Постанова № 23548997, 06.05.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

< Текст >

06 травня 2011 р. 15:08 Справа №2а-3123/11/0170/23

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді АлексєєвоїТ.В., при секретарі Лапшині В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державного підприємства Видавництво і друкарня "Таврида" < Список > < Позивач в особі >

до Центрального відділу державного виконавчої служби Сімферопольського міського Управління юстиції АР Крим < Список > < Відповідач в особі > < Текст >

про визнання протиправними дій та спонукання до виконання певних дій

про визнання дій протиправними та спонукання до виконання певних дій

за участю:

від позивача - представник за довіреністю ОСОБА_2, довіреність №5 від 10.01.11 р.

від відповідача - не з'явився

Обставини справи: Державне підприємство Видавництво і друкарня "Таврида"звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Центрального відділу державного виконавчої служби Сімферопольського міського Управління юстиції АР Крим про визнання протиправними дій Центрального відділу державного виконавчої служби Сімферопольського міського Управління юстиції АР Крим, щодо не реалізації майна, що знаходиться на балансі ДП Видавництво і друкарня «Тавріда» арештованого та описаного Актом від 26.06.07 р. серії АВ №496407 та зобов'язання Центрального ВДВС Сімферопольського МУЮ звернути стягнення та здійснити відповідну реалізацію майна, що знаходитися на балансі ДП Видавництво і друкарня «Тавріда», арештованого та описаного Актом від 26.06.07 р. серія АВ №496407.

18.04.11позивач надав заяву про уточнення позовних вимог (а.с. 47-50).

Уточнені позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем безпідставно не накладено звернення на описане та арештоване майно позивача.

В обґрунтування своїх вимог, позивач зазначає що він не відноситься до засобів масової інформації і тому на нього не повинні розповсюджуватись положення Закону України «Про мораторій на відчуження від редакцій державних та комунальних засобів масової інформації приміщень та майна».

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, але надав заперечення проти позову заперечував, з підстав того, що на момент опису та арешту ДП Видавництво і друкарня "Таврида" діяв мораторій на примусове стягнення державного майна. Відповідно посадові особи Центрального відділу державного виконавчої служби Сімферопольського міського Управління юстиції АР Крим не мали права примусово відчужувати майно позивача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем по справі є Центральний Відділ державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим, правовий статус якого визначається Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року N606-XIV.

Статтею 2 зазначеного Закону передбачено що, примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

Отже, органи Державної виконавчої служби у відносинах з фізичними та юридичними особами під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є суб'єктами владних повноважень.

Предметом позову по даній справі є визнання протиправними дій Центрального відділу державного виконавчої служби Сімферопольського міського Управління юстиції АР Крим, щодо не реалізації майна, що знаходиться на балансі ДП Видавництво і друкарня «Тавріда» арештованого та описаного Актом від 26.06.07 р. серії АВ №496407 (а.с.7-10) та зобов'язання Центрального ВДВС Сімферопольського МУЮ звернути стягнення та здійснити відповідну реалізацію майна, що знаходиться на балансі ДП Видавництво і друкарня «Тавріда», арештованого та описаного Актом від 26.06.07 р. АВ №496407.

Позивач є боржником у виконавчому провадженні, що підтверджується матеріалами справи.

25.06.07 р. державним виконавцем Центрального ВДВС Сімферопольського МУЮ, з метою виконання виконавчих проваджень по стягненню з боржника (ДП «Видавництво і друкарня «Таврида») на користь Управління ПФУ в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим було описано та арештовано майно, яке знаходиться на балансі Підприємства, шляхом складання акту опису та арешту від 26.07.2007 р. серії АВ №496407.

Вказаним актом було описано та накладено арешт на наступне майно: машина офсетна 4-х кольорова, інвентарний номер №41172, машина висікальна 2 ПДП - 5 інвентарний номер №100.

В той час, вказане арештоване майно так і не було в подальшому реалізовано, що на думку позивача порушує його законні права та інтереси, так як, існуюча заборгованість перед Управлінням Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя не була погашена, у наслідок чого позивачу булі нараховані штраф та пеня.

15 березня 2011 р. Державне підприємство Видавництво і друкарня "Таврида"звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Центрального відділу державного виконавчої служби Сімферопольського міського Управління юстиції АР Крим про визнання протиправними дій Центрального відділу державного виконавчої служби Сімферопольського міського Управління юстиції АР Крим, щодо не реалізації майна, що знаходиться на балансі ДП Видавництво і друкарня «Тавріда» арештованого та описаного Актом від 26.06.07 р. серії АВ №496407 та зобов'язання Центрального ВДВС Сімферопольського МУЮ звернути стягнення та здійснити відповідну реалізацію майна, що знаходитися на балансі ДП Видавництво і друкарня «Тавріда», арештованого та описаного Актом від 26.06.07 р. АВ №496407.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод і інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень із боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при виконанні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оцінюючи правомірність оскаржуваної постанови, суд керувався критеріями, закрапленими у частині 3 ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких, суб'єкти владних повноважень повинні дотримуватися, при реалізації своїх дискреційних повноважень, а саме, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На час виникнення, на спірні правовідносини, розповсюджувалися норми Закону України «Про виконавче провадження» (надалі - Закон України «Про виконавче провадження»).

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 2 зазначеного Закону передбачено що, примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

Стаття 3 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює, що примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Права та обов'язки державних виконавців встановлені статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої, державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до цієї статті державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Згідно положень ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження Державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а по виконанню рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строки здійснення виконавчого провадження не поширюються на час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження та на період реалізації арештованого майна боржника.

Приписи ст. 55 Закону України «Про виконавче провадження» передбачають, що Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження; винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах;винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису й арешту майна боржника. Під час проведення опису й арешту майна боржника державний виконавець вправі оголосити заборону розпоряджатися ним, а у разі потреби - обмежити права користування майном або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису й арешту. Види, обсяги і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

У відповідності до положень ст. 61 вказаного Закону реалізація арештованого майна, за винятком майна, вилученого за законом з обігу та зазначеного в частині восьмій статті 55 цього Закону, здійснюється спеціалізованими організаціями, які залучаються на тендерній (конкурсній) основі, на підставі договорів між Державною виконавчою службою та спеціалізованими організаціями шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах.

Що стосується посилань відповідача на Закон України «Про мораторій на відчуження від редакцій державних та комунальних засобів масової інформації приміщень та майна», то суд зазначає, що згідно до положень ст. 1 цього Закону для цілей цього Закону під відчуженням приміщень та майна розуміється укладення та виконання договорів купівлі-продажу, застави, іпотеки, внесення їх до статутних капіталів (фондів) суб'єктів господарювання, інших цивільно-правових правочинів, які передбачають перехід права власності до інших юридичних та фізичних осіб.

Тимчасово, до набрання чинності законом про реформування державних та комунальних засобів масової інформації, встановлюється мораторій на відчуження приміщень та майна редакцій державних та комунальних засобів масової інформації.

Мораторій на відчуження зазначених приміщень та майна не поширюється на приміщення та майно редакцій державних та комунальних засобів масової інформації, що перебувають у податковій заставі або під адміністративним арештом активів (ст.2 вказаного закону).

Відповідно до ст. 2 Закону Союзу Радянських Соціалістичних Республік «Про пресу та інші засоби масової інформації» (якій є чинним), У цьому Законі під масовою інформацією розуміються публічно розповсюджувані друковані, аудіо- та аудіовізуальні повідомлення і матеріали.

Під засобами масової інформації розуміються газети, журнали, теле- і радіопрограми, кінодокументалістика,інші періодичні форми публічного розповсюдження масової інформації.

Засоби масової інформації репрезентуються редакціями періодичної преси, теле- і радіомовлення (інформаційними агентствами, іншими установами, які здійснюють випуск масової інформації).

У відповідності до положень ст. ст. 4, 8 цього Закону, редакція засобу масової інформації є юридичною особою, що діє на підставі свого статуту. Редакція засобу масової інформації провадить свою діяльність після реєстрації відповідного засобу масової інформації.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» в цьому Законі, під друкованими засобами масової інформації (пресою) в Україні розуміються періодичні і такі, що продовжуються, видання, які виходять під постійною назвою, з періодичністю один і більше номерів (випусків) протягом року на підставі свідоцтва про державну реєстрацію.

Додатки до друкованих засобів масової інформації у вигляді видань газетного та журнального типу є окремими періодичними і такими, що продовжуються, друкованими виданнями і підлягають реєстрації на загальних підставах.

Крім того, друкований засіб масової інформації може видаватися тільки після його державної реєстрації.

Державній реєстрації підлягають всі друковані засоби масової інформації, що видаються на території України, незалежно від сфери розповсюдження, тиражу і способу його виготовлення.

Заяви про державну реєстрацію друкованих засобів масової інформації подаються засновником (співзасновниками) до органів державної виконавчої влади, визначених Кабінетом Міністрів України (ст. 11 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні»).

Як вбачається з матеріалів справи, статутом Державного підприємства «Видавництво і друкарня «Таврида» не вказано, що воно є редакцією засобу масової інформації та не вказано такій від діяльності як переодіне публічне розповсюдження масової інформації (а.с. 37-41).

Також, матеріали справи не містять відомостей про реєстрацію позивача як редакції засобу масової інформації.

За таких обставин, суд вважає, що Центральний відділ державної виконавчої служби Сімферопольського міського Управління юстиції АР Крим зобов'язаний був реалізувати майно позивача, на яке було накладено арешт.

Згідно ст. 71 КАС України якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що відповідачем неправомірно не здійснено реалізацію майна ДП «Видавництво і друкарня «Тавріда» арештованого згідно акту опису та арешту від 26.06.07 р. серія АВ №496407.

На підставі викладеного суд не приймає до уваги доводи відповідача, по яких він просить у задоволені адміністративного позову відмовити.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови. Постанова складена у повному обсязі 12.05.2011р.

Керуючись ст.ст. 98, 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Центрального Відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції, щодо не реалізації майна, що знаходиться на балансі Державного підприємства «Видавництво і друкарня «Таврида» описаного та арештованого Актом від 26.06.07 р. серії АВ №496407.

3. Зобов'язати Центральний Відділ державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції вчинити дії щодо реалізації майна, що знаходиться на балансі Державного підприємства «Видавництво і друкарня «Таврида» описаного та арештованого Актом від 26.06.07 р. серії АВ №496407.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь ДП Видавництво і друкарня "Таврида" (95040, м. Сімферополь, вул. Генерала Васильєва, 44, код ЄДРПОУ 05905680, р/р 26009008000098, МФО 321712, АТ «Родовід Банк») 3,40грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну част

< Текст >

Суддя підпис Алексєєва Т.В.

< Текст >