Ухвала суду № 23535615, 18.04.2012, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2012 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого: Литвинюк І. М.,

суддів: Міцнея В.Ф., Височанської Н.К.,

секретаря: Лисак О.А.,

за участю: прокурора - Герегової Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом прокурора Кіцманського району в інтересах держави в особі Головного управління праці та соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 про повернення автомобіля, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 17 січня 2012 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2011 року прокурор Кіцманського району звернувся до суду в інтересах Головного управління праці та соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації (далі -Управління) з позовною заявою до ОСОБА_1 про повернення автомобіля. Вказував на те, що наказом Головного управління праці та соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації від 10 серпня 2006 року інваліду 2 групи ОСОБА_2 було передано безкоштовно автомобіль „Мерседес-Бенц»" А-170 як гуманітарну допомогу. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_2 помер. На даний час автомобіль знаходиться у відповідачки ОСОБА_1 якій було передано право керування цим автомобілем. Відповідачка продовжує користуватися цим автомобілем і відмовляється повернути його Управлінню.

Просив у відповідності до Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 року № 999, зобов'язати ОСОБА_1 повернути зазначений автомобіль Управлінню.

Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 17 січня 2012 року задоволено позов прокурора: вилучено у ОСОБА_1 та передано Головному Управлінню автомобіль марки „Мерседес-Бенц" А-170, 1998 року випуску.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову прокурора Кіцманського району в інтересах Управління та задовольнити її позов.

Посилається на те, що рішення є несправедливим, незаконним та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Вказує на те, що на момент смерті ОСОБА_2 строк експлуатації спірного автомобіля перевищував 10 років, а тому автомобіль має залишатися їй, як члену сім»ї, який на час смерті інваліда проживав та був зареєстрований за місцем проживання та реєстрації інваліда.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник підтримали вимоги апеляційної скарги.

Прокурор апеляційну скаргу не визнав, вважає, що рішення суду є законним, обгрунтованим і підстав для його скасування немає.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши наведені у скарзі доводи, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду -залишенню без змін з наступних підстав.

Згідно зі ст.11-1 Закону України „Про гуманітарну допомогу", п. 41 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 року № 999, після смерті інваліда автомобіль, визнаний гуманітарною допомогою, яким інвалід був забезпечений через органи праці та соціального захисту населення і користувався менше 10 років, може бути переданий у власність одному із членів сім'ї за рішенням Комісії з питань гуманітарної допомоги при Кабінеті Міністрів України за умови сплати податків і зборів за ставками, діючими на день здійснення митного оформлення автомобіля. Якщо інвалід користувався автомобілем більше 10 років, за бажанням членів його сім'ї автомобіль може бути переданий у їх власність безкоштовно.

У разі несплати членом сім'ї інваліда податків і зборів (обов'язкових платежів) автомобіль повертається (вилучається) головному управлінню соціального захисту.

Як встановлено судом, автомобіль „Мерседес-Бенц" А-170 був переданий як гуманітарна допомога інваліду 2 групи ОСОБА_2 18 серпня 2006 року на підставі наказу начальника Управління від 10 серпня 2006 року № 112.

На цей час діяв Порядок забезпечення інвалідів автомобілями, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 року № 999, що набрав чинності 9 серпня 2006 року.

ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, користувався вказаним автомобілем менше 5 років.

Відповідачка ОСОБА_1 не сплатила податків і зборів (обов'язкових платежів) за ставками, діючими на день здійснення митного оформлення автомобіля, і не зверталася до Комісії з питань гуманітарної допомоги при Кабінеті Міністрів України з приводу передачі їй у власність спірного автомобіля.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та застосував норми, які підлягають застосуванню до правовідносин сторін, ухвалив законне і обґрунтоване рішення.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що до правовідносин сторін слід застосувати п. 37 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 1997 року № 999, згідно з яким після смерті інваліда автомобіль, яким він був забезпечений безоплатно, залишається його сім'ї та знімається з обліку в органах соціального захисту населення.

Відповідно до ст. 5 ЦК України, висновків, викладених у п.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп, дія нормативно-правового акта починається з моменту набрання ним чинності.

Порядок забезпечення інвалідів автомобілями, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 року № 999, набув чинності 9 серпня 2006 року, а спірний автомобіль був переданий інваліду ОСОБА_2 18 серпня 2006 року.

Таким чином, до спірних правовідносин не підлягає застосуванню Порядок забезпечення інвалідів автомобілями, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 1997 року № 999.

Безпідставними є також доводи апелянта про те, що строк експлуатації спірного автомобіля більше 10 років і згідно з п.16 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 року №999, цей автомобіль має бути залишений їй, оскільки на час смерті ОСОБА_2 вона проживала та була зареєстрована за місцем проживання і реєстрації інваліда.

Статтею 11-1 Закону України „Про гуманітарну допомогу", пунктом 41 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 року № 999, передбачено не строк експлуатації автомобіля, переданого інваліду як гуманітарна допомога, а строк користування інвалідом таким автомобілем.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляції не дають підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314 ЦПК України, колегія суддів ,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 17 січня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: