Рішення № 23553285, 09.04.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-48/2064-2012 09.04.12

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»доФірми «Т.М.М.»- Товариства з обмеженою відповідальністю простягнення 13 368,92 грн.Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Пінчук-Ніколайчук Ю.В.від відповідача:Случак О.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»(надалі -ТОВ «Ласка Лізинг») звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до Фірми «Т.М.М.»- Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі -ТОВ Фірма «Т.М.М.») про стягнення 13 368,92 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18.01.2012 р. господарським судом міста Києва було винесено рішення, яким позовні вимоги ТОВ «Ласка Лізинг»задоволено частково та стягнуто з ТОВ Фірма «Т.М.М.»заборгованість у розмірі 141 901,72 грн., пеню у розмірі 4 908,84 грн., 3% річних у розмірі 944,71 грн., інфляційні втрати у розмірі 2 870,71 грн., державне мито у розмірі 1 830,72 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 234,67 грн. Відповідач рішення господарського суду міста Києва від 18.01.2012 р. не виконав, у зв'язку із чим позивачем за період з 27.11.2010 р. по 10.02.2012 р. було додатково нараховано індекс інфляції у розмірі 8 170,50 грн. та 3% річних у розмірі 5 198,42 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.02.2012 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 19.03.2012 р.

В судовому засіданні 19.03.2012 р. представником відповідача було подано клопотання про зупинення провадження у справі, посилаючись на те, що Київським апеляційним господарським судом здійснюється перегляд рішення господарського суду міста Києва від 18.01.2012 р.

Судом в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі відмовлено за відсутності підстав, які б зумовлювали необхідність для її зупинення.

В судовому засіданні 19.03.2012 р. оголошено перерву до 09.04.2012 р.

Представник позивача в судове засідання 09.04.2012 р. з'явився, вимоги ухвали суду від 22.02.2012 р. виконав, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 09.04.2012 р. з'явився, подав відзив на позовну заяву, відповідно до тексту якого проти позову заперечив та просив в задоволенні позову відмовити з посиланням на Закон України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва»згідно якого на думку відповідача він не несе відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.12.2007 р. між ТОВ «Ласка Лізинг»(лізингодавець) та Фірмою «Т.М.М.»- ТОВ (лізингоодержувач) укладено Договір фінансового лізингу №1137/12/2007 (надалі -«Договір») згідно п. 1.1 якого лізингодавець зобов'язується придбати в свою власність транспортний засіб у відповідності з встановленою лізингоодержувачем специфікацією та передати його без надання послуг по управлінню та технічній експлуатації лізингоодержувачу в якості предмету лізингу в тимчасове володіння та користування за плату, а лізингоодержувач зобов'язується прийняти його на умовах даного договору.

На виконання умов Договору ТОВ «Ласка Лізинг»11.06.2008 р. на підставі видаткової накладної №РН-0000205 передало, а ТОВ Фірма «Т.М.М.»в особі ОСОБА_3, що діяв на підставі довіреності НБЛ №614663 прийняло предмет лізингу: напівпричіп 4-х вісний «МУЛЬТИМАКС»Multi-N-4L-AUM-18AT-9.20-17.5-2.54.

Проте відповідач свого грошового зобов'язання належним чином не виконав внаслідок чого за ним утворилась заборгованість по сплаті лізингових платежів.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.01.2012 р. у справі №48/663 позовні вимоги ТОВ «Ласка Лізинг»задоволено частково та стягнуто з ТОВ Фірми «Т.М.М.»заборгованість у розмірі 141 901,72 грн., пеню у розмірі 4 908,84 грн., 3% річних у розмірі 944,71 грн., інфляційні втрати у розмірі 2 870,71 грн., державне мито у розмірі 1 830,72 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 234,67 грн.

Спір у справі виник у зв'язку із несвоєчасним виконанням відповідачем грошового зобов'язання по сплаті лізингових платежів.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення інфляційних витрат у розмірі 1 402,70 грн. та 3% річних у розмірі 288,23 грн. за прострочення по оплаті 175 337,39 грн., які нараховані за період з 27.11.2010 р. по 16.12.2010 р. та інфляційних витрат у розмірі 6 767,80 грн. та 3% річних у розмірі 4 910,19 грн. за прострочення по оплаті 141 901,72 грн., які нараховані за період з 17.12.2010 р. по 10.02.2012 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на корить другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Пунктом 1 частини 2 вказаної статті визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Наявність грошового зобов'язання відповідача (виникло за договором від 21.12.2007 р.) по сплаті позивачу лізингових платежів до 16.12.2010 р. у розмірі 175 337,39 грн. та з 17.12.2010 р. у розмірі 141 901,72 грн. підтверджується рішенням господарського суду м. Києва від 18.01.2012 р. за участі тих самих сторін, а тому відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України не підлягає повторному доказуванню.

Статтею 598 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Ці підстави зазначені у статтях 599, 600, 601, 604-609 Цивільного кодексу України, які не передбачають підставою припинення зобов'язання ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України оскільки, право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Правомірність стягнення 3% річних та інфляційних втрат після стягнення основного боргу за окремим судовим рішенням підтверджується п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/249 від 15.03.2011 р. з посиланням на постанову Верховного Суду України у справі №10/25 від 20.01.2011 р.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується, що спірне грошове зобов'язання відповідача перед позивачем у розмірі 175 337,39 грн. (у період з липня по листопад 2010 р.) та у розмірі 141 901,72 грн. у період з грудня 2010 р. по лютий 2012 р.) не виконано, що також не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, спірне грошове зобов'язання у жодний із передбачених чинним законодавством способів не припинилось, має місце прострочення його виконання у заявлений позивачем період, а тому позивач має право на отримання сум, передбачених ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення інфляційних витрат у розмірі 1 402,70 грн. та 3% річних у розмірі 288,23 грн. за прострочення по оплаті 175 337,39 грн., які нараховані за період з 27.11.2010 р. по 16.12.2010 р. та інфляційних витрат у розмірі 6 767,80 грн. та 3% річних у розмірі 4 910,19 грн. за прострочення по оплаті 141 901,72 грн., які нараховані за період з 17.12.2010 р. по 10.02.2012 р.

Суд здійснює перерахунок 3% річних та інфляційного збільшення суми боргу на предмет правильності їх нарахування.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних суд погоджується з наданим позивачем розрахунком, а тому вимога позивача про стягнення 3% річних у розмірі 5 198,42 грн. підлягає задоволенню.

Розмір інфляційного збільшення суми боргу за прострочення виконання грошового зобов'язання за перерахунком суду складає 8 072,06 грн. В іншій частині -98,44 грн. інфляційні нараховано безпідставно (арифметично невірний розрахунок), а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Фірми «Т.М.М.»ТОВ на користь ТОВ «Ласка Лізинг»3% річних у розмірі 5 198,42 грн. та інфляційних втрат у розмірі 8 072,06 грн.

У задоволенні позову в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 98,44 грн. необхідно відмовити.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»задовольнити частково.

2. Стягнути з Фірми «Т.М.М.»- Товариства з обмеженою відповідальністю (03146, м. Київ, вул. Чаадаєва, 2-Б; ідентифікаційний код 14073675) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»(03150, м. Київ, вул. Дмитрова, 5 корпус 2; ідентифікаційний код 33104543) 3% річних у розмірі 5 198 (п'ять тисяч сто дев'яносто вісім) грн. 42 коп., інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 8 072 (вісім тисяч сімдесят дві) грн. 06 коп., судовий збір у розмірі 1 597 (одна тисяча п'ятсот дев'яносто сім) грн. 65 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.В.Бойко

Повний текст рішення підписано 11.04.2012 р.