Рішення № 23507003, 02.04.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-27/1732-2012 02.04.12

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «Статус»

третя особа ОСОБА_1

про стягнення страхового відшкодування у сумі 4 603, 50 грн.

Суддя Дідиченко М. А.

Секретар Грузький Ю. О.

Представники:

від позивача ОСОБА_2 -представник за довіреністю від 03.01.2012 року;

від відповідача не з'явилися;

від третьої особи не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО»до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «Статус»про стягнення страхового відшкодування у сумі 4 603, 50 грн.

Вимоги позивач обґрунтовує тим, що 18.06.2009 року в м. Харкові по Красношкільній набережній зі сторони пр. Московського та на перехресті вул. Вернадського сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки Фіат, д/н НОМЕР_1, під керуванням гр. ОСОБА_3 та автомобіля марки Нісан, д/н НОМЕР_2 який був застрахований позивачем на підставі договору страхування наземного транспорту. Позивачем, на виконання умов зазначеного договору була здійснена виплата страхового відшкодування. У зв'язку із зазначеним, оскільки цивільно-правова відповідальність винного в ДТП -ОСОБА_3 станом на момент даної ДТП була застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова група «Статус»до позивача в порядку регресу перейшло право зворотної вимоги до відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2012 року було порушено провадження у справі, залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача власника транспортного засобу, яким було спричинено ДТП -гр. ОСОБА_1, та призначено до розгляду на 13.03.2012 року.

Представник позивача у судовому засіданні 13.03.2012 року подав частково витребувані ухвалою суду докази, позовні вимоги підтримав.

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання 13.03.2012 року не з'явилися, вимоги ухвали суду не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою суду від 13.03.2012 року відкладено розгляд справи до 02.04.2012 року.

Представник позивача у судовому засіданні 02.04.2012 року позовні вимоги підтримав у повному обсязі та подав витребуваний судом звіт з оцінки пошкодженого транспортного засобу.

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання 02.04.2012 року не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили. При цьому, відповідач про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 1946985.

За таких обставин, на підставі статті 75 ГПК України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

З довідки № 3922 від 25.06.2009 року, виданої ВДАІ м. Харкова та Постанови Червонозаводського районного суду м. Харкова від 15.07.2009 року по справі № 3-3051/09 вбачається, що 18.06.2009 року біля 14 год. 20 хв. в м. Харкові по Красношкільній набережній зі сторони пр. Московського та на перехресті вул. Вернадського, гр. ОСОБА_3, керуючи автомобілем марки Фіат, д/н НОМЕР_1, здійснюючи поворот праворуч, невірно обрав безпечну дистанцію, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем Нісан, д/н НОМЕР_2 що рухався попереду у попутному напрямку, в результаті чого транспортні засоби отримали механічні ушкодження, чим порушив п. 12.1, 13.1 ПДР України.

Постановою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 15.07.2009 року по справі № 3-3051/09 гр. ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340, 00 грн.

Пошкоджений внаслідок ДТП автомобіль Нісан, д/н НОМЕР_2 був застрахований на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 0489-02-21-01 від 20.02.2009 року, який укладено між Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО»(правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО»), за договором страховик, та гр. ОСОБА_4, за договором страхувальник.

Із матеріалів справи вбачається, що 24.06.2009 року було проведено автотоварознавче дослідження (звіт № 39 про визначення матеріального збитку, заподіяного ушкодженим транспортним засобом), згідно висновку якого матеріальна шкода, нанесена власнику автомобіля Нісан, д/н НОМЕР_2 у результаті його ушкодження при ДТП, становить 5 939, 10 грн.

Як вбачається із страхового акту № 6397-02 від 30.09.2009 року, Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО»було вирішено виплатити страхове відшкодування у розмірі 4 603, 50 грн.

На виконання умов договору добровільного страхування наземного транспорту № 0489-02-21-01 від 20.02.2009 року, позивач здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 4 603, 50 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 15471 від 30.09.2009 року.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч. 1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відшкодувавши збитки, завдані водієм ОСОБА_3, позивач на підставі положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статті 993 ЦК України став в межах сплаченої суми стороною-кредитором у зобов'язанні, що виникло з делікту, замість особи, якій нанесено шкоди.

Тобто, позивач з моменту сплати шкоди за особу, відповідальну за її спричинення, став кредитором у деліктному зобов'язанні отримавши право замість потерпілого вимагати відшкодування заподіяної шкоди від особи, відповідальної за завдані збитки.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Вина особи, яка керувала автомобілем Фіат, д/н НОМЕР_1, встановлена у судовому порядку.

Тому, гр. ОСОБА_3 є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю Нісан, д/н НОМЕР_2 у результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.

В матеріалах справи наявний поліс № ВВ / 9941137 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладений між Закритим акціонерним товариством «Страхова група «Статус»(правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Страхова група «Статус») та гр. ОСОБА_1, відповідно до якого Закрите акціонерне товариство «Страхова група «Статус»взяло на себе обов'язок відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третіх осіб під час ДТП, яка сталася за участю транспортного засобу - автомобіль Фіат, д/н НОМЕР_1. Відповідно до п. 2 цього полісу, ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 25 500, 00 грн., франшиза -510, 00 грн.

При цьому, згідно до п. 5 вказаного полісу, відповідно до останнього також застрахована цивільно-правова відповідальність винного у скоєнні ДТП гр. ОСОБА_3

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктами 1, 3 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

За загальним правилом зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи (стаття 511 ЦК України).

Водночас, згідно з частиною 7 статті 528 ЦК України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто.

Згідно з частинами 1, 2 статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.

Вказані норми містяться у розділі І «Загальні положення про зобов'язання»книги п'ятої ЦК України і стосуються як договірних, так і недоговірних (деліктних) зобов'язань.

Відповідно до статті 511 ЦК України у випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно з пунктом 4 частини 1 та частиною 3 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Ні вище вказані договори страхування, ні закон не містять заборони на зміну кредитора у зобов'язанні щодо відшкодування шкоди завданої в результаті ДТП.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО»виникло право вимоги до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «Статус»у порядку регресу на підставі вказаних норм та статей 27 Закону України «Про страхування»та 993, 1191 ЦК України на відшкодування завданих внаслідок ДТП збитків, у розмірі 4 093, 50 грн. (4 603, 50 грн. мінус 510, 00 грн.), оскільки обов'язок компенсації суми франшизи законом покладено на особу, відповідальність якої застрахована.

Згідно ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(у редакції, чинній станом на момент звернення позивача до відповідача з вимогою про виплату страхового відшкодування), для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву. У заяві про виплату страхового відшкодування має міститися: найменування страховика, до якого подається заява, або МТСБУ; назва (для юридичної особи), прізвище, ім'я, по батькові (для фізичної особи) заявника, його місцезнаходження або місце проживання; зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування завданих збитків; інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, та потерпілих; обставини, якими заявник обґрунтовує свою вимогу, та докази, що підтверджують її відповідно до законодавства; розмір шкоди; підпис заявника і дата подання заяви. До заяви додаються довідки про дорожньо-транспортну пригоду, довідки відповідних закладів охорони здоров'я щодо тимчасової втрати працездатності або довідки спеціалізованих установ про встановлення стійкої втрати працездатності (інвалідності) у разі її виникнення, інші документи, які мають відношення до даної дорожньо-транспортної пригоди, завірені у встановленому порядку.

Листом № 2979 від 14.06.2010 року позивач надіслав відповідачеві відповідну заяву із доданими документами, що підтверджується наявним у матеріалах справи реєстром відправленої кореспонденції від 14.06.2010 року.

Відповідно до п. 37.1 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів»(у редакції, чинній станом на момент звернення позивача до відповідача з вимогою про виплату страхового відшкодування), виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Таким чином, відповідачу у термін до 14.07.2010 року належало виплатити страхове відшкодування чи надати обґрунтовані заперечення щодо такої виплати.

Відповідач доказів оплати ним страхового відшкодування чи надання заперечень до матеріалів справи не надав.

Частина 1 статті 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

У зв'язку із зазначеним, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування є законними, але такими, що підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 4 093, 50 грн. (виплачене страхове відшкодування мінус франшиза).

Відповідно до статті 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись п. п. 1, 3 ч. 2 ст. 11, ст. ст. 22, 29, 509, 511, 512, 514, 528, 636, 993, 1187, 1188, 1191, 1192 ЦК України та ст. ст. 33, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «Статус»(02160, м. Київ, просп. Воззєднання, 15, кв. 109; ідентифікаційний код: 31201694) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «ВУСО»(83001, м. Донецьк, Ворошиловський район, вул. Постишева, буд. 60, сьомий поверх; ідентифікаційний код: 31650052) страхове відшкодування у розмірі 4 093 (чотири тисячі дев'яносто три) грн. 50 коп. та судовий збір у сумі 1 431 (одна тисяча чотириста тридцять одна) грн. 17 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Дідиченко М. А.

Дата підписання: 09.04.12 р.