Постанова № 23540673, 17.04.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.04.12 Справа № 5008/1853/2011

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Зварич О.В.

суддів Хабіб М.І.

Данко Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Інвестування. Приватний капітал»(надалі ПП «Інвестування. Приватний капітал») б/н від 13.03.2012р. (вх. № 139 від 19.03.2012р.)

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 05.03.2012р.

у справі № 5008/1853/2011

за позовом: Товариства з додатковою відповідальністю «Меблевий комбінат «Стрий»(надалі ТзДВ «Меблевий комбінат «Стрий»)

до відповідача: ПП «Інвестування. Приватний капітал»

про визнання договору недійсним,

за участю:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: ОСОБА_3 -представник (довіреність б/н від 05.04.2012р.),

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 05.03.2012р. у справі № 5008/1853/2011 (суддя Бобрик Г.Й.) позов задоволено частково. Визнано недійсним договір уступки права вимоги №1 від 28 травня 2010 р., укладений між ТзОВ "Бичківська меблева фабрика" та ПП "Інвестування. Приватний капітал". Стягнуто з ПП "Інвестування. Приватний капітал" на користь ТзДВ "Меблевий комбінат "Стрий" суму 1 004, 00 грн. на відшкодування судового збору. В решті частині вимог позов залишено без розгляду.

При винесенні рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до рішення господарського суду Закарпатської області від 9 червня 2010 року у справі №17/42 до цієї дати ТзОВ "Бичківська меблева фабрика" мала право вимоги за договором з ВАТ "Меблевий комбінат "Стрий" від 11 грудня 2009 року. Отже, до прийняття судом рішення у цій справі кредитор міг уступити свою вимогу до боржника. Права кредитора Приватному підприємству "Інвестування. Приватний капітал" 28 травня 2010 року не передавалися.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій оскаржуване рішення вважає винесеним з порушенням норм матеріального права та прав відповідача. Вказує, що суд помилково застосував норму процесуального права в даному спорі. Суд не взяв до уваги, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Суд не звернув увагу на те, що ТзОВ "Бичківська меблева фабрика" ще до моменту подання позову було ліквідоване, а тому застосувати наслідки недійсності правочину у формі реституції є неможливо. Спірний договір про відступлення права вимоги укладений між ТзОВ "Бичківська меблева фабрика" та відповідачем. Отже, оскільки позивач не є стороною (учасником) спірного договору, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права (визнання договору відступлення права вимоги недійсним) не призведе до захисту порушеного права, навіть якщо судом буде встановлено факт такого порушення, оскільки застосування наслідків недійсності угоди не поширюється на права позивача. Позивачу не належить право оспорювати даний договір. Просить скасувати рішення господарського суду Закарпатської області від 05.03.2012р. у справі № 5008/1853/2011, а в задоволенні позову відмовити повністю.

В письмовому поясненні від 12.04.2012р. апелянт вказує, що до розгляду справи по суті позивач не змінював підстав заявленого позову та суд не повинен був приймати «Спростування на відзив відповідача»через приписи ст.22 ГПК України.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 20.03.2012р. у зв'язку з перебуванням судді Хабіб М.І. у відпустці введено в склад колегії суддю Гриців В.М.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 09.04.2012р. у зв'язку з відпусткою судді Якімець Г.Г. та перебуванням на лікарняному судді Гриців В.М. введено в склад колегії суддів Данко Л.С. та Хабіб М.І.

09.04.2012р. в судовому засіданні оголошено перерву до 17.04.2012р., про що представники сторін ознайомлені під розписку.

Позивач не забезпечив явки в судове засідання уповноваженого представника, подав клопотання (вх. № 2501 від 13.04.2012р.) про проведення судового засідання без його представника.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу та заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відсутність підстав для скасування рішення господарського суду Закарпатської області від 05.03.2012р. у справі № 5008/1853/2011 з огляду на наступне:

Судом встановлено, що 11 грудня 2009 року між ТзОВ «Бичківська меблева фабрика»(продавець) та ВАТ «Меблевий комбінат «Стрий»(покупець) укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого зобов'язався поставити товар - дошку букову необрізану, а покупець - приймати товар та оплачувати його вартість відповідно до графіку поставок.

З 17 грудня 2009 року до 12 січня 2010 року ТзОВ «Бичківська меблева фабрика»здійснено поставку товару на загальну суму 224 436,00 грн.

ВАТ "Меблевий комбінат "Стрий" вартість товару оплатив частково, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість на суму 161 511,22 грн.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 09.06.2010р. у справі №17/42, яке вступило в законну силу, стягнуто з ВАТ "Меблевий комбінат "Стрий" вищевказану суму боргу, а також річні відсотки, інфляційні нарахування та пеню за невиконання договірних зобов'язань (а.с. 78-80).

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як вбачається з матеріалів справи, 28 травня 2010 року між ТзОВ «Бичківська меблева фабрика»(первісний кредитор) та ПП "Інвестування. Приватний капітал" (новий кредитор) укладено договір уступки права вимоги № 1, за умовами якого первісний кредитор, визнаний таким щодо ВАТ «Меблевий комбінат «Стрий»за договором купівлі-продажу від 11.12.2009р., передає, а новий кредитор приймає документи, що підтверджують права вимоги та набуває право вимоги до боржника щодо сплати заборгованості за поставлену продукцію на суму 161 511,22 грн. основного боргу, а також на всі штрафні санкції, нарахування та пеню, які виникають із зазначеної заборгованості (а.с.8).

Відповідно до п. 1.2 договору з моменту передачі первісним кредитором новому кредитору документів, що підтверджують право вимоги до боржника, до нового кредитора переходить право первісного кредитора за вказаним у п. 1.1 зобов'язанням, що виникають з документів, що підтверджують право вимоги.

Згідно п. 1.3 договору право вимоги, що передається за цим договором, складає право нового кредитора вимагати від боржника сплатити заборгованість за поставлену продукцію на суму 161 511,22 грн. основного боргу, а також сплатити всі штрафні санкції, нарахування та пеню, які виникають із зазначеної заборгованості.

Дійсність права вимоги, що передається за цим договором засвідчується такими документами: договором купівлі-продажу від 11.12.2009р., первинними документами бухгалтерського обліку у тому числі але не виключно накладними, довіреностями на одержання товарів, рахунками на оплату, актами взаєморозрахунків (п. 1.4 договору).

У відповідності до п. 1.5 договору первісний кредитор передає новому кредитору право вимоги згідно даного договору без грошової компенсації.

В пункті 5.3 зазначено, що договір набуває юридичної сили з моменту підписання та діє до його повного виконання сторонами.

В матеріалах справи наявний акт прийому передачі права вимоги та документів, що її підтверджують, складений від імені первісного та нового кредиторів, датований 28.05.2010р. (а.с. 9).

Підставою звернення до господарського суду з даним позовом слугувало те, що договір уступки права вимоги № 1 від 28.05.2010р., на думку позивача, суперечить діючим на той час законодавчим актам.

При винесенні постанови, колегія суддів керувалася наступним:

Згідно ч. 2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Стаття 1 ГПК України, передбачає, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

В силу ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Згідно з частинами першою - п'ятою статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, з моменту відступлення права вимоги первісний кредитор втрачає право вимоги, а новий кредитор набуває його.

Зміна кредитора можлива тільки у зобов'язанні, існуючому на момент укладення угоди про уступку права вимоги, і тільки у відношенні прав (вимог), що виникли на момент укладення цієї угоди, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до матеріалів справи договір уступки права вимоги № 1, який є предметом спору в даній справі, укладено між ТзОВ «Бичківська меблева фабрика»(первісний кредитор) та ПП "Інвестування. Приватний капітал" (новий кредитор) 28 травня 2010р.

Зі змісту вказаного договору вбачається, що від імені нового кредитора (відповідача у даній справі) його підписав директор Ракущинець А.А.

Водночас, із тексту рішення господарського суду Закарпатської області від 09.06.2010р. у справі № 17/42 видно, що той же Ракущинець А.А. був присутній в судовому засіданні як представник ТзОВ «Бичківська меблева фабрика»(первісного кредитора), однак, не повідомив місцевому господарському суду про те, що відбулась уступка права вимоги по зобов'язанню, яке, власне, було предметом розгляду у вищевказаній справі, натомість, наполягав на задоволенні свого позову.

З наведеного, колегія суддів вважає, що на дату укладення спірного договору уступки права вимоги зобов'язання ВАТ «Меблевий комбінат «Стрий»по оплаті поставленого товару на суму 161 511,22 грн. ще не було підтверджене, оскільки дана заборгованість була предметом спору у справі № 17/42.

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що до 09.06.2010р. саме ТзОВ «Бичківська меблева фабрика»мала право вимоги до ВАТ «Меблевий комбінат «Стрий»за договором від 11.12.2009р., а, відтак, 28 травня 2010 року права кредитора Приватному підприємству "Інвестування. Приватний капітал" фактично не передавались.

За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано та правомірно визнав недійсним договір уступки права вимоги № 1 від 28.05.2010р.

В частині залишення без розгляду решти вимог позивача рішення місцевого господарського суду у даній справі сторонами не оскаржується.

Судом встановлено, що вимоги про заборону здійснювати стягнення за договором уступки права вимоги та зупинення виконання судового наказу від 06.09.2011р. у справі № 17/42, на момент розгляду у суді справи про визнання договору уступки права вимоги недійсним по своїй суті являються заходами забезпечення позову, які підлягають оплаті згідно ЗУ «Про судовий збір». Оскільки позивачем вищевказані вимоги не оплачені судовим збором, суд залишив їх без розгляду на підставі п.5 ст.81 ГПК України.

Посилання апелянта та те, що до розгляду справи по суті позивач не змінював підстав заявленого позову та суд не повинен був приймати «Спростування на відзив відповідача»через приписи ст.22 ГПК України, суперечить змісту названої статті ГПК України, згідно якої сторони мають право давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу.

З огляду на викладене, доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права, відповідно його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги слід покласти на скаржника згідно вимог ст.49 ГПК України.

Керуючись, ст. ст. 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення господарського суду Закарпатської області від 05.03.2012р. у справі № 5008/1853/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 ГПК України.

3. Справу повернути в господарський суд Закарпатської області.

Головуючий суддя Зварич О.В.

судді Хабіб М.І.

Данко Л.С.