Ухвала суду № 23548329, 11.04.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" квітня 2012 р. м. Київ К-21009/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04.04.2008 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2008 року по справі № 2-а-2289/08 за позовом Приватного підприємства «Говєр»до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси про скасування податкового повідомлення-рішення

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04.04.2008 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2008 року, позовні вимоги ПП «Говєр»до ДПІ у Приморському районі м. Одеси скасування податкового повідомлення-рішення задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення №0013102310/0 від 18.06.2007.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, та суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції виходили з того, що при фактичному здійснені господарської операції сама по собі несплата податку постачальником не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 11.11.2008 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 15.05.2009 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просив скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04.04.2008 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2008 року, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, п.п.7.2.4 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7, п.9.6, п.9.8 ст. 9 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі - Закон №168/97-ВР).

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

На підставі належних та допустимих доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту №5197/23-10/34443924 від 16.06.2007, складеного за результатом невиїзної документальної перевірки ПП «Говєр» з питань взаєморозрахунків з ТОВ «Моя оселя»за жовтень 2006 року, податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №0013102310/0 від 18.06.2007, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у загальному розмірі 32250,00грн., у тому числі основний платіж 21500,00грн., штрафні (фінансові) санкції 10750,00грн.

За результатом адміністративного оскарження спірне податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Підставою для визначення позивачеві податкового зобовязання слугував висновок податкового органу про порушення позивачем пп. 7.2.4 п.7.2, 7.4.5, п.7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР, а саме: необґрунтовано включено до податкового кредиту податкові накладні ТОВ «Моя оселя»на загальну суму 21500,00грн. оскільки рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 19.12.2006 визнано недійсним статут ТОВ «Моя оселя» з моменту його реєстрації 13.04.2006 та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Моя оселя» з моменту видачі 10.05.2006.

Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що факт проведення позивачем протягом жовтня 2006 року господарських операцій з ТОВ «Моя оселя»щодо виконання робіт по легалізації базової станції мобільного звязку на загальну суму 21500,00грн. підтверджується документально, а саме договором на виконання робіт, актами здачі-прийняття робіт, платіжними дорученнями та податковими накладними.

Крім того, встановлено, що рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 19.12.2006 визнано недійсним статут ТОВ «Моя оселя», актом ДПІ у Суворовському районі №636/29-047 від 10.01.2007 анульовано свідоцтво про реєстрацію ТОВ «Моя оселя»як платника податку на додану вартість.

Закон України «Про податок на додану вартість»визначає лише два випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду. Так, відповідно до п. п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у звязку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. А згідно п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними підпунктом документами.

До того ж згідно з п. п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Порушень позивачем порядку відображення в деклараціях з податку на додану вартість сум податкових зобовязань відповідачем не встановлено, а порушення контрагентами позивача податкового законодавства, на думку судової колегії, не є підставою для висновку про порушення саме позивачем п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Помилковим є твердження податкового органу про те, що позивач не підтвердив своє право на податковий кредит з огляду на визнання судом недійсною державної реєстрації контрагента позивача, який видав податкові накладні, оскільки визнання недійсною державної реєстрації юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника ПДВ самі по собі не призвели до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляло правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, на час здійснення господарських операцій (за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ) продавець був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ. За таких обставин покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Таким чином, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є обєктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів бухгалтерського обліку в підтвердження такого проведення, у тому числі податкових накладних.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси залишити без задоволення, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04.04.2008 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв

Суддя Т.М. Шипуліна