Рішення № 23539761, 19.04.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.04.12 Справа№ 5015/844/12

За позовом: Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Львові

до відповідача: ВАТ „Червоноградська автобаза", с. Острів, Сокальський район

про: стягнення 33039,06 грн.

Суддя Довга О. І.

Секретар Скремета О.О.

Представники:

Від позивача : ОСОБА_1 -довіреність б/н від 12.04.2011р.

від відповідача: не з'явився

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки передбачені ст. 22 ГПК України та право відводу судді ст. 20 ГПК України). Заяв та клопотань про відвід судді не подано (не заявлено).

Суть спору:

На розгляді в господарському суді Львівської області знаходиться справа за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Львові до ВАТ „Червоноградська автобаза", с. Острів, Сокальський район про стягнення 33039,06 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить позов задоволити.

Відповідач будь-яких пояснень на вимогу суду по суті заявлених позовних вимог не надав, позовні вимоги по суті не оспорив, вимоги ухвали суду не виконав, представника в судове засідання не направив. Про час та місце був належним чином повідомлені, що підтверджено повідомленням про вручення поштового відправлення №6853554.

За умовами ст.33 ГПК України на сторони покладається обов'язок доводити їх вимоги чи заперечення. Згідно до вимог ст.ст.4-2, 4-3, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, подачі клопотань та здійсненні інших процесуальних прав. За умовами ст.59 ГПК України відповідач має право після одержання ухвали надіслати господарському суду відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову, однак відповідач своїм правом не скористався.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З врахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, з врахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

06.08.1992 року в результаті зіткнення на залізничному переїзді автомашини „Белаз", що належала автотранспортному підприємству обєднання „Укрзахідвугілля" (на даний час ВАТ „Червоноградська автобаза") з локомотивом поїзда Локомотивного депо „Львів-Захід" Львівської залізниці, загинув помічник машиніста Локомотивного депо ОСОБА_2.

Відповідно до Ухвали Сокальського районного суду Львівської області від 01.12.1993 року вина у скоєнні ДТП покладається на працівника Відповідача ОСОБА_3.

Оскільки, нещасний випадок, що стався з ОСОБА_2, був пов'язаний з виробництвом, Позивач здійснював щомісячні страхові виплати утриманцям, а саме - матері померлого ОСОБА_4.

Всього, з лютого 2008р. по грудень 2011р., здійснено страхових виплат на суму 33 039,06 грн., які Позивач просить стягнути з Відповідача.

Суд, заслухавши представника позивача, розглянувши та дослідивши докази по справі, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю з наступних підстав.

Відповідно до ст.13 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" визначено, що страховий ризик - це обставини, внаслідок яких може статися страховий випадок, а страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у ст.14 Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.

Згідно із ст.2 вказаного Закону, його дія поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору.

Статтею 6 цього ж Закону встановлено, що суб'єктами страхування від нещасного випадку є застраховані громадяни, а в окремих випадках - члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик. Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється страхування (працівник). Страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках - застраховані особи. Страховик - Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Відповідно до частини першої ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Оскільки позивачем за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України проведено страхові виплати, що знаходяться в безпосередньому причинному зв'язку з діями особи, винної у скоєнні ДТП, правовідносини з якою не охоплюються сферою загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, то витрачені позивачем за наведених обставин кошти є по суті відшкодуванням шкоди, яка була завдана іншою особою.

Відповідно ж до ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно з частиною першою ст.1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Крім того, відповідно до частини другої ст. 1187 названого кодексу, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Наявною в матеріалах справи довідкою Філії Львівського міського відділення Ощадбанку №6319 від 08.02.2012р. підтверджується факт переказу позивачем щомісячних зарахувань страхових виплат ОСОБА_4, а ціна позову, яка складається із суми щомісячних відрахувань підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком.

Таким чином, в силу вищенаведених правових норм, існують усі підстави для стягнення з Відповідача 33039,06 грн. боргу в порядку регресу.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України слід віднести на Відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст. 193 ГК України, ст. ст. 172, 509, 612, 629, ЦК України, ст. ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з ВАТ „Червоноградська автобаза" (80051, Львівська область, Сокальський район, с. Острів, код ЄДР 00179269) на користь Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Львові (79000, м.Львів, вул.Чайковського,27, ЄДРПОУ 22389381) 33039,06 завданих збитків.

3. Стягнути з ВАТ „Червоноградська автобаза" (80051, Львівська область, Сокальський район, с. Острів, код ЄДР 00179269) на користь державного бюджету 1609,50 грон. судового збору.

4. Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

Суддя Довга О.І.