Постанова № 23540669, 16.01.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

16.01.12 Справа № 5008/467/2011

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Процика Т.С.

суддів Дубник О.П

Скрипчук О.С.

при секретарі судового засідання Юрчук О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТзОВ) «Синтез-центр»б/н від 29.12.2011р.

на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 21.12.2011р.

у справі № 5008/467/2011

за позовом ТзОВ «Синтез-центр», м. Ужгород

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Ужгород

про витребування майна

за участю представників:

від позивача - Скляр А.Л. - представник;

від відповідача - не з'явився.

Повна постанова складена 17.04.2012р.

Представнику позивача права і обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), роз'яснено. Заяв про відвід в порядку ст.20 ГПК України суду не поступало. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не надходило.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 21.12.2011р., суддя С. Швед, провадження у справі припинено на підставі п.1. ч.1 ст.80 ГПК України.

Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим зокрема, що спір пов'язаний з виконанням цивільно-правової угоди між фізичною особою та юридичною особою, тому його розгляд за суб'єктним складом сторін та предметом позову відноситься до компетенції судів загальної юрисдикції (ст.15 Цивільно-процесуального кодексу України), у зв'язку з чим провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України.

ТзОВ «Синтез-центр», позивач у справі, подало апеляційну скаргу, в якій з оскарженою ухвалою не погоджується, просить її скасувати та передати справу на розгляд до місцевого господарського суду з підстав порушення норм процесуального права, неповним з'ясуванням обставин справи та невідповідності висновків, викладених в ухвалі, суду фактичним обставинам справи.

Учасники судового процесу належним чином повідомлені про час, дату і місце судового засідання, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (рекомендованої кореспонденції -листів, якими надіслано копії ухвали апеляційного господарського суду про призначення справи до розгляду у судовому засіданні), які є в матеріалах справи.

Враховуючи ті обставини, що учасники судового процесу про розгляд справи у судовому засіданні були повідомлені належним чином, явка учасників судового процесу у засідання апеляційного господарського суду обов'язковою не визнавалась; клопотань (заяв) про відкладення розгляду справи суду апеляційної інстанції не поступало; у матеріалах справи наявні відомості та документи, необхідні для розгляду апеляційної скарги, а строк розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду становить 15 днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі, а також дав усні пояснення, навів доводи та міркування з питань, які виникли у судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та заслухавши пояснення представника позивача у судовому засіданні, суд встановив наступне.

Статтею 8 Конституції України гарантовано кожному право звернення до суду для захисту його конституційних прав і свобод безпосередньо на підставі Конституції України.

Частиною 2 ст. 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно з ч.1, ч.2 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Статтею 21 ГПК України передбачено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у цій справі є Товариство з обмеженою відповідальністю «Синтез-центр»(Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи №385855 - Товариство з обмеженою відповідальністю «Синтез-центр», дата проведення реєстрації -16.02.2006р., номер запису про державну реєстрацію 13241020000001976, а.с.15).

Відповідачем у цій справі є Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (Свідоцтво про державну реєстрацію Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 № НОМЕР_1, дата проведення реєстрації -16.03.2009р. номер запису в ЄДР ЮО та ФОП 23240000000012775), а.с.38).

Відповідно до ч.2 ст. 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця є датою державної реєстрації фізичної особи - підприємця.

З наведеного вбачається, що за станом на день звернення позивача з позовом 14.04.2011р., відповідач був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності -Фізична особа підприємець, а отже відповідно до вимог ст.ст.1, 21 ГПК України міг бути відповідачем у цій справі. Доказів, які б підтверджували протилежне, відповідачем суду не подано.

З врахуванням вимог ст.16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України, ст.12 ГПК України справи у спорах між суб'єктами господарювання про витребування майна з чужого незаконного володіння є підвідомчими господарським судам (підлягають вирішенню в господарських судах України).

Відповідно до п.1) ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

З огляду на вищенаведене у сукупності, враховуючи суб'єктний склад і предмет спору у цій справі, помилковим є висновок суду першої інстанції про припинення провадження у справі у зв'язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Встановлення судом у процесі розгляду спору тих обставин, що спір пов'язаний з виконанням цивільно-правової угоди між фізичною особою та юридичною особою, може бути підставою для відмови у позові, проте не може бути підставою для припинення провадження у справі.

Також, суд апеляційної інстанції відзначає, що як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Закарпатської області від 20.06.2011р. у цій справі позов задоволено частково та зобов'язано відповідача повернути позивачу майно згідно з переліком.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.09.2011р. у цій справі рішення Господарського суду Закарпатської області від 20.06.2011р. у справі № 5008/467/2011 скасовано в частині задоволених позовних вимог про зобов'язання відповідача повернути позивачу майно та прийнято в цій частині нове рішення, яким в позові відмовлено; в решті рішення суду залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.11.2011р. у цій справі рішення Господарського суду Закарпатської області від 20.06.2011р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Закарпатської області в іншому складі суду.

У постанові Вищого господарського суду України від 16.11.2011р. встановлено зокрема, що судами не з'ясовано була чи ні заборгованість по орендній платі за договором, і якщо так, то в якому обсязі. Обґрунтовано чи ні відповідачем прийнято, за його твердженням, частину спірного майна в рахунок погашення боргу.

Також, у вищезгаданій постанові відзначено, що при новому розгляді справи судам необхідно з'ясувати чи існувала заборгованість по орендній платі у позивача за станом на момент завершення дії договору оренди, і якщо існувала, то в якому обсязі, обґрунтовано чи ні відповідачем, в рахунок заборгованості орендної плати, прийнято частину спірного майна. Чи повноважними особами були підписані Додатки № 1 та № 2 до листа № 40 від 12.10.2009 року. Надати оцінку взаємовідносинам сторін щодо майна, зазначеного у додатку № 1 до Договору.

Згідно з ст.11112 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, положення норм ст.ст.43, 32, 33, 34 ГПК України, та оцінюючи усі докази, які містяться у матеріалах справи у сукупності, Львівський апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що судом першої інстанції неправильно застосовано процесуальну норму, внаслідок чого безпідставно припинено провадження у справі, а тому ухвала суду першої інстанції від 21.12.2011р. у справі № 5008/467/2011 підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 99, 101, 103, 104, 105, 106 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд, постановив :

1. Апеляційну скаргу ТзОВ «Синтез-центр»задовільнити.

2. Ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 21.12.2011р. у справі № 5008/467/2011 скасувати, а справу передати на розгляд Господарського суду Закарпатської області.

Головуючий суддя Процик Т.С.

Суддя Дубник О.П.

Суддя Скрипчук О.С.