Рішення № 23553531, 13.04.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-71/2714-2012 13.04.12

За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Кий Авіа Гарант» доПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Крона»простягнення страхового відшкодування в розмірі 29 081,99 грн.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача:ОСОБА_2 за довіреністю.від відповідача:ОСОБА_3 за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Кий Авіа Гарант» (далі -позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Крона»(далі -відповідач) про стягнення страхового відшкодування в розмірі 29 081,99 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) № 04/009/ПС-21 від 05.07.2004 р. відповідач у встановлені строки не виконав свого зобов'язання з оплати своєї частки страхового відшкодування, у зв'язку з настанням страхового випадку. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі 10 279,91 грн., інфляційних втрат у розмірі 7 096,79 та 3% річних у розмірі 1 639,85 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.03.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-71/2714-2012, розгляд справи призначено на 14.03.2012 р.

13.03.2012 р. представник позивача через канцелярію господарського суду міста Києва подав документи на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі № 5011-71/2714-2012.

Представник відповідача в судове засідання 14.03.2012 р. з'явився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 03.03.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/2714-2012 не виконав, обґрунтованих пояснень з цього приводу не надав.

Враховуючи те, що відповідач не виконав, а позивач частково виконав вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 03.03.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/2714-2012, розгляд справи відкладено на 28.03.2012 р.

22.03.2012 р. представником позивача через канцелярію господарського суду міста Києва подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи № 5011-71/2714-2012.

27.03.2012 р. представник позивача ознайомився з матеріалами справи, згідно розписки за підписом представника позивача.

27.03.2012 р. представник відповідача через канцелярію господарського суду міста Києва подав письмовий відзив на позов та виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на підтвердження статусу юридичної особи.

У судове засідання 28.03.2012 р. представники сторін з'явились, вимоги ухвали від 03.03.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/2714-2012 виконали.

У судовому засіданні 28.03.2012 р. представник позивача заявив клопотання про відкладення розгляду справи для ознайомлення з поданим відповідачем відзивом на позовну заяву. Клопотання судом задоволено.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Враховуючи те, що клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи судом задоволено, розгляд справи відкладено на 13.04.2012 р. о 12:00.

02.04.2012 р. представником позивача подані письмові пояснення на відзив відповідача та копія постанови Вищого господарського суду України на підтвердження своєї позиції, викладеної у поясненні б/н від 30.03.2012 р.

У судове засідання 13.04.2012 р. представники сторін з'явились, вимоги ухвали від 27.03.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/2714-2012 виконали.

Представник позивача у судовому засіданні 13.04.2012 р. підтримав свої позовні вимоги.

У судовому засіданні представник відповідача 13.04.2012 р. заперечував проти задоволення позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05.07.2004 р. між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Кий Авіа Гарант»(перестрахувальник) та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Крона»(перестраховик) був укладений договір про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) № 04/009/ПС-21 (надалі -Договір).

Відповідно до п.п. 1.1, 1.3, 1.4 Договору предметом договору є загальні умови перестрахування (ретроцесії) ризиків, взаємно переданих (прийнятих) Сторонами на факультативній основі по договорах факультативного перестрахування (ретроцесії). Під передачею ризику розуміється страхування одним страховиком на визначених договором факультативного перестрахування (ретроцесії), ковер-нотом (конкретний договір перестрахування) ризику виконання усіх або частини своїх зобов'язань перед страхувальником в іншого страховика. Передані в перестрахування ризики вважаються перестрахованими на умовах страховика, що уклав договір страхування. Правове врегулювання відносин сторін по всіх конкретних договорах перестрахування, укладених на підставі цього договору, буде здійснюватися в строгій відповідності з положеннями дійсного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України "Про страхування" перестрахування - страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Згідно із ч. 1 ст. 987 Цивільного кодексу України за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що на підставі Договору сторони можуть укладати конкретні договори перестрахування окремо по кожному ризику. Кожен конкретний договір перестрахування незалежний від умов будь-якого іншого конкретного договору перестрахування, укладеного сторонами.

29.10.2004 р. між сторонами укладено ковер-нот № 04/854/1 МН (надалі -"Ковер-нот"), об'єктом перестрахування якого є майнові інтереси Страхувальника (Акціонерне товариство закритого типу «Маркетліс»), пов'язані з володінням, використанням та розпорядженням майном, а саме автомобілем «Ніссан», державний номерний знак НОМЕР_1.

Згідно із умовами Ковер-ноту позивач передав, а Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Крона» (на час підписання ковер-ноту № 04/854/1 МН мало назву: Закрите акціонерне товариство «Київ - Енерго - Поліс») прийняло у перестрахування страхові ризики позивача за договором добровільного страхування автотранспортних засобів № 04/854/МН.

Згідно з п. 14.2. ковер-ноту № 04/854/1 МН відповідальність перестраховика по об'єкту страхування становить 25 000,00 грн. (26,3188%) за прийняті ризики, визначені у п. 4 ковер-ноту № 04/854/1 МН, а саме пошкодження чи знищення автотранспортного засобу або його частини (в т.ч. фар, дзеркал та скла) внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

07.09.2005 р. сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля «Ніссан», державний номерний знак НОМЕР_1, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження, у зв'язку із чим позивач на підставі звіту з визначення вартості матеріального збитку № 835 від 15.11.2005 р. та страхового акту № 97/04/854/МН, затвердженого 20.06.2006 р., сплатив застрахованій особі страхове відшкодування у розмірі 38 247,77 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 950 від 11.07.2006 р.

Листом № 579 від 09.09.2005 р. позивач повідомив відповідача про настання страхового випадку за Ковер-нотом № 04/854/1 МН від 29.10.2004 р. до договору факультативного перестрахування № 04/009 від 05.07.2004 р.

Договір перестрахування за своєю суттю є договором страхування, що укладається між спеціальними суб'єктами і об'єктом якого є ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика, що вбачається із змісту ч. 1 ст. 12 Закону України "Про страхування", ч. 1 ст. 987 Цивільного кодексу України.

З огляду на вищезазначені положення, суд дійшов висновку про те, що до такого договору мають застосовуватись загальні положення про договір страхування.

Як вбачається з ч. 1 ст. 12 Закону України "Про страхування" у разі настання страхового випадку у перестраховика виникають певні зобов'язання, зокрема, виплатити свою частину страхового відшкодування.

Пунктом 3.3.1 Договору встановлено, що перестраховик зобов'язується перерахувати перестрахувальнику (або за його заявою Страхувальнику (Вигодонабувачу)) страхове відшкодування, розмір якого розрахований відповідно до умов Договору і конкретного договору перестрахування, у термін, передбачений цим Договором, якщо інше не передбачено в конкретному договорі перестрахування.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 8.1. Договору при настанні страхового випадку, передбаченого оригінальним договором страхування і конкретним договором перестрахування, Перестраховик виплачує Перестрахувальнику (або за дорученням Перестрахувальника Страхувальнику (Вигодонабувачу) частину страхового відшкодування, що відповідає його частці (обсягу) відповідальності за конкретним договором перестрахування, протягом 5 (п'яти) банківських днів після одержання від Перестраховика комплекту документів, передбаченого цим пунктом Договору.

Листом № 477 від 14.07.2006 р. позивач повідомив відповідача про допущену помилку в державному номері автомобіля при надсиланні повідомлення про страхову подію до відповідача.

Листом № 829 від 07.08.2006 р. відповідач повідомив про неможливість виплати частки страхового відшкодування, через неточності у даних подорожнього листа № 563 від 07.09.2005 р.

14.08.2006 на адресу відповідача було відправлено лист № 539 із поясненнями позивача щодо розбіжностей у вищезазначеному подорожньому листі та довідці Державної автомобільної інспекції (далі - ДАІ) про ДТП, яка сталась 07.09.2005 р. о 16:00 за участю застрахованого автомобіля «Ніссан»(державний номерний знак НОМЕР_1) позивач направив відповідачу листа № 539 від 14.08.2006 р. про те, що виявлені відповідачем розбіжності у документах є випадковим недоглядом.

Пунктом 9.1. Договору передбачено, що будь-які виявлені помилки і недогляди не можуть призупинити дію цього Договору і конкретних договорів перестрахування і повинні бути усунуті чи виправлені негайно після виявлення.

Пунктом 9.2. Договору передбачено, що Перестрахувальник не повинен позбавлятися своїх прав через недогляд, викликаний клерикальною помилкою, чи випадковим недоглядом.

Судом встановлено, що допущена помилка у подорожньому листі не може тягнути за собою відмову відповідача у виплаті частки страхового відшкодування, через те, що відповідачу було надіслано належним чином виправлений подорожній лист.

Згідно з пп. 1.4. Інструкції про застосування подорожнього листа службового легкового автомобіля та обліку транспортної роботи, затвердженої наказом Держкомстату України № 74 від 17.02.1998 р. (далі -Інструкція), бланки подорожніх листів службових легкових автомобілів виготовляються друкарським способом, зберігаються на складі підприємства, видаються під розпис особі, яка відповідальна за оформлення та видачу подорожніх листів водіям. Списування використаних бланків подорожніх листів здійснюється щоквартально за актом, із вказаною їх кількістю, який затверджується керівником підприємства.

Відповідно до пп. 2.2. Інструкції перед видачею водієві подорожнього листа диспетчер (або інша відповідальна особа перевізника) на лицьовому боці у верхньому лівому куті ставить штамп перевізника, записує номер подорожнього листа і дату його видачі (число, місяць, рік), які повинні відповідати номеру та даті реєстрації подорожнього листа у диспетчерському журналі, найменування та код режиму роботи водія, згідно з яким нараховується заробітна плата (робота у буденні дні, відрядження, робота у вихідні дні і т. д.), вказує марку, державний та гаражний номери автомобіля, прізвище, ініціали, номер посвідчення і табельний номер водія, який одержує подорожній лист, а також номер колони та бригади, до складу яких належать автомобіль і водій.

Згідно з п. 3 Інструкції відповідальність за недостовірні і неточні відомості у подорожньому листі службового легкового автомобіля, а також при виконанні розрахунків несуть відповідальні особи перевізника і замовника у межах компетенції, визначеної цією Інструкцією.

Вищезазначеними приписами Інструкції підтверджується, що прерогатива заповнення подорожнього листа належить уповноваженому працівнику юридичної особи, яка на законних підставах володіє автомобілем.

Отже, дана неточність не є перешкодою для виплати позивачу частки страхового відшкодування, оскільки первинними документами ДАІ визначено, що автомобіль «Ніссан»(державний номерний знак НОМЕР_1) дійсно перебував 07.09.2005 р. на автодорозі Київ-Одеса та виправленим подорожнім листом підтверджується час виїзду та в'їзду автомобіля «Ніссан»(державний номерний знак НОМЕР_1) з гаража.

Подорожній лист оформлений, згідно вищезазначеної Інструкції, що підтверджує достовірність зроблених у ньому записів.

Враховуючи вищевказане, суд дійшов висновку про те, що відмова відповідача від виплати частки страхового відшкодування порушує умови Договору, а саме п. 3.4.2., який містить перелік підстав для відмови у виплаті частки страхового відшкодування, але підстава, зазначена у листі відповідача № 829 від 07.08.2006 р., суперечить умовам Договору.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Заборгованість Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Крона»перед Приватним акціонерними товариством «Страхова компанія «Кий Авіа Гарант»по сплаті частки страхового відшкодування за Договором у розмірі 10 066,35 грн. підтверджується матеріалами справи. Доказів погашення заборгованості відповідачем не подано.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення частки перестрахового відшкодування у розмірі 10 066, 35 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі 10 279,00 грн. за прострочення по сплаті частки страхового відшкодування.

Судом встановлено, що відповідач у визначений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), а тому є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими, зокрема, є сплата неустойки.

Відповідно до п. 3.3.6. Договору перестраховик зобов'язується сплатити перестрахувальникові пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Позивачем надано суду розрахунок розміру пені за весь період прострочення.

Розмір пені, нарахованої за розрахунком позивача, становить 10 279,00 грн.

Суд, здійснивши перерахунок пені, яку позивач нараховував за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов'язання, дійшов висновку про те, що розмір пені за весь період прострочення становить 10 271, 91 грн., тобто розмір пені, заявлений позивачем, є завищеним.

Також, позивач просить стягнути 3% річних у розмірі 1 639,85 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснив перерахунок 3 % річних та дійшов висновку про те, що розрахунок даної суми позивачем є вірним і становить 1 639,85 грн.

Позивач просить суд стягнути на його користь з відповідача 7 096,79 грн. інфляційних втрат.

Судом встановлено, що розрахунок позивачем розміру інфляційних втрат є вірним.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування підлягають частковому задоволенню у розмірі 29 074,90 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Крона»(01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б, ідентифікаційний код 30726778) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Кий Авіа Гарант»(04050, м. Київ, вул. М.Житомирська, 7, ідентифікаційний код 30383799) 29 074 (двадцять дев'ять тисяч сімдесят чотири) грн. 90 коп., з яких 10 066 (десять тисяч шістдесят шість) грн. 35 коп. - сума основної заборгованості, 10 271 (десять тисяч двісті сімдесят одна) грн. 91 коп. - пеня, 7 096 (сім тисяч дев'яносто шість) грн. 79 коп. -розмір інфляційних втрат, 1 639 (одна тисяча шістсот тридцять дев'ять) грн. 85 коп.- розмір 3% річних, та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 11 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Суддя О.В. Нечай

Повне рішення складено 17.04.2012 р.