Постанова № 23543270, 21.03.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2012 р. справа № 2а-9967/09/0470

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Туркіної Л.П.

суддів: Мельника В.В. Проценко О.А.

при секретарі судового засідання: Пасічника Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу комунального підприємства «Дніпроводоканал»

на постанову:Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 червня 2010 року

у справі № 2а- 9967/09/0470

за позовом: Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до: Міського комунального виробничого підприємства «Дніпроводоканал»

про: стягнення адміністративно господарських санкцій та пені, -

ВСТАНОВИВ:

30 липня 2009р. до суду першої інстанції надійшов адміністративний позов Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, в якому позивач просить стягнути із міського комунального виробничого підприємства Дніпроводоканал адміністративно-господарські санкції у розмірі 1075118грн.40коп. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 39564грн.60коп.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.03.2010 року позовні вимоги задоволено.

Рішення суду обґрунтовано тим, що відповідач не довів, що ним вжито усіх залежних від нього заходів щодо недопущення порушень Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»(далі Закон №875-ХІІ).

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

У апеляційній скарзі відповідач вказує наступне.

Відповідно до ст.17 Закону №875 підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда. Дніпропетровська міська рада не приймала рішення про обов'язок МКВП „Дніпроводоканал" створювати робочі місця для інвалідів за рахунок власних коштів. Отже, для створення робочих місць для інвалідів грошові кошти повинен був виділити саме Фонд соціального захисту інвалідів.

Разом з тим, відповідно до ч.І ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

У частині 2 наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У зв'язку з тим, що у діях відповідача відсутній склад правопорушення, на нього не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, а також відсутність інвалідів, які б бажали працевлаштуватись на підприємство.

Відповідно до ст.18 Закону забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч.3 ст. 181 Закону державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

МКВП «Дніпроводоканал», відповідно до чинного законодавства України, надало до Бабушкінського районного центру зайнятості Звіт про наявність вакансій за станом на 14.11.2008, а також Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік, що не заперечує позивач.

Окрім того, 23.02.06 р. господарським судом Дніпропетровської області винесено ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство МКВП «Дніпроводоканал», якою введено мораторій на нарахування штрафних санкцій. На теперішній час зазначена справа перебуває на розгляді у Дніпропетровському апеляційному господарському суді.

Заперечення на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходили.

Про дату, час і місце судового засідання сторони повідомлені належним чином.

До суду надано виписку із державного реєстру від 13.09.2011р., згідно якої на момент розгляду справи відповідач має назву Комунальне підприємство «Дніпроводоканал»Дніпропетровської міської ради. Отже, відповідачем у справі слід вважати Комунальне підприємство «Дніпроводоканал»Дніпропетровської міської ради.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Комунальне підприємство «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради ( за станом на 2007-2010 роки - Міське комунальне виробниче підприємство «Дніпроводоканал») є юридичною особою та відноситься до підприємств, яким, відповідно до ст. 19 Закону №875-ХІІ встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами по справі, врегульовано Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», Господарським Кодексом України та .

Відповідно до ст. 19 Закону №875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно ст. 20 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 25 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Відповідачем було подано до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт форми № 10-ПІ «Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів»за 2008 рік, відповідно до якого, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства у 2008 році становила 3568 осіб. При цьому, норматив штатних працівників-інвалідів повинен складати 143 особи, фактично працівників, яким встановлена інвалідність, на підприємстві у 2008 році працювало 95 осіб (а.с. 4).Щорічна заробітна плата працівника складала 22398,30грн.

Таким чином, матеріали справи підтверджують наявність обставин, які визначені ст. 20 Закону №875-ХІІ у якості правопорушення у сфері господарської діяльності.

Згідно з положеннями ч.4 ст.20 Закону, передбачені в ній адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Матеріали справи свідчать, що названі санкції підприємством не сплачено.

Оскільки щорічна заробітна плата працівника складала 22398,30грн., позивачем обґрунтовано та у належному розмірі предявлено вимоги про стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій у сумі 1075118,40грн. Враховуючи законність та обґрунтованість названих позовних вимог, суд апеляційної інстанції вважає , що Дніпропетровський окружний адміністративний суд правомірно задовольнив позов в частині стягнення суми 1075118,40грн.

Доводи позивача стосовно відсутності вини підприємства та необґрунтованості притягнення його до адміністративно-господарської відповідальності, не приймаються судом апеляційної інстанції, виходячи з такого.

Загальні принципи відповідальності визначені у ГК України, відповідно до ч. 1 ст. 218 якого, підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою названої статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Доказів вжиття усіх можливих заходів щодо працевлаштування інвалідів відповідач не надав. Про що , зокрема, свідчить наступне.

Згідно діючого законодавства України, органами, що сприяють працевлаштуванню інвалідів, є державна служба зайнятості, управління праці та соціального захисту населення.

Відповідно до абз. З пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 70 від 31.01.2007 р., інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці щомісячно подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідно до частини 4 статті 20 Закону України «Про зайнятість населення»№ 803-ХІІ від 01.03.1991 р., підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Таким чином, зазначеними нормами конкретизовано передбачений статтею 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»обов'язок підприємств надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, в частині подання такої інформації за встановленою формою, а також в частині періодичності її надання.

Як свідчать матеріали справи, щомісячних звітів відповідач не подавав.Подання звіту було одноразовим.

Невиконання норм законодавства щодо подання звітності перешкоджає органам працевлаштування у здійсненні покладених на них функцій та свідчить, що позивач не виконував законодавчо визначених обовязків , направлених на сприяння працевлаштуванню незахищених верств населення.

Відповідачем також не надано доказів вжиття самостійних заходів щодо пошуку інвалідів.

За таких обставин суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності вини підприємства у невиконання нормативу працевлаштування інвалідів.

Посилання відповідача на ту обставину, що підприємство з 2006р. перебуває у процедурах, передбачених законом «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», також не приймаються судом апеляційної інстанції як підстава для звільнення від відповідальності за порушення, вчиненого у сфері господарювання, як такі, що не базуються на нормах чинного законодавства. Так, названий вище закон не звільняє підприємство-боржника від адміністративно- господарської відповідальності та сплати поточних зобовязань . Як свідчать матеріали справи, до вимог конкурсних кредиторів сума 1075118,40грн. не відноситься.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача по справі на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 39564,60 грн., суд апеляційної інстанції вважає за необхідне в цій частині позову відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 5 ст. 20 Закону №875-ХІІ порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки. Отже облікова ставка Національного банку України, з якої розраховується пеня, може бути визначена тільки на момент сплати (перерахування) підприємством коштів, в тому числі за рішенням суду.

Оскільки на момент подання позову сплата адміністративно-господарських санкцій підприємством здійснена не була, розрахунок пені, заявлений до стягнення, є необґрунтованим, а вимога щодо стягнення суми 39564,60 грн. є такою, що не відповідає нормам ч. 4 ст. 20 Закону №875-ХІІ, у звязку з чим не підлягає задоволенню. Крім того, названа пеня не підлягає нарахуванню та сплаті згідно ст.12 Закону«Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Зазначені норми та обставини судом першої інстанції не враховано.

На підставі викладеного, та керуючись нормами ст.200 КАС, суд апеляційної інстанції вважає необхідним апеляційну скаргу відповідача задовольнити частково, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 червня 2010 р. скасувати, позов задовольнити частково. Стягнути з Комунального підприємства «Дніпроводоканал» на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Дніпропетровськ 1075118грн.40коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, Кодексу адміністративного судочинства, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 червня 2010 р. скасувати.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства «Дніпроводоканал», Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ, вул. Червона, 21, ЄДРПОУ 03341305 на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Дніпропетровськ,вул. Чкалова,11 ЄДРПОУ 25005978 1075118грн.40коп. адміністративно-господарських санкцій.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: Л.П. Туркіна

Суддя: В.В. Мельник

Суддя: О.А. Проценко