Рішення № 23553566, 12.04.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-55/3819-2012 12.04.12

За позовомПриватного підприємства «Автосервіс», м.БориспільдоСтрахового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія», м.Київпростягнення 27 524,00 грн. Суддя Ягічева Н.І.

Представники сторін:

від позивача:ОСОБА_1 -представник за довір. № 06/3/12 від 13.03.2012р. від відповідача:не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Автосервіс», м.Київ звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія», м.Київ про стягнення 27 524,00 грн. страхового відшкодування.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.03.2012рпорушено провадження за вказаними вимогами, розгляд справи призначено на 12.04.2012р.

11.04.2012р. від Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на те, що представник Відповідача бере участь у розгляді справи в Ужгородському міськрайонному суді 12.04.2012р. об 11-25.

В судове засідання 12.04.2012р. з'явився представник Позивача, підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити позов у повному обсязі, заперечив проти клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи.

Суд відмовляє у задоволенні клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи, у зв'язку з його необґрунтованістю та відсутністю належних доказів, щодо неможливості прибуття повноважного представника Відповідача у судове засідання.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Представник Позивача у судовому засіданні клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані Позивачем докази та заслухавши в засіданні пояснення представника Позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

14.05.2011 року, близько 10 год. 40 хв. ОСОБА_2, керуючи технічно справним автомобілем Megane»державний реєстраційний номер НОМЕР_4, рухаючись по 44 км. автодороги «Київ-Харків», на території Бориспільського району Київської області в напрямку до м. Київ порушуючи вимоги п.п. 1.5, 2.3(6), 13.1, 10.1 ПДР України, виїхав на смугу зустрічного руху де допустив зіткнення з автомобілем «ПАЗ 4234», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить приватному підприємству «Автосервіс»(надалі - позивач) та транспортним засобом «ЗАЗ EF 55 YО»державний реєстраційний номер НОМЕР_3, внаслідок чого вищевказані транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області у справі № 1п-359/11 від 26.09.2011 року, в порядку п. 8 ст. 6 КПК України, закрито провадження у кримінальній справі у зв'язку зі смертю особи, яка скоїла злочин, а також встановлено, що грубе порушення ОСОБА_2 вимог п.п. 1.5, 2.3(6), 13.1, 10.1 ПДР України стоїть у прямому причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою та наслідками, що настали.

Вказане підтверджуються постановою про направлення кримінальної справи №27-1509 до суду для вирішення питання про закриття у зв'язку зі смертю винного від 10.08.2011 року, винесеною ст. слідчим Бориспільського МВ ГУ МВС України в Київській області Мужаровським С.В.

Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено, належний позивачеві транспортний засіб «ПАЗ 4234», державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

Частинами 1 та 2 статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Враховуючи те, що особою винною у дорожньо-транспортній пригоді є водій ОСОБА_2, який керував автомобілем Megane»державний реєстраційний номер НОМЕР_4, тому саме останній, в силу вимог закону, є відповідальним за збиток заподіяний позивачеві у зв'язку з пошкодженням належного йому транспортного засобу.

Відповідальність ОСОБА_2, який керував автомобілем Megane»державний реєстраційний номер НОМЕР_4 застрахована Страховим товариством з додатковою відповідальністю «ГАРАНТІЯ», на підставі договору обов'язкового страхування власників наземних транспортних засобів №ВЕ/5518470.

Пунктом 2 ст. 352 Господарського кодексу України встановлено, що страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування).

Відповідно до п. 9 ст. 7 Закону України «Про страхування», страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відноситься до обов'язкових видів страхування, що здійснюються в Україні.

Згідно з п. 1.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»особи, відповідальність яких застрахована це - визначені в договорі обов'язкового страхування особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована згідно з договором, що експлуатують забезпечений транспортний засіб, який в свою чергу в розумінні п. 1.7 Закону є наземним транспортним засобом, зазначеним у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

18.06.2010 року між ОСОБА_2 (страхувальник) та Страховим товариством з додатковою відповідальністю «ГАРАНТІЯ»(відповідач) укладено договір №ВЕ/5518470 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів строком до 17.06.2011 року.

Відповідно до умов вищевказаного договору його сторонами було передбачено: ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого) в розмірі 25000,00 грн., вид забезпеченого транспортного засобу: t Megane»державний реєстраційний номер НОМЕР_4.

Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»встановлено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

В статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»зазначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

В силу ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до звіту № 00476 від 27.10.2011р. (складеного спеціалістом-автотоварознавцем ОСОБА_3, який має кваліфікацію оцінювача дорожніх транспортних засобів (свідоцтво № НОМЕР_5, видане ФДМУ від 13.12.2008 р.), вартість матеріального збитку, завданого позивачеві у зв'язку з пошкодженням належного йому транспортного засобу становить 111481,00 грн.

Відповідно до ст. 35 Закону для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву, а також інші документи визначенні у вказаній статті.

Судом встановлено, що матеріальний збиток позивачеві завдано неправомірними діями ОСОБА_2, цивільно-правова відповідальність якого застрахована за договором №ВЕ/5518470 та який на момент дорожньо-транспортної пригоди керував забезпеченим транспортним засобом Megane»державний реєстраційний номер НОМЕР_4, Позивач звернувся до Відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування.

За вимогами ст. 36.1 Закону після розгляду страховиком визначених у ст. 35 Закону документів останній приймає рішення про виплату страхового відшкодування або про відмову у такій виплаті.

Листами за Вих. № 2424 від 15.12.2011 року та за Вих. № 339 від 02.02.2012 року відповідач повідомив позивача про те, що вищевказаний випадок визнано страховим та складено страховий акт № 532-ЦВ/2011, за яким відповідач сплачує позивачеві страхове відшкодування в розмірі 24990,00 грн.

У відповідності до ст. 37 Закону виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у ст. 35 Закону документів.

Проте в порушення вищевказаних норм закону відповідач позивачеві виплати не здійснив, у зв'язку з чим на момент звернення до суду у відповідача перед позивачем наявна заборгованість розмір якої складає (25000, 00 грн, ліміт відповідальності страховика - 500,00 грн. франшизи, на яку завжди зменшується розмір страхового відшкодування) = 24500,00 грн.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог Позивача про стягнення страхового відшкодування у розмірі 24 500,00 грн., яке задовольняється судом в повному обсягу.

Щодо нарахування пені за прострочення виконання зобов'язання, суд зазначає наступне:

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку)

виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі 624,00 грн. за прострочення по сплаті суми страхового відшкодування.

Судом встановлено, що Відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ст. 36.5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Суд перевіривши арифметичних розрахунок в цій частині позовних вимог за допомогою відповідної системи інформаціно-правового забезпечення „Ліга:ЗАКОН" програми „Калькулятори", дійшов висновку про задоволення стягнення пені у розмірі 624, 00 грн.

Щодо вимог Позивача про стягнення з Відповідача витрат на послуги адвоката у розмірі 2400,00грн., суд зазначає наступне:

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов`язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, то суд вважає, що в контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами, а також в тому випадку, коли відповідні послуги надавались адвокатом стосовно конкретного боржника та повноваження адвоката підтвердженні відповідними документами.

У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання Відповідачем з метою відновлення свого порушеного права позивач поніс додаткові витрати на оплату послуг адвоката.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між Позивачем (Клієнт) та адвокатом (Адвокат), підтверджуються Договором № Ц/06/3/12 від 13.03.2012р. про надання правової допомоги (далі Договір).

Сплата позивачем адвокатських послуг за зазначеним договором підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 06/3 від 13.03.2012р. на суму 2400,00 грн

Одночасно, для того, щоб витрати позивача на правову допомогу вважались судовими витратами в розумінні ст.44 Господарського процесуального кодексу України, повноваження адвоката повинні бути підтвердженні відповідними документами.

За приписом ст.2 Закону України „Про адвокатуру", адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.

Таким чином, належним підтвердженням повноважень адвоката є свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.

В підтвердження повноважень адвоката, позивачем до матеріалів справи додано копію свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю №4247/10 на ім`я ОСОБА_1.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". До таких правовідносин слід також застосовувати і Правила адвокатської етики, які схвалені Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України протоколом № 6/VI від 12.10.1999 р., які на підставі статей 15, 16 Закону України "Про адвокатуру" є нормативно-правовим актом і обов'язкові для виконання.

Пунктом 2 ст. 33 Правил встановлено принцип "розумного обґрунтування" розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати - обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка, тощо.

Визначаючи розмір сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, повинні братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Виходячи з розміру витрат на правову допомогу за Договором про надання правової допомоги № Ц/06/3/12 від 13.03.2012 р. в сумі 2400,00 коп., враховуючи ст.12 Закону України „Про адвокатуру", ст.627 Цивільного кодексу України, складність справи, суд задовольняє вказані вимоги частково у розмірі -1000,00грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на Відповідача у випадку повного задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного підприємства "Автосервіс», м.Київ (код ЄДРПОУ 25566725) задовольнити.

2. Стягнути з Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія», м.Київ (код ЄДРПОУ 21130899) на користь Приватного підприємства "Автосервіс», м.Київ (код ЄДРПОУ 25566725) страхове відшкодування у розмірі 24500,00 грн., та пеню у розмірі - 624,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія», м.Київ (код ЄДРПОУ 21130899) на користь Приватного підприємства "Автосервіс», м.Київ (код ЄДРПОУ 25566725) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1609,50 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 1000,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 12.04.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 12.04.2012р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду скарги апеляційним господарським судом.

Суддя Н.І. Ягічева