Постанова № 23544052, 02.03.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-8920/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: : Аблов Є.В.

Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"02" березня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Файдюка В.В.,

суддів: Маслія В.І., Чаку Є.В.,

при секретарі Роговській В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства "ВТБ Лізинг Україна" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 липня 2011 року у справі за позовом приватного підприємства "ВТБ Лізинг Україна" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва, Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

В червні 2011 року позивач - приватне підприємство "ВТБ Лізинг Україна" звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000552303 від 09 лютого 2011 року, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 09 лютого 2011 р. № 0000552303 (а.с. 3-12).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 липня 2011 року в задоволенні позовних вимог приватного підприємства "ВТБ Лізинг Україна" відмовлено в повному обсязі (а.с. 317-321).

Не погоджуючись з прийнятим по справі судовим рішенням, позивач -приватне підприємство "ВТБ Лізинг Україна" подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 липня 2011 р. у справі № 2а-8990/11/2670 та прийняти нове рішення, яким визнати нечинним повністю податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 09 лютого 2011 р. № 0000552303, мотивуючи свої вимоги тим, що зазначена постанова прийнята внаслідок неправильного застосування і порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права (а.с. 324-329).

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача про обставини справи, доводи з'явившихся учасників процесу, зміст судового рішення і апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляції наявними у матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, постанова суду -скасуванню з прийняттям нової постанови, якою позовні вимоги слід задовольнити, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимоги в повному обсязі.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції невірно надана правова оцінка обставинам справи та порушено норми матеріального права, а тому апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції - скасуванню, з прийняттям нової постанови.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва на підставі п. 1 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, було проведено планову виїзну перевірку приватного підприємства "ВТБ Лізинг Україна" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 року по 30.06.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 30.06.2010 року.

За результатами перевірки складено Акт № 128/23-03/34356910 від 21.01.2011 року (а.с. 16-57).

Згідно висновків, викладених в Акті перевірки, було виявлено порушення Позивачем вимог п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягало у завищенні скоригованих валових витрат та завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податку на прибуток підприємства за період півріччя 2010 року на загальну суму -1 831 030 332, 00 грн., які не визнаються валовими витратами, так як не пов'язані з господарською діяльністю підприємства.

На підставі даних, отриманих за наслідками перевірки, було винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення № 0000552303 від 09 лютого 2011 року, яким позивачу згідно з п.п. 54.3.2. п. 54.3 ст. 54, п. 123.1 ст. 123 Податкового Кодексу України зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податку на прибуток у розмірі 1 831 030 332, 0 грн., та штрафні (фінансові) санкції 457 757 583 грн..

Позивач не погодився з висновками податкового органу та прийнятим податковим повідомленням - рішенням та, згідно ст. 56 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. № 2756-VІ, звернувся зі скаргою в адміністративному порядку.

За наслідками розгляду первинної скарги позивача ДПА у місті Києві винесла рішення від 21.04.2011 р. № 4278/10/25-114, яким частково задоволено скаргу позивача -скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000552303 від 09.02.2011 року в частині застосування штрафної санкції в розмірі 457 757 583,00 грн. В іншій частині оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 09 лютого 2011 року було залишено без змін, скаргу ПП "ВТБ Лізинг Україна" - без задоволення.

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до адміністративного суду за захистом своїх прав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що податковим органом правомірно зроблений висновок про завищення скоригованих сум валових витрат ПП "ВТБ Лізинг Україна".

Крім того, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку, що ДПІ у Шевченківському районі м. Києва правомірно прийнято спірне податкове повідомлення-рішення.

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, засновником та власником ПП "ВТБ Лізинг Україна" є резидент Російської Федерації - ВАТ "ВТБ Лізинг". Позивач взятий на облік, як юридична особа. Основним видом діяльності останнього є надання послуг фінансового лізингу. Єдиним джерелом фінансування лізингової діяльності є позика, отримана від ВАТ "ВТБ Лізинг" на підставі договору позики №2-в від 16.04.2007 року.

Згідно умов вказаного договору позикодавець надає, а позичальник зобов'язується повернути позику у розмірі 900 000 000,00 дол. США зі сплатою відсотків із граничним строком погашення -18.05.2017 року. Цільове призначення позики: поповнення оборотних коштв позичальника для здійснення господарської діяльності щодо надання фінансових послуг -фінансового лізингу.

За рахунок отриманих у позику коштів позивач придбав майно (рухомий склад та залізничну техніку), яке передав у фінансовий лізинг структурам Укрзалізниці за відповідними договорами, відповідно до яких, лізингоодержувачі за користування отриманим у лізинг майно сплачують на користь ПП "ВТБ Лізинг Україна" лізингові платежі, що включають відшкодування вартості предметів лізингу та винагороду лізингодавця, яка обчислюється у вигляді річної ставки від залишкової вартості предмету лізингу (17% або 13%).

Додатковою угодою від 25.12.2007 року №5 до даного договору позики борг позичальника переуступлений від ВАТ «ВТБ-Лізинг»(РФ) до Verulamium Finance Limited (Кіпр), яке є пов»язаною особою ВАТ «ВТБ-Лзинг»(РФ)

Пізніше позивачем для поповнення оборотних коштів для здійснення господарської діяльності щодо надання фінансових послуг -фінансового лізингу укладено договір позики з неризедентом від 10.03.2010 року № 58.

Фактично ПП "ВТБ Лізинг Україна" отримує проценти від розміщення власних активів у вигляді винагороди лізингодавця в складі лізингових платежів.

Так, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції у зв'язку із отриманням коштів у позику у позивача в 2008 році виникла курсова різниця у сумі 2 242 077 697, 52 грн.. Вказана курсова різниця відповідно до п.п. 7.3.3, п.п. 7.3.5, п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»була віднесена до складу валових витрат.

Представник відповідача під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій заперечував проти того, що курсова різниця кредитних коштів, отриманих за договорами позики №2-в від 16.04.2007 року., від 10.03.2010 року № 58 підлягає віднесенню до складу валових витрат підприємства.

Свої висновки контролюючий орган обґрунтовує тим, що ПП "ВТБ Лізинг Україна" не отримує лізингові платежі від лізенгоотримувачів відповідно до графіку лізингових платежів, а згідно умов договорів фінансового лізингу коефіцієнт коригування (курсова різниця) сплачується при фактичному погашенні лізингового платежу, тому позивач не отримує доходи, які повинні компенсувати витрати, що виникли внаслідок коливання курсу валюти. Тому і витрати на обслуговування та управління підприємством, які були спрямовані на надання в фінансовий лізинг залізничної техніки та рухомого складу, витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу; витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона); винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо); витрати на зв'язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс тощо); податки, збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі (крім податків, зборів та обовязкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг); плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків; інші витрати загальногосподарського призначення у сумі 1 831 030 332,00 грн. позивач неправомірно відніс до валових витрат підприємства звітного податкового періоду.

Такий висновок ДПІ у Шевченківському районі м. Києва колегія суддів вважає необґрунтованим з огляду на наступне.

Порядок ведення податкового обліку по податку на прибуток регулюється нормами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) який є спеціальним та основним нормативним актом при визначенні та обрахуванні валових витрат та при складанні декларації про прибуток підприємств.

Відповідно до наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку її складання»від 29.03.2003 року № 143, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.04.2003 року за № 271/7592 (із змінами та доповненнями), при заповненні рядка 04.9 декларації слід керуватись п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (далі -Закон № 334/94-ВР).

Так, згідно п. 6.1. ст. 6 Закону № 334/94-ВР, якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Наведена норма визначає певну черговість обліку валових витрат - облік наростаючим підсумком. Це означає, що спочатку валові доходи зменшуються валовими витратами першого кварталу, а при їх нестачі - валовими витратами другого кварталу і так далі. Такий же принцип міститься в пункті 16.4 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно з яким платник податку подає декларацію з податку на прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком, з розрахунком від'ємного значення об'єкта оподаткування попередніх податкових періодів. Тобто наростаючим підсумком розраховуються як валові витрати, так і валовий дохід, що підтверджується порядком заповнення декларації по податку на прибуток.

При цьому погашення від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року відбувається у складі валових витрат наступного року під час розрахунку об'єкта оподаткування. Відповідно до пункту 3.1 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку та суму амортизаційних відрахувань. Таким чином, погашення від'ємного значення об'єкта оподаткування відбувається шляхом зменшення скоригованих валових доходів поточного року. Якщо сума валового доходу, отримана протягом року, перевищує валові витрати першого кварталу (з врахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року), то від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього року вважається погашеним (саме таке розуміння пункту 6.1 зайняв Вищий адміністративний суд України у справі № К-27308/06, викладене в ухвалі від 11 жовтня 2006 року).

В розглядуваній справі судовою колегією на підставі декларацій позивача встановлено, що за 2008 рік від'ємне значення обєкта опдаткування склало 2 258 283 349,00 грн і при цьому збитки, пов'язані із зміною балансової вартості позикових коштів в валюті внаслідок зміни курсу валюти (курсова різниця) становили 2 251 703 240, 92 грн.. За 2009 рік збитки пов'язані із зміною балансової вартості позикових коштів в валюті внаслідок зміни курсу валюти (курсова різниця) зросли на 299 735 311, 75 грн.. Отже, за результатами 2009 року від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням непогашеного від'ємного значення обєкта оподаткування за 2008 рік) склало 2 100 927 310, 00 грн..

Щодо цього судова колегія відзначає, що підпункт 7.3.6 пункту 7.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачає порядок віднесення курсових різниць, що виникли відносно заборгованостей платника податків, виражених в іноземній валюті, якщо така заборгованість перебувала на обліку платника податків. Порядок відображення сум будь-яких заборгованостей платників податків в іноземній валюті у податковому обліку встановлений підпунктом 7.3.3 Закону, а саме шляхом перерахунку суми такої заборгованості в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом НБУ, що діяв на дату її виникнення. Оскільки позивач здійснив перерахунок заборгованості в іноземній валюті в гривні, то, відповідно, така заборгованість була правомірно відображена у податковому обліку. Саме такою є правова позиція Верховного Суду України, викладена у листі від 23.12.2003 р. «Узагальнення судової практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про оподаткування суб'єктів підприємництва».

Отже, судом першої інстанції не враховано, що збитки задекларовані ПП "ВТБ Лізинг Україна" за період І півріччя 2010 року, утворилися внаслідок передбаченого ст 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" порядку врахування непогашеного від'ємного значення об'єкта оподаткування попередніх років (зокрема 2009 року) у результатах наступних податкових періодів, що виникло після проведеного позивачем у відповідності до п.п. 7.3.3 п. 7.3. ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" перерахунку непогашеної заборгованості за позикою в іноземній валюті.

Отже, вказані витрати є витратами, що включаються до складу валових за правилами, встановленими пп. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно пп. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшою використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п. п. 5.3 - 5.8 цієї статті (пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5).

Так, кредитні кошти, як зазначено в акті перевірки № 128/23-03/34356910 від 21.01.2011 року та вбачається з позовної заяви і апеляційної скарги, були витрачені на придбання обєктів лізингу, які в подальшому були передані третім особам.

Здіснення операцій передачі придбаних за позикові кошти об'єктів у лізинг не суперечить предмету діяльності ПП "ВТБ Лізинг Україна",що визначений у Статуті підприємства.

Відтак і витрати ПП "ВТБ Лізинг Україна", пов'язані з обслуговуванням та управлінням підприємства, які були спрямовані на надання в фінансовий лізинг залізничної техніки та рухомого складу, витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу; витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона); винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо); витрати на зв'язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс тощо); податки, збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі (крім податків, зборів та обовязкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг); плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків; інші витрати загальногосподарського призначення у сумі 1 831 030 332,00 грн. були понесені ним у зв'язку із здійсненням господарської діяльності.

Колегією суддів дані факти прийняті до уваги та їм надано певну правову оцінку.

Статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Зі змісту підпункту 1.32 статті 1 Закону №334/94-ВР вбачається, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Крім того, підпунктом 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону №334/94-ВР передбачено, що до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

У даній справі, судом першої інстанції встановлено, що Підприємство при укладенні договорів лізингу мало на меті отримання прибутку і здійснювало свою діяльність у відповідності з визначеними цілями, однак його діяльність не дала очікуваного результату з незалежних від Підприємства причин, що спростовує висновки Інспекції про здійснення Підприємством негосподарської діяльності, тобто такої що не передбачає мети отримання прибутку. Збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності, як негосподарської. Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю Підприємства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

ДПІ також не подано жодних доказів на підтвердження обставин, які виключають можливість віднесення витрат до валових витрат підприємства, як-от завідоме ненаправлення операції на отримання доходу, вчинення цієї операції виключно з метою отримання податкової вигоди, фіктивність операції тощо.

Таким чином, Підприємство обгрунтовано включило до складу валових витрат суму збитків у розмірі 1 831 030 332,00 грн. Такі дії відповідають приписам пп. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Дана правова позиція підтримана в постанові Верховного Суду України від 28.02.2011 року № А18/135-07 за позовом дочірнього підприємства „Пілснер Україна" (далі-Підприємство) до Сквирської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області (далі-Інспекція) про скасування податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що позивачем правомірно включено до складу валових витрат за період І півріччя 2010 року збитки, пов'язані із зміною балансової вартості позикових коштів в валюті внаслідок зміни курсу валюти (в сумі непогашеного від'ємного значення обєкта оподаткування попередніх років -1 831 030 332 грн.).

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідач безпідставно та неправомірно зменшив валові витрати позивача на суму 1 831 030 332 грн..

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідач не довів правомірності прийнятого податкового повідомлення -рішення про зменшення суми від'ємного значення об'єкту оподаткування податку на прибуток у розмірі 1 831 030 332, 00 грн..

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ПП "ВТБ Лізинг Україна" - задовольнити, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від від 07 липня 2011 року - скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу приватного підприємства "ВТБ Лізинг Україна"- задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 липня 2011 року -скасувати.

Адміністративний позов приватного підприємства "ВТБ Лізинг Україна"-задовольнити.

Податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва № 0000552303 від 09 лютого 2011 року-визнати нечинним.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Маслій В.І.

Чаку Є.В.