Постанова № 23527799, 05.12.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 8а-2/11/0121 (2а-563/07)

05.12.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Привалової А.В.,

суддів Курапової З.І. ,

Цикуренка А.С.

секретар судового засідання Каптусаров С.Д.

за участю сторін:

не з'явились,

розглянувши апеляційну скаргу Військової частини А 2272 на постанову Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим (суддя Микитюк О.А. ) від 10.02.11 у справі № 8а-2/11/0121

за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 98100)

до Військової частини А 2272 (вул. Насипна 3, місто Феодосія, Автономна Республіка Крим, 98100)

про стягнення грошової компенсації за продовольче забезпечення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 17.02.11 позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені, стягнуто з військової частини А 2272 (м. Феодосія вул. Насипна, З ОКПО 22993757 МФО 824026 в УДК у м. Сімферополі АР Крим р/р 35210001002394) на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за продовольче забезпечення в сумі 9780 грн. 53 коп. компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати заборгованості за продовольче забезпечення в сумі 4831 грн. 08 коп., а всього 14611 грн. 61 коп.

Правом на участь у судовому засіданні сторони не скористались. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомили. Проте, неявка осіб, належним чином повідомлених про час та місце судового засідання не є перешкодою для апеляційного розгляду справи.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2011 року постанову Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 10.02.2011 у справі №8-2/11/0121 (попередній № 2а-563/07) було скасовано за нововиявленими обставинами.

Колегія суддів зазначає, що в ході розгляду зазначеної справи у порядку ст. 245 КАС України, було встановлено, що директивою Міністра оборони України від 20.04.2005 №Д-322/1/010 було передбачено в термін до 31.10.2005 розформувати військову частину А 0289 і визначено правонаступником розформованої частини А0289 військову частину А2320.

В свою чергу, отримавши цю директиву командир військової частини А 2320 наказом від 27.10.2005 №023 призначив правонаступником розформованої військової частини А0289 військову частину А2272.

Проте, за наслідками проведеної перевірки щодо законності призначення військової частини А2272 правонаступником розформованих військових частин А0289, А3286, наказом командувача Військово-морських сил Збройних сил України від 25.10.10. №240 скасовані накази командира військової частини А2320, зокрема наказ №023 від 27.10.2005, як такий що прийнятий з перевищенням повноважень в порушення Закону України "Про збройні сили України", особою яка не мала відповідних повноважень на визначення іншого правонаступника, ніж визначений відповідною Директивою Міністра оборони України. Тобто фактично командир військової частини А2320, яка була визначена у встановленому порядку правонаступником розформованої частини А0289 і саме яка мала відповідати за зобов'язаннями розформованої частини, безпідставно змінив правонаступника на іншу підзвітну військову частину А2272.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що при існуванні директиви Міністра оборони України від 20.04.2005 № Д-322/1/010 наказ командира Військової частини А 2320 від 27.10.05 № 023 не може розцінюватись як належний доказ визначення правонаступництва та з урахуванням встановлених фактів правонаступником у зазначених спірних правовідносинах є саме Військова частини А 2320.

Дослідивши матеріали справи судова колегія вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 не підлягають задоволенню у повному обсязі з наступного.

Судовою колегією встановлено, що ОСОБА_2 проходила військову службу у Військовій частині А 0289, наказом Головнокомандувача ВМС України № 053-ПМ від 30ю11.2004 р. була звільнена у запас і виключена зі списків військової частини.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в редакції, яка діяла до 11 березня 2000 року, військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

Частиною 2 статті 9 Закону визначено, що порядок і розміри грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців та компенсації замість речового майна і продовольчих пайків встановлюються Кабінетом Міністрів України з урахуванням коефіцієнта індексації грошових доходів.

На виконання вимог вказаного Закону Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 12 березня 1996 року №316 "Про норми забезпечення продовольчими пайками військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства, військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу Міністерства внутрішніх справ".

Дію частини 2 статті 9 вказаного Закону призупинено Законом України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів"в частині одержання військовослужбовцями речового майна і продовольчих пайків або за бажанням військовослужбовців грошової компенсації замість них. Закон набув чинності з 11 березня 2000 року.

З січня 2001 року набула чинності стаття 16 Закону України "Про Збройні Сили України", якою військовослужбовцям гарантувалося одержання за рахунок держави житла, фінансового, речового, продовольчого, медичного (у тому числі санаторно-курортного) та інших видів забезпечення у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України і враховують характер та умови службової діяльності, стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі.

Закон не передбачав отримання грошової компенсації за неотримане продовольче забезпечення.

29 березня 2002 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 426 "Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації", яка також не передбачала компенсації за продовольче забезпечення.

Тобто грошова компенсація замість продовольчих пайків була передбачена законодавством України в період з 20 грудня 1991 року по 11 березня 2000 року.

Судова колегія приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2.

Враховуючи викладене, позовні вимоги з частині стягнення з відповідача компенсації за затримку виплати нарахованої суми з урахуванням коефіцієнтів приросту споживчих цін в Україні в сумі 4831,08 грн. також не підлягають задоволенню.

Судом першої інстанції при задоволенні позовних вимог позивача було дано неналежну оцінку нормам чинного законодавства, яке регулює питання виплати грошової компенсації за продовольче забезпечення, а отже рішення було прийнято у порушення норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.195, ст.196, п.3 ч.1ст.198, п.1, п.4 ч.1ст.202, ч.2ст.205, ст.207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини А 2272 - задовольнити.

Прийняти по справі нове рішення.

"Відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог до Військової частини А 2320 про стягнення грошової компенсації за продовольче забезпечення у повному обсязі."

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення. Постанова може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України, з дня складання постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 12 грудня 2011 р.

Головуючий суддя підпис А.В.Привалова

Судді підпис З.І.Курапова

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.В.Привалова