Рішення № 23540435, 10.04.2012, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2012 р. Справа № 5019/291/12

господарський суд Рівненської області у складі судді Заголдна Я.В.,

при секретарі судового засідання Бердій Я.М.

розглянувши матеріали справи за позовом Приватного підприємства "Аптека 36,6" до Публічного акціонерного товариства "АES Рівнеенерго"

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1.

про визнання договору діючим

Представники:

Від позивача : Войтко Е.В.-директор, ОСОБА_3 дов.б/н від 12.03.2012р.

Від відповідача : ОСОБА_4, дов. №4 від 15.04.2011р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Аптека 36,6" звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "АES Рівнеенерго" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «АЕС Рівнеобленерго») про визнання договору №3672 від 24.03.2011р. про постачання електричної енергії діючим. Зобов'язати ПАТ «АES Рівнеенерго»виконувати умови договору №3672 про постачання електричної енергії від 24.03.2011р. Зобов'язати ПАТ АES Рівнеенерго" відновити електропостачання по будівлі аптеки за адресою вул.. Дубенська, 44В, м. Рівне.

Поряд з цим, позивачем в порядку ст. ст. 65, 66, 67 ГПК України подано заяву про вжиття заходів до забезпечення позову та заборонити відповідачеві вчиняти дії щодо припинення постачання електричної енергії за адресою вул. Дубенська, 44В, м. Рівне.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 27.02.2012р. порушено провадження у справі №5019/291/12, справу призначено до слухання на 14.03.2012р. та призначено до розгляду в судовому засідання питання про забезпечення позову.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 14.03.2012р. відкладено розгляд справи на 28.03.2012р., у зв'язку з надходженням клопотання від відповідача про відкладення розгляду справи.

23.03.2012р. на адресу господарського суду Рівненської області надійшла заява від Приватного підприємства «Аптека 36,6»про уточнення позовних вимог, в якій зазначено, що керуючись ст.22 ГПК України позивач, просить визнати незаконними дії ПАТ «АES Рівнеенерго», щодо припинення електропостачання та відключення від електромережі ПП «Аптека 36,6». Зобов'язати ПАТ «АES Рівнеенерго»виконувати умови договору №3672 про постачання електричної енергії від 24.03.2011р. Зобов'язати ПАТ АES Рівнеенерго" відновити електропостачання до приміщення за адресою вул.. Дубенська, 44В, м. Рівне.

Відповідно до п.3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»зазначено, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п.

Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Подана позивачем заява про уточнення позовних вимог приймається судом до розгляду, позовні вимоги розглядаються з урахуванням заяви, поданої до господарського суду Рівненської області від 23.03.2012р..

У судовому засіданні 28.03.2012 року представником позивача надано усні заперечення на пояснення відповідача.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з урахуванням наданих уточнень.

Відповідач у відзиві проти позову заперечив та просив залучити у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1.

В судовому засіданні 28.03.2012р. розглянувши заяву про забезпечення позову, з'ясувавши обсяг позовних вимог, врахувавши доводи позивача, які наведені ним в обґрунтування вимог заяви, пересвідчившись у наявності спору між сторонами, приймаючи до уваги існування ймовірної загрози невиконання або утрудненню виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, а також відповідність обраного позивачем виду забезпечення позову позовним вимогам, суд дійшов висновку, що подана заява про вжиття заходів до забезпечення позову не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Статтею 66 ГПК України передбачено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За вимогами ст. 66 ГПК України, обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.

У відповідності до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

За змістом ст. 32 ГПК України, наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюється на підставі доказів -фактичних даних, які встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому засіданні.

При цьому, докази у відповідності зі ст. 34 ГПК України, повинні відповідати, вимогам належності та допустимості.

В силу ст. 36 ГПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином завіреній копії.

Між тим, як вбачається із заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, остання не містить обґрунтованих доводів чи припущень щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, так само як і не містить будь-якого документального обґрунтування, наявності фактичних обставин, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Таким чином, заявляючи про необхідність вжиття заходів до забезпечення позову, позивач не навів обставин, з якими законодавство пов'язує необхідність для їх вжиття та не підтвердив їх письмовими та належними доказами, а отже, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

28.03.2012р. на адресу господарського суду Рівненської області надійшло клопотання від ПАТ «АЕС Рівнеобленерго»про зупинення розгляду справи, до набрання законної сили рішення суду по справі за позовом ФОП ОСОБА_5 до ПП «Аптека 36,6»про визнання договору про постачання електричної енергії, укладеного між ПАТ «АЕС Рівнеобленерго»та ПП «Аптека 36,6 недійсним.

Представник позивача в судовому засіданні 28.03.2012р. просив відхилити зазначене клопотання, посилаючись на його необґрунтованість.

Суд, розглянувши клопотання про зупинення провадження у справі прийшов до висновку про його відхилення.

При цьому, суд виходив з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Проте, на обґрунтування заявленого клопотання, відповідачем не подано доказів на підтвердження порушеного провадження у справі.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 28.03.2012р. по даній справі розгляд справи відкладено на 10.04.2012р., залучено у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті Господарський суд Рівненської області, -

ВСТАНОВИВ:

25.10.2007р. між ЗАТ «Ей-І-Ес Рівнеенерго» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 був укладений договір на постачання електричної енергії №2939. (а.с.96).

01.11.2008р. між фізичною особою -підприємцем ОСОБА_5 та приватним підприємством «Аптека 36,6» був укладений договір оренди приміщення (а.с.126).

21.03.2011р. на адресу відповідача надійшла заява від директора ПП «Аптека 36,6», в якій зазначено, що у зв'язку з оформленнями договорів оренди на приміщення, просимо переоформити з ФОП ОСОБА_5, який має договір про постачання електричної енергії №2939, на наступні об'єкти за адресою АДРЕСА_1. (а.с.109).

24.03.2011р. між Закритим акціонерним товариством «Ей-І-Ес Рівнеенерго»(правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «АЕС Рівнеобленерго»енергопостачальник (надалі Відповідач) та Приватним підприємством «Аптека 36,6» - споживач ( надалі Позивач) було укладено договір №3672 (надалі Договір) про постачання електричної енергії строком дії до 31.12.2011р. та який відповідно до п.10.4 вважається продовженим щорічно на тих самих умовах, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

За умовами договору Відповідач продає електричну енергію Позивачу для забезпечення потреб електроустановок Позивача з дозволеною потужністю (згідно додатків №6) кВт, а Позивач оплачує Відповідачу вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

02.02.2012р. ПАТ «АЕС Рівнеобленерго» листом №35 повідомило позивача, що у зв'язку з передачею права власності на приміщення за адресою АДРЕСА_1 іншому суб'єкту господарювання, котрий повідомив про припинення договорів оренди (суборенди) іншими суб'єктами, змушений припинити дію договору на постачання електричної енергії №3672 від 24.03.2011р. та у відповідності до пункту 7.5 Правил користування електричною енергією, припинити електропостачання.

Проте, відповідачем, доказів припинення договору оренди (суборенди) в спірний період суду не надано.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.04.2011р. між фізичної особою -підприємцем ОСОБА_5 ( надалі -«ОРЕНДОДАВЕЦЬ») з одного боку та Приватним підприємством «АВ-ГРУП» (надалі іменується «ОРЕНДАР») в особі директора ОСОБА_5, укладено Договір оренди (а.с.163).

Відповідно до п.1.2 приміщення, яке передається в оренду за Договором, знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно із п.2.3 ОРЕНДАР має право самостійно заключати договори та проводити оплату комунальних та експлуатаційних послуг: в тому числі електропостачання.

Розділом 3 Договору оренди передбачені права та обов'язки ОРЕНДОДАВЦЯ. Орендодавець зобов'язується забезпечити цілодобовий доступ до постачання мережі електроенергії та інших інженерних та комунікаційних засобів, необхідних для функціонування аптечних закладів.

Відповідно до п.7.1 договору оренди, цей Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 08 березня 2014р.

Договір може бути припинений за взаємною згодою СТОРІН. (п.7.4).

Пунктом 7.11 передбачено, що в разі зміни власника всі права та обов'язки по виконанню даного Договору переходять до нового власника, про що необхідно повідомити СТОРОНИ протягом трьох банківських днів.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що 08.04.2011р. був укладений договір суборенди приміщення між фізичною особою -підприємцем ОСОБА_5 ( далі -«ВЛАСНИК»), що діє на підставі свідоцтва про право власності, Приватним підприємством «АВ-ГРУП»(далі -«ОРЕНДАР») в особі директора ОСОБА_5 та Приватним Підприємством «АПТЕКА 36,6»(далі- «СУБОРЕНДАР»).

08.04.2011р. приміщення було передано в суборенду позивачу за актом приймання-передачі. В даному акті також зазначено, що на виконання умов договору суборенди приміщення від 08.04.2011р. ОРЕНДАР передав, а СУБОРЕНДАР прийняв від ОРЕНДАРЯ в платне тимчасове користування на умовах найму (суборенди) нежитлове приміщення аптеки, що знаходиться за адресою: м. Рівне , вул.. Дубенська, буд. 44-В (а.с.90).

Отже, акт приймання-передачі не тільки фіксує виконання обов'язків сторонами за Договором, а й встановлює зобов'язання сторін, які пов'язані з правовідносинами щодо користування майном, що виникли на підставі Договору, і оцінюється в цій частині як невід'ємна складова Договору.

Відповідно до п.7.11 договору у разі зміни власника всі права та обов'язки по виконанню даного Договору переходять до нового власника, про що необхідно повідомити СТОРОНИ протягом трьох банківських днів (п.7.11).

Згідно з ч.1 ст. 770 ЦК України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

Тобто, у випадку зміни власника майна розташованого за адресою м. Рівне вул. Дубенська , 44-В не тягне за собою розірвання договору суборенди від 08.04.2011р.

Договір суборенди від 08.04.2011 р. між ПП "Аптека 36,6" і орендодавцем ПП "АВ-ГРУП" у встановленому законом порядку, розірвано або припинено не було. До того ж будь-які докази припинення дії даного договору відсутні, як і у власника майна так і у будь-яких інших осіб, чи то підприємств.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 ГК України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому ст. 188 ГК України.

Таким чином, дострокове розірвання договору на вимогу однієї з сторін, має відбуватись з дотриманням встановленого ст. 188 ГК України порядку.

Так, зазначена норма встановлює, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозицію про це другій стороні за договором. При цьому, сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Отже, якщо відповідач мав намір розірвати з ПП "Аптека 36,6" договір №3672 про постачання електроенергії, то повинен був надіслати до ПП "Аптека 36,6" пропозицію про розірвання договору , а якщо таким способом не було досягнуто згоди, тоді звертатись за вирішенням даного спору до суду і аж ніяк не робити це в односторонньому порядку без будь якого повідомлення іншої сторони.

Водночас, позивач вважає дії відповідача щодо припинення електропостачання та відключення від електромережі ПП «Аптека 36,6»незаконними та просить визнати їх такими.

Відповідно до ст.2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами осіб, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів, а право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав мають особи встановлені ст.1 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 20 Цивільного кодексу України передбачено, що право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Право на захист розглядається як суб'єктивне цивільне право, яке виникає у особи у разі порушення належних їй цивільних прав та інтересів, невизнання цього права або оспорювання цивільного права.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, про задоволення вимоги щодо визнання незаконними дії ПАТ «АЕС Рівнеобленерго» щодо відключення об'єкту «Аптека 36,6» по вул. Дубенська, 44-В, м. Рівне.

Також, предметом розгляду в даній справі є зобов'язання до належного виконання укладеного з позивачем договору на постачання електричної енергії від 24.03.2011р. №3672.

Згідно з вимогами ст. 4-3, ст. 33 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Нормативного ж обґрунтування підстав відключення об'єкту позивача від електропостачання, відповідачем не надано.

Частиною 2 статті 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України визначено спосіб захисту цивільних прав та інтересів. Способами захисту цивільних прав можуть бути: визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, що суперечать законодавству та порушують права і законні інтереси позивача; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища яке існувало до порушення; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення.; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної шкоди та інші.

Таким чином, спонукання позивача до належного виконання договору постачання електричної енергії співвідносяться із встановленими законом способами захисту права, оскільки частиною 1 ст. 20 ГК України, серед іншого, зазначено і такий спосіб захисту, як припинення дій, що порушують право, або створюють загрозу його порушення. Відключення аптеки повністю від електромережі безумовно порушують права позивача, оскільки існують на момент винесення рішення по справі.

Враховуючи вищезазначене, відповідачем не надано доказів які б відповідали принципам належності та допустимості в розумінні ст. 32, 34 ГПК України та підтверджували б правомірність його дій при відключенні об'єкту позивача від енергопостачання.

За таких підстав, відключення приватного підприємства «Аптека 36,6»від електромережі здійснене відповідачем без належних правових підстав, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Крім того, Позивач, посилаючись на неправомірне відключення його об'єкту від електропостачання, просить зобов'язати ПАТ «АЕС Рівнеобленерго»поновити постачання електроенергії на об'єкт «Аптека 36,6» по вул. Дубенська, 44-В.

Згідно ст. 26 Закону України „Про електроенергетику" та п.1.3 Правил користування електричною енергією, споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Пунктом 2. ст. 275 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Згідно з пункту 2.1 договору №3672 від 24.03.2011року, під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України, зокрема Правилами користування електричною енергією, затвердженими Постановою НКРЕ №28 від 31.07.1996року та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 02.08.1996року №417/1442 (далі - ПКЕЕ).

Відповідно до п. 3.1.2. договору Відповідач вправі обмежувати або припиняти електропостачання Позивачу згідно розділу 6 договору та відповідно до порядку, передбаченого Правилами користування електричною енергією.

Водночас, розділом 6 Договору №3672 від 24.03.2011р. передбачений Порядок обмеження та припинення електропостачання.

Відповідно до п 6.1.3. договору на постачання електричної енергії №3672 електропостачання споживача може бути обмеженим або припиненим з повідомленням споживача не пізніше ніж за три робочі дні у разі розірвання договору на постачання електроенергії.

Згідно з умовами зазначеного договору та пункту 7.1, пп.2 пункту 8.2 ПКЕЕ електрична енергія постачається відповідачем безперервно, якісні характеристики якої відповідають параметрам визначеним державним стандартом, крім випадків, передбачених договором та нормативно-правовими актами.

Таким чином, обов'язком відповідача є надійне та безперебійне постачання електричної енергії в узгоджених сторонами обсягах, яку позивач зобов'язаний своєчасно сплачувати.

Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк у відповідності з вказівками закону, договору; одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Згідно з п.1 ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України укладений між сторонами договір №3672 від 24.03.2011року, є обов'язковим для виконання обома сторонами і сторони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань за договором.

У зв`язку з наведеним, суд вважає неправомірним та безпідставним припинення енергопостачання Позивачу, а вимоги останнього щодо його відновлення -законними.

Враховуючи вищевикладене та приписи діючого законодавства, суд дійшов висновку, що наявні законні підстави зобов'язати відповідача поновити постачання електроенергії до приміщення приватного підприємства «Аптека 36,6»по вул. Дубенська,44-В, м. Рівне.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі вищенаведеного позовні вимоги з урахуванням уточнень позовних вимог, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати незаконними дії Публічного акціонерного товариства «АЕС Рівнеобленерго», щодо припинення електропостачання та відключення електричної енергії до приміщення приватного підприємства «Аптека 36,6» за адресою м. Рівне вул. Дубенська,44-В.

3. Зобов'язати Публічне акціонерне товариство «АЕС Рівнеобленерго»(33028, м. Рівне, вул.. Князя Володимира,71, код ЄДРПОУ 05424874) належним чином виконувати умови договору №3672 про постачання електричної енергії від 24.03.2011р. за адресою м. Рівне вул. Дубенська,44-В.

4. Зобов'язати Публічне акціонерне товариство «АЕС Рівнеобленерго» - відновити енергопостачання до приміщення приватного підприємства «Аптека 36,6» за адресою м. Рівне вул.. Дубенська,44-В.

5. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АЕС Рівнеобленерго»(33028, м. Рівне, вул.. Князя Володимира,71, код ЄДРПОУ 05424874) на користь приватного підприємства «Аптека 36,6»(м. Рівне, вул.Соборна,1, ідентифікаційний №35567508) 1073,00грн. судового збору.

6. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення оформлено та підписано 17.04.2012р.

Суддя Заголдна Я.В.