Постанова № 23540582, 06.04.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.12 Справа № 5015/6124/11

Львівський апеляційний господарський суд у складі суддів:

головуючий суддя Малех І. Б.

судді Кузь В. Л.

Желік М. Б.

при секретарі судового засідання М. Кришталь

за участю представників сторін:

від позивача -ОСОБА_2, ОСОБА_3

від відповідача (апелянта) -ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

розглянувши апеляційну скаргу Субєкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_4, с. Деревач, Пустомитівський район, Львівська область б/н від 16.01.2012 р.

на рішення господарського суду Львівської області від 14.12.2011 р. (суддя Левицька Н. Г.)

у справі № 5015/6124/11

за позовом Публічного акціонерного товариства «Про кредит Банк», м. Київ

до відповідача Субєкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_4, с. Деревач, Пустомитівський район, Львівська область

про стягнення суми боргу в розмірі 2 428 720, 24 грн.

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Львівської області від 14.12.2011 р. у справі № 5015/6124/11 задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Про кредит Банк», м. Київ, з СПД-ФО ОСОБА_4 на користь позивача стягнуто за договором № 3.15084/ЛГ-1434/10.04 від 27.11.2006 р. -724 519, 89 грн. боргу, в тому числі 694 082, 97 грн. борг по капіталу, 23 407, 19грн. -борг по процентах, 7 029, 73 грн. пені; за договором № 3.18377/ЛГ-1434/10.04 від 22.11.2007 р. -915 665, 81 грн. боргу, в тому числі 871 274, 51 грн. борг по капіталу, 34 596, 74 грн. -борг по процентах, 9 794, 56 грн. пені; за договором № 3.18728/ЛГ-1434/10.04 від 25.09.2007 р. -152 635, 43 грн. боргу, в тому числі 146 883, 50 грн. -борг по капіталу, 3 341, 66 грн. -борг по процентах, 2 410, 28 грн. пені; за договором № 3.20563/ЛГ-1434/10.04 від 11.02.2008 р. -122 373, 86 грн. боргу, в тому числі 116 458, 67 грн. -борг по капіталу, 4 121, 37 грн. -борг по процентах, 1 793, 82 грн. пені; за договором № 3.21065/ЛГ-1434/10.04 від 20.03.2008 р. -455 739, 06 грн. боргу, в тому числі 436 001, 19 грн. -борг по капіталу, 14 501, 11 грн. -борг по процентах, 5 236, 76 грн. пені; за договором № 3.22276/ЛГ-1434/10.04 від 17.07.2008 р. -57 786, 19 грн. боргу, в тому числі 54 322, 90 грн. -борг по капіталу, 1 330, 89 грн. -борг по процентах, 2 132, 40 грн. пені, а також 24 287, 20 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 236 грн. -витрат по сплаті послуг інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідач, отримавши кредитні транші від позивача, не погасив їх на вимогу позивача, чим порушив свої договірні зобов'язання і в результаті чого у нього виникла заборгованість по кредиту та відсотках, а також на суму наявної заборгованості позивачем на підставі договору нараховано пеню.

У своїй апеляційній скарзі та поясненнях до неї відповідач просить дане рішення скасувати в частині стягнення пені в сумі 28 397, 55 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в цій частині посилаючись на те, що вони не отримували ніяких листів вимог про дострокове погашення кредиту, а список поштових відправлень № 373 не може бути належним доказом надсилання даних вимог. Також апелянт вказує, що банк надсилав дані вимоги на стару адресу, де фактично ФОП ОСОБА_4 вже не знаходився, а отже не міг отримати листи вимоги.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення господарського суду Львівської області без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, мотивуючи тим, що ПАТ «ПроКредит Банк»добросовісно здійснюючи свої права, не маючи повідомлення відповідно до умов договору про зміну місця проживання відповідача, скерував вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за зареєстрованим місцем реєстрації відповідача.

В судовому засіданні представник позивача надав суду оригінали листів вимог про дострокове погашення кредиту, як доказ направлення таких, підтримав свій відзив на апеляційну скаргу та просив його задоволити, в свою чергу представник відповідача та відповідач навели докази та міркування аналогічні викладеним у своїй апеляційній скарзі та поясненнях до неї, просили суд її задоволити, а рішення господарського суду Львівської області скасувати.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, поясненнях до неї та у відзиві на неї, заслухавши пояснення представників сторін у судових засіданнях, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід частково скасувати, а апеляційну скаргу задоволити з наступних підстав.

Судом встановлено, що 28.10.2004 р. між ЗАТ «ПроКредит Банк», правонаступником якого є ПАТ «ПроКредит Банк»(кредитор) та СПД-ФО ОСОБА_4 (позичальник) укладено Рамкову Угоду № ЛГ-1434/10.04, відповідно до якої позивач зобов'язався відкрити відповідачу кредитну лінію терміном на 60 місяців із лімітом кредитування 150 000 дол. США.

15.12.2005 р. між АТ «ПроКредит Банк»та відповідачем укладено Угоду про внесення змін та доповнень до Рамкової Угоди № ЛГ-1434/10.04, відповідно до якої встановлено термін кредитної лінії 180 місяців та збільшено ліміт кредитування до 300 000 дол. США.

11.02.2008 р. між АТ «ПроКредит Банк»та відповідачем укладено договір № 2 про внесення змін до Рамкової Угоди № ЛГ-1434/10.04, відповідно до якого встановлено ліміт відсотків за користування кредитними коштами -40 % річних.

Видача кредитів на підставі Рамкової угоди та визначення їх умов здійснювалась шляхом укладення договорів про надання траншу (кредитні договори), які є невід`ємною частиною Рамкової угоди та не мають самостійного значення.

27.11.2006 р. відповідно до положень Рамкової Угоди між позивачем та відповідачем укладено договір про надання траншу № 3.15084/ЛГ-1434/10.04, відповідно до якого позичальнику було надано грошові кошти у розмірі 100 000 дол. США строком користування 120 місяців зі сплатою 13, 5 % річних. Факт видачі кредитних коштів підтверджується меморіальним ордером № 1571_22 від 28.11.2006 р.

10.03.2009 р. між позивачем та відповідачем укладено договір № 1 про внесення змін до договору про надання траншу, відповідно до якого договір про надання траншу № 3.15084/ЛГ-1434/10.04 було викладено в новій редакції та збільшено відсоткову ставку за користування кредитними коштами до 14 % річних (кредитний договір 1).

22.08.2007 р. відповідно до положень Рамкової Угоди між позивачем та відповідачем укладено договір про надання траншу № 3.18377/ЛГ-1434/10.04, відповідно до якого позичальнику було надано грошові кошти у розмірі 119 600 дол. США строком користування 120 місяців зі сплатою 12, 5 % річних. Факт видачі кредитних коштів підтверджується меморіальним ордером № 3022_9 від 29.08.2007 р.

10.03.2009 р. між позивачем та відповідачем укладено договір № 1 про внесення змін до договору про надання траншу, відповідно до якого договір про надання траншу № 3.18377/ЛГ-1434/10.04 викладено в новій редакції та збільшено відсоткову ставку за користування кредитними коштами до 13 % річних (кредитний договір 2).

25.09.2007 р. відповідно до положень Рамкової Угоди між позивачем та відповідачем укладено договір про надання траншу № 3.18728/ЛГ-1434/10.04, відповідно до якого позичальнику було надано грошові кошти у розмірі 20 000 дол. США строком користування 120 місяців зі сплатою 12, 5 % річних. Факт видачі кредитних коштів підтверджується меморіальним ордером № 3022_23 від 26.09.2007 р.

10.03.2009 р. між позивачем та відповідачем укладено договір № 1 про внесення змін до договору про надання траншу, відповідно до якого договір про надання траншу № 3.18728//ЛГ-1434/10.04 було викладено в новій редакції та збільшено відсоткову ставку за користування кредитними коштами до 13 % річних (кредитний договір 3).

11.02.2008 р. відповідно до положень Рамкової Угоди між позивачем та відповідачем укладено договір про надання траншу № 3.20563/ЛГ-1434/10.04, відповідно до якого позичальнику було надано грошові кошти у розмірі 15 400 дол. США строком користування 120 місяців зі сплатою 12, 5 % річних.

10.03.2009 р. між позивачем та відповідачем укладено договір № 1 про внесення змін до договору про надання траншу № 3.20563/ЛГ-1434/10.04, відповідно до якого збільшено відсоткову ставку за користування кредитом до 13 % річних (кредитний договір 4).

20.03.2008 р. відповідно до положень Рамкової Угоди між позивачем та відповідачем укладено договір про надання траншу № 3.21065/ЛГ-1434/10.04, відповідно до якого позичальнику було надано грошові кошти у розмірі 57 433 дол. США строком користування 120 місяців зі сплатою 12, 5 % річних. Факт видачі кредитних коштів підтверджується меморіальним ордером № 3432_71 від 20.03.2008 р.

10.03.2009 р. між позивачем та відповідачем укладено договір № 1 про внесення змін до договору про надання траншу № 3.21065/ЛГ-1434/10.04, відповідно до якого збільшено відсоткову ставку за користування кредитом до 13 % річних (кредитний договір 5).

17.07.2008 р. відповідно до положень Рамкової Угоди між позивачем та відповідачем укладено договір про надання траншу № 3.22276/ЛГ-1434/10.04, відповідно до якого позичальнику було надано грошові кошти у розмірі 7 000 дол. США строком користування 120 місяців зі сплатою 13, 5 % річних. Факт видачі кредитних коштів підтверджується меморіальним ордером № 3432_24 від 18.07.2008 р.

10.03.2009 р. між позивачем та відповідачем укладено договір № 1 про внесення змін до договору про надання траншу № 3.22276/ЛГ-1434/10.04, відповідно до якого збільшено відсоткову ставку за користування кредитом до 14 % річних (кредитний договір 6).

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. (ст. 193 ГК України).

Відповідно до умов Рамкової угоди та укладених на її підставі кредитних договорів відповідач як позичальник зобов`язувався здійснювати своєчасне погашення усіх, виданих на підставі Рамкової угоди та кредитних договорів кредитів, сплачувати відсотки та усі інші, передбачені договорами платежі, у визначеному ними порядку.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього кодексу.

Проте, всупереч умовам Рамкової угоди, Кредитних договорів та вказаним вище вимогам законодавства відповідач не забезпечив своєчасне погашення кредиту, внаслідок чого у нього утворився борг перед позивачем.

Відповідно до п. 8.2 Рамкової угоди, у разі виникнення простроченої заборгованості з погашення кредиту або прострочення сплати відсотків згідно графіку, або прострочення сплати штрафних санкцій, протягом більш ніж 3 банківські дні, кредитор набуває право вимагати дострокового погашення кредиту та інших нарахувань за ним.

Згідно п. 8.4 Рамкової угоди, позичальник зобов'язаний достроково погасити кредит на суму, що вказана у вимозі протягом 5 банківських днів з дня відправлення (вручення, якщо кредитор вручив вимогу) позичальнику чи поручителям вимоги, якщо інший строк не вказаний у такій вимозі.

Із матеріалів справи вбачається, що АТ «ПроКредит Банк» пред'явив до відповідача вимогу про дострокове погашення кредиту, що підтверджується листами від 12.08.2011 р. №№ 416/11, 417/11, 419/11, 421/11, 422/11 та 423/11.

Відповідно до п. 12.2 Рамкової угоди, усі повідомлення один одному вважаються отриманими адресатом, якщо вони були відправлені на вказану в угоді адресу або іншу адресу, про яку відправник був попередньо письмово повідомлений і якщо з моменту відправлення минуло 5 календарних днів.

Про відправлення вимоги позичальнику свідчить наявний у матеріалах справи список поштових відправлень № 373.

Таким чином, станом на 22.08.2011 р. сума основного боргу відповідача за кредитними договорами становить:

за кредитним договором 1 -87 070, 56 дол. США

за кредитним договором 2 -109 298, 69 дол. США

за кредитним договором 3 - 18 426, 08 дол. США

за кредитним договором 4 - 14 609, 38 дол. США

за кредитним договором 5 - 54 695 дол. США

за кредитним договором 6 - 6 814, 64 дол. США

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ст. 1054 ЦК України).

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що відсотки за користування кредитом нараховуються на суму кредиту, яка фактично використовується позичальником за весь час такого фактичного користування.

Так, станом на 22.08.2011 р. розмір відсотків за прострочення за кредитним договором 1 становить 2 929, 80 дол. США. Розмір додатково нарахованих відсотків за час фактичного користування простроченим капіталом становить 6, 56 дол. США; за кредитним договором 2 становить 4 330, 71 дол. США. Розмір додатково нарахованих відсотків за час фактичного користування простроченим капіталом становить 9, 34 дол. США; за кредитним договором 3 становить 418 дол. США. Розмір додатково нарахованих відсотків за час фактичного користування простроченим капіталом становить 1, 20 дол. США; за кредитним договором 4 становить 515, 84 дол. США. Розмір додатково нарахованих відсотків за час фактичного користування простроченим капіталом становить 1, 17 дол. США; за кредитним договором 5 становить 1 815, 90 дол. США. Розмір додатково нарахованих відсотків за час фактичного користування простроченим капіталом становить 3, 22 дол. США; за кредитним договором 6 становить 166, 58 дол. США. Розмір додатково нарахованих відсотків за час фактичного користування простроченим капіталом становить 0, 38 дол. США.

Пунктом 10.2 Рамкової угоди передбачено, що при порушенні встановлених договором строків погашення грошових зобов'язань позичальник сплачує кредитору пеню за кожний календарний день прострочення в розмірі 0, 5 % від суми непогашеної заборгованості, але не менше 15 грн.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

П. 3 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до вимог п. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом першої інстанції, з врахуванням положень ст.ст. 6, 626, 628 ЦК України з відповідача стягнуто в загальному 28 397, 55 грн. пені, що суперечить вищенаведеним законодавчим нормам, зокрема щодо граничного розміру пені, який не може перевищувати подвійну облікову ставку Національного банку України.

Під час розгляду спору, в порядку апеляційного провадження, позивачем подано новий розрахунок пені з розрахунку подвійної облікової ставки Національного Банку України, в якому ним власноручно виправлені помилки щодо кінцевого розміру пені, який підлягаю стягненню з відповідача станом на 22.08.11 р.

Таким чином, перевіривши правильність розрахунку, беручи до уваги вищезазначені норми чинного законодавства та з врахуванням всіх обставин справи, колегія судів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що з відповідача станом на 22.08.2011 р. підлягає стягненню 1 895, 84 грн. пені, зокрема:

за кредитним договором 1 - 588, 34 грн.;

за кредитним договором 2 - 803, 61 грн.;

за кредитним договором 3 - 87, 52 грн.;

за кредитним договором 4 - 17, 27 грн.;

за кредитним договором 5 - 365, 43 грн.;

за кредитним договором 6 - 33, 67 грн.;

Дана позиція також викладена в постанові Верховного Суду України від 07.11.11р. по справі № 5002-2/5109-2010.

Згідно ст. 111-28 ГПК України про обов'язковість судових рішень Верховного Суду України - рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Отже, на підставі вищенаведеного, апеляційна інстанція вважає, що рішення господарського суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволення позову про стягнення 28 397, 55 грн. пені, в решті рішення слід залишити без змін.

Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, Львівський апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з неповним врахування всіх обставин справи та з невірним застосуванням норм чинного законодавства, а тому підлягає частковому скасуванню.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Субєкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_4, с. Деревач, Пустомитівський район, Львівська область задоволити.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 14.12.2011 р. у справі № 5015/6124/11 скасувати в частині стягнення 28 397, 55 грн. пені. В цій частині прийняти нове рішення яким стягнути з фізичної особи ОСОБА_4, с. Деревач, Пустомитівський район, Львівська область на користь Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк», м. Київ 1892,84 грн. пені.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк», м. Київ на користь Субєкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_4, с. Деревач, Пустомитівський район, Львівська область 283, 98 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору за апеляційну скаргу.

4. В решті рішення залишити без змін.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

6. Матеріали справи повернути на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий суддя Малех І. Б.

Суддя Кузь В. Л.

Суддя Желік М. Б.

Повний текст постанови виготовлений 10.04.2012 р.