Ухвала суду № 23529353, 07.02.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2012 р.Справа № 2а-5181/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Гуцала М.І.

Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.

за участю секретаря судового засідання Трофімової Н.С.

за участю представника позивача Степанюк О.А. та представника відповідача Ламанової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.08.2011р. по справі № 2а-5181/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський м"ясокомбінат"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський м"ясокомбінат" (далі по справі - позивач) звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (далі по справі - відповідач), в якому просило суд:

- скасувати податкове - повідомлення рішення від 22 квітня 2011 року № 0000080842 .

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.08.2011 року зазначений позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові від 22 квітня 2011 року № 0000080842.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.08.2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів Закону України "Про податок на додану вартість ".

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський м'ясокомбінат" зареєстроване Виконавчим комітетом Харківської міської ради 15.02.1999 року № 14801200000011061 та знаходиться на обліку, як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) у Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові.

Як вбачається з матеріалів справи, головним державним податковим ревізором - інспектором відділу податкового супроводження підприємств харчової промисловості була проведена позапланова виїзна документальна перевірка Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський м'ясокомбінат" з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Карпос" за період з 01.07.2009 року по 31.03.2010 року, про що було складено акт перевірки від 08.04.2011 року № 950/42-013/30291808.

Відповідно до висновків акту перевірки, відповідачем встановлено порушення ТОВ "Харківський м'ясокомбінат" ч.1 ст.203 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ ВКФ "Харківський м'ясокомбінат" та ТОВ "Карпос", п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість"(№168/97-ВР із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість, а саме: за серпень 2009 р. на суму 28715,00 грн., за жовтень 2009 р. на суму 19266,66 грн., за листопад 2009 р. на суму 8115,86 грн., за лютий 2010 р. на суму 5032,09 грн.

На підставі акту перевірки від 08.04.2011 року № 950/42-013/30291808 Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Харкові винесено податкове повідомлення - рішення № 0000080842 від 22.04.2011 року, відповідно до якого визначено суму грошового зобов'язання в розмірі 86014,00 грн., з яких 42504,00 грн. за основним платежем та 43512,00 грн. штрафні санкції, за порушення п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Харківський м'ясокомбінат" займається наступними видами діяльності: виробництво м'ясних продуктів, оптова торгівля іншими продуктами харчування, оптова торгівля шкурами та шкірою, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту, діяльність автомобільного вантажного транспорту, виробництва м'яса.

У відповідності до договору № 550 від 10.04.2009 р., укладеного між ТОВ ВКФ "Харківський м'ясокомбінат" та ТОВ "Карпос", згідно до умов якого Постачальник - ТОВ ВКФ "Харківський м'ясокомбінат " зобов'язується передати у власність Покупцю - ТОВ "Карпос" товар, в певній кількості, відповідної якості та за узгодженою ціною, а Покупець зобов'язаний прийняти товар та оплатити його на умовах, згідно договору.

Відповідно до п.1.3 договору № 550 від 10.04.2009 р. кількість та асортимент кожної партії товару вказані в накладній, складеній по замовленню "Покупця".

Згідно до п.2.4 договору № 550 від 10.04.2009 р. доставка товару здійснюється на умовах DDP, місце доставки м. Харків, склад покупця.

Крім того, між позивачем та ТОВ "Карпос" до договору № 550 від 10.04.2009 р. було укладено додаткову угоду № 1 від 10.04.2009 р., відповідно до якої додано до вищевказаного договору п.5.8 наступного змісту: постачальник, для стимулювання обсягів реалізації продукції, а також надання послуг мерчандайзингу надає Покупцю знижку в розмірі 3% на ковбасні вироби (договірна ціна) від суми оплати за місяць. Знижка надається шляхом оплати або здійснення заліків зустрічних вимог сторін, на основі акта звірки взаємних розрахунків та актів виконаних робіт.

На підставі вказаної угоди від 10.04.2009 р., у зв'язку з наданням послуг мерчандайзингу, позивачем та ТОВ "Карпос" були підписані відповідні акти здачі - приймання послуг мерчандайзингу, а також ТОВ "Карпос" було виписано відповідні податкові накладні №9/1 від 13.08.2009, №10/1 від 13.08.2009р., №11/1 від 13.09.09р., №82/1 від 19.10.2009р., №81/1 від 19.10.2009р., №80/1 від 19.10.2009р., №12/1 від 02.11.2009р. за серпень, жовтень та листопад 2009 року.

Колегія суддів зазначає, що під мерчандайзингом розуміється окремий маркетинговий напрямок з метою стимулювання роздрібного продажу шляхом привернення уваги споживачів до певних марок чи типів товарів за місцем їх реалізації (торгівельний центр, магазин, супермаркет).

Мерчандайзингові послуги - це різновид маркетингу, який направлений на просування продукції в роздрібних торгових мережах, та включає в себе комплекс заходів по правильному розміщенню товару на полицях магазину, розроблення та розміщення рекламних матеріалів, які містять інформацію про товар в місцях продажу. Мерчандайзингові послуги безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю платника податку, оскільки спрямовані на збільшення обсягів продажів товару.

З матеріалів справи вбачається, що договір був укладений позивачем для реалізації продукції власного виробництва, а саме продукції ТОВ ВКФ "Харківський м'ясокомбінат".

Договори про надання мерчандайзингових послуг укладені позивачем з метою збільшення об'єму продаж товару власного виробництва шляхом просування його через торгові мережі.

Збільшення обсягу продажу товару здійснюється шляхом застосування мерчандайзингових та маркетингових досліджень та заходів. Таким чином, укладання позивачем договорів про надання зазначених послуг є цілком обґрунтованим та доцільним, оскільки вони спрямовані на збільшення отримуваного доходу від продажу продукції власного виробництва.

К відповідності до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.1.32 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Підпунктом 5.2.1 п.5 ст.5 цього ж Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Твердження відповідача, що понесені позивачем витрати на мерчандайзингові послуги не належать до складу валових витрат, оскільки не пов'язані із господарською діяльністю позивача, колегія суддів вважає необґрунтованим та безпідставним виходячи з наступного.

Колегією суддів встановлено, основною діяльністю ТОВ "Харківській м'ясокомбінат" є виробництво м'ясних продуктів, оптова торгівля іншими продуктами харчування та інше. Отже стратегія діяльності позивача полягає у набутті провідних позицій на ринку м'ясо-ковбасних виробів України за рахунок завоювання прихильності споживача та набуттям статусу лідера на ринку в розрізі м'ясо-ковбасного сегменту продуктів харчування. Фактично мета позивача полягає в тому, щоб кінцевий покупець у встановленому регіоні споживав саме його продукцію, а для досягнення цієї мети підприємству необхідно довести до відома споживача про існування цієї продукції; викликати інтерес споживача до неї шляхом правильного розміщення товару на полицях магазину, розроблення та розміщення рекламних матеріалів, які містять інформацію про товар в місцях продажу.

Дана мета може бути досягнута, в тому числі, шляхом постійного й безперебійного розміщення продукції позивача в доступних для її придбання місцях продажу. Оскільки, позивач не має власних торгівельних приміщень, та враховуючи, що ТОВ "Карпос" відповідно до укладених договорів з контрагентами має фактичні можливості у допомозі позивачу досягти поставленої мети шляхом постійного й безперебійного розміщення продукції в торгівельних мережах м. Харкова, позивачем були укладені відповідні договори з метою отримання певних послуг. Зазначеними договорами обумовлено надання ТОВ "Карпос" послуг мерчандайзингу.

Згідно пункту 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, витрати на збут включають такі витрати, які зв'язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг), а саме, витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), витрати на передпродажну підготовку товарів та інші витрати, пов'язані зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг.

Зазначене свідчить про те, що позивач, отримуючи вищезгадані послуги, використовує їх в межах своєї господарської діяльності, оскільки основними видами його діяльності є виробництво м'ясних продуктів та оптова торгівля та роздрібна торгівля м'ясо-ковбасними виробами. Таким чином, придбання у ТОВ "Карпос" послуг мерчандайзингу безпосередньо пов'язано з господарською діяльністю позивача.

Колегія суддів також вважає невірною позицію відповідача, щодо підтвердження надання мерчандайзингових послуг неналежно оформлено первинними документами.

Абзацом 4 пп.5.3.9 п.5.3.ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно пп.7.4.5 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про додаток на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Отже, діючим законодавством не встановлено конкретного (особливого) переліку документів, ведення якого є необхідним для підтвердження витрат на послуги мерчандайзингу.

Позивачем надано акти приймання-передачі наданих послуг мерчандайзингу, підписані між позивачем та ТОВ "Карпос", що містять всі обов'язкові реквізити і підтверджують факт отримання послуг ТОВ "Харківській м'ясокомбінат". У відповідності до умов договорів, на підставі яких надано послуги, вбачається прямий зв'язок наданих позивачу послуг із його господарською діяльністю.

За результатами надання послуг на виконання умов вищенаведених договорів на підставі звітів контрагента, наданих ним в довільному вигляді, що містяться в матеріалах справи, згідно п.8 ст.19 Господарського кодексу України забороняється вимагати від суб'єктів господарювання надання статистичної інформації та інших даних, не передбачених законом.

Підписані акти приймання-передачі послуг, є достатньою підставою для віднесення витрат на ці послуги до складу валових. Факт надання таких послуг не має підтверджуватися будь-яким іншим додатковими документами.

З матеріалів справи також вбачається, що між позивачем та ТОВ "Карпос" був укладений договір № 131 від 05.11.2009 р., відповідно до умов якого Постачальник - ТОВ "Карпос" зобов'язується передати у власність Покупцю - ТОВ ВКФ "Харківський м'ясокомбінат" товар, в певній кількості, відповідної якості та за узгодженою ціною, а Покупець зобов'язаний прийняти товар та оплатити його на умовах, згідно договору.

У відповідності до п.1.3 договору № 131 від 05.11.2009 р. кількість та асортимент кожної партії товару вказані в накладній, складеній по замовленню "Покупця".

Згідно до п.2.4 договору № 131 від 05.11.2009 р. поставка товару здійснюється на умовах EXW (EX WORKS), місце доставки м. Харків, склад покупця.

За вищевказаною угодою №131 від 05.11.2009 року ТОВ "Карпос" було виписано податкові накладні - номенклатура "сало заморожене"за період листопад, грудень 2009р.

Також між позивачем та ТОВ "Карпос" був укладений договір № 32/01/10 від 04.01.2010 року, відповідно до умов якого Постачальник - ТОВ "Карпос" зобов'язується передати у власність Покупцю - ТОВ ВКФ "Харківський м'ясокомбінат" товар, в певній кількості, відповідної якості та за узгодженою ціною, а Покупець зобов'язаний прийняти товар та оплатити його на умовах, згідно договору .

Відповідно до п.1.3 договору № 32/01/10 від 04.01.2010 року кількість та асортимент кожної партії товару вказані в накладній, складеній по замовленню "Покупця".

Згідно до п.2.4 договору № 32/01/10 від 04.01.2010 року поставка товару здійснюється на умовах EXW (EX WORKS), місце доставки м. Харків, склад покупця.

За вищевказаними договорами ТОВ "Карпос" виписано ТОВ "Харківський м'ясокомбінат" податкові накладні. ТОВ "Харківський м'ясокомбінат" отримано товар згідно видаткових та податкових накладних ТОВ "Карпос".

Розрахунки були здійснені у безготівковій формі, згідно платіжних доручень № 2439,№2887,№ 2914, № 2943, № 2045, № 2944,№3070, № 3344, №48, №281, №686.

Колегія суддів звертає увагу на те, що суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включно до податкового кредиту відповідного періоду, відображених у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 та додатку 2 податкової декларації з податку на додану вартість та даними декларації з ПДВ за липень - грудень 2009 року та січень - березень 2010 року, що не заперечується сторонами.

Згідно з п.1.6, 1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом, а податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Однак, в даному випадку ТОВ "Харківський м'ясокомбінат" придбало роботи (послуги) у ТОВ "Карпос" у зв'язку із здійсненням своєї господарської діяльності, а саме на виконання договорів № 131 від 05.11.2009 р., №550 від 10.04.2009 р., № 32/01/10 від 04.01.2010 р.

Приписами п.п.7.4.5. п.7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що до складу податкового кредиту підлягають включенню суми сплаченого (нарахованого) податку, що підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

У відповідності до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Матеріалами справи підтверджено, що договори № 131 від 05.11.2009 р., №550 від 10.04.2009 р., № 32/01/10 від 04.01.2010 р., укладені між ТОВ "Харківський м'ясокомбінат" та ТОВ "Карпос", виконані кожною стороною цих договорів, що підтверджується податковими, накладними, видатковими накладними, актами виконаних робіт, платіжними дорученнями, товарно - транспортними накладними. Сторони претензій одна до одної не мали.

Відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. № 168/97-ВР, у якому визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

ТОВ "Харківський м'ясокомбінат" та ТОВ "Карпос" належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності.

Колегія суддів звертає увагу на те, що зауваження щодо форми та змісту наданих податкових накладних з боку СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові в акті перевірки відсутні.

Отже, позивачем виконані всі умови для формування податкового кредиту, при цьому, на момент складання податкових накладних, ТОВ "Карпос" був офіційно зареєстрований платником ПДВ та мав право складання податкових накладних.

Приймаючи до увагии вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем помилково зроблено висновок про те, що позивачем занижено податок на додану вартість за серпень 2009 р. на суму 28715,00 грн., за жовтень 2009 р. на суму 19266,66 грн., за листопад 2009 р. на суму 8115,86 грн., за лютий 2010 р. на суму 5032,09 грн.

Щодо твердження відповідача на те, що угоди укладені між ТОВ "Харківський м'ясокомбінат" та ТОВ "Карпос" є нікчемними з посиланням на вимоги ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України, тобто як такі, що порушують публічний порядок, та які укладені із порушенням вимог щодо змісту правочину та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до абзацу 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з абзацом 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ч.2 ст. 228 Цивільного кодексу України нікчемним правочином є правочин, який порушує публічний порядок, а згідно з ч.1 цієї ж статті правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Отже, за своєю суттю нікчемним правочином в податкових правовідносинах є діяння платника податків, спрямоване на ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), тобто свідоме діяння певної фізичної особи, що при укладанні правочину діяла від імені такого платника, яке має в собі ознаки кримінально переслідуваного.

Між тим, доводів про прийняття компетентною особою рішення про порушення кримінальної справи за фактом здійснення господарської діяльності контрагентів чи відносно їх посадових осіб відповідач під час судового розгляду не навів.

Колегія суддів, дослідивши договори між ТОВ "Харківський м'ясокомбінат" та ТОВ "Карпос", вважає, що вони укладені відповідно до вимог діючого законодавства та відповідають вимогам ч.1 ст.205, ч.2. ст.207, ч.1 ст.208, ч.1 ст. 638, ч.3 ст.639 ЦК України, ст.ст. 179, 180, 181 ГК України.

Сторонами за договорами погоджені всі істотні умови і досягнуті домовленості щодо їхнього виконання, виконання цих договорів підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, тобто роботи фактично були виконані, договори між позивачем і ТОВ "Карпос" мали реальний характер, а надані послуги використані в господарській діяльності позивача.

Колегією суддів не встановлені факти, які свідчили б про те, що змісти договорів не відповідають діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ст.198, 200, п.1 ч.1 ст.205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.08.2011р. по справі № 2а-5181/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Гуцал М.І.Судді(підпис) (підпис) Зеленський В.В. Пянова Я.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Зеленський В.В.

Повний текст ухвали виготовлений 13.02.2012 р.