Постанова № 23539056, 23.03.2012, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

23.03.12Справа №2а-530/12/2770

Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:

головуючого судді - Гавурb О.В.;

при секретарі: Плаксіній О.С.,

без участі представників сторін;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Господарського суду м. Севастополя Головного управління Державної казначейської служби України в м. Севастополі про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення незаконно утриманої суми,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Господарського суду м. Севастополя, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Севастополі про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення незаконно утриманої суми.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 07.03.2012 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-530/12/2770

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 07.03.2012 року закінчено підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду.

Позивач у судове засідання не з'явився, надав клопотання про розгляд справи за його відсутністю, на задоволенні позовних вимог наполягав у повному обсязі, просив адміністративний позов задовольнити. Позов обґрунтовано тим що, з щомісячного грошового утримання працюючого судді був без достатніх підстав помилково стягнутий податок з доходів фізичних осіб в сумі 19 008,89 грн.

Представник Головного управління Державної казначейської служби України в місті Севастополі заперечувала проти задоволення адміністративного позову з підстав, викладених в письмових запереченнях.

Представник Господарського суду м. Севастополя у судове засідання не з'явився, ухвали Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 07.03.2012 року не виконав, письмового відзиву на позовну заяву з документальним та правовим обґрунтуванням своїх заперечень суду не надав, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причину неявки суду не повідомив.

Встановивши обставини справи, дослідивши докази, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення проти позову, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що у період з 03.02.1975 року по 15.01.1980 року позивач працював суддею Кіровського районного суду, Орджонікідзевського районного суду м. Керчі, з 28.07.1987 року працював державним арбітром, головою Арбітражного суду АР Крим, членом Центральної виборчої комісії. 3 12.01.2004 року по теперішній час працює головою господарського суду м. Севастополя та має станом на 01.01.2012 року 31 рік суддівського стажу. З 2005 року по грудень 2010 року ОСОБА_1 нараховувалося і сплачувалося щомісячне грошове утримання без нарахування та стягнення податків.

У 2011 році, в період з лютого по грудень, згідно з довідкою господарського суду міста Севастополя з щомісячного грошового утримання позивача було стягнуто податок з доходів фізичних осіб в сумі 19 008,89 грн.

Відповідно до підпункту 14.1.48 пункту 14.1 статі 14 Податкового кодексу України заробітна плата для цілей розділу IV цього Кодексу -основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

У 2011 році питання призначення щомісячного грошового утримання суддів регулювалось постановою Кабінету міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» (далі - Постанова).

Відповідно до пункту 3.1 вказаної постанови судді які мають право на відставку та продовжують працювати на посаді судді, одержують заробітну плату з та щомісячне грошове утримання у розмірі 100 відсотків, судді Конституційного Суду України, Верховного Суду України, Вищих спеціалізованих судів - 50 відсотків передбаченого законом щомісячного довічного грошового утримання, належного їм у разі виходу у відставку.

Податковим кодексом України передбачено такий об'єкт оподаткування, як загальний місячний (річний) оподаткований дохід, у тому числі заробітна плата, та встановлено винятки з оподатковуваних доходів фізичних осіб. Одним з доходів, що не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу і не підлягають оподаткуванню, є щомісячне довічне грошове утримання (підпункт "е" підпункту 165.1.1 пункту 165.1 статті 165 Кодексу).

Конституційний Суд України у рішенні від 14 грудня 2011 року № 18-рп/2011 за наслідками розгляду справи № 1-33/2011 за конституційним поданням Верховного Суду України щодо офіційного тлумачення поняття «щомісячне довічне грошове утримання», що міститься у підпункті «е» підпункту 165.1.1 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України дійшов висновку про те, що правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання працюючого судді є однаковою, а самі ці поняття -однорідними та взаємопов'язаними. Щомісячне грошове утримання ідентичне щомісячному довічному грошовому утриманню та є звільненою від оподаткування виплатою.

Таким чином, підстав для утримання з позивача податку з доходів фізичних осіб з щомісячного грошового утримання підстав не було.

Відповідно до частини другої статті 78 Бюджетного кодексу України казначейське обслуговування місцевих бюджетів здійснюється територіальними органами Державної казначейської служби України відповідно до статті 43 цього Кодексу.

Державна казначейська служба України веде облік усіх надходжень, що належать місцевим бюджетам, та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, погодженим з відповідними місцевими фінансовими органами, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Статтею 43 Бюджетного кодексу України встановлено, що в Україні застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів, яка передбачає здійснення Державною казначейською службою України: розрахунково-касового обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства; контролю за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень бюджету, взятті бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів та здійсненні платежів за цими зобов'язаннями; ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання бюджетів з дотриманням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку; здійснення інших операцій з бюджетними коштами.

Тобто, питання щодо повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету, законодавством віднесено до компетенції органів Державної казначейської служби України, у даному випадку до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Севастополі.

За таких обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 23.03.2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова у повному обсязі складена та підписана 28.03.2012 року.

Керуючись ст. 6, 17, 69 - 71, 94, 98, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати дії господарського суду міста Севастополя по утриманню з ОСОБА_1 податку з доходів фізичних осіб у розмірі 19 008, 89 грн. протиправними.

Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у місті Севастополі, код ЄДРПОУ 23895637 (вул.. Балаклавська, 9, м. Севастополь, 99011) здійснити дії щодо повернення з місцевого бюджету Ленінського району міста Севастополя до господарського суду міста Севастополя незаконно утриману з ОСОБА_1 суму податку з доходів фізичних осіб в розмірі 19 008,89 грн. (дев'ятнадцять тисяч вісім грн. 89 коп.).

Стягнути з господарського суду міста Севастополя на користь ОСОБА_1 утриману з нього суму податку з доходів фізичних осіб у розмірі 19 008,89 грн. (дев'ятнадцять тисяч вісім грн. 89 коп.).

Постанова може бути оскаржена у строки і порядку встановленими частинами першою, другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя О.В. Гавура

Суддя О.В. Гавура