Рішення № 23552909, 17.04.2012, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 33/21/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.04.12 Справа № 5009/707/12

за позовом Приватного підприємства "Бізон" (юридична адреса: 70650, с. Кінські Роздори Пологівського району Запорізької області, вул. Центральна, 122; фактична адреса: 71001, смт. Куйбишеве Куйбишевського району Запорізької області, вул. Леніна, 74)

до Державного підприємства "Підприємство Дружелюбівського виправного центру управління "Державного Департаменту України з питань виконання покарань у Запорізькій області (№1)" (70053, с. Дружелюбівка Вільнянського району Запорізької області, вул. Олімпійська, буд. 2)

про стягнення суми

Суддя Мірошниченко М.В.

Секретар судового засідання Хилько Ю.І.

За участю представників сторін:

від позивача : ОСОБА_1 -довіреність № 2/12 від 13.01.2012 р.

від відповідача: ОСОБА_2 -доручення № 7 від 21.01.2012 р.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Бізон", с. Кінські Роздори Пологівського району Запорізької області звернулося в господарський суд Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства "Підприємство Дружелюбівського виправного центру управління "Державного Департаменту України з питань виконання покарань у Запорізькій області (№1)", с. Дружелюбівка Вільнянського району Запорізької області заборгованості за договором купівлі-продажу-постачання товару № 310/128 від 01.07.2011 р. в розмірі 221018,06 грн., з яких 160996,80 грн. сума основного боргу, 10626,44грн. сума на яку збільшилась заборгованість з урахуванням подвійної ставки НБУ за весь час прострочки платежу, яка діяла на період несвоєчасної оплати поставленого товару, 32 199,36 грн. сума штрафних санкцій 20 %, 19195,46 грн. сума 28 % річних.

Обґрунтовуючи позов позивач посилається на те, що на виконання умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу-постачання товару № 310/128 від 01.07.2011 р. в період липня-жовтня 2011 р. позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 258658,50 грн., що підтверджується видатковими накладними, довіреностями та актом звіряння розрахунків станом на 26.12.2011 р. Проте, у визначені Договором строки, відповідач за отриману продукцію розрахувався лише частково, решта основного боргу в сумі 160996,80 грн. залишилась несплаченою. Надіслана на адресу відповідача Претензія з вимогою сплатити заборгованість, була залишена останнім без задоволення. За порушення грошового зобов'язання, на підставі п. 6.1 Договору відповідачу нараховано штраф в розмірі 20% в сумі 32199,36 грн., на підставі п. 6.2 Договору відповідачу нараховано 28% річних в сумі 19195,46 грн. та на підставі п. 6.3 відповідачу нараховано пеню в сумі 10626,44 грн. Посилаючись на приписи статей 538, 691, 692, 693 ЦК України, 193 ГК України та умови договору купівлі-продажу-постачання товару № 310/128 від 01.07.2011 р. позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.02.2012 р. порушено провадження у справі № 5009/707/12, розгляд якої призначено на 20.03.2012 р.

На підставі ст. 77 ГПК України ухвалою суду від 20.03.2012р. розгляд справи було відкладено до 17.04.2012 р.

За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Відповідач -ДП "Підприємство Дружелюбівського виправного центру управління "Державного Департаменту України з питань виконання покарань у Запорізькій області (№1)" - у письмовому відзиві на позовну заяву наявність заборгованості перед позивачем за договором купівлі-продажу-постачання товару № 310/128 від 01.07.2011 р. в сумі 160996,80 грн. підтвердив. Відзначає, що належним чином виконати свої зобов'язання щодо оплати за поставлений товар Підприємство не змогло, через відсутність коштів, внаслідок недоотримання запланованого врожаю через посуху. Зауважив, що виправні центри не фінансуються з Державного бюджету, засуджені, які перебувають у виправних центрах, продукти харчування і речове майно придбавають за власні кошти. Якщо засуджені не працюють, харчування та комунально-побутові послуги надаються за рахунок виправного центру. Наголошує, що Підприємство не отримало мінімально необхідний прибуток для забезпечення життєдіяльності виправного центру через посуху і тому не мало можливості сплатити борги. Утримання засуджених повинно відповідати встановленим державою нормам, порушення яких веде до виникнення актів непокори, бунтів та інших ексцесів, що є прямою загрозою для громадського спокою та безпеки. Керівництвом ПП «Бізон»та Підприємства досягнуто згоди щодо погашення основного боргу у сумі 160996 грн. 80 коп. з врожаю 2012 року. Зважаючи на відсутність фінансування на утримання засуджених до обмеження волі у виправному центрі з Державного бюджету, відсутність потреби підприємств області у робочий силі із числа засуджених до обмеження волі (станом на 01.04.2012 року заробітна плата одного засудженого повинна складатися: не менше мінімальної заробітної плати + 50% нарахування згідно чинного законодавства = 1094,00 грн. + 547,00 грн. = 1641,00 грн.), обмежені можливості виправного центру забезпечити робочі місця засудженим на власному виробництві, зважаючи на сезонний характер та сільськогосподарський напрямок Підприємства, нарахування штрафних санкцій є непід'ємним тягарем для Підприємства і ускладнює функціонування виправного закладу. Просить відмовити позивачу у відшкодуванні нарахованих штрафних санкцій.

В судовому засіданні представники позивача та відповідача підтримали доводи викладені відповідно, у позовній заяві та у відзиві на неї.

В судовому засіданні 17.04.2012 р. прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Матеріали справи свідчать, що 01.07.2011 р. між Приватним підприємством "Бізон" (Продавцем, позивачем у справі) та Державним підприємством "Підприємство Дружелюбівського виправного центру управління "Державного Департаменту України з питань виконання покарань у Запорізькій області (№1)" (Покупцем, відповідачем у справі) було укладено договір купівлі-продажу-постачання товару № 310/128 (далі -Договір), за умовами якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язався прийняти та сплатити сільськогосподарську техніку, обладнання, запасні частини до сільськогосподарської техніки, а також комплектуючи, вузли, механізми та витратні матеріали до них (Товар), у відповідності до умов Договору.

Номенклатура, кількість, ціна Товару визначаються видатковими накладними (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 5.1 договору сума відвантаженого Товару вказується в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору. Покупець здійснює оплату за поставлений Товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця, або внесенням грошових коштів до каси підприємства Продавця, в перебігу 7-ми днів з моменту постачання (відвантаження) партії Товару, або за умовами передбаченими відповідною Специфікацією до Договору.

Згідно із п. 5.2 Договору оплата здійснюється на підставі виставленого Продавцем рахунку або за умовами, передбаченими в додатковій угоді до Договору.

Відповідальність сторін визначена в розділі 6 Договору.

Так, за умовами п. 6.1 Договору за повну або часткову несплату вартості отриманого Товару Покупець сплачує Продавцю штраф у розмірі 20% від вартості неоплаченого Товару, а також індекс інфляції за весь час прострочення та 3% річних.

Пунктом 6.2 договору узгоджено, що в разі прострочення оплати вартості Товару Покупцем більш ніж на 30 календарних днів, крім сплати пені, Покупець зобов'язується сплатити Продавцю 28% річних від простроченої суми, які нараховуються на суму заборгованості Покупця перед Продавцем, за весь період прострочених грошових зобов'язань.

Відповідно до п. 6.3 Договору в разі несплати, або несвоєчасної оплати вартості отриманого Товару, Покупець сплачує Продавцю додатково до штрафу пеню, з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період невчасної оплати Товару, за кожен день прострочення платежу від вартості неоплаченого або несвоєчасно оплаченого Товару. Оплата основного штрафу не звільняє Покупця від виконання взятих на себе зобов'язань за даним Договором.

Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.12.2011р., а в частині розрахунків -до їх повного завершення (п. 10.1 Договору).

Як встановлено судом, протягом липня-жовтня 2011 р. позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 244198,50 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими накладними: № 500006763 від 15.07.2011 р. на суму 48780,34 грн., № 500006764 від 15.07.2011 р. на суму 13280,00 грн., № 500007165 від 22.07.2011 р. на суму 12051,38 грн., № 7701 від 04.08.2011 р. на суму 19556,73 грн., № 500009479 від 16.09.2011 р. на суму 29000,00 грн., № 500009556 від 17.09.2011 р., № 500009850 від 23.09.2011 р. на суму 21311,90 грн., № 500010508 від 05.10.2011 р. на суму 5704,74 грн., № 5005290 від 05.10.2011 р. на суму 1593,29 грн. № 500007292 від 26.07.2011 р. на суму 9575,70 грн., № 8018 від 12.08.2011 р. на суму 12124,52 грн., № 500008419 від 23.09.2011 р. на суму 1929,23 грн., № 8941 від 05.09.2011 р. на суму 14151,92 грн., № 9023 від 06.09.2011 р. на суму 16942,08 грн., № 4570 від 07.09.2011 р. на суму 5224,42 грн., № 4639 від 09.09.2011 р. на суму 2359,99 грн., № 9468 від 16.09.2011 р. на суму 8932,26 грн., № 9922 від 24.09.2011 р. на суму 3640,00 грн.,

Для оплати поставленої продукції позивач виставив відповідачу відповідні рахунки.

В матеріалах справи містяться двосторонні Специфікації до Договору: № 1 від 15.07.2011 р., № 2 від 15.07.2011 р., № 3 від 22.07.2011 р., № 5 від 04.08.2011 р., № 9 від 16.09.2011 р., № 10 від 17.09.2011 р., № 11 від 23.09.2011 р., № 13 від 05.10.2011 р., які містять суму відвантаженого Товару, номер виставлених на оплату рахунків та їх суму.

Виставлені на оплату рахунки відповідачем були сплачені частково.

Згідно долучених до матеріалів справи копій банківських виписок, оплата відповідачем була здійснена наступним чином: 30.09.2011 р. (на загальну суму 30881,27 грн.), 06.10.2011 р. (на загальну суму 28234,33 грн.) та 13.10.2011 р. (на загальну суму 7324,52 грн.), всього на суму 76440,12 грн.

Крім того, згідно накладної на повернення від покупця № 95 від 05.08.2011 р., відповідачем повернуто позивачу Товар на суму 6761,58 грн.

Решта основного боргу в сумі 160996,80 грн. залишилась несплаченою.

У зв'язку з цим 16.01.2012 р. позивач направляв на адресу відповідача Претензію (вих. № 20) з вимогою сплатити 160996,80 грн. за отриманий за Договором Товар.

Проте, відповідач оплату решти боргу так і не здійснив.

Позовні вимоги про стягнення з Державного підприємства "Підприємство Дружелюбівського виправного центру управління "Державного Департаменту України з питань виконання покарань у Запорізькій області (№1)" заборгованості за договором купівлі-продажу-постачання товару № 310/128 від 01.07.2011 р. в розмірі 221 018,06 грн., з яких 160996,80 грн. сума основного боргу, 10626,44 грн. сума пені, 32 199, 36 грн. сума штрафних санкцій у розмірі 20 %, 19 195, 46 грн. сума 28 % річних, стали предметом судового розгляду у даній справі.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного ними Договору, який породив взаємні обов'язки: обов'язком позивача стало постачання відповідачу товару, а обов'язком відповідача -прийняття товару і оплата його вартості на умовах, визначених Договором.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 статті 193 ГК України).

За приписами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як свідчать долучені до матеріалів справи копії видаткових накладних, позивач належним чином виконав свої договірні зобов'язання -поставив відповідачу товар на загальну суму 244198,50 грн. Видаткові накладні містять підпис уповноваженої особи відповідача про отримання товару.

Факт поставки, кількість та вартість переданого за Договором Товару відповідачем не заперечується та не оспорюється.

Проте, відповідач у визначені Договором строки оплату отриманого товару у повному обсязі не здійснив.

Долученими до матеріалів справи банківськими виписками підтверджується часткова оплата відповідачем отриманого товару на суму 76440,12 грн. Також, судом враховується накладна про повернення товару № 95 від 05.08.2011 р. на суму 6761,58 грн. Всього здійснені часткові розрахунки за Договором становлять суму 83201,70 грн. (76440,12 грн. часткова оплата + 6761,58 грн. накладна про повернення товару).

Доказів погашення заборгованості в сумі 160996,80 грн. відповідач суду не надав.

За таких обставин, суд констатує наявність підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача 160996,80 грн. основного боргу за Договором у повному обсязі.

Отже, відповідач не виконав своє зобов'язання щодо своєчасної оплати отриманого товару, чим порушив умови Договору та вимоги чинного законодавства.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В даному випадку в п. 6.2 Договору сторони узгодили інший розмір процентів річних, передбачених частиною 2 ст. 625 ЦК України, встановивши його у розмірі 28 % річних.

За таких обставин, враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з нього 28% річних заявлені позивачем обґрунтовано. Разом з тим, перевіривши розрахунок 28 відсотків річних за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», суд вважає, що вимога про їх стягнення підлягає частковому задоволенню: за заявлений позивачем період (з 15.08.2011 р. по 20.02.2012 р.) сума 28% річних становить 19105,89 грн., а не 19195,36 грн. як заявлено позивачем, тому в решті вимог про стягнення 28% річних слід відмовити як заявлених необґрунтовано.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 ЦК України).

Аналогічні положення містяться в ст.ст. 216, 230, 231 Господарського кодексу України.

Так, ст. 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4 ст. 231 ГК України встановлено: у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»(далі -Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Разом з тим, статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При цьому, ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, що беруть участь у зобов'язанні; не тільки майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вимога про стягнення пені заявлена позивачем на підставі п. 6.3 Договору, яким передбачено, що в разі несплати, або несвоєчасної оплати вартості отриманого Товару, Покупець сплачує Продавцю додатково до штрафу пеню, з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період невчасної оплати Товару, за кожен день прострочення платежу від вартості неоплаченого або несвоєчасно оплаченого Товару. Оплата основного штрафу не звільняє Покупця від виконання взятих на себе зобов'язань за даним Договором.

В свою чергу, вимога про стягнення 20% штрафу заявлена позивачем на підставі п. 6.1 Договору, яким передбачено, що за повну або часткову несплату вартості отриманого Товару Покупець сплачує Продавцю штраф у розмірі 20% від вартості неоплаченого Товару.

Оскільки відповідачем не виконувались своєчасно та належним чином зобов'язання щодо оплати вартості отриманого за Договором товару, позивачем нараховані до сплати пеня та штраф.

В даному випадку, факт порушення відповідачем умов Договору щодо строків оплати підтверджується матеріалами справи та не заперечується самим відповідачем.

З огляду на вищевикладене, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем строків оплати за Договором, умови Договору та приписи чинного законодавства, суд вважає, що вимоги про стягнення з відповідача пені та штрафу заявлені позивачем обґрунтовано.

Перевіривши правильність розрахунку пені за заявлений позивачем період (з 15.08.2011 р. по 20.02.2012 р.), з урахуванням вимог п. 6 ст. 232 ГК України, суд знаходить підстави для її часткового задоволення -в сумі 10616,88 грн., і для відмови у стягненні пені в сумі 9,56 грн.

При цьому розмір і сума заявленого до стягнення з відповідача штрафу (32199,36грн.) визначені позивачем правильно.

В той же час, беручи до уваги всі обставини справи в їх сукупності, зокрема те, що підприємства установ виконання покарань здійснюють некомерційну господарську діяльність без мети одержання прибутку для забезпечення професійно-технічного навчання засуджених та залучення їх до праці, те, що виправні центри не фінансуються з Державного бюджету, те, що якщо засуджені не працюють, харчування та комунально-побутові послуги надаються за рахунок виправного центру та те, що збитки позивача порівняно з заявленою сумою штрафу (32199,36 грн.) та сумою пені (10616,88грн.), на які він має право за умовами Договору, не настільки великі, суд вважає за необхідне скористався наданим йому п.3) ч.1 ст. 83 ГПК України правом і зменшити суму штрафу у розмірі 20% (п.6.1 договору), що підлягає стягненню з відповідача -до суми 500,00 грн. та зменшити суму пені (п.6.3 договору), що підлягає стягненню з відповідача -до суми 500,00 грн.

При цьому, суд не має процесуального права на підставі п.3) ч.1 ст 83 ГПК України зменшити розмір 19105,89грн. 28% річних, оскільки річні відсотки в розумінні ст 625 ЦК України не є неустойкою (штрафом, пенею), зменшення саме якої дозволяється у виключних випадках вказаною нормою процесуального права

За таких обставин, позовні вимоги задовольняються частково, в іншій частині позову відмовляється.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 83-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Підприємство Дружелюбівського виправного центру управління "Державного Департаменту України з питань виконання покарань у Запорізькій області (№1)" (70053, с. Дружелюбівка Вільнянського району Запорізької області, вул. Олімпійська, буд. 2, ЄДР 08680046, р/р № 26004000114483 ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023) на користь Приватного підприємства "Бізон" (юридична адреса: 70650, с. Кінські Роздори Пологівського району Запорізької області, вул. Центральна, 122; фактична адреса: 71001, смт. Куйбишеве Куйбишевського району Запорізької області, вул. Леніна, 74, ЄДР 31964495, р/р № 26002301171898 в ПАТ «Банк Форум»м. Київ, МФО 322948) суму основного боргу в розмірі 160996 (сто шістдесят тисяч дев'ятсот дев'яносто шість) грн. 80 коп., суму 500 (п'ятсот) грн. 00 коп. штрафу в розмірі 20%, суму 500 (п'ятсот) грн. 00 коп. пені, суму 19105 (дев'ятнадцять тисяч сто п'ять) грн. 89 коп. 28% річних та суму судового збору в розмірі 3624 (три тисячі шістсот двадцять чотири) грн. 69 коп.

Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 19.04.2012 р.

Суддя М.В. Мірошниченко