Ухвала суду № 23528717, 29.11.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-949/11/10/0170

29.11.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Горошко Н.П.,

суддів Єланської О.Е. ,

Санакоєвої М.А.

секретар судового засідання Романенко Г.О.

за участю сторін:

представник позивача, Державного підприємства "Підприємство Керченської виправної колонії Управління Державного департаменту з питань виконання покарань в Автономній Республіці Крим (№ 126)"- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник відповідача, Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим- не з'явився, до початку судового засідання надав суду клопотання про розгляд справи у його відсутність,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кудряшова А.М. ) від 01.03.11 у справі № 2а-949/11/10/0170

за позовом Державного підприємства "Підприємство Керченської виправної колонії Управління Державного департаменту з питань виконання покарань в Автономній Республіці Крим(№ 126)" (вул. Індустріальне шосе, буд.17, м.Керч, Автономна Республіка Крим,98330)

до Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим (вул.Борзенко, буд.40, м.Керч, Автономна Республіка Крим,98300)

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.03.11 у справі № 2а-949/11/10/0170 позовні вимоги Державного підприємства "Підприємство Керченської виправної колонії Управління Державного департаменту з питань виконання покарань в Автономній Республіці Крим (№ 126)" до Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим від 08 грудня 2010 року № 0003441502/0 та від 27 грудня 2010 року № 0003441502/1 про стягнення з Державного підприємства "Підприємство Керченської виправної колонії Управління Державного департаменту з питань виконання покарань в Автономній Республіці Крим (№ 126)" штрафу у розмірі 9485,50 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Підприємство Керченської виправної колонії Управління Державного департаменту з питань виконання покарань в Автономній Республіці Крим(№ 126)" судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40 грн.

Не погодившись з даною постановою, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У судове засідання 29 листопада 2011 року сторони не з'явилися, про день, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник відповідача до початку судового засідання надав суду клопотання про розгляд справи у його відсутність

Згідно ч.4 статті 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач - Державне підприємство «Підприємство Керченської виправної колонії Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в АР Крим (№126)»звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ в м. Керчі від 08.12.10 № 0003441502/0 (та як слідство - від 27.12.10 № 0003441502/1) про стягнення з Державного підприємства «Підприємство Керченської виправної колонії Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в АР Крим (№126)»штрафу у розмірі 9485,50 гривень.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією в м. Керчі Автономної Республіки Крим у період з 25.11.10 по 29.11.10 була проведена невиїзна документальна перевірка з питання своєчасної сплати узгодженого податкового зобов'язання по податку на додану вартість за квітень, травень 2008 року Державного підприємства «Підприємство Керченської виправної колонії Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Автономній Республіці Крим (№126)», за результатами якої складено акт перевірки № 1696/15-2/08680307 від 29.11.10.

Перевіркою встановлено, зокрема, порушення вимог п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" № 2181-ІІІ від 21.12.00, з наступними змінами і доповненнями, що виразилося у порушенні граничних строків сплати узгоджених податкових зобов'язань з ПДВ по декларації за квітень 2008 року з узгодженою сумою ПДВ у розмірі 12913 гривень по терміну сплати 30.05.08, яка була погашена: у сумі 4263,77 гривень - 17.09.10 платіжним дорученням № 226, затримка сплати складає 840 календарних днів; у сумі 1736,31 гривень - 29.09.10 платіжним дорученням № 233, затримка сплати складає 852 календарних дня; у сумі 3668,60 гривень - 30.09.10 платіжним дорученням № 238, затримка сплати складає 853 календарних дня; у сумі 3244,32 гривень - 25.10.10 платіжним дорученням № 243, затримка сплати складає 878 календарних днів.

Також, встановлено порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобов'язань з ПДВ по декларації за травень 2008 року з узгодженою сумою ПДВ у розмірі 6058 гривень по терміну сплати 01.07.08, яка була погашена: у сумі 4635,33 гривень - 28.10.10 платіжним дорученням № 245, затримка сплати складає 849 календарних днів; у сумі 1422,67 гривень - 02.11.10 платіжним дорученням № 250, затримка сплати складає 854 календарних дня.

Не погодившись з даними висновками акту перевірки, позивач на адресу відповідача надіслав заперечення до акту перевірки (вих. № 20/11-4726 від 29.11.10), за результатами розгляду яких ДПІ в м. Керчі позивачу була надана відповідь за вих. № 24676/10/15-2 від 02.12.10, відповідно до якої висновки акту перевірки визнані такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.

Таким чином, на підставі вищевказаного акту перевірки та на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" до позивача були застосовані штрафні санкції у розмірі 50% від суми простроченого податкового боргу на загальну суму 9485,50 гривень, про що 08.12.10 ДПІ в м. Керчі АР Крим прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003441502/0.

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до ДПІв м. Керчі АР Крим (скарга вих. № 20/11-4954 від 14.12.10), за результатами розгляду якої рішенням ДПІ в м. Керчі АР Крим вих. № 26181/10/25-0 від 27.12.10 скарга позивача залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення № 0003441502/0 від 27.12.10 - без змін. У зв'язку з цим, 27.12.10 ДПІ в м. Керчі АР Крим прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003441502/1 про застосування штрафних санкцій в розмірі 9485,50 гривень.

П.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.00, на підставі якого позивачу нараховані штрафні санкції, визначає, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф.

Пунктом 17.3 ст. 17 вказаного Закону визначає, що сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Відповідно до п. 6.1.7 Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби про застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобов'язань складається податкове повідомлення за формою та згідно з вимогами, установленими Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.01 № 253, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06.07.01 за № 567/5758 (зі змінами та доповненнями).

З форми податкового повідомлення за порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання (форма "Ш") слідує, що в основу такого повідомлення має бути покладено саме акт перевірки.

Згідно з п.1.7 Порядком оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 327 від 10.08.05 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.05за № 925/11205, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Пунктом 2.3.2 Порядку встановлено, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно, в тому числі, зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Таким чином, судом встановлено, що підставою для висновків про порушення граничних строків сплати зобов'язань можуть бути виключно первинні документи (податкові декларації та інші документи, пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), зокрема платіжні доручення.

Відповідно до положень Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету № 276, облік, контроль і складання звітності щодо платежів, що надходять до бюджету, проводяться органами державної податкової служби з використанням автоматизованої інформаційної системи. При введенні первинних документів по кожній операції фіксується особистий номер працівника, дата та час введення інформації. При обробці розрахункових документів про сплату платежів до бюджету в автоматичному режимі з використанням даних електронного реєстру розрахункових документів відповідальною особою, яка проводить їх обробку, за зовнішніми ознаками перевіряються дані заповнення реквізиту "Призначення платежу" на відповідність необхідним вимогам та на його паперовій копії проставляється дата та підпис відповідальної особи.

З наведених положень законодавства слідує, що операції в особових рахунках проводяться в хронологічному порядку, але на підставі первинних документів платника податків та визначених в них призначень платежів.

Матеріалами справи встановлено, що позивачем у податковій декларації з ПДВ за квітень 2008 року (вх. № 14414 від 19.05.08) самостійно узгоджені податкові зобов'язання з ПДВ на суму 12913,00 гривень, граничний строк сплати яких - 30.05.08 (а.с. 39-40), а у податковій декларації з ПДВ за травень 2008 року (вх. № 16111 від 19.06.08) самостійно узгоджені податкові зобов'язання з ПДВ на суму 6058,00 гривень, граничний строк сплати яких - 01.07.08 (а.с. 41-42).

Крім того, платіжні доручення, покладені відповідачем в основу своїх висновків про затримку позивачем сплати самостійно узгоджених податкових зобов'язань з ПДВ за квітень та травень 2008 року понад 90 календарних днів, судом встановлено, що платіжним дорученням № 226 від 17.09.10 на суму 5000,00 гривень позивачем було сплачено ПДВ за серпень 2010 року, платіжним дорученням № 226 від 17.09.10 на суму 5000,00 гривень позивачем було сплачено ПДВ за серпень 2010 року, платіжним дорученням № 238 від 30.09.10 на суму 4309,00 гривень позивачем було сплачено ПДВ за вересень 2010 року, платіжним дорученням № 243 від 25.10.10 на суму 4000,00 гривень позивачем було сплачено ПДВ за вересень 2010 року, платіжним дорученням № 245 від 28.10.10 на суму 12144,00 гривень позивачем було сплачено ПДВ за вересень 2010 року, платіжним дорученням № 250 від 02.11.10 на суму 4015,00 гривень позивачем було сплачено ПДВ за жовтень 2010 року, платіжним дорученням № 233 від 29.09.10 на суму 2037,00 гривень позивачем було сплачено ПДВ за серпень 2010 року (а.с. 19-22).

Таким чином, вказані платіжні доручення містять інші, ніж сплата ПДВ за квітень та травень 2008 року, призначення платежів.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач, на підставі п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" № 2181-ІІІ від 21.12.00 здійснював погашення податкового боргу в порядку календарної черговості його виникнення, не звертаючи уваги на призначення платежу, вказане позивачем у платіжних дорученнях при сплаті поточних зобов'язань за 2010 рік, що і призвело до нарахування спірних штрафних санкцій.

Суд правомірно зазначив, що такі дії та висновки суперечать положенням чинного законодавства України, з огляду на таке.

Частиною 4 ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування" обумовлено, що обов'язок юридичної і фізичної особи по сплаті податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється у зв'язку зі сплатою податку, збору (обов'язкового платежу).

Стаття 1 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.00 також визначає, що обов'язок погашати податковий борг покладено на платника податків.

Таким чином, доказом самостійної сплати податкового боргу платником податку можуть бути лише його документи (в т.ч. платіжні доручення) з відповідним призначенням платежу.

Самостійне ж розпорядження ДПІ коштами платника і направлення їх на погашення податкового боргу, всупереч визначеному платником призначення платежу, є недопустимим.

Відповідно до п. п. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податку є будь-які власні грошові кошти, в тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна тощо.

П. п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 даного Закону, активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу.

Також, п. 11 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" наділяє органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, правом застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України, але не наділяє їх правом самостійно розпоряджатись коштами платника податків на свій розсуд.

Таким чином, положення п. 7.7 ст. 7 Закону, яким встановлена рівність бюджетних інтересів та передбачено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, розповсюджуються виключно на платника податків, адже обов'язок по сплаті податкових зобов'язань та податкового боргу згідно з вимогами податкового законодавства покладено саме на платників податків, а не на контролюючий орган і п. 7.7 ст. 7 Закону не дає права податковим органам направляти кошти підприємства на свій розсуд.

Відповідно до п. п. 8.6.2 п. 8.6 ст. 8 Закону України № 2181-Ш від 21.12.2000р. платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, має право здійснювати операції з коштами без їх узгодження з податковим органом, за винятком операцій, визначених у підпункті "б" підпункту 8.6.1 цього пункту (а саме - використання об'єктів нерухомого чи рухомого майна, майнових чи немайнових прав, а також коштів для здійснення прямих чи портфельних інвестицій, а також цінних паперів, що засвідчують відносини боргу, надання гарантій, поручительств, уступлення вимоги та переведення боргу, виплату дивідендів, розміщення депозитів або надання кредитів).

До вказаних операцій сплата поточних податкових зобов'язань не відноситься, а отже, позивач у період дії податкової застави мав повне право самостійно розпоряджатись своїми грошовими коштами та визначати призначення платежів.

До того ж, згідно п. п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України № 2181-ІП від 21.12.2000р. джерелами погашення податкового боргу платника податків за рішенням органу стягнення, які є виконавчими документами, є будь-які активи платника податків (його філій, відділень, інших відокремлених підрозділів) з урахуванням обмежень, визначених цим Законом, а також іншими законами.

Судова колегія вважає, що вказана норма, яка не підлягає розширеному тлумаченню, наділяє органи стягнення правом на підставі відповідного рішення вилучати (стягувати) з платника податків, активи якого перебувають у податковій заставі, грошові кошти, які йому належать (знаходяться у касі або на банківському рахунку), але не наділяє їх правом змінювати призначення платежів щодо коштів, які вже були перераховані платником до бюджету і після їх прийняття банком вже не вважаються коштами платника податків.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування та їх посадові особи повинні діяти тільки з підстав, в межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

З матеріалів справи вбачається, відповідач самостійно погашав податковий борг позивача за квітень та травень 2008 року за рахунок поточних платежів позивача 2010 року, внаслідок чого і дійшов висновку про порушення позивачем граничних строків сплати податкових зобов'язань за квітень та травень 2008 року.

Проте, податкове зобов'язання з ПДВ за квітень 2008 року в сумі 12913,00 гривень та травень 2008 року в сумі 6058,00 гривень не було самостійно сплачене позивачем і доказів зворотного позивачем суду не надано.

Суд правомірно зазначив, що відповідно до п. п. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ від 21.12.00, з наступними змінами і доповненнями, у разі коли інші, передбачені цим Законом, заходи з погашення податкового боргу не дали позитивного результату, податковий орган здійснює за платника податків та на користь держави заходи щодо залучення додаткових джерел погашення суми податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а за їх недостатності - шляхом продажу інших активів такого платника податків.

Стягнення безготівкових коштів здійснюється шляхом надіслання банку (банкам), обслуговуючому платника податків, платіжної вимоги на суму податкового боргу або його частини, а при стягненні готівкових коштів - у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 9, 10 Порядку стягнення коштів та продажу інших активів платника податків, які перебувають у податковій заставі, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 538 від 15.04.02, готівкові кошти, виявлені податковим органом у касі, в тому числі скриньці електронного контрольно-касового апарата, та інших місцях зберігання, за згодою платника податків спрямовуються в рахунок погашення його податкового боргу.

У цьому разі посадові особи податкового органу у присутності матеріально відповідальної особи платника податків складають акт спрямування готівки в рахунок погашення податкового боргу такого платника податків за формою згідно з додатком 2. Копія акта передається платнику податків або уповноваженій ним особі.

Готівка в національній валюті того ж дня (у разі проведення вилучення у вечірній час - не пізніше ніж наступного робочого дня) вноситься податковим органом, що склав акт, на погашення податкового боргу платника податків через підприємство зв'язку або установу банку.

Згідно з до п. 7.7 ст. 7 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.00 податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях, а тому в даному випадку погашення податкового боргу відбувалось ДПІ в м. Керчі АР Крим в порядку календарної черговості виникнення податкового боргу, а не боргу за той період, який вказував позивач у своєму листі.

Крім того, позивачем не надано доказів отримання ДПІ в м. Керчі АР Крим його листа за вих. № 20/2-2378 від 27.06.08.

Судом встановлено, що ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 15.04.10 відкрито провадження в адміністративній справі за позовом Прокурора м. Керчі в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим до Державного підприємства «Підприємство Керченської виправної колонії Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в АР Крим (№126)»про стягнення податкової заборгованості в сумі 391519,25 гривень, в тому числі ПДВ в сумі 356650,16 гривень, з яких 297158,00 гривень складає заборгованість згідно поданих підприємством податкових декларацій з ПДВ за період з 30.10.07 по 30.10.09, які добровільно ним не сплачені, 47271,62 гривень штрафних санкцій та 12220,54 гривень пені.

Проте, як слідує з розшифровки податкового боргу даного підприємства станом на 10.11.09 до ціни вищевказаного позову були включені суми ПДВ за квітень 2008 року в сумі 12913,00 гривень та за травень 2008 року в сумі 6058,00 гривень.

Доказів того, що вказана сума боргу була стягнута судом, а підприємством вона погашалась саме платіжними дорученнями, зазначеними в акті перевірки, відповідачем суду не надано.

Таким чином, суд вважає, що специфіка застосування штрафних санкцій на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»№ 2181 -ІІІ від 21.12.00, з наступними змінами і доповненнями, полягає в тому, що вони застосовуються, залежно від кількості днів прострочення, у відсотках від погашеної суми податкового боргу, а тому, в разі непогашення боргу відсутні і підстави для нарахування штрафних санкцій.

Однак, на підтвердження сум погашення податкового боргу з прострочкою понад 90 календарних днів за податковими деклараціями з ПДВ за квітень та травень 2008 року, як позивачем самостійно, так і відповідачем при вжитті заходів примусового погашення боргу ДПІ в м. Керчі АР Крим доказів суду не надано.

Стосовно посилань відповідача на податкове роз'яснення щодо черговості погашення і окремих питань стягнення сум податкового боргу, затвердженого наказом ДПА України від 13.11.02 № 540, то суд правомірно не прийняв його до уваги, оскільки відповідно до ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Податкове ж роз'яснення, в силу п. п. «г»п. п. 4.4.2 п. 4.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом і державними цільовими фондами»№ 2181 -III від 21.12.00, з наступними змінами і доповненнями, не має сили нормативно-правового акта.

Враховуючи наведене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Враховуючи обставини справи постанова суду першої інстанції прийнята з додержанням норм процесуального та матеріального права, підстав для скасування і ухвалення нового рішення не вбачається.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, підстав для скасування постанови суду першої інстанції і ухвалення нового рішення не вбачається.

Керуючись ст.ст. 159, 195, 196, п. 1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.03.11 у справі № 2а-949/11/10/0170 - залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.03.11 у справі № 2а-949/11/10/0170 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя підпис Н.П.Горошко

Судді підпис О.Е.Єланська

підпис М.А.Санакоєва

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Н.П.Горошко