Рішення № 23551888, 17.04.2012, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 307

РІШЕННЯ

Іменем України

17.04.2012Справа №5002-33/559-2012

за позовом приватного підприємства Паливно-Енергетичного комплексу «Современник»

(проспект Перемоги, 15, м. Сімферополь, 95017)

до державного підприємства «Ялтинський морський торговельний порт»

(вул. Рузвельта, 5, м. Ялта, 98600)

про стягнення 132 788.85 грн.

Суддя Радвановська Ю.А.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_2, довіреність № б/н від 18.11.11, представник, ПП Паливно-енергетичний комплекс «Современник».

Від відповідача: не з'явився, ДП «Ялтинський морський торгівельний порт».

Суть спору: приватне підприємство Паливно-Енергетичний комплекс «Современник» звернувся до господарського суду АР Крим з позовною заявою до Державного підприємства «Ялтинський морський торговельний порт» та просить суд стягнути з відповідача 132788.85 грн. інфляційних витрат та 3% річних.

Позовні вимоги вмотивовані невиконанням відповідачем грошового зобов'язання із сплати заборгованості за договором поставки нафтопродуктів № 58 від 14 квітня 2009 року, факт існування якої був встановлений рішенням господарського суду АР Крим від 23 березня 2010 року у справі № 2-11/675-2010. При цьому, позивач посилався на положення статей 509, 526, 599, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідач явку уповноважених представників до судового засідання не забезпечив, витребувані судом документи не надав, про час та місце судового засідання був сповіщений належним чином за адресою, зазначеною в спеціальному витягу з ЄДРПОУ (а.с. 18-20), про причини неявки суд не повідомив.

Оскільки явка в судове засідання, згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України - це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представникам сторін роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представників сторін, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», пояснення та клопотання по справі надавалися ними російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

встановив:

З матеріалів справи вбачається, що 14 квітня 2009 року між приватним підприємством «Паливно-енергетичний комплекс «Совеременик» (постачальник) та Державним підприємством «Ялтинський морський торговельний порт» (покупець) був укладений договір поставки нафтопродуктів № 58, пунктом 1.1 якого передбачено, що відповідно до рішення тендерного комітету ДП «Ялтинський морський торговельний порт», постачальник, тендерна документація якого була акцептована, зобов'язується поставити у власність покупця продукти нафтопереробки рідкі, найменуванням, кількістю та за цінами, зазначеними в специфікації (товар), яка додається до договору та є його невід'ємною частиною (а.с. 7-9).

Кількість товару, який є предметом договору може бути скорегована у залежності від виділених коштів та потреб продавця

Пунктом 1.2 договору покупець взяв на себе зобов'язання прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату, відповідно до наданого продавцем рахунку (пункт 1.2 договору).

Відповідно до пункту 2.1 договору, його сума складає 4 950 000.00 грн., у тому числі 82 500.00 грн. ПДВ.

Форма оплати - безготівковий розрахунок в національній валюті України (пункт 2.4 договору).

Згідно з пунктом 2.5 договору покупець проводить оплату нафтопродуктів на розрахунковий рахунок постачальника відповідно до виставленого рахунку по факту протягом 60 календарних днів. Датою оплати вважається дата надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2009 року. В частині взаєморозрахунків договір діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків (пункт 7.1 договору).

У зв'язку з неналежним виконанням покупцем своїх зобов'язань за договором поставки в частині повної та своєчасної оплати товару та, як наслідок, утворенням у нього заборгованості, у 2010 році приватне підприємство Паливно-Енергетичний комплекс «Современник» звернулося до господарського суду АР Крим з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства «Ялтинський морський торговельний порт» 620 380.00 грн. заборгованості та 16232.47 грн. пені.

Рішенням господарського суду АР Крим від 23 березня 2010 року у справі № 2-11/675-2010 позов був задоволений, стягнуто з Державного підприємства «Ялтинський морський торговельний порт» на користь приватного підприємства Паливно-Енергетичний комплекс «Современник» суму заборгованості у розмірі 620 380.00 грн., 16 232.47 грн. пені, а також розподілені судові витрати (а.с. 10-13).

Однак, позивач вказує, що добровільно заборгованість відповідачем погашена була лише 30 листопада 2011 року, під час примусового виконання рішення господарського суду АР Крим.

Так, виконання відповідачем свого грошового зобов'язання неналежним чином з'явилося підставою для звернення приватного підприємства Паливно-Енергетичний комплекс «Современник» із даною позовною заявою до господарського суду АР Крим.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Оскільки спірні правовідносини виниклі у зв'язку з неналежним виконанням грошового зобов'язання, вони регулюються положеннями глави 48 Цивільного кодексу України з урахуванням загальних положень Господарського кодексу України, що регулюють виконання господарських зобов'язань.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом було встановлено, що 14 квітня 2009 року між сторонами у даній справі був укладений договір поставки нафтопродуктів № 58, внаслідок порушення умов якого приватне підприємство «Паливно-енергетичний комплекс «Совеременик» звернулося до господарського суду АР Крим із позовом про стягнення з Державного підприємства «Ялтинський морський торговельний порт» заборгованості та пені.

Як вже зазначалося, рішенням господарського суду АР Крим від 23 березня 2010 року у справі № 2-11/675-2010 позов був задоволений, стягнуто з Державного підприємства «Ялтинський морський торговельний порт» на користь приватного підприємства Паливно-Енергетичний комплекс «Современник» суму заборгованості у розмірі 620 380.00 грн., а також 16 232.47 грн. пені (а.с. 10-13).

Так, наявність вказаного розміру заборгованості була визначена судом станом на 01 грудня 2009 року.

Вказане рішення оскаржене не було та набуло чинності.

Однак, матеріалами справи підтверджується та не заперечувалося представником відповідача, що остаточно та в повному обсязі вказане рішення господарського суду було виконане Державним підприємством «Ялтинський морський торговельний порт» 30 листопада 2011 року (а.с. 38-44).

Позивач вважає, що відповідач безпідставно користувався належними приватному підприємству «Паливно-енергетичний комплекс «Совеременик» коштами протягом певного часу, у зв'язку з чим вважає, що він повинен сплатити індекс інфляції та три процента річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, вказана норма щодо встановлення обов'язку боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних від простроченої суми, кореспондується зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати відсотки.

Аналогічне по суті положення містить норма статті 1214 Цивільного кодексу України, згідно з якою у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними.

Так, чинне законодавство у випадку порушення однією особою договірних обов'язків, передбачає не тільки відповідальність даної сторони у вигляді неустойки (штраф і/або пеня), а і грошову компенсацію іншій стороні, яка була позбавлена можливості користуватися певний час грошовими коштами, що їй причитаються, у зв'язку з несвоєчасним поверненням від боржника (після примусового стягнення тощо).

Матеріалами справи підтверджується, що рішенням від 23 березня 2010 року позовні вимоги приватного підприємства «Паливно-енергетичний комплекс «Совеременик» задоволено, стягнуто з Державного підприємства «Ялтинський морський торговельний порт» 620 380.00 грн. заборгованості, яка відповідачем була погашена в повному обсязі лише 30 листопада 2011 року.

Так, у статті 599 Цивільного кодексу України зазначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У постанові Верховного Суду України від 26 березня 2006 року у справі № 2-4/11319-2004 визначено, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження по його примусовому виконанню.

Також, в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 20 листопада 2008 року № 01-8/685 зазначено, що чинне законодавство не заперечує звернення кредитора до господарського суду з вимогою щодо стягнення з боржника суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за період після прийняття судом рішення про стягнення відповідної заборгованості.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Згідно зі статтями 598-609 Цивільного кодексу України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.

Водночас, приписи статті 625 Цивільного кодексу України не заперечують звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов'язання, зокрема, за період після прийняття судом відповідного рішення (постанова Верховного Суду України від 30 вересня 2008 року № 1/384-07).

Аналогічна правова позиція щодо можливості стягнення плати за користування чужими грошовими коштами викладена в постановах Вищого господарського суду України від 30 травня 2006 року у справі № 20-9/024-20/245 та від 02 липня 2009 року у справі № 2-23/11020-2008, а також постановах Верховного Суду України від 23 січня 2012 року, 05 грудня 2011 року та 12 березня 2009 року.

Так, відповідно до розрахунку, наданого позивачем (а.с. 3-4), сума інфляційних витрат нарахована ним за період з грудня 2009 по листопад 2011 року та становить 100 081.22 грн.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок, який проведений вірно, у зв'язку з чим вимоги про стягнення інфляційних витрат в розмірі 100 081.22 грн. є такими, що підлягають задоволенню.

Також, суд вважає, що підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення 32 707.63 грн. 3% річних, нарахованих за період з 01 грудня 2009 року по 30 листопада 2011 року.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок відсотків річних (а.с. 4), який складений вірно, у зв'язку з чим дані вимоги також підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачем під час розгляду даної справи не були надані суду докази оплати штрафних санкцій, нарахованих позивачем, як і не було надано заперечень щодо правильності їх нарахування.

З огляду на вищенаведені обставини, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог та задовольняє їх в повному обсязі.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати суд покладає на відповідача у повному обсязі.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Повне рішення складено 20 квітня 2012 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Державного підприємства «Ялтинський морський торговельний порт» (вул. Рузвельта, 5, м. Ялта, 98600, р\р 2600607004189 в КФ АБ «Експрес-банк», МФО 324674, ЄДРПОУ 01125591) на користь приватного підприємства Паливно-Енергетичного комплексу «Современник» (проспект Перемоги, 15, м. Сімферополь, 95017, р\р 26000167 у філії ПУМБ, м. Севастополь, МФО 308092, ЄДРПОУ 24870616) 100 081.22 грн. інфляційних витрат, 32 707.63 грн. 3% річних та 2 655.78 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Радвановська Ю.А.