Ухвала суду № 23544776, 20.03.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-6392/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В.

Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

"20" березня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Пилипенко О.Є.,

суддів: Глущенко Я.Б. та Романчук О.М.,

при секретарі Гончар Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 серпня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор-2002" до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про скасування повідомлення - рішення № 03622308 від 26.04.2011 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

В травні 20110 року позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю "Вектор-2002" вернувся в Окружний адміністративний суд м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про скасування повідомлення - рішення № 03622308 від 26.04.2011 року, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 26.04.2011 р. № 03622308.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 серпня 2011 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача. На думку апелянта, постанова прийнята без дотримання норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду -залишити без змін, виходячи із наступного.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того що, посадовими особами податкової служби правомірно винесено податкове повідомлення-рішення за порушення останнім п. 2.6 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», позивачем факти порушення не спростовані, проте, при винесенні оскаржуваного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідачем було пропущено строк, визначений ст. 250 Господарського кодексу України, що, відповідно є підставою для його скасування.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено колегією суддів, працівниками Державної податкової адміністрації у м. Києві 08.04.11 року проведено фактичну перевірку господарської одиниці «ринок»Товариства з обмеженою відповідальністю «Вектор 2002», розташованої за адресою : м. Ірпінь, вул. З. Алієвої, 65/3.

За результатами перевірки складено акт від 08.04.11 року за № 007235/0492/26/55/23/31925660 (надалі -акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушення п. 2.6 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні»затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637, а саме позивачем не було забезпечено здійснення обліку готівкових коштів у повній сумі їх фактичного надходження у розділі 2 графі 5 Книзі обліку розрахункових операцій №2655016161/1 від 01.07.2009р. на підставі Z - звітів № 76 на суму 267,33 грн. та № 317 на суму 609,8 грн. всього на суму 877,13 грн., також позивачем не забезпечено своєчасне та у повній сумі надходжень оприбуткування готівкових коштів у КАРО № 2655016161/1 від 01.07.2009 р. на підставі фіскальних звітів № 103 на суму 861,40 грн. ат № 122 на суму 819,70 грн.

У зв'язку із встановлення зазначених вище порушень Державною податковою інспекцією у Печерському у районі м. Києва винесено податкове повідомлення-рішення форми «С»від 26.04.11 р. № 03622308, яким на позивача накладено штраф за не оприбуткування готівки, в розмірі 12 791,15 грн.

Згідно з п. 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Оприбуткування готівки, відповідно до п. 1.2 глави 1 вказаного Положення, - це проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Відповідно до п. 7.5 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2004 р., використання книги ОРО, зареєстрованої на РРО, передбачає:

- наявність книги ОРО на місці проведення розрахунків, де встановлено РРО;

- підклеювання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках книги ОРО;

- щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо;

- у разі виходу з ладу РРО чи відключення електроенергії здійснення записів за обліком розрахункових квитанцій;

- ведення обліку ремонтів, робіт з технічного обслуговування, а також перевірок конструкції та програмного забезпечення РРО у відповідному розділі книги ОРО.

З системного аналізу вказаних правових норм вбачається, що оприбуткуванням готівки для позивача є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО; в свою чергу облік зазначених коштів у книзі обліку розрахункових операцій передбачає підклеювання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках такої книги та щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків.

З наявних матеріалів справи, зокрема з копії акту фактичної перевірки вбачається, що при проведенні перевірки встановлено відсутність записів у другому розділі КОРО № 2655016161/1 від 01.07.2009р. на підставі Z - звітів № 76 на суму 267,33 грн. та № 317 на суму 609,80 грн. та на підставі фіскальних звітів № 103 на суму 861,40 грн. та № 122 на суму 819,70 грн.

Під час судового розгляду в суді першої інстанції доводи позивача були спростовані доданими ним же матеріалами справи, а саме -з наданих копій КОРО № 2655016161/1 від 01.07.2009 р. (варіантом позивача та відповідача) вбачаються відмінності, зокрема копія надана позивачем містить записи, щодо спірних фіскальних звітів, які здебільшого дописані останнім пунктом на сторінці, натомість у наданій відповідачем копії такі записи відсутні.

Щодо твердження позивача про неправомірність застосування відповідачем штрафних санкцій відповідно до Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання готівки»від 12.06.1995 р. № 436/95, оскільки даний акт не є Законом, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідації його наслідків.

Стаття 3 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»передбачає, що органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.

А відповідно до п. 2 ч. 1 ст.. 11 вищевказаного Закону на органи державної податкової служби покладається обов'язок щодо здійснення контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.

З метою вдосконалення організації готівкового обігу, зміцнення касової дисципліни, підвищення ефективності контролю за додержанням суб'єктами господарської діяльності встановленого порядку ведення операцій з готівкою у національній валюті, посилення відповідальності за додержання ними норм з регулювання обігу готівки та виконання своїх зобов'язань перед бюджетами і державними цільовими фондами, було прийнято Указ Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання готівки»від 12.06.1995 р. № 436/95.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що застосування органом державної податкової служби штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки на підставі нормативно-правового акта, який визначає відповідальність за таке порушення, а саме Указу Президента України від 12.06.1995р. № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», здійснене в межах його компетенції та у порядку, визначеному Законом.

Проте, задовольняючи позовні вимоги, щодо скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що з врахуванням вимог ст. 250 ГКУ застосування до позивача адміністративно-господарської санкції у вигляді штрафу, за порушення п. 2.6 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні»затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637 після закінчення одного року з дня його вчинення є неправомірним, оскільки відповідно до наявних у матеріалах справи копії Акту перевірки від 08.04.2011 р., вбачається, що нарахування штрафних санкції, внаслідок порушення позивачем податкового законодавства при вчиненні ним підприємницької діяльності, відбулось у 2009 році.

Так, відповідно до ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 238 ГК України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідації його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 239 ГК України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції, зокрема як адміністративно-господарський штраф.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 241 ГК України адміністративно -господарський штраф -це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

Враховуючи, що рішеннями про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 26.04.2011 року № 03622308, яким на позивача було накладено штраф за не оприбуткування готівки (тобто за порушення п. 2.6 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні»затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637), колегія суддів вважає, що вказаний штраф, в розумінні ст. 241 ГК України, є адміністративно -господарською санкцією за порушення здійснене в сфері податкових відносин, а тому на нього поширюються строки застосування, передбачені ст. 250 ГК України.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 серпня 2011 року -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 серпня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Глущенко Я.Б.

Романчук О.М