Ухвала суду № 23525498, 01.11.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-2855/11/0170/9

01.11.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Кучерука О.В. ,

ОСОБА_1

секретар судового засідання Кисельова А.О.

за участю сторін:

представник позивача, Відкритого акціонерного товариства "Завод "Фіолент"- ОСОБА_2, довіреність № 26/07 від 04.01.11

представник позивача, Відкритого акціонерного товариства "Завод "Фіолент"- ОСОБА_3, довіреність № 26/04 від 04.01.11

представник відповідача, Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим- не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Гаманко Є.О. ) від 30.06.11 у справі № 2а-2855/11/0170/9

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Завод "Фіолент" (вул. Київська, 34/2, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95017)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. М. Залки, 1/9, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.06.2011 адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Завод «Фіолент»задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим від 20.12.2010 №0000480700/0 на суму 16223,16грн., визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим від 25.01.2011 №0000480700/1 на суму 16223,16грн., вирішено питання про судові витрати.

На зазначене судове рішення від Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим 20.12.2010 прийнято податкове повідомлення-рішення №0000480700/0 на суму 16223,16грн.та результатами розгляду первинної скарги прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.01.2011№0000480700/1 на суму 16223,16грн.

Передумовою прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення на суму 16223,16грн. став акт від 17.12.2010 №437/07-00/14309586 документальної невиїзної перевірки Відкритого акціонерного товариства "Завод" Фіолент" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок підприємства у банк за травень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01.12.2009 по 31.12.2009, з 01.02.2010 по 28.02.2010, з 01.04.2010 по 30.04.2010.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 1.8 статті 1, підпункту 7.7.2, пункту 7.7. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" внаслідок чого позивачем завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2009року на 16223,16грн. та відповідно зменшено бюджетне відшкодування податку на додану вартість за травень 2010 року на 16223,16грн.

В акті зазначено, що з метою підтвердження права позивача на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість були направлені запити на проведення зустрічних перевірок з контрагентами, які мали фінансово-господарські взаємовідносини з Відкритим акціонерним товариством "Завод"Фіолент". До Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя щодо проведення зустрічної перевірки з питань правових відносин Відкритого акціонерного товариства "Завод"Фіолент" з Приватним підприємством "Спецсервіс". Згідно відповіді, отриманої від Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя Приватне підприємство "Спецсервіс" є посередником, постачальником продукції є Товариство з обмеженою відповідальністю "Аветис Стіл". Спрямовано запит по ланцюгу постачання до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська щодо проведення зустрічної перевірки з питань правових відносин Товариства з обмеженою відповідальністю "Аветис Стілз Приватним підприємством "Спецсервіс". Згідно відповіді Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська встановлено, що провести перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Аветис Стіл" неможливо тому, що підприємство знаходиться у розшуку.

Згідно пункту 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Слід зазначити, що під фактичною сплатою отримувачем суми податку в межах розглядуваної норми слід розуміти здійснення оплати цієї суми постачальникам в складі ціни придбаних товарів (послуг) під час проведення розрахунків за них.

Отже, виходячи зі змісту розглядуваних норм Закону, бюджетному відшкодуванню підлягає частина податку, сплачена платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам.

Колегія суддів звертає увагу на те, що приписи пункту 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо надмірної сплати податку як ознаки суми бюджетного відшкодування слід розуміти таким чином, що надмірна сплата податку в контексті розглядуваної норми означає як безпосередньо сплату податку до бюджету понад суми, визначені відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону, так і сплату сум податку на додану вартість постачальникам в ціні придбаних платником податків товарів (послуг), передбачену підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Таким чином, під час встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість, що є підставою для здійснення бюджетного відшкодування, необхідно враховувати суми податку на додану вартість, сплачені покупцем-платником податку постачальникам у складі ціни придбаних товарів та послуг.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належним є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що позивач у грудні 2009 року придбав у Приватного підприємства "Спецсервіс" товари на суму 81115,79грн., податок на додану вартість -16223,15грн., що підтверджується податковими накладними від 21.12.2009 №314, від 16.12.2009 №330, від 07.12.2009 №328. За накладною №271 від 31.11.2009 позивач придбав у Приватного підприємства "Спецсервіс" товар на суму 311997,60грн., податок на додану вартість- 62399,52грн.

Заявником апеляційної скарги не прийнято до уваги, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що позивач виконав усі передбачені законом умови щодо отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 78622,67грн. Сума податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2009 року згідно уточнюючому розрахунку не змінилася та склала 85958,52грн., змінилося тільки значення строк 202 та 203 в додатку №5.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що уточнюючий розрахунок було отримано відповідачем 22.02.2010, що підтверджується матеріалами справи, але акт перевірки від 17.12.2010 не містить посилання на податкові накладні № 271 від 23.11.2009 та №328 від 07.12.2009, а містить посилання на відкликану податкову накладу № 271 від 07.12.2009.

Твердження заявника апеляційної скарги про неможливість проведення перевірок по ланцюгам постачання до кінцевого виробника товарів (робіт) пов'язане з ненаданням платниками податку документів, ліквідацією платника податку, не знаходженням платників податку за місцезнаходженням не приймаються до уваги апеляційною інстанцією у зв'язку з їх недоведеністю.

Пункт 7.7. Закону України "Про податок на додану вартість" передбачає порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що бюджетне відшкодування -це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету, у зв'язку із зайвою сплатою (нарахуванням) податку не залежить від сплати даного податку до бюджету постачальником. Пріоритетному застосуванню, щодо норм Закону, регулюючих порядок визначення сум бюджетного відшкодування, мають спеціальні норми пункту 7.7. статті 7 Закону № 168, а не лише термінологія поняття бюджетного відшкодування, наведена в пункті 1.8. статті 1 цього ж Закону.

Слід зазначити, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. Також, слід враховувати і те, що, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

За загальним правилом несплата податку на додану вартість продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги).

Заявником апеляційної скарги не враховано, що факт порушення контрагентами-постачальниками продавця своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування податку на додану вартість з державного бюджету, якщо податковий орган доведе: що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти; або що одержати податкову вигоду можна лише тоді, коли на одному з етапів придбання товару, який експортується (сировини, з якої він може бути виготовлений), податок на додану вартість до державного бюджету не сплачується, а експортер (у справі, що розглядається, -позивач) вживає заходів до відшкодування податку з бюджету, тобто що без участі експортера податкова вигода не може бути одержана; або що діяльність платника податку, його взаємозалежних або афілійованих осіб спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Фактів порушення контрагентами позивача свої податкових зобов'язань судом не встановлено, не можливість відповідача встановити кінцевих виробників та посилання на відсутність факту надходження податку на додану вартість у Державний бюджет України не є підставою для прийняття рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування позивачу.

Мотивація та докази, наведені відповідачем в апеляційній скарзі, не дають адміністративному суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію позивача.

Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії (стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами правомірність та обґрунтованість своїх дій щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України Спеціалізованою Державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим не доведені обставини, на яких ґрунтуються її заперечення, а надані позивачем письмові пояснення є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.06.2011 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Спеціалізованою Державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі Автономної Республіки задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.06.2011 у справі № 2а-2855/11/0170/9 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис О.В.Кучерук

підпис О.А.Щепанська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко

Повний текст судового рішення

виготовлений 07 листопада 2011 року