Ухвала суду № 23527050, 30.11.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-8080/10/5/0170

30.11.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Щепанської О.А.,

суддів Іщенко Г.М. ,

Кучерука О.В.

секретар судового засідання Міщенко М.М.

за участю сторін:

представника позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Хібіни"- Дубовець Олени Іванівни,

представника позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Хібіни"- Корабельникова Дмитра Олександровича,

представника відповідача, Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим- Османова Ескендера Рустеновича,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Сидоренко Д.В.) від 17.05.2011 у справі № 2а-8080/10/5/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хібіни" (вул. Кримська, 2 Б, м. Бахчисарай, Автономна Республіка Крим, 98400)

до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим (вул. Сімферопольська, 3, м. Бахчисарай, Автономна Республіка Крим, 98403)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.05.2011 у справі № 2а-8080/10/5/0170 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Хібіни" до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим - задоволено.

Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим:

- №0000180023/0 від 09.02.2010 на суму основного платежу 601565,35 грн. та штрафних санкцій в розмірі 300872,67 грн.

- №0000180023/1 від 05.03.2010 на суму основного платежу 601565,35 грн. та штрафних санкцій в розмірі 300872,67 грн.

- №0000180023/2 від 15.04.2010 на суму основного платежу 601565,35 грн. та штрафних санкцій в розмірі 300872,67 грн.

- №0000180023/3 від 22.06.2010 на суму основного платежу 601565,35 грн. та штрафних санкцій в розмірі 300872,67 грн.

- №0000190023/0 від 09.02.2010 на суму основного платежу 222333,24 грн. та штрафних санкцій в розмірі 111166,62 грн.

- №0000190023/1 від 05.03.2010 на суму основного платежу 222333,24 грн. та штрафних санкцій в розмірі 111166,62 грн.

- №0000190023/2 від 15.04.2010 на суму основного платежу 222333,24 грн. та штрафних санкцій в розмірі 111166,62 грн.

- №0000190023/3 від 22.06.2010 на суму основного платежу 222333,24 грн. та штрафних санкцій в розмірі 111166,62 грн.

Також, судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись із зазначеною постановою суду, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.05.2011 та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.

У судовому засіданні, призначеному до розгляду на 30.11.2011, представники позивача заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін; представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

На підставі та за правилами ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, встановила наступне.

Позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю "Хібіни", звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги ґрунтуються на п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та мотивовані тим, що виконані всі необхідні умови для віднесення сум ПДВ по договорам із ПП "Будкомплект" до податкового кредиту відповідних податкових періодів. Всі суми ПДВ, віднесені до складу податкового кредиту, підтверджені відповідним образом, оформленими належним чином податковими накладними. Крім того, позивач зазначив, що господарські операції з контрагентом ПП "Будкомплект" мали реальний характер.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив.

Судова колегія, вислухавши пояснення сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ДПІ в Бахчисарайському районі АР Крим в період з 12.01.2010 по 25.01.2010 проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Хібіни" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 по 30.09.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 по 30.09.2010.

За результатами перевірки було складено акт №18/23/23660058 від 28.01.2010, в якому зазначені порушення позивачем закону, зокрема: п.п.5.3.1 п.5.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок чого занижено податок на прибуток у сумі 602030,00 грн., в тому числі за 4 квартал 2007 року в сумі 233255,00 грн., за 1 квартал 2008 року у сумі 516,00 грн., за 2 квартал 2008 року у сумі 207932,00 грн., за 3 квартал 2008 року у сумі 135802,00 грн. та за 4 квартал 2008 рокуу сумі 24525,00 грн.; п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість на 222705,00 грн., у тому числі за жовтень 2007 року у сумі 17107,00 грн., за листопад 2007 року у сумі 74695,00 грн., за грудень 2007 року у сумі 94802,00 грн., за січень 2008 року у сумі 25,00 грн., за лютий 2008 року у сумі 3604,00 грн., за березень 2008 року у сумі 9,00 грн., за червень 2008 року у сумі 9,00 грн. та за грудень 2008 року у сумі 14,00 грн.

Враховуючи виявлені під час перевірки порушення вимог податкового законодавства, на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", відповідачем 09.02.2010 прийняті наступні податкові повідомлення-рішення: №0000180023/0 від 09.02.2010 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 903045,00 грн., в тому числі за основним платежем 602030,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 301015,00 грн.; №0000190023/0 від 09.02.2010 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 334057,50 грн. в тому числі за основним платежем 222705,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 111352,50 грн.

Приймаючи до уваги, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 року, суд вважає за необхідне керуватися нормами, чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

Підпунктом 1.32. ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон № 334, чинний на момент виникнення спірних правовідносин) закріплене поняття господарської діяльності, а саме, це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Статтею 42 Господарського кодексу України визначено поняття підприємництва -це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних та соціальних результатів та одержання прибутку.

Пунктом 5.1 ст.5 Закону №334 передбачалося, що валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №334 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно п.п 5.3.1. п.5.3 ст.5 Закону №334 не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначеним п. 7.11 цього Закону, та витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами п.п. 5.4.4 цієї статті). Обмеження частини другої цього підпункту не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб; придбання лотерей, участь в азартних іграх; фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених п.п. 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону.

З системного аналізу вищенаведених норм слідує, що обов'язковими ознаками витрат платника податку які можуть бути віднесені до складу валових є призначення придбаних товарів (робіт, послуг) для використання їх у власній господарській діяльності такого платника податків та підтвердження понесених витрат відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі-Закон №168, чинний на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20% від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст.6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі ст. 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі ст. 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно п.п.7.5.1. п.7.5 ст.7 Закону №168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Абзацом 1 п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168 передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п. 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, виходячи зі змісту вищезазначеної норми, відсутність податкової накладної позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Як зазначалося вище, висновок відповідача про заниження податку на прибуток у сумі 602030,00 грн. та заниження податку на додану вартість у сумі 222705,00 грн., здійснено зокрема у зв'язку із встановленням ДПІ в Бахчисарайському районі АР Крим факту відсутності реального настання наслідків за господарськими правовідносинами між ТОВ "Хібіни" та ПП "Будкомплект" та відповідно не можливістю віднесення до валових витрат сум по операціям з між такими контрагентами у розмірі 2406260,45 грн. (без ПДВ) та безпідставності формування податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи 04.01.2008, 14.01.2008, 02.01.2007 між ПП "Будкомплект" та позивачем укладені договори про надання послуг з машин та механізмів та купівлі-продажу будівельних матеріалів.

В ході виконання вищенаведених договорів позивач в період з жовтня 2007 року по жовтень 2008 року отримав від ПП "Будкомплект" будівельні матеріли на загальну суму 1852738,78 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 308789,79 грн. та послуги з роботи машин і механізмів на загальну суму 1034773,72 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 172462,29 грн.

З метою перевірки фактичного отримання позивачем від контрагента ПП "Будкомплект" будівельних матеріалів та послуг з роботи машин і механізмів, судом першої інстанції була призначена судово-бухгалтерська експертиза, відповідно до висновків якої встановлено:

- документами первинного бухгалтерського обліку (накладні постачальника) підтверджується отримання ТОВ "Хібіни" від ПП "Будкомплект" за період з жовтня 2007 року по жовтень 2008 року будівельних матеріалів на загальну суму 1852738,78 грн., у тому числі ПДВ 308789,79 грн.;

- документами первинного бухгалтерського обліку (змінні рапорти про роботу машин) підтверджується отримання ТОВ "Хібіни" від ПП "Будкомплект" послуг по роботі машин та механізмів на загальну суму 1034773,72 грн., у тому числі ПДВ 172462,29 грн.;

- за період з жовтня 2007 року по жовтень 2008 року в господарської діяльності ТОВ "Хібіни" (виробництво будівельних, ремонтних та реставраційних робіт) були використані будівельні матеріали на загальну суму 2165756,90 грн.

Таким чином, позивачем були фактично придбані товари та послуги у контрагента ПП "Будкомплект" на загальну суму 2887512,50 грн., у зв'язку з чим висновки податкової про не отримування від ПП "Будкомплект" товарно-матеріальні цінності та послуг є безпідставними.

Крім того, безпідставним є і посилання відповідача на неможливість включення у податковий кредит сум ПДВ за операціями з ПП "Будкомплект" внаслідок анулювання 15.12.2008 свідоцтва платника ПДВ ПП "Будкомплект", з огляду на наступне.

Підпунктом 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону №168 передбачалося, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця, при цьому відповідно до п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 цього Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

З матеріалів справи вбачається, що накладні були оформлені та надані постачальником, тобто ПП "Будкомплект", позивачу до 15.12.2008, тобто до анулювання свідоцтва платника ПДВ ПП "Будкомплект".

Крім того, з письмових пояснень представника від 17.05.2011, слідує, що загальна сума податкових зобов'язань з ПДВ ТОВ "Будкомплект" по взаємовідносинах з ТОВ "Хібіни" є погашеною, як грошовими коштами так і за рахунок податкового кредиту.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про правомірність включення до складу податкового кредиту, сум які вказані у податкових накладних виданих ПП "Будкомплект" під час виконання договорів про надання послуг з машин та механізмів та купівлі-продажу будівельних матеріалів від 04.01.2008, 14.01.2008, 02.01.2007.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Все вищенаведене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим - залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.05.2011 у справі № 2а-8080/10/5/0170 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 05 грудня 2011 р.

Головуючий суддя підпис О.А.Щепанська

Судді підпис Г.М. Іщенко

підпис О.В.Кучерук

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.А.Щепанська