04.2012 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

В інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду надсилались відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адреси, що зазначені в позовній заяві, а саме : м. Київ, вул. Ш.Руставелі, 39/41, за адресою об'єкта оренди : м. Київ, вул. Мечникова, 9 та за адресою : м. Київ, вул. Панаса Мирного, 16/13, літера А, яка згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців є юридичною адресою відповідача.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 17.04.2012, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

22.03.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Меркс Груп»(орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рекламне агентство «АСТРА»(суборендар) було укладено договір суборенди нежитлових приміщень № 1/А-1223 (далі -договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендар надає, а суборендар приймає у платне строкове користування (в суборенду) нежитлове приміщення загальною площею 245 кв. м.. які розміщені на третьому поверсі будинку, що знаходиться за адресою : м. Київ, вул. Мечникова, 9 та належить ПАТ «Магазин «Киянка»на праві власності.

Орендар користується зазначеною частиною приміщення на підставі договору оренди нерухомого майна № 1/АБ-0356 від 03.09.2010, укладеного з Публічним акціонерним товариством «Магазин «Киянка», який є власником приміщення, зі строком дії до 30.09.2012.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг суборенди та комунальних послуг, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 178 155,44 грн. та відповідно 6 272,36 грн. За несвоєчасне виконання зобов'язань позивачем нараховано штраф в розмірі 106 893,30 грн. та пеню в сумі 10 403,63 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пункт 3 статті 774 Цивільного кодексу України визначає, що до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Згідно п. 2.1. договору передача приміщення здійснюється шляхом підписання сторонами акту приймання-передачі.

Як вбачається з матеріалів справи позивач передав, а відповідач прийняв в суборенду приміщення площею 245 кв. м. за адресою : м. Київ, вул. Мечникова, 9 згідно актів прийому-передачі приміщення в суборенду від 01.04.2011.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

При цьому відповідно до п. 2 ст. 774 Цивільного кодексу України строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму.

З п. 3.1.1. договору вбачається, що договір діє до 31.03.2012, тобто не перевищує строк дії договору оренди.

Відповідно до ст. 284 Господарського кодексу України однією із істотних умов договору оренди є орендна плата з урахуванням її індексації.

Згідно з п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до п. 8.2. договору плата за суборенду за кожен місяць складається з двох частин: Базова плата за суборенду, Додаткова плата за суборенду.

(а) Базова плата за суборенду приміщення: На момент укладання цього договору та на період по 30.09.2011 Базова плата за суборенду приміщення складає: 60 025,00 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 8.2.1. договору сторони погоджуються, що через 6 (шість) календарних місяців з дати укладення цього договору розмір базової плати за суборенду підлягає одноразовій зміні шляхом корегування (множення) розміру Базової плати на індекс інфляції гривні за період з моменту укладення цього договору до шостого місяця суборенди включно, згідно з офіційними даними про індекси інфляції. Після проведення такої індексації, розмір щомісячної плати за суборенду фіксується в розмірі, що буде визначатися в результаті індексації, механізм якої визначений в п. 8.2.1. та не підлягає додатковій письмовій фіксації.

(б) Додаткова плата за суборенду приміщення: На момент укладання цього договору Додаткова плата за суборенду приміщення складає: 11 466,00 грн. з ПДВ.

У відповідності до п. 8.3. договору суборендар зобов'язаний сплачувати плату за суборенду не пізніше строку, зазначеного у даному договорі незалежно від факту отримання ним рахунків про сплату. Так, п. 8.6.1.3. встановлено, що суборендар повинен перераховувати плату за суборенду авансовим платежем не пізніше 10-го числа кожного календарного місяця.

Згідно п. 8.6.1.3. договору плата за суборенду за кожний наступний місяць перераховується суборендарем авансовим платежем не пізніше 10 числа кожного календарного місяця, за який здійснюється оплата.

Позивачем надані наступні рахунки на оплату суборендної плати № 140392716 від 31.08.2011 на суму 71 491,00 грн., № 140398288 від 07.10.2011 на суму 73 051,66 грн. та № 140401721 від 28.10.2011 на суму 73 051,66 грн.

У відповідності до п. 8.3. суборендар повинен сплачувати плату за суборенду не пізніше строку, передбаченого договором, незалежно від факту одержання ним рахунків про сплату. При неотриманні суборендарем рахунків, плата за суборенду розраховується суборендарем самостійно у відповідності до п. 8.2. даного договору та сплачується в термін передбачений п. 8.6.1.3 договору.

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасного та в повному обсязі внесення орендної плати у період з вересня по листопад 2011 року, в результаті чого виникла заборгованість, яка становить 178 155,44 грн.

Умовами п. 8.5.1. договору передбачено, що суборендар, компенсує орендарю витрати на комунальні послуги на підставі виставлених орендарем рахунків.

Відповідно до п. 8.5.3. суборендар сплачує за комунальні послуги щомісяця, попередньою оплатою, не пізніше 20-го числа, що передує оплачуваному місяцю.

Згідно п. 8.5.4. договору підтвердженням отримання рахунку про сплату комунальних послуг є підпис про таке отримання представника суборендаря в відповідному журналі отримання/відправлення кореспонденції (в тому числі рахунків), який знаходиться у відповідального представника орендаря. У разі відправлення рахунків поштою, фактом отримання рахунку про сплату комунальних послуг є повідомлення про вручення поштового відправлення або відбиток штампу установи зв'язку на конверті з описом вкладених предметів.

Матеріали справи свідчать, що позивач передав відповідачу рахунки на компенсацію комунальних послуг під підпис у журналі реєстрації переданих орендарям документів, про що відповідач розписувався про їх отримання.

Так, позивач передавав відповідачу щомісячно рахунки на оплату компенсації вартості комунальних платежів:

07.10.2011 - рахунок № 140396782 від 30.09.2011 на суму 1 516,28 грн.;

02.11.2011 - рахунок № 140401957 від 31.10.2011 на суму 1 120,42 грн.;

01.12.2011 - рахунок № 140406874 від 28.11.2011 на суму 3 635,61 грн.

Однак, відповідач в порушення умов договору зобов'язання по сплаті комунальних послуг повністю не виконав в результаті чого виникла заборгованість, яка за неоспореними відповідачем розрахунками позивача становить 6 272,36 грн.

Відповідно до п. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в сумі 178 155,44 грн. та заборгованості по комунальним послугам в розмірі 6 272,36 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за надані послуги суборенди не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 10.1. договору передбачено, що у випадку затримок з боку суборендаря в перерахуванні будь-яких платежів, передбачених цим договором, на користь орендаря, суборендар сплачує пеню в розмірі офіційно встановленої подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, за кожний день прострочення від суми заборгованості, але в будь-якому випадку не більш встановленої чинним законодавством.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати орендної плати.

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

Укладеним між сторонами договором передбачено нарахування пені за кожний день прострочення, тобто, відповідальність носить подовжувальний характер.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті орендної плати відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 10.1. договору, розмір якої, за розрахунками позивача становить 10 403,63 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 10 403,63 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Згідно п. 10.1.1. договору крім зазначеного вище у п. 10.1. цього договору, до суборендаря застосовується додаткова відповідальність за прострочення виконання грошових зобов'язань:

10.1.1.1. якщо період прострочення становить 3 календарних дні, то суборендар зобов'язаний сплатити орендарю штраф у розмірі 10 (десять) відсотків від простроченої суми грошового зобов'язання;

10.1.1.2. якщо період прострочення становить 7 календарних днів, крім пені та штрафу, передбачених у пунктах 10.1. та 10.1.1.1. даного договору, суборендар зобов'язаний сплатити орендарю штраф у розмірі 20 (двадцять) відсотків від простроченої суми грошового зобов'язання;

10.1.1.3. у випадку затримки платежів на 11 і більше календарних днів суборендар крім пені і штрафів, передбачених у п. 10.1., п. 10.1.1., п. 10.1.1.1., п. 10.1.1.2. договору, додатково зобов'язаний сплатити орендарю штраф у розмірі 30 (тридцять) відсотків від простроченої суми грошового зобов'язання.

Оскільки матеріали справи свідчать, що прострочення оплати орендної плати мало місце понад 30 днів за кожним платежем у період з вересня по листопад 2011 року , суд приходить до висновку про задоволення вимог про стягнення з відповідача суми штрафу в розмірі 106 893,30 грн. (за обґрунтованим розрахунком позивача).

З матеріалів справи вбачається, що 30.11.2011 в забезпечення виконання зобов'язань за договором було укладено договір застави, відповідно до умов якого позивач, як заставодержатель, має право у разі невиконання відповідачем, як заставодавцем, своїх обов'язків за основним договором одержати задоволення за рахунок передбаченого в п. 1.4. цього договору заставленого майна.

Під основним договором розуміється договір суборенди нежитлових приміщень № 1/А-1223 від 22.03.2011 (п. 1.2. договору застави).

Предметом застави є майно, що належить відповідачу на праві власності та передано позивачу згідно додатку № 1 до договору застави (п. 1.4. договору застави).

Заставна вартість предмета застави становить 129 979,54 грн.

Пунктом 1.8. договору застави визначено, що розмір зобов'язання, який забезпечується заставою відповідно до цього договору складає 107 740,48 грн.

Відповідно до п. 1.9. договору застави зобов'язання, що забезпечується заставою повинне бути виконано в строк до 10.12.2011 шляхом перерахування коштів на рахунок позивача, що вказаний в договорі суборенди.

Строк виконання зобов'язань, встановлений договором застави настав, однак відповідач не виконав зобов'язань щодо оплати всієї заборгованості за договором суборенди.

Стаття 590 Цивільного кодексу України визначає, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що позивач правомірно звернувся з позовом про стягнення заборгованості в сумі 107 740,48 грн. шляхом звернення стягнення на заставлене майно.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З огляду на вищевикладене, позові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркс Груп»обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламне агентство «АСТРА»(м. Київ, вул. Панаса Мирного, 16/13, літ. А, код ЄДРПОУ 37242605) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркс Груп»(м. Київ, вул. Лейпцигська, 15, код ЄДРПОУ 34980420) 107 740 (сто сім тисяч сімсот сорок) грн. 48 коп. основного боргу по орендній платі шляхом звернення стягнення на заставлене майно згідно договору застави від 30.11.2011.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламне агентство «АСТРА»(м. Київ, вул. Панаса Мирного, 16/13, літ. А, код ЄДРПОУ 37242605) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркс Груп»(м. Київ, вул. Лейпцигська, 15, код ЄДРПОУ 34980420) 70 414 (сімдесят тисяч чотириста чотирнадцять) грн. 96 коп. основного боргу по орендній платі, 6 272 (шість тисяч двісті сімдесят дві) грн. 36 коп. боргу за комунальні послуги, 10 403 (десять тисяч чотириста три) грн. 63 коп. пені, 106 893 (сто шість тисяч вісімсот дев'яносто три) грн. 30 коп. штрафу, 6 034 (шість тисяч тридцять чотири) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

СуддяВ.В.Сівакова

Рішення підписано 19.04.2012.