Рішення № 23552752, 17.04.2012, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.04.2012 Справа № 5008/220/2012

ЗА ПОЗОВОМ: ТОВ „Кіілто-Клей м.Київ

ДО ВІДПОВІДАЧА: Ужгородського виробничого підприємства „Синевір УТОГ м.Ужгород

Про стягнення 16528,77 грн. заборгованості,

Суддя О.С. Йосипчук

ПРЕДСТАВНИКИ:

ВІД ПОЗИВАЧА: -

ВІД ВІДПОВІДАЧА: не зявився

Розглянувши матеріали справи за позовом ТОВ „Кіілто-Клей м.Київ до Ужгородського виробничого підприємства „Синевір УТОГ , м.Ужгород про стягнення 16528,77 грн. заборгованості у тому числі 15006,42 грн. основного боргу, 1134,49 грн. пені, 12,91 грн. інфляційних нарахувань та 374,95 грн. трьох відсотків річних,

ВСТАНОВИВ:

Предметом даного позову є вимога позивача про стягнення з відповідача суми 15006,42 грн. заборгованості, що виникла внаслідок виконання Договору поставки №33/10 від 06.08.2010р. Позивач стверджує, що згідно з накладною, виданою 06.04.2011р. відповідачем отримано товар, однак оплату його вартості не здійснено.

Таким чином, в Ужгородського виробничого підприємства „Синевір УТОГ виникла заборгованість за поставлену продукцію у розмірі 15 006,42 грн.

Крім того, за несвоєчасне виконання зобов"язання позивач просить стягнути з відповідача суму 1134,49 грн. пені, суму 12,91 грн. інфляційних нарахувань та суму 374,95 грн. трьох відсотків річних.

Одже загальний розмір позовних вимог становить суму 16528,77 грн.

Відповідач незважаючи на неодноразові вимоги суду свого представника у засідання не направив, письмові пояснення по суті позову з доказами в їх обгрунтування не подав та не надав доказів виконання Договору поставки.

За таких обставин справа підлягає розгляду в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 18.04.2012р.

Проаналізувавши подані по справі доказові матеріали щодо спірного питання,

Суд констатує наступне:

Правовідносини між сторонами спору виникли на підставі договору поставки № 33/10 від 06.08.2010р. і регламентуються правилами параграфу 3 глави 54 ЦК України.

Згідно з означеним договором, позивач зобов'язався передавати відповідачу у власність товар, а відповідач у свою чергу, зобов'язався прийняти товар та оплатити його вартість у встановлені договором строки.

Факт отримання відповідачем від позивача обумовленого товару підтверджується матеріалами справи, зоверем накладною №706 від 06.04.11р.

У відповідності до п.3.1 Договору оплата здійснюється на умовах відстрочення платежу на 21 календарний день.

Пунктом 2 статті 712 ЦК України передбачено, що до договорів поставки застосовуються загальні правила про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Обовязок покупця оплатити товар за обумовленою ціною та строк передбачено ст.ст. 691, 692 ЦК України, сукупний аналіз яких вказує на право продавця вимагати від покупця оплати переданого товару у примусовому порядку.

Всупереч вищенаведеним нормам та п. 3.1 Договору відповідач порушив взяте на себе зобов'язання по оплаті поставленої продукції, внаслідок чого виник борг в сумі 15 006,42 грн.

Відповідно до ст.ст. 526,530 Цивільного кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Порушення цього припису наділяє кредитора правом захищати свої майнові права у судовому порядку.

Одже, враховуючи, що терміни оплати, обумовлені сторонами в Договорі минули, вимогу позивача слід визнати підставною та такою, що підлягає задоволенню судом.

Також, пунктом 5.2 Договору передбачено, що у разі прострочення платежу відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Оскільки доказів дотримання відповідачем умов Договору матеріали справи не містять, то за наявних у справі матеріалів, суд вважає доведеним факт прострочення відповідачем грошового зобовязання.

Крім того, за прострочку виконання відповідачем своїх зобов'язань по сплаті орендної плати позивач просить стягнути з нього інфляційні нарахування та 3 % річних.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

На підставі викладеного, суд визнє правомірними, і такими, що ґрунтуються на умовах Договору поставки та відповідають приписам ст. 625 ЦК України, вимоги позивача про стягнення пені (1134,49 грн.), інфляційних нарахувань ( 12,91 грн.) татьох відсотків річних (374,95 грн.) .

Також, згідно з ст. 49 ГПК України, суд покладає на відповідача відшкодування на користь позивача понесених судових витрат по сплаті судового збору в розмірі 1 609,50 грн.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85, 87 ГПК України,

Суд вирішив:

1. Позов задоволити.

2.Стягнути з Ужгородського виробничого підприємства „Синевір УТОГ (м.Ужгород, вул. Огарьова, 3, код 03972593) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Кіілто-Клей (м.Київ, вул. М.Вовчка, 14, код 33346440) суму 16528,77 грн. заборгованості, у тому числі 15006,42 грн. основного боргу, 1134,49 грн. пені, 12,91 грн. інфляційних нарахувань та 374,95 грн. трьох відсотків річних, а також суму 1 609,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Суддя Йосипчук О.С.