Ухвала суду № 23544187, 29.02.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2570/3066/11 Головуючий у 1-й інстанції: Бородавкіна С.В

Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

"29" лютого 2012 р. м. Київ

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Данилова М. В.

Федорова Г. Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 червня 2011 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у м.Чернігові до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЗЗІ" про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 червня 2011 року у задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у м. Чернігові до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЗЗІ" про стягнення податкового боргу відмовлено.

Не погоджуючись з постановленим рішенням суду першої інстанції, позивачем - Державною податковою інспекцією у м. Чернігові подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та постановити нову про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно зі ст.198 ч.1 п.1 та ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у податкового органу немає права самостійно змінювати призначення платежу, визначеного платником податків при їх сплаті, зокрема з метою погашення податкового боргу.

З вказаним висновком суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі акту перевірки № 125/23/14239756 від 23.02.2010 року та за результатами адміністративного оскарження, ДПІ у м. Чернігові було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003202320/2 від 18.08.2010 року, яким визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем -5843,00 грн. та штрафні санкції- 2922,00 грн.

Крім цього, відповідачем було самостійно визначено суму податку з власників транспортних засобів в розмірі 4704,25 грн. за кожний квартал 2010 року.

З платіжних доручень, які містяться в матеріалах справи (а.с.37-41), відповідачем заборгованість по сплаті податку з власників транспортних засобів та податку на прибуток приватних підприємств сплачена в повному обсязі.

При цьому у вказаних платіжних дорученнях в розділі «Призначення платежу» вказано за який період сплачені податкові зобов'язання з вказаних податків.

Даючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 1.2 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181 (норми якого діяла під час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що податкове зобов'язання платника податків - зобов'язання сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Пунктом 1.3 вказаної статті передбачено, що податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Відповідно до п. 7.7 ст. 7 Закону № 2181 податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Разом з тим, зазначені вище норми цього ж Закону не встановлюють порядок та черговість, а також право, зарахування податковими органами платежів, що направлені платниками податків та мають цільове призначення, вказане у відповідних платіжних дорученнях, та не встановлюють відповідний порядок для примусового стягнення податковим органом добровільно сплачених платником податків сум податкового зобов'язання для погашення податкового боргу, що виник раніше.

Також законами не передбачено направлення податковими органами за власною ініціативою коштів такого платника податків, сплачених ним для погашення податкових зобов'язань (про що зазначається платником податків у відповідному платіжному дорученні), для погашення за відповідним податком нарахованого та встановленого платнику податку відповідним податковим органом податкового боргу. При цьому відповідно до пп. 3.1.1 ст. 3 Закону N 2181 передбачений спосіб примусового стягнення активів платника податків для погашення його податкового боргу - виключно за рішенням суду.

Крім того, дійсно норми пп. 8.6.2 ст. 8 Закону № 2181 з урахуванням положень пп. "б" пп. 8.6.1 ст. 8 цього ж Закону не встановлюють заборону для платника податків щодо розпорядження своїми оборотними коштами, зокрема, для сплати поточних податкових зобов'язань.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції що відповідач самостійно визначивши та перерахувавши суми податків, виконав свої зобов'язання зі сплати зазначених податків за визначеними ним періодами, у зв'язку з чим позов про стягнення заборгованості є безпідставним.

За таких обставин, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що постанова Черкаського окружного адміністративного суду від Черкаського окружного адміністративного суду від 21 червня 2011 року ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 41,198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 червня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Ключкович В.Ю.

Судді: Данилова М.В.

Федорова Г.Г.