Ухвала суду № 23546137, 15.03.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-11866/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І.

Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

"15" березня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого суддів при секретарі Хрімлі О.Г., Ганечко О.М., Літвіної Н.М., Архіповій Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 грудня 2011 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікар»до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вікар»звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення від 25 липня 2011 року № 0000722303.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 грудня 2011 року адміністративний позов задоволений.

Не погоджуючись з ухваленою постановою, Державна податкова інспекція у Дніпровському районі м. Києва подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення адміністративного позову.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Вікар»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Мікрос-Торгюей», за результатами якої складений акт від 11.07.2011 року № 3623/23-322-31988652.

Перевіркою встановлені порушення позивачем п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті неправомірності включення до податкового кредиту сум ПДВ за рахунок виписаних податкових накладних з ТОВ «Мікрос-Торгюей», у зв'язку з чим занижено ТОВ «Вікар»податку на додану вартість в загальній сумі 3 158 264 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000722303 від 25.07.2011 року, яким позивачу донараховано податок на додану вартість по вітчизняних товарах 3 158 263 грн.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Перевіркою встановлено, що між ТОВ «Вікар»та ТОВ «Мікрос-Торгюей»укладено договір № 110228 від 28.02.2011 року.

На виконання умов договору ТОВ «Мікрос-Торгюей»видано податкові накладні: від 30.04.11 № 512; від 30.04.11 № 511; від 30.04.11 № 510; від 30.04.11 № 509; від 30.04.11 № 508; від 29.04.11 № 502; від 29.04.11 № 501; від 28.04.11 № 423; від 26.04.11 № 390; від 19.04.11 № 281; від 19.04.11 № 280; від 18.04.11 № 263; від 15.04.11 № 215; від 15.04.11 № 216; від 15.04.11 № 217; від 15.04.11 № 218; від 13.04.11 № 181; від 12.04.11 № 165; від 07.04.11 № 96; від 07.04.11 № 95; від 07.04.11 № 94; від 07.04.11 № 93; від 07.04.11 № 91; від 07.04.11 № 92; від 07.04.11 № 90; від 04.04.11 № 52; від 06.04.11 № 80; від 06.04.11 № 81; від 01.04.11 № 32; від 01.04.11 № 31; від 01.04.11 № 30; від 01.04.11 № 29; від 01.04.11 № 28; від 01.04.11 № 27; від 01.04.11 № 26; від 01.04.11 № 25; від 01.04.11 № 24; від 01.04.11 № 23; від 01.04.11 № 22; від 01.04.11 № 21.

З витягу з ЄДРПОУ №169453 вбачається, що станом на 16.08.2011 року ТОВ «Міркос-Торгюей»зареєстровано за адресою: м. Черкаси, Придніпровський район, бульвар Шевченка, 305, кв. 112, засновником та директором є ОСОБА_5

За наданими ТОВ «Вікар»до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва податковим накладним за квітень 2011 року проведено експериментальне дослідження підписів та встановлено, що від підприємства ТОВ «Міркос-Торгюей»ОСОБА_5 не підписував зазначені документи.

На підставі викладеного, податковим органом зроблений висновок про те, що податкові накладні, виписані ТОВ «Мірокс-Торгюей», не можуть бути підставою для віднесення сум податку до податкового кредиту, сплаченого вказаному підприємству, оскільки не підтверджуються відповідними документами.

Крім того, відповідачем встановлено, що ТОВ «Мірокс-Торгюей»не знаходиться за місцем реєстрації, на підприємстві значиться одна особа працююча, за телефонними номерами посадові особи не відповідають та місце проживання посадових осіб встановити не має можливості.

Враховуючи вищевикладене, відповідач прийшов до висновку, що зазначений договір № 110228 від 28.02.2011 року є нікчемними, а право позивача на податковий кредит з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виданих на виконання такої угоди, не виникає.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Вікар»у серпні 2011 року подано до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість за квітень 2011 року, яким відкореговано суму податкового кредиту, нарахованого за рахунок виписаних податкових накладних з ТОВ «Примторг».

Зі змісту уточнюючого розрахунку вбачається, що позивачем відкореговано контрагента з ТОВ «Мікрос-Торгюей» на ТОВ «Примторг». При цьому, сума податку на додану вартість, заявлена до відшкодування, не змінилась.

У відповідності п. 50.1. ст. 50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Пунктом 50.3. ст. 50 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскільки ТОВ «Вікар» самостійно виявив помилки, що містились у раніше поданій ним податковій декларації за квітень 2011 року та він надіслав уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку, є протиправним збільшення останньому відповідачем грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Також колегією суддів встановлено, що між позивачем та ТОВ «Примторг»укладено договір від 28.02.2011 року № 110228.

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Примторг»надано позивачу:

- акти здачі-прийняття робіт від 30.04.2011 №299, №300, №301, від 29.04.2011 №260, №261, від 27.04.2011 №220, №219, №218, від 22.04.2011 №189, №188, №187, від 19.04.2011 №160,№158, №159, від 18.04.2011 №138, від 15.04.2011 №131-1, №132-1, від 13.04.2011 №114-1, від 11.04.2011 №88, від 07.04.2011 №70, №68, №68-1, №68-2, від 01.04.2011 №26, від 06.04.2011 №52;

- реєстр документів за квітень 2011 року по фірмі ТОВ «Примторг»;

- видаткові накладні від 28.04.2011 №238, від 26.04.2011 №213, від 18.04.2011 №139, від 15.04.2011 №134-1, №133-1, від 12.04.2011 №107-1, №107, від 07.04.2011 №69, №69-3, №69-2, від 06.04.2011 №54, №58, від 04.04.2011 №40,від 01.04.2011 №23-1, №23, №22, №16-2, №16-1, №16, №24-2, №20, №19-1, №18, №17-2, №17.

- податкові накладні виписані в квітні 2011 року №301, №300, №299, №261, №260, №238, №220, №219, №218, №213, №189, №188, №187, №160, №159, №158, №139, №138, №134/1, 133/1, №132/1, №131/1, №114/1, №107/1, №107, №88, №70, №69/3, №69/2, №69/1, №69, №68/3, №68/2, №68/1, №68, №59, №58, №57, №54, №52, №40, №26, №25, №24/2, №23/1, №23, №22, №21, №20, №19/2, №19/1, №19, №18, №17/3, №17/2, №17/1, №17, №16/2, №16/1, №16.

На підставі зазначених документів ТОВ «Вікар»сформовано податковий кредит за квітень 2011 року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наявні у справі видаткові і податкові накладні, виписані в квітні 2011 року ТОВ «ПРИМТОРГ»за результатами проведених операцій за вказаним договором, є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим позивачем правомірно сформовано на їх підставі податковий кредит за квітень 2011 року.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає обґрунтованим адміністративний позов, а постанову суду першої інстанції такою, що прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства.

Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И ЛА :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва - залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 грудня 2011 року - без змін.

Повний текст ухвали виготовлений 20 березня 2012 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Хрімлі О.Г.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.