Постанова № 23540610, 11.04.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.04.2012 № 15/104-11

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорної Л.В.

суддів: Смірнової Л.Г.

Тищенко О.В.

при секретарі

Дмитрина Д.О.

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача 1. - ОСОБА_3 (представник за довіреністю);

від відповідача 2. - ОСОБА_4 (представник за довіреністю);

від прокуратури - Бобко І.В.

розглянувши апеляційну скаргу

Заступника прокурора Київської області

на рішення

господарського суду

Київської області

від

30.11.2011 року

по справі

№ 15/104-11 (суддя - Рябцева О.О.)

за позовом

Заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, м. Київ

до

Державного підприємства «Укрриба», м. Київ

Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Світанок», с. Ковалівка, Васильківський район, Київська область

про

визнання недійним договору та повернення майна

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Київської області від 30.11.2011 року у позові відмовлено повністю.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що правові підстави для визнання договору зберігання з правом користування № 3/06 від 01.02.2006р. недійсним відсутні, оскільки він укладений за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів та не суперечить положенням ст.ст. 203, 215 ЦК України.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, заступник прокурора Київської області звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 30.11.2011 року у справі № 15/104-11 і прийняти нове рішення, яким задовольнити позов заступника прокурора області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до державного підприємства «Укрриба» та приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Світанок» про визнання недійсним договору та повернення майна.

Апелянт зазначає, що предметом по спірному договору є державне майно - гідротехнічні споруди, а тому до спірного договору повинні застосовуватись норми статті 287 Господарського кодексу України та Закону України «Про оренду державного та комунального майна України», якими передбачено, що єдиними орендодавцями державного майна - майна цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, що є державною власністю, є Фонд державного майна України, його регіональні відділення і представництва. Договір містить ознаки та істотні умови договору оренди, а тому має бути погодження Фонду державного майна.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2012 року апеляційну скаргу заступника прокурора Київської області прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі № 15/104-11.

08.02.2012 року у судовому засіданні оголошувалась перерва.

Державне підприємство «Укрриба» заперечує проти апеляційної скарги та просить залишити рішення без змін, посилаючись на те, що спірний договір за своєю правовою природою є договором зберігання і відповідає вимогам статей 208, 943, 937 Цивільного кодексу України, підстав для визнання його недійсним в порядку статей 215, 235 Цивільного кодексу України не має.

Приватне сільськогосподарське підприємство «Агрофірма «Світанок» також заперечує проти апеляційної скарги, посилаючись на відсутність доказів для встановлення та підтвердження факту, що правовідносини між відповідачами слід врегульовувати положеннями договору про оренду.

Як зазначає відповідач 2 він не здійснює використання майна в господарській діяльності, що свідчить про те, що наявність в договорі № 3/06 умови про використання майна не наділяє вказаний договір ознаками договору оренди.

Проаналізувавши положення ст. ст. 936, 944 Цивільного кодексу України можна зробити висновок, що спірний договір є договором зберігання.

Розпорядженнями секретаря судової палати з розгляду справ у спорах між господарюючими суб'єктами змінювався склад колегії суддів.

На виконання вимог суду ДП «Укрриба» надало письмові пояснення, у яких останній пояснив, що не може надати характеристики визначення об'єкту по спірному договору, оскільки у законодавстві України відсутнє чітке визнання поняття гідротехнічної споруди та визначення специфіки окремо взятої гідротехнічної споруди.

Фонд державного майна України своїх представників в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляд справи належним чином повідомлений.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як свідчать матеріали справи, Державний комітет рибного господарства України створений Кабінетом Міністрів України відповідно до постанови № 1523 від 02.11.2006 року як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 42 від 24.01.2007 року «Про затвердження Положення про Державний комітет рибного господарства України» Держкомрибгосп забезпечує проведення державної політики у галузі рибного господарства і рибної промисловості, охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів.

Державне підприємство «Укрриба» засноване на державній власності та створене з метою забезпечення ефективності використання та організації нагляду, контролю за технічною експлуатацією гідротехнічних споруд водних об'єктів рибницьких господарств і підпорядковане Державному комітету рибного господарства України.

Згідно з актом від 01.07.2003 року приймання-передачі гідротехнічних споруд, які не увійшли до статутного фонду господарського товариства ВАТ «Київрибгосп», на підставі наказу державного департаменту рибного господарства № 274 від 24.09.2003 року «Про затвердження акту передачі-прийому гідротехнічних споруд, які не увійшли до статутного фонду господарського товариства ВАТ «Київрибгосп», гідротехнічні споруди були передані на баланс ДП «Укрриба».

01.02.2006 року між державним підприємством «Укрриба» - Замовник та приватним сільськогосподарським підприємством «Агрофірма «Світанок» - Зберігач укладено договір зберігання з правом користування № 3/06, за умовами якого Замовник передає, а Зберігач приймає згідно з актом приймання-передачі на зберігання з правом користування, нерухоме державне майно, яке знаходиться на балансі ДП «Укрриба», та розташоване за адресою: Київська область, Васильківський район, с. Ковалівка /а.с. 13-16/.

Згідно п. 2.1. договору зберігач зобов'язаний прийняти від замовника майно, зазначене у п. 1.1. цього договору, згідно з актом приймання-передачі.

Майно передане по акту приймання-передачі від 01.02.2006 року, а саме: нерухоме державне майно - гідротехнічні споруди ставу «Ковалівка» балансовою вартістю 281 491,98 грн., які розташовані за адресою: Київська область, Васильківський район, с. Ковалівка /а.с. 17/.

Згідно п. 1.3. договору майно використовується лише за цільовим призначенням згідно виробничої програми, погодженої з замовником.

Згідно п. 2.2. договору за користування майном (згідно з додатком № 1 «Акт прийняття-передачі державного майна») зберігач зобов'язаний вносити плату щомісячно до 15 числа наступного за звітним в розмірі 1000,00 грн. в тому числі ПДВ на розрахунковий рахунок замовника з врахуванням щомісячного індексу інфляції.

Договір набуває чинності з дня його підписання і діє протягом п'яти років з 01.02.2006 року по 01.02.2011 року або до укладення із зберігачем іншої цивільно-правової угоди - п. 6.1. договору.

Пунктом 6.7. договору сторони передбачили, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Доказів припинення договору у встановленому законодавством порядку матеріали справи не містять, тобто договір чинний.

01.02.2006 року відповідачі підписали протоколи про договірну ціну за зберігання з правом користування державного майна, зазначену у спірному договорі /а.с. 18-19/.

Так, за протоколом № 1 ціна з ПДВ складає - 1 000,00 грн.; № 2 ціна з ПДВ складає -10,00 грн. Сторони залишили за собою право на перегляд ціни договору.

Додатковою угодою від 01.07.2006 року до договору зберігання з правом користування № 3/06 від 01.02.2006 року було доповнено пункт 2 підпунктами 2.12. та 2.13 договору /а.с. 103/.

Господарський суд Київської області, приймаючи оскаржуване рішення дійшов висновку про відсутність підстав визнання оскаржуваного договору недійсним, оскільки він укладений з дотриманням вимог законодавства.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погодитися не може, з огляду на наступне.

Відповідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Положенням «Про управління майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств в процесі приватизації, але перебуває на їх балансі», затвердженим наказом Фонду держаного майна України та Міністерства економіки України від 19.05.1999 року № 908/68, одним із способів управління державним майном є передача майна в управління центральних та місцевих органів виконавчої влади в порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 1482 від 21.09.98 року. За змістом пункту 2.4.1 цього Положення такий спосіб управління державним майном, як передача його в управління центральних та місцевих органів виконавчої влади, передусім застосовується у випадках, за яких майно не підлягає приватизації та не може передаватися в оренду.

Спільним наказом Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України від 06.05.2003 року №126/752 «Про передачу гідротехнічних споруд» до сфери управління Мінагрополітики України та на баланс Державного підприємства «Укрриба» були передані гідротехнічні споруди, включаючи ставкові рибоводні споруди та інше майно, які під час приватизації не увійшли до статутних фондів господарських товариств. Зазначені гідроспоруди є державним майном, що знаходиться у сфері управління Міністерства аграрної політики України та перебувають на балансі Державного підприємства «Укрриба».

Згідно Методики обстеження і паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів та хвостів, затверджена наказом Державного комітету України у справах Містобудування і архітектури № 165 від 10.09.1996 року гідротехнічні споруди - це споруди для використання водних ресурсів, а також для боротьби з шкідливим впливом вод: греблі й дамби різного призначення та їхні конструктивні елементи; водоскиди, водоспуски, споруди водовідведення: тунелі, канали, труби, лотки; регуляційні споруди, накопичувачі промислових відходів, ставки, відкриті водозабори, гідромеханічне та механічне обладнання, призначене для нормального функціонування споруд.

В силу статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України. Недійсним також є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (п. 1 ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами частини 1 статті 936 вказаного Кодексу за договором зберігання одна сторона, зберігач, зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною, поклажодавцем, і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до статті 944 Цивільного кодексу України зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі.

Таким чином, аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що, як правило, договір зберігання укладається без права користування річчю, адже правовою метою такого договору є забезпечення збереження речі та повернення її непошкодженою, оскільки така річ перебуває у володінні зберігача, але не у користуванні. Право користування річчю зберігач може отримати за попередньою згодою поклажодавця, і в такому разі виникають правовідносини найму. Договір зберігання за загальним правилом є оплатним, якщо інше не встановлено договором, або законом.

Відповідно до частини 5 статті 626 Цивільного кодексу України договір є відплатним, якщо інше не передбачено договором, законом чи не випливає із суті договору.

У статті 946 Цивільного кодексу України також передбачається, що плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Як слідує із умов спірного договору Замовник передає, а Зберігач приймає згідно з актом приймання-передачі на зберігання з правом користування, нерухоме державне майно, яке передане по акту приймання-передачі від 01.02.2006 року, пунктом 2.2. договору сторони встановили, що за користування майном (згідно з додатком № 1 «Акт прийняття-передачі державного майна») зберігач зобов'язаний вносити плату щомісячно до 15 числа наступного за звітним в розмірі 1 000,00 грн. в тому числі ПДВ на розрахунковий рахунок замовника з врахуванням щомісячного індексу інфляції.

Зберігальне зобов'язання може бути як самостійним предметом договірного зобов'язання так і додатковим обов'язком іншого зобов'язання. Дійсна правова природа зберігання з наданням зберігачеві права користування полягає у спрямуванні волі і волевиявленні сторін на зберігання речі, при цьому послугу надає зберігач, а оплачує поклажодавець (власник чи інший титульний володілець майна), а у договорі майнового найму послугу оплачує наймач, який користується майном. Якщо ж сторони оформлюють договором зберігання відносини оренди, слід застосувати положення про удаваний правочин.

Також, зі змісту приписів цивільного законодавства убачається, що оскільки при вчиненні удаваного правочину настання його мети - приховати інший правочин, бажають досягти обидві сторони, то до відносин цих сторін застосовуються правила того правочину, якому відповідала внутрішня воля сторін і який вони насправді вчинили.

Відповідно до частини 1 статті 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Згідно з частиною 2 статті 235 Цивільного кодексу України якщо буде установлено, що правочин був вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Недодержання в момент вчинення правочину стороною, сторонами, вимог, які встановлені частиною 1 статті 203 вказаного Кодексу, є підставою для визнання правочину недійсним - ст. 215 Цивільного кодексу України.

Як вже зазначалось вище, за частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Приписами статті 287 Господарського кодексу України та статті 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що єдиними орендодавцями державного майна - майна цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, що є державною власністю, є Фонд державного майна України, його регіональні відділення і представництва. З огляду на те, що як установлено судами попередніх інстанцій, передача спірного державного майна відбулась на підставі угоди, укладеної без участі Фонду державного майна України та без його дозволу, визнається, що спірний договір укладено з порушенням вимог чинного законодавства, адже правомочною особою на укладення договору оренди державного майна є Фонд державного майна України, тому Державне підприємство «Укрриба» при укладенні спірного договору перевищено свою компетенцію, як балансоутримувача майна.

Водночас, проаналізувавши умови спірного договору зберігання з правом користування, суд апеляційної інстанції визнає, що оспорювана угода є удаваним правочином, оскільки за своєю суттю є договором оренди майна, виходячи з того, що основною ознакою спірного договору є користування майном за плату, а плата за користування майном є неспіврозмірною з платою за послуги зберігання за даним договором.

Згідно п. 1.4. Правил технічної експлуатації річкових портових гідротехнічних споруд, затверджених наказом Мінтрансу України від 29.03.2004 року № 251 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 27.07.2004 року за № 932/9531, згідно яких берегоукріплювальна споруда визначається як гідротехнічна споруда для захисту берега від розмивання і обвалів, а гідротехнічна споруда (ГТС) як споруда для використання водних ресурсів, а також для боротьби із шкідливою дією води.

Пунктом 4 Переліку майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, передача в оренду яких не допускається, затверджений Декретом Кабінетом Міністрів України від 31.12.1992 року № 26-92, включено водосховища і водогосподарські канали комплексного призначення, міжгосподарські меліоративні системи, гідротехнічні захисні споруди.

Крім того, згідно Статуту ДП «Укриба», у редакції 2009, року не передбачений такий вид діяльності як передача споруд в оренду.

Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 Цивільного кодексу України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Таким чином, господарським судом Київської області неправильно надано правову оцінку спірного договору.

Разом з цим, до удаваних правочинів наслідки недійсності, передбачені статті 216 Цивільного кодексу України, можуть застосовуватися, коли правочин, який сторони насправді вчинили, суд визнає його недійсним як оспорюваний.

У відповідності до статті 216 Цивільного кодексу України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення господарського суду Київської області від 30.11.2011 року у справі № 15/104-11 підлягає скасуванню, з прийняттям нового, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Заступник прокурора Київської області звернувся з даним позовом в інтересах держави в особі Фонду державного майна України у вересні 2011 року, тобто під час дії положень Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів», таким чином за подання позову з відповідачів підлягає стягненню по 42,50 грн - державного мита та по 118,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

З 01.11.2011 року набрав чинності Закон України «Про судовий збір», а тому за подання апеляційної скарги з відповідачів підлягає стягненню по 268,25 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу заступника прокурора Київської області задовольнити, рішення господарського суду Київської області від 30.12.2011 року по справі № 15/104-11 скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Визнати недійсним договір зберігання з правом користування № 3/06 від 01.02.2006 року, укладений між державним підприємством «Укрриба» (код ЄДРПОУ 25592421, 04050, м. Київ, вул. Тургенівська, 82-а) та приватним сільськогосподарським підприємством «Агрофірма «Світанок» (код ЄДРПОУ 03754024, 08652, Київська область, Васильківський район, с. Ковалівка, вул. Леніна, 1).

Зобов'язати приватне сільськогосподарське підприємство «Агрофірма «Світанок» повернути майно державному підприємству «Укрриба», а саме: гідротехнічні споруди ставу «Ковалівка», зазначені в акті приймання-передачі від 01.02.2006 року (додаток № 1 до договору зберігання з правом користування № 3/06 від 01.02.2006 року) балансовою вартістю 281 491,98 грн., які розташовані за адресою: Київська область, Васильківський район, с. Ковалівка.

2. Стягнути з державного підприємства «Укрриба» (код ЄДРПОУ 25592421, 04050, м. Київ, вул. Тургенівська, 82-а) в доход державного бюджету України 42,50 (сорок дві) грн. 50 коп. державного мита за подання позову, 118 (сто вісімнадцять)грн. 00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 268 (двісті шістдесят вісім) грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Стягнути з приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Світанок» (код ЄДРПОУ 03754024, 08652, Київська область, Васильківський район, с. Ковалівка, вул. Леніна, 1) в доход державного бюджету України 42,50 (сорок дві) грн. 50 коп. державного мита за подання позову, 118 (сто вісімнадцять)грн. 00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 268 (двісті шістдесят вісім) грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Видачу наказів доручити господарському суду Київської області.

3. Матеріали справи № 15/104-11 повернути до господарського суду Київської області.

4. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

Головуючий суддя Чорна Л.В.

Судді Смірнова Л.Г.

Тищенко О.В.

17.04.12 (відправлено)