Постанова № 23550327, 09.04.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/1703/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гарника К.Ю.,

при секретарі - Онищенко С.В.,

за участю:

представника позивача - Пошивайло О.М.,

представника відповідача - Тремби О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції про скасування постанови та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

29 березня 2012 року Полтавське обласне відділеня Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції про скасування постанови від 15.03.2012 ВП № 30374501 про зупинення виконавчого провадження та зобов'язання вчинити дії щодо поновлення провадження.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав на неправомірність дій відповідача щодо зупинення виконавчого провадження по виконавчому документу, винесеному на підставі постанови від 02 червня 2011 року у справі № 2а-1670/4166/11 за позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до Державного підприємства "Знамя" про стягнення боргу по сплаті страхових внесків у розмірі 61331,03 грн, що набрала законної сили, у зв'язку з чим порушено права позивача щодо стягнення вказаної заборгованості.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні, позовні вимоги визнав, не заперечував проти їх задоволення, посилаючись на правомірність зупинення виконання в примусовому порядку судового рішення, яке набрало законної сили з підстав відкриття провадження у справі про банкрутство щодо боржника. Зауважив на обґрунтованість підстав зупинення виконавчого провадження згідно положень Закону України "Про виконавче провадження".

Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 02 червня 2011 року задоволено адміністративний позов Полтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до Державного підприємства "Знамя" про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків. Стягнуто з Державного підприємства "Знамя" (ідентифікаційний код 14310997) заборгованість зі сплати страхових внесків у розмірі 61331,03 грн на р/р 37171160005101, в ГУДКУ в Полтавській області, МФО 831019, код ЄДРПОУ 21052432. Дане судове рішення набрало законної сили 18 жовтня 2011 року.

16 листопада 2011 року позивачу видано виконавчий лист на підставі вказаної постанови, яку направлено для примусового виконання до Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції, у зв'язку з чим, головним державним виконавцем Трембою О.С. постановою від 14 грудня 2011 року відкрито виконавче провадження ВП № 30374501.

10 січня 2012 року на адресу відповідача надійшла заява Державного підприємства "Знамя" про зупинення виконавчого провадження з підстав порушення справи про банкрутства вказаного підприємства ухвалою Господарським судом Полтавської області від 20 грудня 2001 року та відкриття процедури санації на підставі ухвали від 07 березня 2002 року та її продовження на підставі ухвали від 30 вересня 2004 року (а.с. 27-30).

15 березня 2012 року було винесено постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, визначених пунктом 8 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження".

Не погодившись з вказаною постановою, позивач оскаржив її до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку вимозі позивача щодо скасування постанови від 15.03.2012 ВП № 30374501 про зупинення виконавчого провадження, суд виходить з наступного.

Преамбулою Закону України № 606-ХІV визначено, що цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Частиною 2 статті 24 Закону України № 606-ХІV встановлено, що державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Пунктом 8 частини 1 статті 37 вказаного Закону визначено, що виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника), а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах

Згідно з вимогами статті 39 зазначеного Закону державний виконавець виносить вмотивовану постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтями 37 і 38 цього Закону, яка затверджується начальником або заступником начальника відділу, якому підпорядкований державний виконавець. Виконавче провадження зупиняється у випадках, передбачених, зокрема, пунктами 3, 4, 6-10 і 12-14 частини першої статті 37 цього Закону, пунктами 2-5 частини першої статті 38 цього Закону, - до закінчення строку дії значених обставин. Строки зупинення виконавчого провадження можуть бути скорочені судом. Протягом строку, на який виконавче провадження зупинено, виконавчі дії не провадяться. У період зупинення виконавчого провадження державний виконавець має право звертатися до суду в порядку, встановленому цим Законом, а також вживати заходів щодо розшуку боржника (його майна) або перевірки його майнового стану. Після усунення обставин, які стали підставою для зупинення виконавчого провадження, державний виконавець протягом трьох днів з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов'язаний своєю постановою поновити виконавче провадження за власною ініціативою або за заявою стягувача. Копії постанови надсилаються сторонам у триденний строк.

Крім того, доводи відповідача щодо поширення мораторію на задоволення вимог позивача є необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14 травня 1992 року № 2343-ХІІ мораторій на задоволення вимог кредиторів -це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Зважаючи на те, що у позивача виникли вимоги до відповідача після порушення 20.12.2001 провадження у справі №8/563 про банкрутство, на спірні правовідносини не поширюються приписи частини 4 статті 12 Закону № 2343 в частині введення мораторію.

Також, суд звертає увагу на помилковість застосування відповідачем при винесенні оскаржуваної постанови норм статей 34 та 36 Закону Україна № 606-ХІV, якими визначено вимоги щодо роз'яснення рішень, виконавчих документів, які підлягають примусовому виконанню, а також відстрочки або розстрочки виконання, встановлення чи зміна способу і порядку виконання рішення.

Таким чином, відповідачем було порушено вимоги діючого законодавства, а тому суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Стосовно позовних вимог щодо зобов'язання відповідача поновити виконавче провадження, то такі задоволенню не підлягають враховуючі наступне.

З огляду на положення Кодексу адміністративного судочинства України, щодо компетенції адміністративного суду, останній при розгляді адміністративної справи має повноваження лише перевіряти законність дій, рішень чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень та не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законом віднесені до компетенції цього органу.

Крім того, згідно з частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Зважаючи на те, що оспорювана постанова є правовим актом індивідуальної дії, та згідно частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі його неправомірності, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне, згідно частини 2 статті 11 Кодексу, вийти за межі позовних вимог про визнання незаконними рішень та визнати протиправним і скасувати від 15.03.2012 ВП № 30374501 про зупинення виконавчого провадження.

Також, суд зауважує, що визнання протиправним та скасування оспорюваної постанови не гарантує захист прав та інтересів позивача з боку суб'єктів владних повноважень, а тому, виходячи за межі позовних вимог, вважає за доцільне з обов'язати Октябрський відділ державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції вчинити дії відповідно до вимог статті 39 Закону України "Про виконавче провадження".

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Полтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції про скасування постанови та зобов'язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати постанову Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції від 15.03.2012 ВП № 30374501 про зупинення виконавчого провадження.

Зобов'язати Октябрський відділ державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції вчинити дії відповідно до вимог статті 39 Закону України "Про виконавче провадження".

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову в повному обсязі складено 13 квітня 2012 року.

Суддя К.Ю. Гарник