Постанова № 23540513, 05.04.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.04.12 Справа № 5015/7180/11

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Краєвської М.В.

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Львівське АТП-14631" від 08.02.2012 р. за № 02-131

на рішення господарського суду Львівської області

від 26.01.2012 р. у справі № 5015/7180/11

за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ГРАВЕ УКРАЇНА", м.Львів

до відповідача - 1 приватного акціонерного товариства "Українська екологічна страхова компанія", м.Київ

до відповідача - 2 товариство з обмеженою відповідальністю "Львівське АТП -14631", м.Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору

на стороні відповідачів: ОСОБА_2, с. Санники Мостиського району Львівської області

про стягнення 63 979 грн.81 коп.

за участю представників сторін:

від позивачів Пащенко Д.О.

від відповідача-1 не з'явився

від відповідача-2 Андрес О.В.

від третьої особи не з'явився

Права і обов'язки сторін, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України, роз'яснено.

Рішенням господарського суду Львівської області від 26.01.2012р. у справі №5015/7180/11 (суддя Морозюк А.Я.) частково задоволено позов приватного акціонерного товариства (далі-ПрАТ) "Страхова компанія "ГРАВЕ УКРАЇНА", присуджено до стягнення з приватного акціонерного товариства "Українська екологічна страхова компанія" на користь ПрАТ "Страхова компанія "ГРАВЕ УКРАЇНА" 49000грн. страхового відшкодування, 1 081,02грн. судового збору; присуджено до стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю (далі-ТзОВ) "Львівське АТП -14631" на користь ПрАТ "Страхова компанія "ГРАВЕ УКРАЇНА" 12 745,28грн. заподіяних збитків, 281,18грн. судового збору; в задоволенні решти позовних вимог -відмовлено; в задоволенні клопотання про призначення експертизи -відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачем належними доказами доведено факт відшкодування збитків, відтак, відповідно до вимог ст.993 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування», до ПрАТ «СК «Граве Україна»перейшло право на звернення з регресним позовом про відшкодування збитків в порядку ст.ст. 1166, 1188, 1191, 1192 ЦК України.

Дане рішення оскаржується відповідачем-2 в частині стягнення з ТзОВ «Львівське АТП-14631»12 745,28грн. заподіяних збитків, оскільки, на його думку, в цій частині прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з?ясуванням обставин, що мають значення для справи та за невідповідністю висновків суду дійсним обставинам справи; просить рішення в цій частині скасувати і прийняти нове, яким стягнути з відповідача-2 1149,60грн. заподіяних збитків, в решті рішення залишити без змін. Зокрема, як зазначає скаржник, судом не дано належної оцінки доказам, які встановлювали факт та вартість шкоди, а також причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою, зокрема, вважає, що удар в задню частину автомобіля Ауді А4 не міг викликати пошкодження пасків безпеки, а тому заявлена сума у розмірі 5 328,01 грн. є необґрунтованою; в акті огляду транспортного засобу №110 від 14.03.2011 р. не вказано, що крило заднє праве пошкоджене внаслідок ДТП, потребує заміни, а тому сума у розмірі 3 732,5 грн. є непідтвердженою; у зв'язку з заміною крила були виконані роботи по заміні заднього правого крила на суму 2000грн. та спойлер бампера заднього на суму 544,17грн., які в акті огляду №110 та у висновку №110 не визначені. Таким чином відповідач-2 вважає, що обґрунтована сума позовних вимог відносно відповідача-2 складає 1 149,60 грн.

Представник скаржника, який брав участь в судових засіданнях, підтримав доводи апеляційної скарги.

Третя особа підтримала доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у поясненнях на апеляційну скаргу (а.с.123-125), зокрема, зазначила, що надані позивачем висновки не можуть бути доказом по даній справі, а розмір позовних вимог є завищеним та не відповідає реальній вартості відновлювального ремонту.

Позивач заперечив доводи скаржника з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу (а.с.134-135) та усними поясненнями представника в судовому засіданні. Зокрема, спростував наведені відповідачем-2 факти в частині недоведеності заподіяння шкоди на спірну суму.

Відповідач-1 явку представника в судове засідання апеляційної інстанції не забезпечив, відзиву на апеляційну скаргу не подав. Ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 16.02.2012р. та від 01.03.2012р., направлені на адресу відповідача-1 (м.Київ, вул.Димирова, 5, корпусБ), повернені з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання»(а.с.109, 132).

Ухвали господарського суду від 01.12.2011р. та від 22.12.2011р. були надіслані господарським судом на юридичну адресу відповідача : м.Київ, вул.Димитрова, 5-Б, яка визначена у витягу з ЄДРПОУ станом на 22.11.2011р. (а.с.65), та отримані відповідачем-1, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення (а.с.63,80).

Відповідач несе відповідальність за можливі наслідки неподання відомостей стосовно змін свого місцезнаходження, оскільки згідно ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" юридичні особи зобов'язані подавати відомості стосовно змін свого місцезнаходження державному реєстратору.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (Лист, Вищий господарський суд, від 02.06.2006, № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм ГПК України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році").

Оскільки явка представників сторін не визнавалась судом обов?язковою, за відсутності клопотань про відкладення розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача-1, за наявними у справі матеріалами.

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:

08.03.2011 року біля 23-30 год. на вул. Чернівецькій у м. Львові Пукас ОСОБА_5 (третя особа), керуючи автомобілем марки БАЗ А07914 державний номерний знак НОМЕР_5, що належить ТзОВ "Львівське АТП -14631" (відповідач-2), не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення із автомобілем марки Ауді А4 державний номерний знак НОМЕР_4, чим заподіяв останньому технічні ушкодження.

Як вбачається з акту №110 огляду транспортного засобу від 14.03.2011р., складеного судовим експертом ОСОБА_6, при огляді автомобіля Ауді А4 державний номерний знак НОМЕР_4 виявлено, що автомобіль потребує відновлювального ремонту з заміною деталей (а.с.20-30).

За результатами огляду автомобіля судовим експертом ОСОБА_6 складено висновок №110 експертного автотоварозначвого дослідження по визначенню вартості відновлювального ремонту та ринкової вартості від 23.03.2011 року, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту автомобіль марки "Ауді А4" (д.н.з. НОМЕР_4) на момент дослідження становить 60 742,26 грн.; імовірна ринкова вартість автомобіля Ауді А4 (д.н.з. НОМЕР_4), при пробігу 59900 км., в цінах станом на 14.03.2011 р. становить 265 949,24 грн. (а.с.13-16).

В подальшому, при розбиранні автомобіля встановлено пошкодження пасів безпеки передніх, про що судовим експертом ОСОБА_6 складено висновок №110 "а" від 08.04.2011р. (додаток до висновку №110 експертного автотоварозначвого дослідження від 23.03.2011р.) та визначено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля Ауді А4 (д.н.з. НОМЕР_4), з врахуванням попередніх розрахунків на момент дослідження, становить 65 948,24 грн. (а.с.31-36).

Автомобіль "Ауді А4" (д.н.з. НОМЕР_4) на момент дорожньо-транспортної пригоди був застрахований у ПрАТ "Страхова компанія "ГРАВЕ УКРАЇНА" за договором добровільного страхування наземного транспорту №04826.302-125.004 від 21.12.2010 року (страхувальник ОСОБА_7В.) -а.с.8-10.

На основі виставлених рахунків ТзОВ "Ніко-Захід" №283 від 14.03.2011р. на суму 55 917,27грн., №401 від 08.04.2011р. на суму 5 328,01грн., квитанцій від 09.03.2011р. на суму 300грн., від 10.03.2011р. на суму 200грн.(а.с.37-39), ПрАТ "СК "Граве Україна" складено страховий акт №СНТ/04826.302-0125.004/1 від 31.03.2011р., відповідно до якого сума страхового відшкодування становить 56 417,27грн. (а.с.42) та страховий акт №СНТ/04826.302-0125.004/2 від 04.05.2011р. (а.с.43), відповідно до якого сума страхового відшкодування становить 5 328,01грн..

Факт виплати ПрАТ "СК "Граве Україна" страхового відшкодування за ремонт вказаного транспортного засобу в розмірі 61 745,28грн. (без ПДВ) підтверджується платіжними дорученнями № 20597 від 30.05.2011р., №19710 від 31.03.2011р. на рахунок ТзОВ "Ніко-Захід" та №19712 від 31.03.2011 р. ОСОБА_7 (а.44).

Як вбачається з матеріалів справи, автомобіль БАЗ А079.14 (д.н.з. НОМЕР_5), яким керував ОСОБА_2 під час скоєння ДТП, належить ТзОВ "Львівське АТП-14631" та застрахований ЗАТ "Українська екологічна страхова компанія" (згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців від 22.11.2011р. найменування юридичної особи станом на 22.11.2011 р. є Приватне акціонерне товариство "Українська екологічна страхова компанія") по договору, оформленому у вигляді полісу №ВЕ/8297759 укладеному строком на один рік з 15.12.2010 р. по 14.12.2011 р. (тип договору 1-й), умовами якого встановлено ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну в розмірі 50 000,00 грн. та визначено, що франшиза за договором дорівнює 1000,00 грн. (а.с.48).

Вина ОСОБА_2 у скоєнні зазначеної дорожньо-транспортної пригоди підтверджується постановою Мостиського районного суду Львівської області від 29.03.2011р. (а.с.45).

У відповідності до вимог ст.993 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування», до ПрАТ «СК «Граве Україна»перейшло право вимоги до особи, відповідальної за збитки, відтак, на адресу ПрАТ "Українська екологічна страхова компанія" позивачем була направлена заява на виплату страхового відшкодування в порядку регресу (а.с.49), яку відповідач-1 отримав 26.07.2011р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.50), однак, залишив без відповіді та задоволення, що стало підставою для звернення з позовом до ПрАТ "Українська екологічна страхова компанія" та ТзОВ "Львівське АТП-14631", з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_2, про стягнення 63 979,81грн., зокрема, з ПрАТ "Українська екологічна страхова компанія" 49 000грн. страхового відшкодування, 1 831,12грн. пені, 49грн. інфляційних втрат, 354,41грн. 3% річних, обчислених за період з 27.08.2011 р. по 27.11.2011 р., а також оскільки відповідальність відповідача-1 не покриває фактичний розмір заподіяного збитку, тому різницю між фактичним розміром шкоди і страхового відшкодування в розмірі 12 745,28грн. заподіяних збитків слід стягнути з власника транспортного засобу - ТзОВ "Львівське АТП-14631", з яким ОСОБА_2 під час ДТП перебував у трудових відносинах.

Судова колегія, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні, з огляду на наступне:

Рішення господарського суду Львівської області оскаржено лише в частині стягнення з ТзОВ «Львівське АТП-14631»12 745,28грн. заподіяних збитків, однак, судова колегія відповідно до ст.101 ГПК України, не зв'язана доводами апеляційної скарги та переглядає законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Спірні правовідносини між сторонами регулюються, зокрема, нормами глав 67, 82 Цивільного кодексу України, Законом України «Про страхування»та договором.

Згідно п.3 ч.1 ст.20 Закону України "Про страхування", страховик зобов"язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Відповідно до ст.993 ЦК України, яка продубльована в ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Право вимоги страховик отримує тільки в разі, якщо він виплатив страхове відшкодування, тобто вимога до винної особи по суті буде мати регресний характер. Таку вимогу страховик може пред'явити до особи, відповідальної за завдані збитки і така особа повинна бути саме суб'єктом відповідальності, тобто за своїм правовим статусом повинна мати можливість нести відповідальність за завдані нею збитки, а також мають бути в наявності необхідні умови притягнення такої особи до відповідальності - протиправна поведінка, шкода, причинний зв'язок, вина.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно з ч.1 ст.1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно ст.1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до п.15.1 ст.15 Закону України "Про обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", договори обов"язкового страхування цивільно-правової відповідальності першого типу укладаються на умовах страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю , здоров"ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах.

При настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди майну третьої особи.

Як вбачається з матеріалів справи, факт виплати страхового відшкодування за ремонт транспортного засобу в розмірі 61 745,28грн. (без ПДВ) підтверджується платіжними дорученнями № 20597 від 30.05.2011р., №19710 від 31.03.2011р. на рахунок ТзОВ "Ніко-Захід" та №19712 від 31.03.2011 р. ОСОБА_7 (а.44).

Відповідно до вищенаведених норм законодавства до страховика (позивача) перейшло право вимоги за майнову шкоду, заподіяну ОСОБА_2

Вина ОСОБА_2 у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди підтверджується постановою Мостиського районного суду Львівської області від 29.03.2011р. (а.с.45).

Автомобіль БАЗ А079.14 (д.н.з. НОМЕР_5), яким керував ОСОБА_2 під час скоєння ДТП, належить ТзОВ "Львівське АТП-14631" та застрахований ЗАТ "Українська екологічна страхова компанія" по договору, оформленому у вигляді полісу №ВЕ/8297759, укладеному строком на один рік з 15.12.2010 р. по 14.12.2011 р. (тип договору 1-й), умовами якого встановлено ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну в розмірі 50 000,00 грн. та визначено, що франшиза за договором дорівнює 1000,00 грн. (а.с.48).

Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що оскільки позивач виплатив страхове відшкодування страхувальнику за завдані збитки внаслідок ДТП, що стались з вини ОСОБА_2, який перебував у трудових відносинах з ТзОВ "Львівське АТП- 14631", то до позивача переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані страхувальнику збитки, тобто до ПрАТ "Українська екологічна страхова компанія", яка виступала страховиком цивільно-правової відповідальності винної у скоєнні ДТП особи (ТзОВ „Львівське АТП-14631"), тобто оскаржуване рішення про відшкодування ПрАТ "Українська екологічна страхова компанія" шкоди, завданої страхувальником -ТзОВ «Львівське АТП-14631»з врахуванням ліміту відповідальності та за вирахуванням франшизи в розмірі 49 000грн. є законним та обгрунтованим.

Також судова колегія погоджується з доводами суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для нарахування та стягнення з відповідача-1 пені, інфляційних втрат та річних, оскільки даний господарський спір виник з правовідносин відшкодування шкоди в порядку регресу, а не з договірних зобов'язань, за неналежне виконання яких діючим законодавством передбачено право нарахування штрафних санкції, відсотків за користування чужими грошовими коштами та інфляційних втрат.

Що стосується стягнення збитків з відповідача-2, визначених як різниця між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням в розмірі 12 745,28 грн., то судова колегія зазначає наступне:

Відповідно до ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Шкода, завдана джерелом підвищеною небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (праві власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч.2 ст.1187 ЦК України).

Відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Цивільно-правова відповідальність ТзОВ "Львівське АТП-14631", як власника автомобіля марки БАЗ А079.14 (д.н.з. НОМЕР_5), на момент скоєння водієм ОСОБА_2 ДТП охоплювалася полісом №ВЕ/8297759 обов"язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

З огляду на вищезазначені приписи Цивільного кодексу України, вимога позивача про стягнення з ТзОВ «Львівське АТП-14631»суму різниці між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням у розмірі 12 745,28 грн. є обґрунтованою.

Посилання скаржника на недоведеність розміру шкоди, завданого саме з вини водія, оскільки необхідність виконання певних ремонтних робіт пошкодженого автомобіля, не знаходяться в причинному зв'язку з заподіяною шкодою, вважається судовою колегією безпідставним з огляду на наступне:

Вартість відновлювального ремонту автомобіля АUDІ А42,0 (д.н.з. НОМЕР_4), який був пошкоджений під час ДТП, визначена висновками №110 від 23.03.2011р. та №110 «а»від 08.04.2011р. експертного автотоварознавчого дослідження (а.с.13-36).

Даними висновками встановлено переліки пошкоджень, робіт, матеріалів, агрегатів, запасних частин, комплектуючих та інших витратних матеріалів, виявлених під час попереднього огляду автомобіля (акт №110 від 14.03.2011р.), так і під час проведення ремонтних робіт, оскільки під час проведення ремонту були виявлені приховані поломки автомобіля.

Як вбачається з даних висновків, такі складені судовим експертом ОСОБА_6, який має вищу технічну освіту, кваліфікацію судового експерта за спеціальністю 12.2. "Визначення вартості дорожніх транспортних засобів, розміру збитку заподіяного власнику транспортного засобу", та який діє на підставі свідоцтва №467 від 19.07.2007р., виданого ЦЕКК Міністерства юстиції України, свідоцтва №236 від 15.02.2002 р. виданого ФДМ України, стаж експертної роботи з 2001р., тобто автотоварознавче дослідження проводилось суб'єктом оціночної діяльності, який має відповідний рівень знань та кваліфікацію.

З огляду на викладене, судова колегія вважає дані висновки експертного автотоварознавчого дослідження належними та допустимими доказами у справі, що виключає необхідність проведення додаткової експертизи, клопотання щодо проведення якої заявлено скаржником, відтак, судова колегія відмовляє в задоволенні клопотання скаржника про призначення експертизи як недоцільне.

Тому, виходячи з наведеного в сукупності та враховуючи, що доводами апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції щодо задоволення позову не спростовано, обставин, які відповідно до статті 104 ГПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції в порядку статей 33, 34 ГПК України апелянтом не доведено, апеляційний господарський суд підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачає. Таким чином, судова колегія прийшла до висновку про обгрунтованість оскаржуваного рішення як такого, що прийнято відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Судові витрати по апеляційній скарзі, в порядку ст.49 ГПК України, слід віднести на скаржника.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

Рішення господарського суду Львівської області від 26.01.2012р. у справі №5015/7180/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Львівське АТП-14631" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий суддя Орищин Г.В.

судді Галушко Н.А.

Краєвська М.В.