Постанова № 23540922, 11.04.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.04.12 Справа № 16/41/5022-772/2011

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Краєвської М.В.

суддів: Галушко Н.А.

Орищин Г.В.

розглянувши апеляційну скаргу ПАТ «Універсал Банк»від 18.08.2011 р. вих.1524-юд

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 01.08.2011 р.

у справі № 16/41/5022-772/2011

за первісним позовом ВАТ «Тернопільський електромеханічний завод», м.Тернопіль

до відповідача-1 кооперативу «Союз», м.Тернопіль

до відповідача-2 ПАТ «Універсал Банк», м.Київ

про припинення господарських правовідносин за договором іпотеки від 17.08.2007 р., зареєстрованим за № 3757

і за зустрічним позовом ПАТ «Універсал Банк», м.Київ

до ВАТ «Тернопільський електромеханічний завод», м.Тернопіль

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - кооперативу «Союз», м.Тернопіль

про звернення стягнення на предмет іпотеки на загальну суму 2 140 957, 26 доларів США, (17 060 003, 83 грн.), у т.ч. 1 546 599, 13 доларів США (12 323 920, 51 грн.) заборгованості за кредитом, 462 327, 58 доларів США (3 684 011, 09 грн.) процентів за користування кредитом, 132 030, 55 доларів США (1 052 072, 23 грн.) пені

За участю представників сторін (за первісним позовом):

від позивача - не з»явився;

від відповідача-1 -не з»явився,

від відповідача-2 -не з»явився

У попередньому судовому засіданні 10.04.2012 р. представникам сторін роз"яснено їх права й обов"язки, передбачені ст.22 ГПК України. Заяв про відвід суддів не поступало.

За відсутності клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу від жодної зі сторін у судовому засіданні не забезпечується повне фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розгляд апеляційної скарги відкладався з підстав, викладених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 03.04.2012 р.

У судовому засіданні 10.04.2012 р. оголошувалася перерва до 09 год. 50 хв. 11.04.2012 р. для підготовки вступної та резолютивної частин постанови, про що представники сторін були ознайомлені під розписку.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 01.08.2011 р. у справі № 16/41/5022-772/2011 (суддя Хома С.О.) первісний позов задоволено повністю, припинено господарські правовідносини за договором іпотеки від 17.08.2007 р., зареєстрованим за № 3757; у задоволенні зустрічного позову про звернення стягнення на предмет іпотеки на загальну суму 2 140 957, 26 доларів США, що за курсом НБУ станом на 06.05.2011 р. становить 17 060 003, 83 грн., у т.ч. 1 546 599, 13 доларів США (12 323 920, 51 грн.) заборгованості за кредитом, 462 327, 58 доларів США (3 684 011, 09 грн.) процентів за користування кредитом, 132 030, 55 доларів США (1 052 072, 23 грн.) пені, шляхом його продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р. № 606-XIV з наступними змінами та доповненнями (далі -Закон № 606-ХІУ), відмовлено повністю (а.с.129-132, Том 2).

Відповідач-2 за первісним позовом з даним рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу (а.с.141-144, Том 2), в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити повністю, зустрічний позов задоволити повністю, з підстав неправильного застосування норм матеріального права.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, зокрема, що при задоволенні первісного позову суд першої інстанції безпідставно керувався ст.559 ЦК України; банком не було дотримано порядку збільшення процентної ставки, тому вона залишається незмінною, що підтверджується розрахунком процентів, проведених банком -12 %, а боржник по підвищеній ставці не проводив оплати; згідно з ст.19 Закону України «Про іпотеку»від 05.06.2003 р. № 898-ІУ з наступними змінами та доповненнями (далі -Закон № 898-ІУ) будь-яке збільшення процентів за основним зобов'язанням, крім випадків, коли таке збільшення прямо передбачене іпотечним договором, може бути здійснене після державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою; місцевий господарський суд не застосував ст.17 Закону № 898-ІУ, яка містить вичерпний перелік підстав для припинення іпотеки, серед визначених ч.1 ст.17 Закону № 898-ІУ відсутня така підстава припинення іпотеки як збільшення обсягу відповідальності іпотекодержателя; ВАТ «Тернопільський електромеханічний завод»невірно обрано спосіб захисту порушеного права чи охоронюваного законом інтересу, виходячи з ст.20 ГК України та ст.16 ЦК України.

У судовому засіданні 10.04.2012 р. позивач за первісним позовом просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

11.04.2012 р. до Львівського апеляційного господарського суду поступило клопотання від позивача за первісним позовом про відкладення перегляду справи (вх. 2418) у зв"язку з неможливістю забезпечити явку представника Шевчука Ю.В. в судове засідання через хворобу.

Розглянувши подане клопотання, колегія суддів відмовила в його задоволенні, оскільки в попередньому судовому засіданні 10.04.2012 р. після заслуховування судом апеляційної інстанції пояснень представників сторін, з"ясування всіх обставин у справі та перевірки їх доказами, дослідження зібраних по справі документів, надання їм оцінки оголошено перерву для підготовки вступної та резолютивної частини постанови, про що представники сторін були ознайомлені під розписку.

Крім того, дане клопотання є документально необґрунтованим.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 15 серпня 2007 року між ВАТ «Банк Універсальний», яке відповідно до п.1.6 статуту ПАТ «Універсал Банк»у редакції від 09.02.2011 р. (а.с.71-72, Том 1) є правонаступником усіх прав та обов»язків ВАТ «Банк Універсальний»(банк, кредитор за договором, відповідач-2 за первісним позовом у справі), та кооперативом «Союз»(позичальник за договором, відповідач-1 за первісним позовом у справі) був укладений генеральний договір на здійснення кредитних операцій № 12/05-Гд-07 (далі -генеральний кредитний договір) (а.с.34-38, Том 1).

Відповідно до п.2.1 генерального кредитного договору окремі кредитні договори є його невід»ємними частинами.

У подальшому 21.08.2007 р. між ВАТ «Банк Універсальний»(банк за договором, відповідач-2 за первісним позовом у справі), та кооперативом «Союз»(позичальник за договором, відповідач-1 за первісним позовом у справі) був укладений кредитний договір № 12/08-Кл-07 (з відкриттям кредитної лінії) в межах генерального кредитного договору (далі -кредитний договір) (а.с.47-48, Том 1), який згідно з п.3.1 кредитного договору є невід»ємною частиною генерального кредитного договору, і в якому зазначено конкретна сума кредитування, валюта кредиту, процентна ставка за користування кредитом, графік погашення заборгованості по кредиту, який є додатком № 1 до кредитного договору (а.с.49, Том 1), відповідальність сторін і інші істотні умови.

Згідно з п.2.2 кредитного договору повернення кредиту здійснюється в тій валюті, в який він був наданий шляхом перерахування коштів на кредитний рахунок.

Підпунктом 2.2.1 пункту 2.2 кредитного договору передбачено, що повернення кредиту здійснюється відповідно до узгодженого сторонами графіку, вказаному у договорі чи додатку до нього, що є невід»ємною частиною даного договору.

Як вбачається з графіка погашення заборгованості по кредиту, сума останньої встановлена в доларах США.

Так, ліміт кредитування становить 1 550 000 доларів США, кінцевий термін погашення кредиту -13.08.2010 р., процентна ставка за користування кредитом -12 % річних (п.1.1 кредитного договору).

На виконання умов кредитного договору за заявами позичальника про надання траншу кредиту (а.с.83, 85, 87, 89, 91, 93, 95, 97, 99, 101, 103, 110, 113, 120, 123, 126, 129, 133, Том 1) банком перераховано позичальнику 1 649 000 доларів США, що підтверджується меморіальними валютними ордерами:

від 21.04.2008 р. - 100 000 доларів США (а.с.84, Том 1);

від 19.05.2008 р. - 500 000 доларів США (а.с.86, Том 1);

від 07.07.2008 р. - 20 000 доларів США (а.с.92, Том 1);

від 14.07.2008 р. - 30 000 доларів США (а.с.96, Том 1);

від 18.07.2008 р. - 50 000 доларів США (а.с.98, Том 1);

від 28.07.2008 р. - 45 000 доларів США (а.с.100, Том 1);

від 31.07.2008 р. - 5 000 доларів США (а.с.102, Том 1);

№ 20-21 від 21.08.2007 р. - 100 000 доларів США (а.с.105, Том 1);

№ 20-21 від 04.09.2007 р. - 101 000 доларів США (а.с.112, Том 1);

№ 20-3 від 12.09.2007 р. - 50 000 доларів США (а.с.114, Том 1);

№ 20-14 від 13.09.2007 р. -51 000 доларів США (а.с.117, Том 1);

від 02.10.2007 р. -101 000 доларів США (а.с.122, Том 1);

№ 20-2 від 16.10.2007 р. -300 000 доларів США (а.с.124, Том 1);

№ 20-4 від 30.10.2007 р. -101 000 доларів США (а.с.127, Том 1);

№ 20-40 від 12.12.2007 р. -60 000 доларів США (а.с.132, Том 1);

№ 20-22 від 27.12.2007 р. -35 000 доларів США (а.с.134, Том 1).

15.02.2008 р. між сторонами була укладена додаткова угода № 1 до кредитного договору (а.с.50-53, Том 1), пунктом 5.1 якої розмір процентної ставки не змінений -12 %.

Розділом 5 додаткової угоди № 1 від 15.02.2008 р. до генерального кредитного договору встановлений порядок зміни процентної ставки (а.с.39-46,Том 1).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.07.2009 р. у справі № 4/357 (2/16-273) у задоволенні позову кооперативу «Союз» до ВАТ «Універсал Банк»про визнання недійсними пунктів 5.1, 5.2 генерального договору, якими врегульовано питання зміни розміру процентних ставок в сторону збільшення, відмовлено (а.с.7-8, Том 1).

Дане рішення суду не оскаржувалося як в апеляційному, так і касаційному порядку, доказів зворотнього сторонами не представлено, що і встановлено Господарським судом Тернопільської області при розгляді даної справи № 16/41/5022-772/2011 (абз.7 с.4 рішення, а.с.130, Том 2, зворот).

17.08.2007 р. між ВАТ «Банк Універсальний»(іпотекодержатель за договором, відповідач-2 за первісним позовом у справі), кооперативом «Союз» (позичальник за договором, відповідач-1 за первісним позовом у справі) та ВАТ «Тернопільський електромеханічний завод»(іпотекодавець за договором, позивач за первісним позовом у справі) був укладений договір іпотеки, зареєстрований за № 3557 (далі -договір іпотеки) (а.с.10-13, Том 1).

Державна реєстрація обтяжень здійснена на підставі ст.73 Закону України «Про нотаріат»від 02.09.1993 р. № 3425-ХП з наступними змінами та доповненнями у зв»язку з накладеною нотаріусом 17.08.2007 р. забороною за № 3758 на відчуження нерухомого майна до повного погашення боргу, забезпеченого цим договором іпотеки, або розірвання останнього.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу ПАТ «Універсал Банк»слід задоволити повністю, рішення Господарського суду Тернопільської області від 01.08.2011 р. у справі № 16/41/5022-772/2011 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити повністю, зустрічний позов задоволити повністю.

При цьому колегія виходила з наступного.

Договір іпотеки укладений з метою забезпечення виконання зобов»язань за генеральним кредитним договором і кредитним договором (п.1.1 договору іпотеки).

Предмет іпотеки - земельна ділянка для житлових, житлово-будівельних, гаражно- і дачно-будівельних кооперативів пл.1, 5000 га, кадастровий № 6110100000:02:011:0019, що знаходиться за адресою: м.Тернопіль, вул.Полковника Д.Нечая, 25 (п.п.1.2.1 п.1.2 договору іпотеки).

Згідно з п.1.3 договору іпотеки експертна грошова оцінка земельної ділянки становить 12 013 950 грн., що встановлено звітом про експертну грошову оцінку земельної ділянки станом на 08.05.2007 р., зробленим ПП «Галицькі землі»(Ліцензія видана 28.12.2006 р. Державним комітетом України по земельних ресурсах серії АВ № 305259).

Договір іпотеки від 17.08.2007 р. за № 3557 не визнаний недійсним у судовому порядку, що підтверджується наявними в матеріалах справи та долученими до останніх в процесі апеляційного провадження судовими рішеннями всіх інстанцій в справі № 2/20-269 (14/103-1791) (а.с.14-19, Том 1; Том 3) через незадоволення зустрічної позовної вимоги про визнання такого договору недійсним з огляду на вступну (а.с.14, Том 1) та резолютивну частини рішення.

Такий висновок суду першої інстанцій відображений і в постанові Львівського апеляційного господарського суду від 06.10.2010 р. у справі № 2/20-269 (14/103-1791) про залишення рішення Господарського суду Тернопільської області від 21.05.2010 р. без змін (14/103-1791) (абзац 2, с.5 постанови).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 04.01.2011 р. у справі № 2/20-269 (14/103-1791) повернуто касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.10.2010 р. без розгляду на підставі п.5 ст.1113 ГПК України.

Ухвалами Вищого господарського суду України від 30.05.2011 р. і 15.08.2011 р. у справі № 2/20-269 (14/103-1791) відмовлено в прийнятті касаційної скарги.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 14.10.2011 р. у справі № 2/20-269 (14/103-1791) рішення Господарського суду Тернопільської області від 21.05.2010 р. залишено без змін, а заяву ПАТ «Універсал Банк»про перегляд його за нововиявленими обставинами -без задоволення.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 11.11.2011 р. у справі № 2/20-269 (14/103-1791) апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 14.10.2011 р. повернуто без розгляду на п.2 ч.1 ст.97 ГПК України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.02.2012 р. у справі № 2/20-269 (14/103-1791) касаційну скаргу на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 11.11.2011 р. повернуто без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст. 1113 ГПК України.

Цим же судовим рішенням у справі № 2/20-269 (14/103-1791) в задоволенні первісного позову про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 17.08.2007 р. за № 3757 відмовлено за передчасністю.

Згідно з п.6.3 договору іпотеки від 17.08.2007 р. за № 3757 останній діє до повного виконання зобов»язань за кредитним договором.

Докази розірвання у встановленому законом порядку договору іпотеки від 17.08.2007 р. за № 3757 в матеріалах справи відсутні.

Законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення перевіряється судом апеляційної інстанції на момент його прийняття, тобто 01.08.2011 р.

Відповідно до пп.2.1.4 п.2.1 договору іпотеки від 17.08.2007 р. за № 3757 ВАТ «Банк Універсальний»як іпотекодержатель має право в разі невиконання, зокрема, кооперативом «Союз»як позичальником зобов»язань за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку та на умовах, передбачених даним договором.

Всі умови переходу права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя встановлені розділом 4 договору іпотеки під назвою «Порядок звернення стягнення та реалізації майна».

Згідно з ч.1 ст.12 Закону № 898-ІУ у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Частиною 1 статті 33 Закону № 898-ІУ у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч.3 ст.33 Закону № 898-ІУ звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється, зокрема, на підставі рішення суду.

Аналогічне положення передбачене п.4.3 договору іпотеки.

Як вбачається з зустрічної позовної заяви (а.с.30-33, Том 1), ВАТ «Банк Універсальний»як іпотекодержателем обрано такий спосіб реалізації предмета іпотеки як шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження за ціною, встановленою в порядку, передбаченому Законом № 606-ХІУ.

Відповідно до п.7 ч.2 ст.16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення правовідношення, яке характеризується тим, що між сторонами припиняють існувати права й обов»язки.

Частиною 2 статті 20 ГК України також передбачено, що права та законні інтереси суб»єктів господарювання можуть захищатися, зокрема, шляхом припинення господарських правовідносин.

Тому покликання апелянта на неправильне обрання іпотекодавцем способу захисту порушеного права й охоронюваного законом інтересу не заслуговує на увагу.

Остаточне рішення у справі № 3/25/5022-291/2011, предметом спору в якій є стягнення станом на 17.01.2011 р. 19 249 010, 28 грн., у т.ч. 12 295 927, 06 грн. заборгованості за кредитом, 3 228 893, 02 грн. процентів за користування кредитом, 3 724 190, 19 грн. пені, за генеральним кредитним договором і кредитним договором як невід»ємною його частиною, ще не прийнято, так як постановою Вищого господарського суду України від 02.02.2012 р. постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.08.2011 р., якою рішення Господарського суду Тернопільської області від 12.05.2011 р. (а.с.55-63, Том 1) про повне задоволення позову залишено без змін, скасовано, а справу № 3/25/5022-291/2011 передано на новий розгляд до Господарського суду Тернопільської області.

Постанови апеляційної та касаційної інстанцій долучені до матеріалів справи в процесі апеляційного провадження (Том 3).

Згідно з ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Однією з підстав припинення іпотеки є припинення основного зобов»язання (ч.1 ст.17 Закону № 898-ІУ).

Погашення заборгованості боржником не пов»язується з наявністю судового рішення про стягнення заборгованості в примусовому порядку.

Позичальник зобов»язаний виконати свій договірний обов»язок по поверненню кредиту та сплаті процентів (ч.1 ст.1054 ЦК України).

Пунктом 8.5 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням Закону України "Про заставу"" від 24.12.1999 р. № 02-5/602, яке прийняте з метою забезпечення однаковості практики вирішення спорів, що виникають у зв'язку із застосуванням Закону України "Про заставу», передбачено звернення стягнення на заставлене майно є правом, а не обов'язком заставодержателя. Тому справи зі спорів, пов'язаних з невиконанням боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання (наприклад, за позовами про стягнення відповідних коштів з боржника або поручителя чи гаранта) повинні бути розглянуті по суті незалежно від того, чи реалізував кредитор (заставодержатель) це право.

Як вбачається з первісної позовної заяви (а.с.2-4, Том 1), підставою для припинення господарських правовідносин за договором іпотеки від 17.08.2007 р. за № 3757 ВАТ «Тернопільський електромеханічний завод»як іпотекодавцем визначено зміну процентної ставки без його згоди, в зв»язку з чим збільшено обсяг його відповідальності; нормативне обґрунтування -ч.1 ст.559 ЦК України, яка регулює питання припинення поруки.

Відповідно до ч.1 ст.575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно з ст.1 Закону № 898-ІУ під нерухомим майном слід розуміти, зокрема, земельні ділянки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України порука та застава, одним із видів якої є іпотека -самостійні види забезпечення виконання зобов»язання.

Враховуючи укладення між сторонами з метою забезпечення виконання зобов»язань за генеральним кредитним договором і кредитним договором договору іпотеки від 17.08.2007 р. за № 3757, застосування до спірних правовідносин положень ч.1 ст.559 ЦК України є безпідставним.

Окрім того, у зв»язку з прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку" від 12.12.2008 р. № 661-VI (далі - Закон № 661-VI), який набрав чинності з 10.01.2009 р., ЦК України доповнено, зокрема, статтею 10561, відповідно до якої встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Як вбачається з матеріалів справи та змісту оскаржуваного судового рішення (абз.5 с.4 рішення, а.с.130, Том 2, зворот), ВАТ «Універсал Банк»листом за вих. № 2722 ГО/53 від 26.08.2008 р. (а.с.5, Том 1) повідомив кооператив «Союз»про те, що починаючи з 26.08.2008 р. за користування кредитними коштами була встановлена нова процентна ставка у розмірі 15, 25 % річних у валюті США. Доказ вручення позичальнику такого повідомлення знаходиться в матеріалах справи (а.с.6, Том 1).

Проте, як вказуюється нижче, при проведенні банком розрахунку процентів річних за основу береться розмір ставки 12 %, який погоджений обома сторонами шляхом підписання кредитного договору, так і додаткової угоди № 1 від 15.02.2008 р. до кредитного договору щодо незмінності розміру процентної ставки, а не 15, 25 %, що обумовлюється закріпленим Конституцією України принципом незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (ч.1 ст.58), рішення про зміну процентної ставки прийняте банком 26.08.2008 р., а Закон № 661-УІ набрав чинності 10.01.2009 р.

Дана обставина врахована Господарським судом міста Києва при прийнятті рішення від 16.07.2009 р. у справі № 4/357 (2/16-273).

Відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

У матеріалах справи не містяться докази погашення заборгованості за кредитом і сплати процентів у встановлений додатком № 1 до кредитного договору строк -13.08.2010 р. у добровільному порядку.

За положеннями ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.17 Закону № 898-ІУ іпотека припиняється у разі:

припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору;

реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону;

набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки;

визнання іпотечного договору недійсним;

знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється;

з інших підстав, передбачених цим Законом.

Частиною 5 статті 3 Закону № 898-IV передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Як зазначалося вище, договір іпотеки від 17.08.2007 р. за № 3757 дійсний, строк його дії не закінчився, основне зобов»язання не виконане належним чином, що виключає можливість відповідно до ч.1 ст.17 Закону № 898-ІУ припинення іпотеки.

Враховуючи норми матеріального права та фактичні обставини справи, суд апеляційної інстанції не вбачає будь-яких правових підстав для задоволення первісного позову про припинення господарських правовідносин за договором іпотеки від 17.08.2007 р., зареєстрованим за № 3757.

Що стосується зустрічного позову про звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, то він підлягає задоволенню повністю, оскільки, як зазначалося вище, рішенням Господарського суду Тернопільської області від 21.05.2010 р. у справі № 2/20-269 (14/103-1791), залишеним без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій, відмовлено в задоволенні первісного позову про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 17.08.2007 р. за № 3757 за передчасністю, так як кінцевий строк погашення кредиту встановлений до 13.08.2010 р. (абзаци 8-9 с.8 рішення, а.с.17, Том 1, зворот).

Враховуючи норми ч.5 ст.85 ГПК України та нескасування судом апеляційної інстанції даного рішення, останнє набрало законної сили 21.05.2010 р.

17.06.2011 р. ПАТ «Універсал Банк»як іпотекодержатель звернулося до ВАТ «Тернопільський електромеханічний завод»як іпотекодавця з зустрічною позовною заявою (а.с.30-33, Том 1) про звернення стягнення на предмет іпотеки на загальну суму 2 140 957, 26 доларів США (17 060 003, 83 грн.), у т.ч. 1 546 599, 13 доларів США (12 323 920, 51 грн.) заборгованості за кредитом за період з 21.08.2007 р. по 06.05.2011 р., 462 327, 58 доларів США (3 684 011, 09 грн.) процентів за користування кредитом за період з 21.08.2007 р. по 06.05.2011 р., 132 030, 55 доларів США (1 052 072, 23 грн.) пені за користування кредитом за період з 06.11.2010 р. по 06.05.2011 р.); розрахунок позовних вимог проведений за курсом НБУ станом на 06.05.2011 р. (а.с.54, Том 1).

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Пунктом 2.4 кредитного договору встановлено, що сплата пені, комісій та інших платежів за даним договором, крім суми кредиту та процентів (як сплачуються в валюті отриманого кредиту), здійснюється в гривні (по валютних кредитах -за офіційними курсами НБУ, діючими на день здійснення платежу).

Частиною 1 статті 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи розрахунку позовних вимог (а.с.54, Том 1), проведеного банком, розмір процентної ставки становить 12 % річних, який і встановлений п.1.1 кредитного договору та п.5.1 додаткової угоди № 1 від 15.02.2008 р. до кредитного договору.

Відповідно до п.4.1 додаткової угоди 1 від 15.02.2008 р. до генерального договору за порушення позичальником термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов»язань, передбачених цим договором та/ чи індивідуальними угодами, зокрема, термінів повернення кредиту (всієї суми чи його частини) банк може вимагати від позичальника додатково сплатити банку пеню, якщо це прямо передбачено умовами відповідних індивідуальних угод, укладених між сторонами.

Пунктом 5.2 кредитного договору передбачено, що за користування кредитними коштами понад строк, встановлений генеральним договором і/чи цією індивідуальною угодою, банк має право додатково нараховувати пеню, а позичальник при цьому зобов»язується її сплатити, зокрема, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, якщо сума такої заборгованості виражена в гривні; в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого (еквіваленту) розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені, якщо сума такої заборгованості виражена в іноземній валюті.

Як вбачається з розрахунку позовних вимог (а.с.54, Том 1), період нарахування пені за користування кредитом -06.11.2010 р.-06.05.2011 р.

У цей період з згідно з Постановою НБУ від 09.08.2010 р. N 377 розмір облікової ставки Національного банку України становить 7, 7500 %.

Таким чином, нарахування пені проведено з дотриманням умов кредитного договору, норм ч.6 ст.232 ГК України та строку спеціальної позовної давності, встановленої п.1 ч.2 ст.258 ЦК України.

Позичальник не спростував сам факт помилковості нарахування заборгованості за кредитом на суму 1 546 599, 13 доларів США (12 323 920, 51 грн.) та по процентах за користування кредитом на суму 462 327, 58 доларів США (3 684 011, 09 грн.), так і документально її відсутність саме на під час розгляду справи в суді першої інстанції, а також при поданні апеляційної скарги, не долучивши платіжних доручень про її погашення.

Оскільки строк виконання зобов»язання за генеральним кредитним договором і кредитним договором настав на момент звернення з зустрічним позовом у даній справі № 16/41/5022-772/2011, факт його невиконання (неналежного виконання) не спростований документально; одна з основних засад судочинства -змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (п.4 ч.3 ст.129 Конституції України), яка закріплена і в процесуальному законі, зокрема, ст.ст.43 , 33 ГПК України, не дотримана, то відповідно передбачене п.п.4.1-4.3 договору іпотеки від 17.08.2007 р. за № 3757 і ч.ч.1, 3 ст.33 Закону № 898-ІУ право банку на звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду реалізоване шляхом подання зустрічного позову, який є підставним і обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі.

Більше того, колегія суддів звертає увагу на те, що в господарському процесі долучення доказів до матеріалів справи не пов"язується з особистою явкою представника в судове засідання, вказані процесуальні дії не є взаємозалежними. Кожному представленому стороною доказу судом надається оцінка згідно з ст.43 ГПК України.

Обраний ПАТ «Універсал Банк»спосіб реалізації предмета іпотеки відповідає вимогам ч.1 ст.39, ч.1 ст.41 Закону № 898-ІУ; чч.1-3 ст.58 Закону № 606-ХІУ.

Згідно з ч.6 ст.38 Закону № 898-ІУ ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Частиною 1 статті 39 Закону № 898-ІУ встановлено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються:

загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки;

опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя;

заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;

спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону;

пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки;

початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Згідно з ч.1 ст.41 Закону № 898-ІУ реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.58 Закону № 606-ХІУ визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно або якщо боржник чи стягувач заперечує проти передачі арештованого майна боржника для реалізації за ціною, визначеною державним виконавцем, державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна. Витрати, пов'язані з призначенням суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, несе сторона, яка оспорює вартість майна, визначену державним виконавцем.

Державний виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки, вони мають право подати державному виконавцю заперечення в десятиденний строк з дня надходження повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна рекомендованим листом за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим державним виконавцем.

Отже, з огляду на вищевикладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Тернопільської області не відповідає матеріалам справи, не грунтується на чинному законодавстві, а тому підлягає скасуванню, а доводи апелянта -задоволенню.

У зв»язку зі скасуванням рішення відповідно до п.10 ч.2 ст.105 ГПК України судом апеляційної інстанції здійснено новий розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ПАТ «Універсал Банк»задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 01.08.2011 р. у справі № 16/41/5022-772/2011 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити повністю, зустрічний позов задоволити частково.

Звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 17.08.2007 р., посвідченим приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_1, зареєстрованим в реєстрі за № 3757, а саме: земельну ділянку для житлових, житлово-будівельних, гаражно- і дачно-будівельних кооперативів пл.1, 5000 га, кадастровий № 6110100000:02:011:0019, експертна грошова оцінка якої визначена на суму 12 013 950 грн., що знаходиться за адресою: м.Тернопіль, вул.Полковника Д.Нечая, 25, яка належить ВАТ «Тернопільський електромеханічний завод»на праві власності на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 356283, виданого Тернопільською міською радою 15.02.2006 р. на підставі рішення сесії Тернопільської ради від 05.10.2005 р. № 4/16/165, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 020666100005, шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за ціною, встановленою в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», для задоволення грошових вимог ПАТ «УніверсалБанк»за кредитним договором № 12/18-Кл-07 від 21.08.2007 р. в межах генерального договору на здійснення кредитних операцій № 12/05-Гд-07 від 15.08.2007 р. з наступними змінами та доповненнями 1 546 599, 13 доларів США заборгованості за кредитом, 462 327, 58 доларів США процентів за користування кредитом, 1 052 072, 23 грн. пені за користування кредитом.

3. Судові витрати за розгляд первісного позову залишити за ВАТ «Тернопільський електромеханічний завод».

Судові витрати за розгляд зустрічного позову та перегляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на ВАТ «Тернопільський електромеханічний завод».

Стягнути з ВАТ «Тернопільський електромеханічний завод»(ідентифікаційний код 01267917) на користь ПАТ «Універсал Банк»(ідентифікаційний код 21133352) 25 500 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за розгляд зустрічного позову, 12 792, 5 грн. державного мита за перегляд справи в суді апеляційної інстанції, 985 грн. судового збору за розгляд касаційної скарги на 2 ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 06.09.2011 р. як про відмову у відновленні строку на подання апеляційної скарги, так і про залишення апеляційної скарги без розгляду в порядку ч.2 ст.93 ГПК України.

Доручити Господарському суду Тернопільської області видати відповідний наказ.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

6. Справу повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя М.В.Краєвська

Суддя Н.А.Галушко

Суддя Г.В.Орищин