Ухвала суду № 23525720, 01.11.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-1715/11/2770

01.11.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Кучерука О.В. ,

Щепанської О.А.

секретар судового засідання Кисельова А.О.

за участю сторін: не з'явилися,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя (суддя Лотова Ю.В. ) від 01.07.11 у справі № 2а-1715/11/2770

за позовом Приватного підприємства "Сервет" (пр.Ген.Острякова,114/2;

вул.Гоголя,20 в, кв.4, місто Севастополь, 99049)

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя (вул. Кулакова, 37, місто Севастополь, 99011)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 01.07.2011 позовні вимоги Приватного підприємства "Сервет" задоволені: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя № 0000710232/0 від 21.12.2010 щодо зменшення Приватному підприємству "Сервет" суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 332617,00 грн.

На зазначене судове рішення від Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що 21.12.2010 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 21.12.2010 № 0000710232/0 про зменшення Приватному підприємству "Сервет" суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у загальному розмірі 332 617,00грн.

Передумовою зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у загальному розмірі 332 617,00грн. став акт від 20.12.2010 №179/23-2/33166154/9423/10 документальної невиїзної перевірки позивача з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість по правових відносинах з Приватним підприємством "Таврія", Приватним підприємством "ОЛТРЕЙД-А", Приватним підприємством "Ферро-Ю" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерговосток" за квітень 2010 року.

Перевіркою встановлені порушення вимог пункту 1.8 статті 1, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до завищення суми податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню з бюджету на розрахунковий рахунок підприємства за квітень 2010 року у розмірі 332 617,00 грн.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належним є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що 27.11.2008 між Приватним підприємством "Таврія" (Поставник), що було одним із постачальників позивача у грудні 2009 року, та Приватним підприємством "Сервет" (Покупець) укладено договір № 2711/3-В, відповідно до умов якого Поставник зобов'язаний передати, а Покупець прийняти та оплатити товар - металобрухт чорних металів. Податковий кредит по Приватному підприємству "Таврія"склав 390000,01 грн., оплата проведена платіжними дорученнями на загальну суму 390000,00 грн., що підтверджується актом перевірки відповідача та банківськими виписками, які є у матеріалах справи. Частка відшкодування по операціях з Приватним підприємством "Таврія "відповідно до декларації з податку на додану вартість складала 31222,00 грн.

18.09.2009 між Приватним підприємством "Олдтрейд-А" (Поставник), що було одним із постачальників позивача у грудні 2009 року, та Приватним підприємством "Сервет" (Покупець) укладено договір № 18/09, відповідно до умов якого Поставник зобов'язаний передати у власність Покупцю лом та брухт чорних та цвітних вторинних металів, а Покупець зобов'язується своєчасно прийняти товар та здійснити сплату на умовах цього договору. Податковий кредит по Приватному підприємству "Олдтрейд-А" склав 873333,33 грн., оплата проведена платіжними дорученнями на загальну суму 873333,33 грн., що підтверджується актом перевірки відповідача та банківськими виписками, які є у матеріалах справи. Частка відшкодування по операціях з Приватним підприємством "Олдтрейд-А" відповідно до декларації з податку на додану вартість складала 69917,00 грн.

01.12.2008 між Приватним підприємством "Ферро-Ю" (Поставник), що було одним із постачальників позивача у грудні 2009 року, та Приватним підприємством «Сервет»(Покупець) укладено договір № 01/12, відповідно до умов якого Поставник зобов'язаний передати у власність Покупцю лом та брухт чорних та цвітних вторинних металів, а Покупець зобов'язується своєчасно прийняти товар та здійснити сплату на умовах цього договору. Податковий кредит по Приватному підприємству "Ферро-Ю" склав 866124,42 грн., оплата проведена платіжними дорученнями на загальну суму 866124,42 грн., що підтверджується актом перевірки відповідача та банківськими виписками, які є у матеріалах справи. Частка відшкодування по операціях з Приватним підприємством "Ферро-Ю" відповідно до декларації з податку на додану вартість складала 69339,00 грн. Крім того, Приватне підприємство "Ферро-Ю" було одним з постачальників Приватного підприємства "Сервет" у березні 2010 року. Податковий кредит по Приватному підприємству "Ферро-Ю" склав 367558,33 грн., оплата проведена платіжними дорученнями на загальну суму 367558,33грн. Частка відшкодування по операціях з Приватним підприємством "Ферро-Ю" відповідно до декларації з податку на додану вартість складала 129304,00 грн.

01.02.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерговосток" (Продавець), що було одним із постачальників позивача у грудні 2009 року, та Приватним підприємством "Сервет" (Покупець) укладено договір № 003-01/10, відповідно до умов якого Продавець зобов'язаний продати Покупцю товар, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах цього договору. Податковий кредит по Товариству з обмеженою відповідальністю "Енерговосток" склав 165453,70 грн., оплата проведена платіжними дорученнями на загальну суму 156164,86 грн., що підтверджується актом перевірки відповідача та банківськими виписками, які є у матеріалах справи. Частка відшкодування по операціях з Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерговосток" відповідно до декларації з податку на додану вартість складала 54938,00 грн.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що позивачем надані усі первинні документи щодо здійснення вищезазначених господарських операцій, що повністю відповідає приписам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Представником відповідача ані в акті перевірки, ані у судовому засіданні не заперечувалось, що позивач дійсно отримував товар у Приватного підприємства "Таврія", Приватного підприємства "Олдтрейд-А", Приватного підприємства "Ферро-Ю"та Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерговосток", а також правомірність визначення податкового кредиту з цих операцій.

Слід зазначити, що зазначені вище господарські операції з придбання товару підприємством підтверджені податковими накладними та первинними документами у повному обсязі, податковий кредит за цими операціями був сформований правомірно, позивачем регулярно подаються податкові декларації з податку на додану вартість та сплачується цій податок в повному обсязі. Зазначені обставини встановлені судом, підтверджені матеріалами справи, зокрема актом перевірки, та не заперечувались представниками відповідача.

Отже, бюджетне відшкодування по вказаним операціям позивачем визначено та заявлено правомірно на підставі документів, передбачених діючим законодавством.

Недоречними визнаються судовою колегією посилання заявника апеляційної скарги на підпункт 7.7.10 пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», як на підставу для зменшення бюджетного відшкодування, оскільки згідно приписів вказаної норми, джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі бюджетного боргу) є загальні доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Судова колегія відмічає, що ні ця норма, ні будь-яка інша норма закону, що діяла на момент виникнення спірних відносин, не обумовлювала права платника податків на одержання бюджетного відшкодування від сплати податку на додану вартість його контрагентами та постачальниками контрагентів такого платника податків.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що за загальним правилом несплата податку на додану вартість продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення бюджетного відшкодування покупцю, який відніс до податкового кредиту суму цього податку, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги).

Фактів порушення контрагентами позивача своїх податкових зобов'язань судом першої інстанції не встановлено, неможливість відповідача встановити кінцевих виробників та посилання на відсутність факту надходження податку на додану вартість до Державного бюджету України не є підставою для прийняття рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування позивачу.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що бюджетне відшкодування -це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету, у зв'язку із зайвою сплатою (нарахуванням) податку не залежить від сплати даного податку до бюджету постачальником. Пріоритетному застосуванню, щодо норм Закону, регулюючих порядок визначення сум бюджетного відшкодування, мають спеціальні норми пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а не лише термінологія поняття бюджетного відшкодування, наведена в пункті 1.8. статті 1 цього ж Закону України «Про податок на додану вартість».

Слід зазначити, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. Також, слід враховувати і те, що, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Мотивація та докази, наведені відповідачем в апеляційній скарзі, не дають адміністративному суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію позивача.

Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії (стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами правомірність та обґрунтованість своїх дій щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя не доведені обставини, на яких ґрунтуються її заперечення, а надані позивачем письмові пояснення є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 01.07.2011 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 01.07.2011 у справі № 2а-1715/11/2770 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис О.В.Кучерук

підпис О.А.Щепанська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко

Повний текст судового рішення

виготовлений 07 листопада 2011 року