Рішення № 23552452, 27.03.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.03.12 р. Справа № 7/433

Господарський суд Донецької області у складі

головуючого судді Сгара Е.В., суддів Попкова Д.О., Левшиної Г.В.

при секретарі судового засідання Журило О.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Публічного акціонерного товариства „Страхова компанія „Універсальна", м.Київ

До відповідача: Приватного акціонерного товариства „Українська Акціонерна Страхова компанія „АСКА", м. Донецьк

Третя особа 1: ОСОБА_1 м. Маріуполь

Третя особа 2: ОСОБА_2 м. Волноваха

Предмет спору: стягнення матеріальних збитків в порядку регресу збитків в сумі 17791,71грн.

За участю представників:

від позивача: не прибув;

від відповідача: ОСОБА_3 - довір.;

від третьої особи 1 - не прибув;

від третьої особи 2 - не прибув.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство „Страхова компанія „Універсальна", м. Київ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства „Українська Акціонерна Страхова компанія „АСКА", м. Донецьк про стягнення матеріальних збитків в порядку регресу збитків в сумі 17791,71грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір добровільного страхування наземного транспорту №32-31/38/009456 від 19.12.2007р.; заяву на страхування б/н від 19.12.2007р.; заяву про сплату страхового відшкодування згідно договору добровільного страхування б/н від 03.09.2008р.; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу Ford Focus С307 д/н НОМЕР_1; довідку №1539 від 05.11.2008р.; постанову Іллічевського районного суду м.Маріуполя №39990/2008 від 16.09.2008р.; висновок спеціаліста первинного експертного авто товарознавчого дослідження по факту спричинення матеріальної шкоди власнику дорожнього транспортного засобу №271-261108 від 16.12.2008р. з додатками; страховий акт №31/09/9745 від 14.04.2009р.; висновок спеціаліста №31/09/9745; платіжне доручення №2307 від 09.06.2009р.; заява на виплату страхового відшкодування в порядку регресу №УН2245 від 01.09.2010р.; повідомлення про вручення поштового відправлення від 02.09.2010р.

В ході розгляду справ позивач надав клопотання від 23.03.2012р., в порядку ст.ст. 21, 22, 24 ГПК України, про заміну відповідача по справі на належного відповідача - ПАТ «Азовмаш» та залучення в якості третьої особи ПАТ «УАСК «АСКА».

Відповідач письмово та усно проти позовних вимог заперечив, повідомив, що автомобіль ГАЗ 5312 д/н НОМЕР_2 був застрахований у ПАТ «УАСК «АСКА», проте страхувальником виступало ВАТ «Маріупольський завод важкого машинобудування», а на момент ДТП поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності щодо вказаного автомобіля вже не діяв (строк дії полісу з 11.04.2007р. по 11.04.2008р.). Відповідач також надав суду в обґрунтування своїх заперечень витяг з особового рахунку від 11.04.2007р., згідно якого строк дії полісу №ВА/9604996 встановлено з 11.04.2007р. по 10.04.2008р., а страхувальником за таким полісом є саме ВАТ «Маріупольський завод важкого машинобудування». Повідомив, що після спливу строку дії такого полісу, автомобіль ГАЗ 5312 д/н НОМЕР_2 в ПАТ «УАСК «АСКА» не був застрахований взагалі.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 22.12.2011р. до участі у справі було залучено третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору:

1) на стороні позивача - ОСОБА_1 м. Маріуполь;

2) на стороні відповідача - ОСОБА_2 м. Волноваха.

Третя особа ОСОБА_1 у жодне судове засідання не прибула, вимоги ухвал суду не виконав, пояснень по суті спору не надав.

Третя особа ОСОБА_2 в судовому засіданні обґрунтованих пояснень по суті спору не надав.

В процесі розгляду справи судом було досліджено матеріали справи №3-9990/2008р про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.124 КУАП ОСОБА_2, направлену на запит суду Іллічівськом районним судом м.Маріуполя.

Склад суду неодноразово змінювався, розпорядженням в.о. голови господарського суду Донецької області від 20.02.2012р. призначено колегіальний розгляд спору у складі головуючого судді Сгара Е.В., Попкова Д.О., Левшиної Г.В.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд ВСТАНОВИВ:

01.09.2008р. біля 16:15 год. на території ТОВ «Азовмаш» в районі цеху №179 сталася дорожньо-транспортна пригода - зіткнення автомобіля Ford Focus С307 д/н НОМЕР_1 (далі Форд) під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля ГАЗ 5312 д/н НОМЕР_2 (далі Газ) під керуванням ОСОБА_2

Постановою Іллічевського районного суду м.Маріуполя №39990/2008 від 16.09.2008р., копія якої міститься у справі, ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді сплати штрафу у сумі 17,00 грн.

Між позивачем та ОСОБА_1 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №32-31/38/009456 від 19.12.2007р. (далі по тексту - Договір).

Строк дії Договору встановлено до 18.12.2008р., тобто у момент настання ДТП пошкоджений автомобіль Форд був застрахований.

Відповідно до висновку спеціаліста первинного експертного авто товарознавчого дослідження по факту спричинення матеріальної шкоди власнику дорожнього транспортного засобу №271-261108 від 16.12.2008р., вартість відновлювального ремонту з урахуванням втрати товарної вартості на момент здійснення дослідження складає 21 117, 23 грн.

Відповідно до страхового акта №31/09/9745 від 14.04.2009р. розмір збитку складає 17 274, 46 грн., сума франшизи - 265,75 грн., додаткові витрати страхувальника - 783, 00 грн., а загальна сума, яка підлягає до виплати складає 17 791, 71 грн.

Таким чином, позивач посилається на той факт, що внаслідок настання ДТП, на підставі Договору, на підставі заяви про виплату страхового відшкодування він зазнав витрат у загальному розмірі 17 791, 71 грн., в підтвердження чого в матеріалах справи наявна копія платіжного доручення №2307 від 09.06.2009р. на суму 17 791, 71 грн.

Враховуючи вищенаведене та фактично понесені витрати на страхове відшкодування, позивач звернувся до відповідача із заявою на виплату страхового відшкодування в порядку регресу №УН2245 від 01.09.2010р., що підтверджено повідомленням про вручення поштового відправлення від 02.09.2010р.

Посилаючись на невиплату суми страхового відшкодування відповідачем, позивач звернувся до суду та просить стягнути 17 791, 71 грн. у примусовому порядку.

Згідно статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Статтею 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до п.1 ст.1191 цього ж кодексу, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, а остання звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Згідно частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1187 Цивільного кодексу України та пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (зі змінами та доповненнями) під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав. Джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного рухові автомобіля). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки й не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).

З матеріалів справи, у тому числі з постанови Іллічивського районного суду м.Маріуполя №39990/2008 від 16.09.2008р., копія якої міститься у справі, вбачається, що ДТП сталося саме з вини третьої особи - ОСОБА_2, який на момент скоєння ДТП під час здійснення маневру - повороту не переконався в безпеці руху та здійснив зіткнення з автомобілем Форд, чим порушив приписи Правил Дорожнього руху. Тобто дії ОСОБА_2 знаходились у причинному зв'язку з виникненням зіткнення транспортних засобів.

Позивач посилається на той факт, що у відповідності до приписів Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» між власником автомобіля (на думку позивача - це ВАТ «Азовмаш») та відповідачем по справі укладено Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВА/9604996, який на момент ДТП був чинним.

На підставі такого полісу, посилаючись на приписи Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та на витяг із електронної інформаційної бази МТсБУ, згідно якого автомобіль ГАЗ 5312 д/н НОМЕР_2 був застрахований у ПАТ «УАСК «АСКА» станом на 01.09.2008р. за полісом №ВА9604996, позивач вважає, що саме відповідач повинен відшкодувати спірну суму.

Такі посилання позивача судом не приймаються з огляду на наступне.

Витяг із електронної інформаційної бази МТсБУ за своїми ознаками не є належним доказом по справі, оскільки цей документ носить суттєво інформаційний характер загального доступу в мережі Інтернет та не містить підпису повноважної особи на ньому та печатки відповідної інформації.

Згідно матеріалів справи, в тому числі з наданого відповідачем витягу з особового рахунку від 11.04.2007р., строк дії полісу №ВА/9604996, на який посилається позивач, встановлено з 11.04.2007р. по 10.04.2008р., отже в момент ДТП (01.09.2008р.) такий поліс був недійсним.

Страхувальником за таким полісом є ВАТ «Маріупольський завод важкого машинобудування», тоді як в протоколі про адміністративне порушення зазначено, що власником автомобіля Газ є ВАТ «Азовмаш».

Відповідно до письмових та усних пояснень відповідача по справі, після спливу строку дії такого полісу, автомобіль ГАЗ 5312 д/н НОМЕР_2 в ПАТ «УАСК «АСКА» не був застрахований взагалі і іншого позивачем не доведено.

Будь-яких інших документів в підтвердження того факту, що відповідач по справі має будь-які договірні відносини, чи відносини обов'язкового характеру в силу Закону у відповідності до автомобіля Газ позивачем в порядку ст.33 ГПК України до справи не надано.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Шляхом оцінки всіх матеріалів справи та заслухавши пояснення обох представників сторін, суд дійшов висновку, що позивач не довів ті обставини, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, тоді як матеріалами справи та відповідачем доведений факт відсутності зобов'язань (на підставі договору страхування, полісу або з інших підстав) відповідача по справі відносно автомобіля ГАЗ 5312 д/н НОМЕР_2.

Позивачем також не доведено той факт, що сума страхового відшкодування повинна складати саме 17 791, 71 грн.

Згідно наявного в справі страхового акта №31/09/9745 від 14.04.2009р. розмір збитку складає 17 274, 46 грн., сума франшизи - 265,75 грн., додаткові витрати страхувальника - 783, 00 грн., а загальна сума, яка підлягає до виплати складає 17 791, 71 грн.

При цьому в матеріалах справи відсутній обґрунтований розрахунок суми 17 791, 71 грн. із зазначенням, внаслідок чого позивач зазнав додаткових витрат в сумі 783,00 грн. та що це за витрати.

На підставі наведеного, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Господарським судом розглянуто клопотання позивача від 23.03.2012р., подане із посиланням на ст.ст. 21, 22, 24 ГПК України про заміну відповідача по справі на належного відповідача - ПАТ «Азовмаш» та залучення в якості третьої особи ПАТ «УАСК «АСКА».

Клопотання про заміну відповідача ПАТ «УАСК «АСКА» на належного відповідача - ПАТ «Азовмаш» судом залишено без задоволення, оскільки, по-перше, заміна первісного відповідача належним є правом суджу, а не його обов'язком, та по-друге, позивачем не доведено та з матеріалів справи не вбачається, що належним відповідачем по цій справі є саме ПАТ «Азовмаш», що саме ця особа повинна відповідати за наслідками ДТП, а також, що саме ця особа є працедавцем ОСОБА_2

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДО №813028 власником автомобіля Газ є ТОВ «Азовмаш», проте подорожній лист №304921 від 01.09.2008р. був виписаний на такий автомобіль іншою юридичною особою - ВАТ «МЗВМ».

Згідно із спеціальними витягами з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців №13430506 від 27.03.2012р. та №13430435 від 27.03.2012р. ПАТ «МЗВМ» (ПАТ «Маріупольський завод важкого машинобудування») та ПАТ «Азовмаш» є окремими (самостійними) юридичними особами.

У задоволенні клопотання про залучення в якості третьої особи ПАТ «УАСК «АСКА» судом відмовлено з наступних підстав:

1) ця особа на момент розгляду справи визначена самим позивачем як відповідач;

2) приписами ст.ст.21, 22, 24 ГПК України не передбачено залучення у справу третіх осіб.

Судові витрати розподіляються у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України,

На підставі Конституції України, ст.ст. 526, 993, 1166, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, ст.ст. 67, 193 Господарського кодексу України, Закону України «Про страхування», Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 4-6, 22, 27, 33, 42, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства „Страхова компанія „Універсальна", м.Київ відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 02.04.2012р.

Головуючий суддя Сгара Е.В.

Суддя Левшина Г.В.

Суддя Попков Д.О.