Рішення № 23553530, 10.04.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-33/3556-2012 10.04.12Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом відкритого акціонерного товариства "Готельний комплекс "Либідь"

до публічного акціонерного товариства "Сведбанк"

про тлумачення умов договору

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 -представник за довіреністю б/н від 02.04.2012 року;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні відкритого акціонерного товариства "Готельний комплекс "Либідь" до публічного акціонерного товариства "Сведбанк" про тлумачення умов договору.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 26.09.2006 року між відкритим акціонерним товариством «Готельний комплекс «Либідь»(іпотекодавець за договором) та закритим акціонерним товариством «ТАС-Інвестбанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Сведбанк»(іпотекодержатель за договором), укладений іпотечний договір N 518/519/ІП-1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстрований в реєстрі за № 5309.

Пунктом 1.1. іпотечного договору встановлено, що іпотекодавець як боржник передає, а іпотекодержатель приймає в іпотеку предмет іпотеки, визначений розділом 2 іпотечного договору, на забезпечення зобов'язань позичальника, що випливають із кредитного договору № 519 від 26.09.2006 року, який укладено між банком та відкритим акціонерним товариством «Готельний комплекс «Либідь» та кредитного договору № 518 від 26.09.2006 року, який укладено між банком та товариством з обмеженою відповідальністю «Вольний Вітер».

Положеннями пункту 4.2 іпотечного договору, передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється за письмовою згодою сторін одним із наступних способів: шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання 1, та/або 2, у порядку, встановленому ст. 37 Закону України "Про іпотеку" (п.п. 4.2.1) та шляхом продажу іпотекодержателем від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 Закону України "Про іпотеку" (п.п. 4.2.2).

Відповідно до п. 4.5. іпотечного договору, сторонами зазначено, що зазначене у п. 4.2. договору застереження є застереженням про позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки, яке є необхідним та достатнім для звернення іпотекодержателем стягнення на предмет іпотеки.

Зазначене формулювання за розумінням позивача свідчить про досягнення письмової згоди сторін договору, визначене у тексті договору на застосування договірних (позасудових) способів звернення стягнення на предмет іпотеки одним із способів, передбачених п.4.2.1 або п. 4.2.2. договору.

Однак, беручи до уваги неоднозначність зазначеного формулювання, виник спір з відповідачем, який зазначає, що можливе інше трактування цього пункту та вимагає надання письмової згоди на застосування позасудового способу стягнення на предмет іпотеки.

У той же час, позивач наполягає, що всі питання щодо іпотечних відносин, в тому числі і щодо можливості застосування позасудового порядку стягнення на предмет іпотеки відповідно до п.п. 4.2.1 або 4.2.2 договору та ст. 36, 37, 38 Закону України "Про іпотеку" вирішені при укладені договору, внесені у його зміст, та не передбачають надання будь-яких додаткових документів, згоди та таке інше, про що свідчить також і відсутність посилань на типовий зміст такої згоди, та порядок її подання.

Таким чином, відповідно до вищевикладеного, відкрите акціонерне товариство "Готельний комплекс "Либідь" звернулось до суду з вимогою про тлумачення п. 4.2 іпотечного договору N 518/519/ІП-1 від 26.09.2009 року наступним чином: "Сторонами при укладенні іпотечного договору 518/519/1П-1 від 26.09.2006 року була досягнута згода, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється одним із наступних способів, а саме: шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання 1, та/або 2, у порядку, встановленому ст. 37 Закону України "Про іпотеку" (п.п. 4.2.1) та шляхом продажу іпотекодержателем від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 Закону України "Про іпотеку" (п.п. 4.2.2). Зазначене у п. 4.2. іпотечного договору 518/519/1 П-1 від 26.09.2006 року застереження є необхідним та достатнім для звернення іпотекодержателем стягнення на предмет іпотеки."

Ухвалою господарського суду м. Києва від 23.03.2012 року порушено провадження у справі № 5011-33/3556-2012 та призначено розгляд справи на 03.04.2012 року.

У відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, для дослідження та оцінки доказів по справі в судовому засіданні 03.04.2012 року оголошено перерву до 10.04.2012 року.

В судове засідання 10.04.2012 року з'явився представник позивача та надав пояснення по суті справи, відповідно до яких в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просив прийняти рішення про тлумачення п. 4.2 іпотечного договору N 518/519/ІП-1 від 26.09.2009 року наступним чином: "Сторонами при укладенні іпотечного договору 518/519/1П-1 від 26.09.2006 року була досягнута згода, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється одним із наступних способів, а саме: шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання Основного зобов'язання 1, та/або 2, у порядку, встановленому ст. 37 Закону України "Про іпотеку" (п.п. 4.2.1) та шляхом продажу іпотекодержателем від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 Закону України "Про іпотеку" (п.п. 4.2.2). Зазначене у п. 4.2. іпотечного договору 518/519/1 П-1 від 26.09.2006 року застереження є необхідним та достатнім для звернення іпотекодержателем стягнення на предмет іпотеки.", а також стягнути з публічного акціонерного товариства "Сведбанк" 1 073,00 грн. судового збору.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки повноважного представника відповідача суд не повідомлений, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належний чином.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п. 1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

26.09.2006 року між відкритим акціонерним товариством «Готельний комплекс «Либідь»(іпотекодавець за договором) та закритим акціонерним товариством «ТАС-Інвестбанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Сведбанк» (іпотекодержатель за договором) укладено іпотечний договір № 518/519/ІП-1, відповідно до умов якого іпотекодавець як майновий поручитель та як боржник, передає у іпотеку будинок готельного комплексу в цілому (літ. А), загальною площею 14 691,70 кв.м, що розташований за адресою: м. Київ, пл. Перемоги, 1 (предмет іпотеки), на забезпечення зобов'язань:

- позичальника, що випливає із кредитного договору від 26.09.2006 року № 518, який укладено із закритим акціонерним товариством «ТАС-Інвестбанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Сведбанк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Вольний вітер», та згідно з яким банк надає позичальнику право користуватися кредитом, що надається для цілей поповнення обігових коштів, інвестиційної діяльності в межах мультивалютної кредитної лінії, що відновлюється, відповідно до якої надає позичальнику кредит в доларах США та/або ЄВРО, та/або гривнях, з загальним лімітом заборгованості 5 298 000,00 доларів США, під проценти на строк по 25.09.2011 року включно;

- позичальника, що випливає із кредитного договору від 26.09.2006 року № 519, який укладено із закритим акціонерним товариством «ТАС-Інвестбанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Сведбанк»та відкритим акціонерним товариством «Готельний комплекс «Либідь», та згідно з яким банк надає позичальнику право користуватися кредитом, що надається для цілей поповнення обігових коштів, інвестиційної діяльності в межах мультивалютної кредитної лінії, що відновлюється, відповідно до якої надає позичальнику кредит в доларах США та/або ЄВРО, та/або гривнях, з загальним лімітом заборгованості 9 702 000,00 доларів США, під проценти на строк по 25.09.2011 року включно.

Іпотека згідно із статтею 575 Цивільного кодексу України, є одним із видів застави. Іпотечні правовідносини регулюються спеціальним законом «Про іпотеку».

Згідно умов ст. 1 Закону України "Про іпотеку", іпотека це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом;

Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України "Про іпотеку", іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.

У відповідності до положень п. 4.1. іпотечного договору, іпотекодержатель набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки у випадках, передбачених Законом України «Про іпотеку»та (або) іпотечним договором, а також, якщо у момент настання строку виконання зобов'язань позичальників за кредитними договорами, ці зобов'язання не будуть виконані, а саме: при несплаті або частковій несплаті в строк сум процентів за користування кредитом, та (або) при повному або частковому неповерненні суми кредиту у встановлені строки відповідно до кредитних договорів та (або) при несплаті або частковій несплаті в строк сум комісій, пені та (або) штрафів, а також в інших випадках невиконання умов кредитних договорів. У зазначених випадках іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від наявності інших застав (іпотек) та інших видів забезпечення виконання зобов'язань за іншими договорами, укладеними з кредитодавцем за кредитними договорами, без додержання будь-якої черговості.

Сторони домовилися, що документами, які підтверджують наявність випадків, передбачених цим пунктом, є виписки по відповідним рахункам, відкритим на користь позичальника за кредитними договорами в ЗАТ "ТАС-Інвестбанк", або інші документи, які підтверджують настання випадків, з якими пов'язується момент виникнення права звернути стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється за умови додержання ст. 35 Закону України "Про іпотеку".

Положеннями п. 4.2 іпотечного договору, передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється за письмовою згодою сторін одним із наступних способів: шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання 1, та/або 2, у порядку, встановленому ст. 37 Закону України "Про іпотеку" (п.п. 4.2.1) та шляхом продажу іпотекодержателем від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 Закону України "Про іпотеку" (п.п. 4.2.2).

Відповідно до п. 4.5. іпотечного договору, сторонами встановлено, що зазначене у п. 4.2. договору застереження є застереженням про позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки, яке є необхідним та достатнім для звернення іпотекодержателем стягнення на предмет іпотеки.

На думку позивача, зазначене формулювання свідчить про досягнення письмової згоди сторін договору, визначене у тексті договору на застосування договірних (позасудових) способів звернення стягнення на предмет іпотеки одним із способів, передбачених п.4.2.1 або п. 4.2.2. договору, в той час як відповідач вважає, що можливе інше трактування цього пункту та вимагає надання письмової згоди на застосування позасудового способу стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з ст. 637 ЦК України, тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу. У разі тлумачення умов договору можуть враховуватися також типові умови (типові договору), навіть якщо в договорі немає посилання на ці умови.

Відповідно до ст. 213 Цивільного кодексу України, на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

З наведених норм вбачається, що чинне законодавство України встановлює способи захисту особою своїх прав та інтересів, одним з яких є тлумачення судом змісту правочину. Даний спосіб захисту передбачає, що коли стороні не зрозумілий зміст правочину чи окремих його умов або коли сторони по різному розуміють зміст правочину чи окремі його умови, сторона чи обидві сторони мають право звернутись до суду, який може постановити рішення про тлумачення змісту правочину, а саме роз'яснити сторонам зміст правочину чи окремих його умов, використовуючи значення слів і понять, значення термінів, порівняння відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, з'ясуванням мети правочину, змісту попередніх переговорів, усталеної практики відносин між сторонами тощо.

Тлумаченням змісту правочину або окремих його умов є з'ясування, встановлення судом дійсної волі однієї сторони або обох сторін під час укладання правочину, яка виражена в певних пунктах, розділах правочину, та роз'яснення судом цієї волі сторонам.

Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У відповідності до положень ч.ч. 1, 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки (ч.1 ст. 36 Закону України «Про іпотеку»).

Згідно ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Окрім того, умовами ч.1 ст. 38 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір.

Таким чином, законодавством прямо встановлено право сторін при укладенні договору іпотеки передбачити позасудовий спосіб стягнення на предмет іпотеки відповідно до ст.ст. 37 та 38 Закону України "Про іпотеку", шляхом зазначення у іпотечному договорі відповідного застереження, при чому нормами закону не передбачено складання будь-яких додаткових документів, згод та таке інше, для реалізації зазначених застережень.

Беручи до уваги, що зазначені норми закону передбачають можливість сторін встановити позасудовий порядок стягнення на предмет іпотеки як при укладенні договору іпотеки, так і в будь-який час після його укладення, наявність відповідних застережень, передбачених п. 4.2. договору свідчить про волевиявлення сторін передбачити можливість позасудового стягнення на предмет іпотеки саме одночасно з укладенням іпотечного договору, та досягнення згоди між сторонами з цього питання.

Порядок здійснення стягнення на іпотечне майно в позасудовому порядку визначений положеннями ст. 12, 35, 36, 37, 38 ЗУ "Про іпотеку", які також не передбачають складання окремих згод чи інших документів іпотекодавцем як умову реалізації застереження про позасудовий спосіб стягнення предмету іпотеки за іпотечним договором.

Крім того, тлумачення договору, зазначене позивачем повністю відповідає змісту Типового Іпотечного договору, затвердженого Протоколом засідання Наглядової ради Державної іпотечної установи 11.09.2008 року N 31, а відповідно до ч. 4 ст. 213 ЦК України, положення однорідного типового договору мають використовуватися при тлумаченні тотожних договорів.

Враховуючи вищевстановлені обставини та зазначені норми чинного законодавства, суд вважає вимоги позивача про тлумачення умов іпотечного договору обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі вик ладеного та керуючись ч.1 ст. 32, ч.1 ст.ст. 33, 34, ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Розтлумачити п. 4.2 іпотечного договору N 518/519/ІП-1 від 26.09.2009 року наступним чином: "Сторонами при укладенні іпотечного договору була досягнута згода, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється одним із наступних способів, а саме: шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання 1, та/або 2, у порядку, встановленому ст. 37 Закону України "Про іпотеку" (п.п. 4.2.1) та шляхом продажу іпотекодержателем від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 Закону України "Про іпотеку" (п.п. 4.2.2).

Зазначене у п. 4.2. іпотечного договору застереження є необхідним та достатнім для звернення іпотекодержателем стягнення на предмет іпотеки."

3. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Сведбанк" (03057, м. Київ, вул. Олександра Довженка, 18, ідентифікаційний код 02573533) на користь відкритого акціонерного товариства "Готельний комплекс "Либідь" (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 18-В, ідентифікаційний код 19356840) 1 073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 00 коп. судового збору.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.М.Мудрий

Дата підписання рішення: 17.04.2012 року.