Постанова № 23542983, 16.02.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" лютого 2011 р. справа № 2а-2860/09/0870

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Туркіної Л.П.

суддів: Мельника В.В. Проценко О.А.

при секретарі судового засідання: Потапові К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «АДМІН»

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06 липня 2009 року

у справі №2а-2869/09/0870 (категорія статобліку -2.11.3)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «АДМІН»,

до: Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя

про: скасування податкового повідомлення рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Адмін»звернулось з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень - рішень № 0000722301/0 від 24 квітня 2009 року про донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток за основним платежем в сумі 4648 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 2277 грн. 30 коп.. а всього на суму 6925 грн. 30 коп. та № 0000221702/0 про донарахування податку з доходів найманих працівників за основним платежем в сумі 3034 грн. 27 коп. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 6068 грн. 54 коп., а всього на суму 9102 грн. 81 коп.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 06.06.2009 року у задоволенні позову відмовлено.

Суд дійшов висновку, що під час перевірки, здійсненої податковим органом, а також під час судового розгляду справи позивач не надав належних доказів (документів первинного бухгалтерського обліку), які б підтверджували, що витрати підприємства по оплаті послуг міжнародного роумінгу на загальну суму 18592 грн. були пов'язані із господарською діяльністю ТОВ «АДМІН».

За таких обставин суд погодився з висновками податкового органу стосовно того, що позивачем допущено порушення п.1.32 ст.1, п.п.5.1,5.2, п.п.5.3.3, 5.3.9, п.5.3, п.9 ст5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а також п.п. 4.2.9. 4.2.15 п. 4.2 ст. 4. п. 9.10 ст.9, пп. «а»п. 19.2 ст. 19 Закону України від 22.05.2003 р. № 889-ІУ «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме: позивач не здійснив утримання та перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб, отриманих платником податку від його, працедавця як додаткове благо у вигляді сплати за послуги міжнародного роумінгу на загальну суму 20 243 грн. 31 коп.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, позов -задовольнити.

Особа, яка звернулась із апеляційною скаргою, вважає, що рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального права.

Позивач вказує, що за своїм змістом норма пп.5.3.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачає як підставу для невключення до складу валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства нереальних витрат, сум, не підтверджених документально.

Стаття 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яка визначає правила ведення податкового обліку, не встановлює вимог до форми чи виду документів, як були б належні для цілей податкового обліку, тобто були би обов'язковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу валових витрат.

Судом при прийнятті рішення не враховано, що позивач надав всі розрахункові, платіжні та інші документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку і які пов'язані з оплатою послуг мобільного зв'язку, в тому числі і послуг міжнародного роумінгу.

Як вказує позивач, витрати на оплату послуг мобільного зв'язку ( в тому числі і послуг міжнародного роумінгу) пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, оскільки вони підтверджені первинними бухгалтерськими документами.

Позивач також вважає безпідставним донарахування податку з доходів фізичних осіб та посилається на наступне.

Судом встановлено, що в бухгалтерському обліку Позивача відсутня операція на субрахунках 372 «Розрахунки з підзвітними особами»та 301 «Каса в національній валюті», тобто встановлено, що кошти підзвітній особі ОСОБА_1 не видавалися, проте зроблений висновок про порушення Позивачем пп. 4.2.15 п. 4.2 ст. 4 Закону України від 22.05.2003 р. № 889-ІУ «Про податок з доходів фізичних осіб». Згідно пп. 4.2.15 п. 4.2 ст. 4 Закону України від 22.05.2003 р. № 889-ІУ «Про податок з доходів фізичних осіб»до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається сума надміру витраченні коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки.

Оскільки судом встановлено, що кошти на відрядження або під звіт не видавалися, вимоги відповідача включити до складу загального місячного оподатковуваного доходу суму надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, не відповідають пп. 4.2.15 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Крім того, штрафні санкції, передбачені пп. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України 21 грудня 2000 року N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (зі змінами та доповненнями), застосовуються за здійснення грошових виплат без попереднього нарахування та сплати обов'язкового платежу якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такої виплати.

Як вказує позивач, матеріалами справи підтверджено, що виплата грошових коштів директору ОСОБА_1 не відбувалась, що виключає підстави для застосування санкцій згідно п.п.17.1.9 ст.17 Закону №2181.

Письмових заперечень на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надійшло.

У судове засідання представник відповідача не прибув. Про час та місце судового розгляду відповідач повідомлений належним чином.

У судовому засіданні представник позивача доводи та вимоги, викладені у апеляційній скарзі підприємства, підтримав.

Заслухавши представника позивача, дослідивши доводи апеляційної скарги та інші матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню,виходячи з такого.

Як встановлено судом першої інстанції та не спростовується сторонами, за результатами виїзної планової документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Адмін»з питань дотримання вимог податкового, валютні та іншого законодавства за період з 01.01.2006 р. по 31.12.2008р., складено акт № 42/; 05/33134232 від 15.04.2009 року. На підставі акту перевірки винесені податкові повідомлення-рішення № 0000722301/0 від 24 квітня 2009 року про донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток за основним платежем в сумі 4648 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 2277 грн. 30 коп., а всього на суму 6925 грн. 30 коп. та № 0000221702/0 про донарахування податку з доходів найманих працівників за основним платежем в сумі 3034 грн. 27 коп. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 6068 грн. 54 коп., а всього на суму 9102 грн. 81 коп.

Як зазначено у акті перевірки заниження податку на прибуток у сумі 4648 грн. відбулось внаслідок порушення п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства»від 28.12.94 № 334/94-ВР із змінами і доповненнями, за перевіряємий період до складу валових витрат зайво включені позивачем послуги міжнародного роумінгу по мобільному номеру НОМЕР_1, що отримані від ЗАТ „Український мобільний зв'язок " на загальну суму 18592грн.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками податкового органу, виходячи з такого.

Відповідно до п. 1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.94 №334/94-ВР. «Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою».

Відповідно до п. 5.1, ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 вищезазначеного Закону «до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії, з урахуванням обмежень, установлених пунктом 5.3-5.8 цієї статі».

Як свідчать матеріали справи та зміст судового рішення, судом досліджені надані позивачем накази про відрядження, посвідчення про відрядження директора ОСОБА_1, та угоди про наміри, що були складені в період надання послуг міжнародного роумінгу.

Встановлено, що на усіх наданих позивачем посвідченнях про відрядження відсутні відмітки в підтвердження знаходження працівника у пункті призначення. Всі типові договори про наміри укладені з нерезидентами у 2-х екземплярах на російській мові, незалежно від країни перебування, та складені на території України, хоча згідно наказів про відрядження працівник був відряджений до Арабських Еміратів, Німеччини, Словакії, Турції. Угоди скріплені виключно печаткою ТОВ «Адмін»,

За таких обставин суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що надані позивачем докази не свідчать, що знаходження директора ОСОБА_1 за кордоном було пов'язано із господарською діяльністю підприємства, зокрема з перебуванням на фірмах та підприємствах, зазначених у наказах та посвідченнях про відрядження.

Крім того, слід зазначити наступне.У розділі 3.6. акту перевірки «Дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій»вказано: «Перевіркою дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій за період з 01.01.2006 р. по 31.12.2008 року встановлено, що ТОВ «Адмін»не здійснювало зовнішньоекономічних операцій. Зазначені висновки акту позивачем не спростовуються.

Посилання позивача на те, що відповідно до п. 1.5 розділу II Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 1998 р. N 59 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 10 червня 1999 р. N 146), фактичний час перебування у відрядженні з України до країн, з якими встановлено повний прикордонний митний контроль, визначається за відмітками контрольно -пропускних пунктів прикордонних військ України в закордонному паспорті або документі, що його замінює, не приймаються апеляційним судом як підстава для спростування доводів суду першої інстанції та податкового органу, оскільки у даному випадку йдеться не про час (термін) перебування особи за кордоном, а про мету такого перебування та його зв'язок із господарською діяльністю.

Перевірка названих обставин до функцій митних органів не відноситься.

Судом апеляційної інстанції також враховано наступне.

Згідно із п.2 ст.З Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно із ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 р. № 996, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому; зобов'язання - заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Згідно із ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 р. № 996, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із п.п. 1.2 п.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.1995 р. № 88 та зареєстрованого у Мін'юсті України 05.06.1995 р. за № 168/704, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах проводяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Відповідно до п. З ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 р. № 291, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 р. за № 893/4186, операції по відрядженню працівника (у тому числі за межі України) відображаються на субрахунку 372 «Розрахунки з підзвітними особами». По кредиту цього субрахунку відображаються операції по збільшенню заборгованості підприємства перед підзвітною особою, тобто збільшуються зобов'язання підприємства, що у даному випадку не відбулося. Отже, факт перебування директора ОСОБА_1 за кордоном саме з метою виробничого відрядження спростовується також показниками аналітичного бухгалтерського обліку

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції стосовно законності та обґрунтованості податкового повідомлення- рішення від 24.04.2009 року №0000722301/0.

Також перевіркою встановлено неутримання податку з доходів фізичних осіб у працівника ОСОБА_1 з доходу, отриманого платником податку від його працедавця як додаткове благо у вигляді сплати підприємством по рахунках за послуги мобільного зв'язку ЗАТ «Український мобільний зв'язок»(договір на надання послуг 1.11414481) за послуги роумінгу по мобільному номеру НОМЕР_1 на загальну суму 20243 грн. 31коп. у 2006р. - 2008р: по рахунку - № НОМЕР_2 від 01.07.2006р. у сумі 787 грн. 70 коп.. по рахунку № НОМЕР_3 від 01.06.2006р. у сумі 516 грн. 63 коп., по рахунку № НОМЕР_4 від 01.12.2006р. у сумі 407 грн. 26 коп., по рахунку № НОМЕР_5 від 01.01.2007р. у сумі 458 грн. 50 коп., по рахунку № НОМЕР_6 від 01.02.2007р. у сумі 1924 грн. 89 коп., по рахунку № НОМЕР_7 від 01.04.2007р. у сумі 573 грн. 28 коп., по рахунку № НОМЕР_8 від 01,06.2007р. у сумі 1733 грн. 85 коп., по рахунку № НОМЕР_9 від 01.09.2007р. у сумі 2554 грн. 00 коп., по рахунку № НОМЕР_10 від 01.01.2008 р. у сумі 358 грн. 66 коп., по рахунку № НОМЕР_11 від 05.03.2008 р. у сумі 2167 грн. 02 коп., по рахунку № НОМЕР_12 від 01.02.2008р. у сумі 687 грн. 84 коп.. по рахунку № НОМЕР_8 від 01.08.2008р. у сумі 1090 грн. 55 коп.. по рахунку № НОМЕР_13 від 01.10.2008р. у сумі 840 грн. 73 коп. по рахунку № НОМЕР_14 від 01.11.2008р. у сумі 6013 грн. 37 коп.. по рахунку № НОМЕР_15 від 01.12.2008р. у сумі 129 грн. 03 коп.

Відповідно до п.п.4.2.9п.4.2 ст.4 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб»до загального річного доходу платника податку- фізичної особи включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо. Згідно п.п. 1.15, 1.17 ст.1 названого закону працедавець є податковим агентом найманої особи ( працівника) щодо доходів, пов'язаних із трудовою діяльністю останнього.Відповідно до п.19.2 особи, що мають статус податкових агентів зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати , утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Згідно п.п. 8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб» якщо оподаткований дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

Виходячи з викладеного, колегія суддів погоджується з висновком податкового органу стосовно порушення позивачем норм ст..ст.4, 8,19 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб»та правомірності визначення відповідачу податкових зобов'язань у сумі 3034грн., що складає суму податку з доходів фізичних осіб, яка підлягала нарахуванню та сплаті позивачем внаслідок надання додаткового блага ( оплати послуг роумінгу ) працівнику ОСОБА_1

В той же час, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вказано вище, дохід, який нараховується податковим агентом, але безпосередньо не сплачується платнику податків -фізичній особі, підлягає перерахуванню до бюджету у строки, встановлені для місячного податкового періоду.

Зміст податкового повідомлення-рішення №0000221702/0 від 24.04.2009р. свідчить, що штрафні санкції застосовано до позивача на підставі п.п. 17.1.9 п.17 ст.17 Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі Закон 2181).

Відповідно п.17.1.9 ст.17 названого закону у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу).

Отже, норми названої статті не регулюють правовідносини, пов'язані із наданням додаткового блага працівнику позивача. За таких обставин штрафні санкції, застосовані до позивача на підставі п.п.17.1.9 п.17.1ст.17 Закону 2181, не можна визнати законними та обґрунтованими, що є підставою для часткового задоволення позову.

Виходячи з викладеного, позовні вимоги слід задовольнити частково, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення від 24.04.2009 року № 0000221702/0 в частинні застосування штрафних санкцій на підставі п.п. 17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у сумі 6068,54 грн.

Оскільки рішення суду першої інстанції прийнято без врахування норм п.п. 8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб»та з помилковим застосуванням норм п.п.17.1.9 п.17.1ст.17 Закону 2181, суд апеляційної інстанції, керуючись нормами ст.202 КАС, також вважає за необхідне апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «АДМІН»задовольнити частково.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06 липня 2009 року -скасувати. Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення від 24.04.2009 року № 0000221702/0 в частинні застосування штрафних санкцій на підставі п.п. 17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у сумі 6068,54 грн.

У задоволені решти позовних вимог відмовити.

Керуючись ст. ст. 195,196, 198, 202, 205, 207

Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «АДМІН»задовольнити частково.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06 липня 2009 року -скасувати.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення від 24.04.2009 року № 0000221702/0 в частинні застосування штрафних санкцій на підставі п.п. 17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у сумі 6068,54 грн.

У задоволені решти позовних вимог відмовити.

Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АДМІН»за рахунок Державного бюджету України 2 грн. 55 коп. судових витрат.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: Л.П. Туркіна

Суддя: В.В. Мельник

Суддя: О.А. Проценко