Ухвала суду № 23525705, 01.11.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-2362/11/2/0170

01.11.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Щепанської О.А. ,

Кучерука О.В.

секретар судового засідання Кисельова А.О.

за участю сторін: не з'явилися,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В. ) від 06.06.11 у справі № 2а-2362/11/2/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СімСітіТранс" (вул.Мамеди Емир-Усеина, 14, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95049)

до Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. Мате Залки 1/9, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06.06.2011 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СімСітіТранс»задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим №0021522303 від 30.12.2010 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «СімСітіТранс»штрафних санкцій в сумі 340,00грн., в іншій частині позовних вимог відмовлено.

На зазначене судове рішення від Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції в частині незадоволених позовних вимог у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що відповідачем 30.12.2010 прийнято рішення № 0021522303 про застосування до позивача штрафних санкцій на підставі пункту 3 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»у розмірі 340,00грн.

Передумовою застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 340,00грн. став акт № 000247/1605/01/09/23/31898522 від 22.12.2010 перевірки за дотриманням позивачем порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій господарської одиниці -маршрутного таксі, при обслуговуванні маршруту №1, що належить суб'єкту господарської діяльності Товариству з обмеженою відповідальністю «СімСітіТранс».

Перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 2, 5 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: не видача розрахункового документу- квитку, невикористання при здійсненні розрахункової операції розрахункової книжки та книги обліку розрахункових операцій.

Законом, не пов'язаним з нарахуванням і сплатою податків, зборів (обов'язкових платежів), є, зокрема, Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», який регулює правовідносини у сфері торгівлі, громадського харчування, послуг, статтями 15,16 якого обумовлено, що контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України згідно затвердженим керівництвом податкових органів планів-графіків проведення перевірки.

Як свідчать матеріали справи перевірку здійснено відповідачем без порушень вимог діючого на момент проведення перевірки законодавства щодо організації та порядку її проведення на підставі Закону України «Про державну податкову службу в України»(в редакції, що діяла на момент проведення перевірки) в межах повноважень, передбачених Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції; у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, зобов'язані проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу Державним казначейством України (пункти 2, 5 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»).

Згідно статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції, відповідно до пункту 3 якої, у разі невикористання при здійсненні розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, розрахункової книжки або використання незареєстрованої належним чином розрахункової книжки чи порушення встановленого порядку її використання, або не зберігання розрахункових книжок протягом встановленого терміну, сума фінансових санкцій застосовується у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належним є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «СімСітіТранс»надає послуги з перевезення пасажирів на автомобільному транспорті з видачею квитків. Під час перевірки позивач здійснював розрахункові операції із застосуванням квитково-касового листу серії УВА № 878828 за грудень 2010 року та відривних квитків.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що позивач звільняється від застосування реєстратора розрахункових операцій та розрахункової книжки у випадку видачі квитків, що повністю відповідає приписам пункту 4 статті 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», згідно якому реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу проїзних і перевізних документів із застосуванням бланків суворого обліку на залізничному (крім приміського) та авіаційному транспорті з оформленням розрахункових і звітних документів та на автомобільному транспорті з видачею талонів, квитанцій, квитків з нанесеними друкарським способом серією, номером, номінальною вартістю, а також при продажу білетів державних лотерей через електронну систему прийняття ставок, що контролюється у режимі реального часу Державним казначейством України, та квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів.

Недоречними визнаються судовою колегією доводи апеляційної скарги щодо правомірного застосування до позивача штрафних санкцій сумі 340,00грн.за надання позивачем послуги з перевезення пасажира без видачі квитка, що підтверджується актом перевірки, оскільки пункт 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»передбачає обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності видавати особі, яка отримує послугу, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції, у даному випадку - квиток на проїзд у маршрутному таксі.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що згідно Положенню про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 №614, квітки на приміські автомаршрути - це розрахункові документи, бланки яких виготовлені друкарським способом з урахуванням вимог, установлених відповідними центральними органами виконавчої влади, та які видаються при реєстрації розрахункових операцій за разові послуги з перевезення пасажирів у міському автотранспорті.

Слід зазначити, що згідно статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Розрахункова книжка - належним чином зброшурована та прошнурована книжка, зареєстрована в органах державної податкової служби України, що містить номерні розрахункові квитанції, які видаються покупцям у визначених цим Законом випадках, коли не застосуються реєстратори розрахункових операцій.

Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»не ототожнює поняття розрахунковий документ, яким є квіток на проїзд у маршрутному таксі, і розрахункова книжка, рівно як квіток і розрахункова квитанція, оскільки вони є різними за формою і змістом.

Отже, штрафна санкція, яку застосував відповідач за дане порушення, передбачена за невикористання розрахункової книжки, а не за відсутність розрахункового документу.

Помилковими визнаються твердження заявника апеляційної скарги щодо порушення позивачем пункту 5 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», оскільки водію автобуса забороняється, зокрема, продавати пасажирам квитки під час керування автобусом (стаття 40 Закону України «Про автомобільний транспорт»). Згідно з квитково-касовим листом серії УВА № 878828 за грудень 2010 року 22.12.2010, тобто в день проведення перевірки, на маршруті, що перевірявся (автобус БАЗ А 079-14, держ. АК 6170 АА продано 200 квитків на суму 600,00 грн.

Мотивація та докази, наведені відповідачем в апеляційній скарзі, не дають адміністративному суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію позивача.

Отже, застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 340,00 грн. не є обґрунтованим та не відповідає вимогам чинного законодавства.

Судова колегія не надає оцінку висновках суду першої інстанції щодо відмови у задоволені позову про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим щодо складання акту перевірки від 22.12.2010, оскільки відповідно до частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії (стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами правомірність та обґрунтованість своїх дій щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України Державною податковою інспекцією в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим не доведені обставини, на яких ґрунтуються її заперечення, зокрема, відповідачем не надано доказів того, що перевірка здійснювалася не під час руху автобусу, а надані позивачем письмові пояснення є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06.06.2011 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06.06.2011 у справі № 2а-2362/11/2/0170 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис О.А.Щепанська

підпис О.В.Кучерук

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко

Повний текст судового рішення

виготовлений 07 листопада 2011 року